ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2026Справа № 910/2066/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "БЕСТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія "С"-ПРОМ"
про стягнення 516 836,57 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-ПРОМ» про стягнення 516 836,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором № 05/12/24-ФД безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) від 05.12.2024, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
03.03.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.03.2026 представником позивача подано письмові пояснення.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2026 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 04.03.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Беста» (далі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-Пром» (далі - позичальник, відповідач) укладено Договір безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги) № 05/12/24-ФД (далі - Договір), за умовами якого позикодавець передає у користування позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги в розмірі, що обумовлені цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня, а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю у визначений цим Договором строк (п. 2.2 Договору).
Позика, згідно з пунктом 2.3 Договору, надається для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його діяльності, для використання у своїй господарській діяльності, а саме для закупівлі протитанкових бетонних споруд.
Відповідно до п. 3.2 Договору сума позики за Договором становить 450 000,00 грн без ПДВ.
Датою надання позикодавцем позичальнику безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) - є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок позичальника, вказаний в цьому Договорі (п. 4.3 Договору).
Згідно з п. 5.1 та 5.2 Договору строк повернення позики - до 20.12.2024 включно.
Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.
Пунктом 7.1.1 Договору визначено, що позичальник виконуючи умови цього Договору, зобов'язаний повернути кошти позики позикодавцю в строк, встановлений в п. 4.1 цього Договору.
У відповідності до п. 8.2 Договору при порушенні позичальником строку повернення позики (п. 4.1 Договору) він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення повернення позики.
Цей Договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і діє до 30.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за Договором (п. 10.1 Договору).
На виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу позику в розмірі 450 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 8987 від 05.12.2024.
13 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 5 від 12.01.2026 про порушення умов договору та неповернення суми безвідсоткової позики (поворотної фінансової допомоги), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, не здійснив повернення позикодавцю у строк до 20.12.2024 включно суми позики, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "БЕСТА" до суду із даним позовом, у якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 450 000,00 грн, а також пеню в розмірі 66 836,57 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як встановлено судом, позикодавцем було надано позичальнику позику у сумі 450 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 8987 від 05.12.2024 на суму 450 000,00 грн.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 5.1 Договору строк повернення позики - до 20.12.2024 включно.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути позику у строк до 20.12.2024.
Доказів на підтвердження повернення позики у розмірі та у строки встановлені Договором у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи, відповідачем до суду не надано.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу позики та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та повного повернення позики, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми наданої позики в розмірі 450 000,00 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 66 836,57 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 8.2 Договору при порушенні позичальником строку повернення позики (п. 4.1 Договору) він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення повернення позики.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної як статтею 625 цього Кодексу, так і від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення
При цьому, зміст пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК не свідчить, що при застуванні вказаних норм судам необхідно оцінювати причини невиконання особою зобов'язання щодо повернення суми позивачу та/або процентів за користування позикою, та, у випадку встановлення того, що таке невиконання є неодноразовим, систематичним, умисним та без наявності на те будь-яких підстав, і що, за наслідками такої оцінки, надає суду право виснувати, що до таких правовідносин положення вказаного пункту не можуть бути застосовані.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22 та від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.
Суд також враховує, що у вищевказаній нормі ЦК України не міститься жодних обмежень щодо можливості її застосування виключно щодо зобов'язань позичальника, які виникли з договорів позики, укладених до 24 лютого 2022 року.
З огляду на зазначене та враховуючи, що до правовідносин сторін у цій справі підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерна компанія «С»-ПРОМ» (01042, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 3; ідентифікаційний код: 30371631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «БЕСТА» (03048, м. Київ, вул. Кадетський Гай, буд. 6/1; ідентифікаційний код: 37593110) заборгованість у розмірі 450 000 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 04.05.2026
Суддя О.А. Грєхова