ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2026Справа № 910/1005/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» (79017, Львівська обл, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2, офіс 223; ідентифікаційний код: 41647706)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» (03193, м. Київ, вул. Вишнева (Солом'янський р-н), буд. 6, офіс 41; ідентифікаційний код: 45901409)
про стягнення 807198,68 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» про стягнення 807198,68 грн, з яких 803895,00 грн основного боргу та 3303,68 грн 3% річних.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано обов'язок за Договором поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 щодо поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 803895,00 грн та 3% річних у розмірі 3303,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 відкрито провадження у справі №910/1005/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1005/26 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03193, м. Київ, вул. Вишнева (Солом'янський р-н), буд. 6, офіс 41), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку R067142667778).
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/1005/26.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмет» (покупець) укладено Договір поставки №СК121125/1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, підписаних сторонами та зазначаються постачальником у відповідних рахунках - фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.2 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 ціна з урахуванням ПДВ вказуються у рахунках- фактурах або специфікаціях.
Оплата за товар здійснюється покупцем, реквізити якого вказані в даному договорі та рахунку-фактурі (п. 3.4 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025).
Відповідно до п. 3.5 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.3 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю на умовах, зазначених у специфікаціях.
Відповідно до п. 4.5 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 на кожну партію товару поставленого згідно умов даного договору постачальник передає разом із товаром, або направляє поштою: рахунок-фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем не було виконано обов'язок за Договором поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 щодо поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 803895,00 грн та 3% річних у розмірі 3303,68 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 3.3 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 оплата вартості товару за відповідною специфікацією та рахунком-фактурою, здійснюється на умовах 80% передоплати, 20% доплати за товар здійснюється після реєстрації постачальником податкових накладних в ЄРПН щодо поставки такого товару.
Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку №677 від 12.11.2025 на суму 803895,00 грн позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 803895,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №34364 від 18.11.2025 на суму 321558,00 грн та платіжною інструкцією №34510 від 25.11.2025 нам суму 482337,00 грн.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 4.2 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 строк поставки товару - протягом 5 (п'яти) робочих днів після 80% передплати за товар. Інші умови поставки товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.
Отже, відповідач повинен був поставити товар у строк до 02.12.2025 включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Дата поставки товару вважається дата отримання товару покупцем на складі покупця, вказана у видатковій накладній (п. 4.4 Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025).
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки позивачу товару на суму 803895,00 грн.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару на суму 803895,00 грн, позивач 19.12.2025 направив на адресу відповідача повідомлення про відмову від Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025 та про повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).
Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється.
Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов'язань сторін за договором, в тому числі припинення обов'язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов'язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).
Доказів повернення грошових коштів позивачу у сумі 803895,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» з повернення суми попередньої оплати у розмірі 803895,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» суми основного боргу у розмірі 803895,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3303,68 грн за період з 18.11.2025 по 06.01.2026.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки 3% річних можуть нараховуватись виключно за прострочення виконання/невиконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання повернути суму попередньої оплати (а не зобов'язання поставити товар).
Обов'язок у відповідача повернути суму попередньої оплати виник після відмови позивача від договору (до цього продовжує існувати обов'язок поставити товар та, відповідно, триває прострочення виконання такого обов'язку, за що можуть бути нараховані свої окремі штрафні санкції).
Оскільки позивач 19.12.2025 відмовився від зобов'язань за Договору поставки №СК121125/1 від 12.11.2025, то обгрунтованим для нарахування 3% річних є період з 20.12.2025 по 06.01.2026 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1189,32 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» 3% річних у розмірі 3303,68 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1189,32 грн.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталева країна» (03193, м. Київ, вул. Вишнева (Солом'янський р-н), буд. 6, офіс 41; ідентифікаційний код: 45901409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмет» (79017, Львівська обл, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2, офіс 223; ідентифікаційний код: 41647706) суму основного боргу у розмірі 803895 (вісімсот три тисячі вісімсот дев'яносто п'ять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 1189 (одна тисяча сто вісімдесят дев'ять) грн 32 коп. та судовий збір у розмірі 9661 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн 01 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак