ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2026Справа № 910/1467/26
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Комунального підприємств "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51А, ідентифікаційний код 03366500)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартан" (04211, місто Київ, вулиця Архипенка Олександра, будинок 6А, ідентифікаційні код 39035224)
про стягнення 328 995 грн 70 коп.
Представники сторін: не викликались
12.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартан" про стягнення 328 995 грн 70 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 09.12.2019 № 2254-1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 99 772 грн 85 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 234 грн 25 коп. 3 % річних, 1 354 грн 69 коп. інфляційних втрат та 225 552 грн 34 коп. неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 відкрито провадження у справі № 910/1467/26, справу постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання);
16.03.2026 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № R067104259151, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (04211, місто Київ, вулиця Архипенка Олександра, будинок 6А), було направлено ухвалу від 16.02.2026, із зазначенням причини повернення: за закінченням терміну зберігання, дата довідки ф.20: 10.03.2026.
Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 вручена відповідачу 02.03.2026.
Станом на 04.05.2026 відповідачем вимог ухвали суду від 12.02.2026, зокрема щодо подання відзиву на позов, не виконано.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Вартан" не скористалася наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.12.2019 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю "Вартан" (орендар за договором, відповідач у справі) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємством-балансоутримувачем за договором, позивач у справі) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2254-1, відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 05.11.2019 № 44/179 (пункт 195) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, або об'єкт, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Архипенка Олександра, будинок № 6 літер А, для розміщення суб'єкту господарювання, діяльність якого спрямована на організацію та проведення занять різними видами спорту.
Згідно пункту 2.1. договору об'єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею: 761,20 кв.м, в т.ч. 1 поверх - 53,10 кв.м. 2 поверх - 708,10 кв.м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08 лютого 2018 року № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2019 року: 21 грн 06 коп. за 1 кв. м, що в цілому складає: 16 031 грн 32 коп.
Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.2 договору).
У відповідності до пунктів 3.6 та 3.7 договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього договору, щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Пунктом 4.2.2 договору встановлений обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до пункту 9.1 договору визначено, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 09.12.2019 по 07.12.2022.
Згідно частини 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася, тобто, останній триває і на теперішній час.
Судом встановлено, що за Актом приймання-передачі майна від 09.12.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно договором оренди приміщення у нежиловому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємств "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 761,2 кв. м (у т.ч.:1 поверх: корисна - 53,1 кв.м; 2 поверх - 708,1 кв.м), розташованому за адресою: місто Київ, вулиця Архипенка Олександра, будинок № 6 літер А.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній, станом на дату виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк
Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до пункту 1 рішення Київської міської ради від 30.01.2025 № 21/10488 "Про особливості нарахування орендної плати за договорами оренди суб'єктам господарювання під час дії воєнного стану в Україні та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради" було внесено зміни до рішення Київської міської ради від 30 березня 2022 року № 4551/4592 "Про деякі питання комплексної підтримки суб'єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні", доповнивши рішення новим підпунктом 1.7.1 такого змісту:- на період з 01 березня 2025 року до 31 грудня 2025 року розмір орендної плати за користування комунальним майном територіальної громади міста Києва становить 50% від визначеної у договорах оренди комунального майна територіальної громади міста Києва.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з 01.09.2024 по 12.02.2025, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 99 772 грн 85 коп.
Пунктом 5.2.2 договору оренди передбачено, що орендодавець або підприємство (заявник) має право стягнути з орендаря (боржника) заборгованість з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов'язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 5.1.3 договору визначено, що орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу.
У зв'язку з систематичне порушення відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати, орендодавець 07.02.2025 листом 062/05/14-691 відмовився від договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 09.12.2019 № 2254-1 та направив акти повернення орендованого майна на підпис орендарю (поштове відправлення №0100199575176). Вказаний лист відповідачем було отримана 13.02.2025.
Згідно пункту 4.2.19 договору орендар після припинення дії цього договору зобов'язаний протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Отже, невиконання наймачем передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обв'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Відповідач після припинення договору оренди у визначений пунктом 4.2.19 договору термін об'єкт оренди не звільнив. Після розірвання договору, орендовані приміщення відповідач за актом приймання - передачі позивачу повернув 12.06.2025.
Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів, щодо повернення об'єкту оренди у зв'язку із закінченням терміну договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 99 772 грн 85 коп. заборгованості по орендній платі та 225 552 грн 34 коп. неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користуванням майном після закінчення терміну оренди, нарахованої за період з 13.02.2025 по 11.06.2025. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 01.09.2024 по 12.02.2025, нараховано 2 081 грн 57 коп. пені, 234 грн 25 коп. 3 % річних та 1 354 грн 69 коп. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати орендних платежів, з повернення майна орендодавцю, після закінчення строку оренди, та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 99 772 грн 85 коп. заборгованості по орендній платі та 225 552 грн 34 коп. неустойки за користуванням майном після закінчення терміну оренди визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимог про стягнення 2 081 грн 57 коп. пені, 234 грн 25 коп. 3 % річних та 1 354 грн 69 коп. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3 % річних від простроченої суми заборгованості
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов пункту 6.2. договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 081 грн 57 коп. пені, 234 грн 25 коп. 3 % річних та 1 354 грн 69 коп. інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вартан" (04211, місто Київ, вулиця Архипенка Олександра, будинок 6А, ідентифікаційні код 39035224) на користь Комунального підприємств "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51А, ідентифікаційний код 03366500) 99 772 (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн 85 коп. заборгованості по орендній платі, 225 552 (двісті двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн 34 коп. неустойки за користуванням майном після закінчення терміну оренди, 2 081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн 57 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн 25 коп. 3 % річних, 1 354 (одна тисяча триста п'ятдесят чотири) грн 69 коп. інфляційних втрат. та 3 947 (три тисячі дев'ятсот сорок сім) грн 95 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька