вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" березня 2026 р. м. Київ Справа № 641/8212/23
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+») (07402, Київська обл., Броварський р-н, м.Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління ДПС у Харківській області (61057, Харківська обл., м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46)
про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави
за участю представників:
від позивача: Нейрановський М.О.
від відповідача - 1: Кузьмін Є.В.
від відповідача - 2:не з'явився
від третьої особи: не з'явився
ОСОБА_1 звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова (колишня назва - Комінтернівський районний суд міста Харкова) з позовною заявою до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 03.03.2025 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+») відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 16.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 березня 2025 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю “КЛАРІКС ПЛЮС» (ТОВ “БРЕНТ+»), третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави закрито. Роз'яснено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17.11.2025 у справі №641/8212/23 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю “КЛАРІКС ПЛЮС» (ТОВ “БРЕНТ+»), третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області, про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави передано до Господарського суду Київської області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 матеріали справи передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 22.01.2026 о 10:15.
23.12.2025 через систему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Харківській області надійшли пояснення по справі.
Ухвалою суду від 22.01.2026 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+»), Головне управління ДПС у Харківській області про те, що судове засідання у справі №641/8212/23 відбудеться 05.02.2026 о 10:00.
Судове засідання 05.02.2026 не відбулося через технічні проблеми та неможливістю забезпечити підключення представника відповідача - 1 до відеоконференцзв'язку.
Ухвалою суду від 05.02.2026 призначено судове засідання на 05.03.2026 о 11:30.
02.03.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 05.03.2026 о 11:30, без його участі.
Ухвалою суду від 05.03.2026 відкладено розгляд справи на 19.03.2026 о 15:00.
В судове засідання 19.03.2026 з'явились позивач та представник відповідача-1, які підтримали кожен свою позицію щодо позову.
Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 19.03.2026 не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» є: 07402, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8, у зв'язку з чим ухвали суду у даній справі були направлені судом поштою на вказану адресу відповідача.
Однак, до суду повернулись поштові відправлення адресовані відповідачу разом з копіями ухвал суду.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи надіслання судом ухвал суду на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що їх неотримання останнім та повернення до суду є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» щодо їх належного отримання.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд справи №641/8212/23, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 7, 8, 13 ГПК України.
Про хід розгляду справи відповідач також міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень": https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Відповідач-2 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з цим, ухвали суду у даній справі направлялись судом поштою на адресу третьої особи. З наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що відправлення суду були вручені представнику Головного управління ДПС у Харківській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію учасників справи, суд встановив.
Позов, з урахуванням уточненої позовної заяви, мотивовано тим, що відповідачами було безпідставно отримано від позивача грошові кошти, у зв'язку з чим вони мають бути повернуті Нейрановському Максиму Олексійовичу згідно ст. 1212 ЦК України.
Так, позивач зазначає, що у липні 2018 року на АЗС у м. Харкові він побачив рекламне оголошення з продажу палива (ДТ) по привабливим цінам з посиланням на номер телефона відповідача-1.
З позовної заяви вбачається, що зателефонувавши відповідачу-1, позивач дізнався про акцію з продажу пального за привабливими цінами. Позивач зазначає, що відповідач-1 повідомила йому про те, що придбання палива відбувається за попередньою оплатою шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на карту Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк».
Позивач наголошує на тому, що після досягнутої домовленості з відповідачем-1 про вартість та кількість палива, а також про інші умови придбання палива (ДТ), Соляник В.М. надіслала йому через месенджер Viber номер картки, на яку позивач мав надіслати кошти.
ОСОБА_1 зазначає, що відповідач-1 повідомила йому, про те, що після перерахування коштів на банківські реквізити надісланої через месенджер Viber картки, позивач зможе отримати паливо (ДТ) протягом 1 (одного) року у визначених відповідачем-1 місцях заправки, які останній повідомить через месенджер Viber.
Позивач наголошує на тому, що 30.07.2018 він погодившись з вказаними вище умовами, почав замовляти паливо (ДТ) у відповідача-1. Відповідач-1 надіслала позивачу через месенджер Viber повідомлення з номером банківської картки АТ КБ “ПриватБанк» та такою інформацією: «Счет №037962 от 30.07.2018 року на суму 7173, 00 грн.». Позивач зазначає, що вказану інформацію він зобов'язаний був вказати у призначенні платежу.
