ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.04.2026Справа № 910/6434/25
Господарський суд міста Києва у складі:
Судді - Бондаренко-Легких Г. П.
за участю секретаря (помічника судді) - Конона В. В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/6434/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІТА ГРУП» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67, офіс 405)
До Фізичної особи-підприємця Северин Людмили Степанівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 1 870 567, 16 грн
За участі представників сторін:
Представник позивача: Діордієв О. С. -адвокат, ордер серії АР №1217468 від 20.05.2025;
Представник відповідача: Пількевич Т. А. - адвокат, ордер серії АІ №2048156 від 17.11.2025;
Товариство з обмеженою відповідальністю «САНВІТА ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Северин Людмили Степанівни про стягнення 1 870 567, 16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем власних зобов'язань в частині вчасного завершення робіт згідно умов договору підряду №2412 від 23.07.2024.
З огляду на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача 1 870 567, 16 грн, з яких 372 535, 43 грн - основний борг; 1 268 483, 13 грн - пеня; 186 267, 71 грн - штраф; 7248, 59 грн - 3% річних; 36 032, 30 грн - інфляційні втрати.
27.05.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 27.05.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
03.06.2025 до суду від позивача надійшло дві заяви про усунення недоліків позовної заяви, якими позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 27.05.2025.
16.10.2023 суд ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 29.07.2025.
13.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
22.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене на 29.07.2025, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою-викликом від 08.09.2025 суд призначив нову дату підготовчого судового засідання на 14.10.2025.
16.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
09.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
14.10.2025 до суду від відповідача надійшло два клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 14.10.2025 представники сторін не прибули, суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18.11.2025.
18.11.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
У судовому засіданні 18.11.2025 суд на місці ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні по суті на 13.01.2026.
24.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
18.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
12.01.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
13.01.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та заперечення проти долучення доказів.
У судовому засіданні 13.01.2026 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 24.02.2026.
15.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
18.02.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання, призначене на 24.02.2026 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
04.03.2026 суд ухвалою викликом-повідомленням повідомив учасників справи про визначення нової дати розгляду справи у судовому засіданні по суті на 07.04.2026.
12.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судове засідання 07.04.2026 прибули представники сторін. Суд на місці ухвалив задовольнити заяви представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши виступ у судових дебатах представників сторін, які підтримали власні правові позиції, що викладені у заявах по суті справи, Суд -
1. Фактичні обставини справи, що встановлені судом.
23.07.2024 між ТОВ «Санвіта Груп» (надалі - замовник, позивач) та ФОП Северин Л. С. (надалі - підрядник, відповідач) укладено Договір підряду №2412 (надалі - Договір), згідно пункту 1.1. якого: "підрядник в порядку та на умовах даного Договору, з використанням матеріалів та обладнання замовника зобов'язується на свій ризик надати послуги/виконати роботи зі встановлення систем протипожежного захисту".
Додатком №1 до Договору є Договірна ціна проведення робіт зі встановлення систем протипожежного захисту, яка передбачає найменування робіт, матеріалів та механізмів.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що підрядник зобов'язується приступити до надання послуг/виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів та завершити виконання робіт у строки 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу.
Згідно пункту 5.1. Договору - сума Договору на момент його укладення складає 1.862.677,14 грн.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору, замовник здійснює авансовий платіж на виконання робіт у розмірі - 372.535, 43 грн.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить протягом 5 робочих днів з моменту підписання остаточного Акту наданих послуг/виконаних робіт.
26.07.2024 року ТОВ «Санвіта Груп» здійснило авансовий платіж у розмірі 372.535, 43 грн з призначенням платежу: «роботи зі встановлення систем пожежного захисту зг. Рах. №14 від 24.07.24 р, без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією №4025 від 26.07.2024.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення термінів закінчення виконання робіт, визначених даним Договором, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,3% від загальної вартості даного Договору.
Згідно пункту 8.3. Договору - у випадку, якщо підрядник порушить термін виконання робіт більше ніж на 21 (двадцять один) календарних днів додатково до вимог п. 8.2 Договору, замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку. При цьому підрядник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 10% від загальної суми даного Договору.
Відповідно до пункту 10.2 Договору - Договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку в наступних випадках:
1) підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів не приступив до виконання робіт за Договором;
2) роботи виконуються настільки повільно, що їх виконання у встановлений строк стало неможливим;
3) якщо підрядник самовільно покинув будівельний майданчик чи іншим чином продемонстрував намір припинити виконання своїх зобов'язань за Договором;
4) у випадку необґрунтованої відмови підрядника від усунення дефектів або їх фактичного не усунення у встановлений змовником строк;
5) за рішенням замовника.
Замовник стверджує, що ФОП Северин Л. С. у строк, передбачений п. 2.1. Договору, не приступила до виконання робіт, у зв'язку з чим, ТОВ «Санвіта Груп» надіслало підряднику лист від 09.05.2025 вих. №09-0525/01 з повідомленням про відмову від виконання робіт на підставі пункту 10.2. Договору та з вимогою про повернення суми авансового платежу.