Позивач вказує, що 30.07.2018, на виконання досягнутих домовленостей з відповідачем-1, він почав перераховувати грошові кошти на банківські реквізити ОСОБА_2 . Всього позивачем було здійснено 20 оплат відповідачу-1 на загальну суму 161 308, 50 грн. На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до матеріалів справи наступні квитанції:
- №50933558129538357785 від 30.07.2018 на суму 7 173, 00 грн. Призначення платежу: «037962 - назначение платежа. Перевод на карту ПриватБанка»;
- №Р24А462208542А10204 від 08.08.2018 на суму 7 116, 00 грн. Призначення платежу: «Счет 039401 от 08.08.2018 Пл-щик: Нейрановский Максим Алексеевич»;
- №Р24А464713569А96767 від 14.08.2018 на суму 11 910, 00 грн. Призначення платежу: «Счет 040122 от 14.08.2018 Пл-щик: Нейрановский Максим Алексеевич»;
- №Р24А473593782А01524 від 31.08.2018 на суму 12 240, 00 грн. Призначення платежу: «043068 от 31.08.2018 Нейрановский Максим Алексеевич Пл-щик: Нейрановский Максим Алексеевич»;
- №50933558111519249790 від 02.11.2018 на суму 5 804, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №054484 от 02.11.2018 на покупку Дизельного топлива 200 литров Перевод на карту ПриватБанка»;
- №50933558115223929259 від 06.11.2018 на суму 5 652, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №055298 от 06.11.2018 на покупку Дизельного топлива 200 литров Перевод на карту ПриватБанка»;
- №Р24А510217449А57706 від 12.11.2018 на суму 6 947, 50 грн. Призначення платежу: «Счет №056646 от 12.11.2018 на покупку Дизельного топлива 250 литров Пл-щик: ОСОБА_3 »;
- №50933558135920227393 від 30.11.2018 на суму 2 609, 00 грн. Призначення платежу: «Перевод на карту ПриватБанка»;
- №50933558144385303850 від 10.12.2018 на суму 2 590, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №063895 от 10.12.2018 на покупку Дизельного топлива 100 литров Перевод на карту ПриватБанка»;
- №50933558144512459884 від 10.12.2018 на суму 2 590, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №063979 от 10.12.2018 на покупку Дизельного топлива 100 литров. Перевод на карту ПриватБанка»;
- №50933558137488892375 від 02.12.2018 на суму 7 827, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №062134 от 02.12.2018 на покупку Дизельного топлива 300 литров. Перевод на карту ПриватБанка»;
- №50933558147836765950 від 14.12.2018 на суму 7 515, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №065216 от 14.12.2018 на покупку Дизельного топлива 300 литров. Перевод на карту ПриватБанка»;
- №Р24А530186155А31529 від 18.12.2018 на суму 7 401, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №065971 от 18.12.2018 на покупку Дизельного топлива 300 литров. Пл-щик: ОСОБА_3 »;
- №Р24А532721641А78982 від 21.12.2018 на суму 4 878, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №067257 от 21.12.2018 на покупку Дизельного топлива 200 литров Пл-щик: ОСОБА_3 »;
- №50933558159944767850 від 28.12.2018 на суму 14 460, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №068389 от 28.12.2018 на покупку Дизельного топлива 600 литров Перевод на карту ПриватБанка»;
- №Р24А540207105А08801 від 08.01.2019 на суму 7 146, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №069167 от 08.01.2019 на покупку Дизельного топлива 300 литров Пл-щик: ОСОБА_3 »;
- №DNXKJ28W00V3GR від 08.02.2019 на суму 11 815, 00 грн. Призначення платежу: «Перевод личных средств.»;
- №Р24А573920003А90897 від 12.03.2019 на суму 11 720, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №082338 от 12.03.2019 на покупку Дизельного топлива 500 литров Пл-щик: ОСОБА_3 »;
- №Р24А579154398А18536 від 20.03.2019 на суму 12 005, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №084903 от 20.03.2019 на покупку Дизельного топлива 500 литров Пл-щик: ОСОБА_3 »;
- №Р24А590119987А00242 від 10.04.2019 на суму 11 910, 00 грн. Призначення платежу: «Счет №089929 от 10.04.2019 на покупку Дизельного топлива 500 литров Пл-щик: Нейрановский Максим Алексееви».
Позивач наголошує на тому, що відповідачі не передали йому оплачений об'єм палива (ДТ) та не повернули йому перераховані гроші.
Позивач вказує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач не зареєстрований:
- як суб?єкт господарювання;
- як страхувальник та платник єдиного внеску та їх зобов?язань;
- як платник податку на додану вартість (ПДВ);
- як суб?єкт господарювання, який зареєстрував РРО (реєстратор розрахункових операцій);
- як суб?єкт господарювання, який зареєстрував ПРРО (програмний реєстратор розрахункових операцій.
Позивач наголошує на тому, що після сплати вказаних рахунків він неодноразово звертався до відповідача-1 з вимогами надіслати йому карту АЗС, але відповідач-1 зазначав про труднощі, вказував нові умови отримання палива, а після 24.02.2022 перестав виходити на зв?язок.
Також, позивач зазначає, що будь-яких договірних та недоговірних правовідносин з ТОВ «КЛАРІКС ПЛЮС» (до зміни назви - ТОВ «Брент+») він ніколи не мав та не має до цього часу.
Так, на думку позивача, його права порушуються протиправним збереженням ОСОБА_2 та ТОВ «КЛАРІКС ПЛЮС» (до зміни назви - ТОВ «Брент+») його грошових коштів, оскільки вказані особи мають доступ до банківського рахунку АТ «КБ «ПриватБанк», під який підв?язана банківська картка, на яку здійснювались зарахування коштів № НОМЕР_1 .
Позивач наголошує на тому, що відсутність підстав набуття та збереження відповідачем-1 майна (грошових коштів), вбачається з факту відсутності реєстрації відповідача-1 як суб?єкта господарювання, відсутності у відповідача-2 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, відсутністю реєстрації РРО та ПРРО згідно вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Вказане вище стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою, в якій останній просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+») на свою користь безпідставно набуті кошти у розмірі 161 308, 50 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 98 028, 45 грн. та три проценти річних у розмірі 24 273, 64 грн.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує, стерджуючи, наступне:
- у період з 28.07.2017 по 16.09.2019 ОСОБА_2 знаходилась у трудових правовідносинах із ТОВ «БРЕНТ+», а саме перебувала на посаді керівника;
- перебуваючи на посаді керівника, ОСОБА_2 отримала від АТ КБ “ПриватБанк» пропозицію оформлення корпоративної карти. Суть її використання була в тому, що карта видавалась на ім?я керівника юридичної особи, але при зарахуванні коштів за реквізитами карти, кошти надходили на рахунок юридичної особи;
- ОСОБА_1 має статус ФОП. В 2018 році ФОП Нейрановський М.О. уклав угоду із ТОВ «БРЕНТ+», яким на той час керувала ОСОБА_2 . Предметом договору була купівля - продаж ПММ за допомогою Інтернет програми «дизель - менеджер» через кабінет покупця, яким покупець сам керує після проведення оплати за ПММ;
- у зв?язку з звільненням ОСОБА_2 з посади керівника, станом на лютий 2024 року відповідач-1 не має доступу до програми «дизель - менеджер» та до архівів цієї програми, у зв?язку з чим надати копію договору купівлі продажу ПММ, укладеного між ТОВ «БРЕНТ+» та ФОП Нейрановським М.О. відповідачач-1 не має можливості. Роздруківки сторінок кабінету продавця - ТОВ «БРЕНТ+» з програми «дизель - менеджер», які залишились у віданні відповідача-1, остання долучила до матеріалів справи;
- ОСОБА_1 дійсно проводив оплату за наданими йому квитанціями, по вказаним рахункам, але рахунки для нього видавав ТОВ «Брент+», яким на той час керувала ОСОБА_2 . Оригінали документів мають знаходитись у ТОВ «Брент+» - як продавця, та ФОП Нейрановського М.О. - як покупця ПММ.
Враховуючи вказівки, що містяться у постанові Харківського апеляційного суду від 16.10.2025 у справі №641/8212/23 стосовно юрисдикції даного спору, а також дослідивши надані позивачем та відповідачем-1 докази у розрізі приписів норм законодавства, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Згідно з ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Між тим, з наявних в матеріалах справи квитанцій, що надані позивачем в якості доказів підтвердження оплати дизельного палива, вбачається, що в призначенні платежу більшості з них зазначено про оплату дизельного палива та реквізити різних рахунків на сплату таких покупок. З вказаних квитанцій також вбачається, що позивачем сплачувалась купівля дизельного палива у розмірах 100, 200, 250, 300, 500, 600 літрів з досить невеликим проміжком часу.
Судом прийнято до уваги, що кошти сплачувались фізичною особою ОСОБА_1 фізичній особі ОСОБА_2 , однак з листа АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2024 за №20.1.0.0.0/7-240613/54643, вбачається, що грошові кошти від позивача перераховувались на картку № НОМЕР_1 , що була оформлена на ім'я ОСОБА_2 та підв'язана до рахунку юридичної особи ТОВ «БРЕНТ +», вказана картка відкрита 02.04.2018 та закрита 30.09.2021 (т.2, а.с.59).
Також, в матеріалах справи містяться копії сторінок 14 та 15 трудової книжки ОСОБА_2 , з яких вбачається, що відповідач-1 працювала на посаді директора ТОВ «Брент+» з 28.07.2017 по 16.09.2019 (т.1, а.с.87).
При цьому, позивач, зокрема, в адресованій відповідачу-1 досудовій претензії від 22.05.2023, стверджує про те, що отримував від ОСОБА_2 рахунки на оплату палива через месенджер Viber, які в подальшому оплатив. Також, у вказаній претензії позивач зазначав про досягнуті домовленості із ОСОБА_2 щодо купівлі-продажу дизельного палива.
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).
Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, надаючи оцінку доводам і доказам сторін, суд дійшов висновку, що докази надані до матеріалів справи у їх сукупності більш вірогідно підтверджують те, що відповідачами виставлялись позивачу рахунки на оплату палива, які останнім сплачувались з метою купівлі відповідного товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем-1, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+»), була здійснена пропозиція укласти договір з позивачем шляхом оформлення рахунків на оплату палива, в яких визначались умови правочину купівлі-продажу дизельного палива.
Докази у справі свідчать, що в період з 30.07.2018 по 10.04.2019 в підтвердження прийняття запропонованих умов відповідачем-1, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+»), позивач здійснив оплату за надісланими йому рахунками на загальну суму 161 308, 50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
З урахуванням вказаного вище, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою між сторонами укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Таким чином, встановлені вище обставини, спростовують твердження позивача про відсутність між сторонами господарського договору, а отже і договірних зобов'язань, оскільки за наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.
Відповідно, на момент перерахування позивачем відповідачу-1 спірної суми коштів правова підстава їх перерахування існувала, оскільки між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб. Таким чином, за своєю правовою природою спірна сума коштів не є безпідставно отриманою, а відтак і відсутні підстави для застосування до даних правовідносин статті 1212 ЦК України, яка передбачає позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+») з вимогою про отримання оплаченого ним дизельного палива.
За викладених обставин, позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 161 308, 50 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів задоволенню не підлягають, в задоволенні вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 98 028, 45 грн. та трьох процентів річних в розмірі 24 273, 64 грн. - суд також відмовляє.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що надані відповідачем-1 роздруківки сторінок кабінету продавця - ТОВ «БРЕНТ+» з програми «Дизель менеджер» оцінюються судом критично, як неналежні та недопустимі докази, оскільки відповідачем-1 не визначено джерела вказаних доказів (т.1, а.с.92-107).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Щодо усної заяви представника відповідача-1 про застосування строків позовної давності, заявленої безпосередньо в судовому засіданні 19.03.2026, суд зазначає таке.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
Виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
Таким чином, оскільки судом відмовлено у задоволенні даного позову, то заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин не застосовується.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача - Нейрановського Максима Олексійовича.
У судовому засіданні, яке відбулось 19.03.2026, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кларікc плюс» (ТОВ “БРЕНТ+») відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача - ОСОБА_1 .
Повний текст рішення складено 04.05.2026.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.