Оскільки ФОП Северин Л. С. порушила терміни виконання робіт, а також не повернула суму авансового платежу за Договором, ТОВ «Санвіта Груп» звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з підрядника неустойку та штраф у порядку п. 8.2. Договору за порушення терміну виконання робіт, а також попередню оплату (аванс) та нараховані 3 % річних, інфляційні втрати у порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
2. Предмет та підстави позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 1.870.567, 16 грн заборгованості, з якої: 373.535, 43 грн - сума попередньої оплати (авансового платежу), 1.268.483,13 грн - неустойки (пені) за період з 25.09.2024 по 09.05.2025, штраф у розмірі 186.267,71 грн., 7.248, 59 грн 3 % річних за період з 01.01.2025 року по 19.05.2025 року та 36.032, 30 грн , інфляційних втрат за період з 23.08.2024 по 16.05.2025.
Фактичними підставами позову є прострочення терміну виконання робіт та не повернення суми попередньої оплати (авансового платежу).
Юридичними підставами позову є пункт 8.2. Договору, частина 2 статті 625 ЦК України та частина 2 статті 849 ЦК України.
3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позовні вимоги зводяться до того, що з огляду на пункт 2.1. Договору та здійснену позивачем 26.07.2024 попередню оплату (авансовий платіж), термін завершення виконання робіт настав 24.09.2024. Втім, підрядник взагалі не приступив до виконання робіт, передбачених Договором, в порушення вимог п.п. 1.1 та 2.1 Договору прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт зі встановлення систем протипожежного захисту не виконав, акт виконаних робіт сторонами не складався та не підписувався, грошові кошти, сплачені замовником в якості авансового платежу за виконання Робіт, Замовнику не повернув.
4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС та з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву (15 днів з дня вручення ухвали - п. 4 ухвали), на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 02034, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, буд. 36, кв. 35
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення, ухвалу суду від 09.06.2025 відповідач отримав - 18.06.2025.
Отже, останнім днем строку для подання відзиву є 03.07.2025.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Заяву про продовження/поновлення строку для подання відзиву до суду не подав.
Приписами частини 2 статті 178 ГПК України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, 18.11.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав того, що саме позивачем у порушення статті 837 ЦК України належним чином та вчасно не було надано доступу до об'єкту та матеріалів, позивач здійснював дії, які перешкоджали відповідачу у виконанні робіт, виконану частину робіт в порушення законодавства замовник не прийняв та не оплатив, як і не відшкодував відповідачу вартість залученого ним обладнання.
5. Оцінка доказів судом та висновки суду.
На переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення справи:
- чи виконані підрядником обумовлені роботи у строк, передбачений договором, а відтак чи допустив підрядник прострочення виконання робіт;
- чи вважається Договір розірваним та з якого моменту;
- чи існують правові підстави для повернення підрядником авансового платежу;
- чи допустив підрядник прострочення зобов'язання з повернення авансу, а відтак чи наявні правові підстави для застосування статті 625 ЦК України;
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
5.1. Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення термінів виконання робіт.
Договір, укладений між сторонами, є договором підряду, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 ЦК України.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 1-2 стаття 837 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 1, 2 статті 854 ЦК України).
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору, замовник здійснює авансовий платіж на виконання робіт у розмірі - 372 535, 43 грн.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов пункту 5.3. Договору, замовник здійснив авансовий платіж на виконання робіт у розмірі 372 535, 43 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4025 від 26.07.2024.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що підрядник зобов'язується приступити до надання послуг/виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів та завершити виконання робіт у строки 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу.
Відтак, суд погоджується з ТОВ «Санвіта Груп», що підрядник повинен був завершити виконання робіт у строк до 24.09.2024, як те передбачено пунктом 2.1. Договору.
Розділ 6 Договору передбачає порядок виконання та здачі-приймання робіт, згідно якого:
Достатнім письмовим повідомленням замовника про готовність до прийому-передачі виконаних робіт підрядником робіт, сторони вважають подачу підрядником відповідних Актів наявних послуг/виконаних робіт (пункт 6.1.);
Замовник приймає виконані підрядником належним чином роботи/їх окремий вид/етап по факту їх завершення шляхом підписання Актів наданих послуг/виконаних робіт, які є підставою для розрахунків (пункт 6.2.);
Підрядник протягом 2-ох робочих днів з дати завершення робіт (їх окремого виду, етапу), але не пізніше 25-го числа поточного місяця готує два примірники Акту із зазначенням в них обсягу та вартості виконаних робіт, підписує їх і надсилає замовнику (пункт 6.3.);
Замовник упродовж 3-ох робочих днів після отримання від підрядника Актів зобов'язаний (1) прийняти виконані належним чином роботи, їх окремий вид, етап підписати Акти та повернути підряднику один примірник підписаного Акту, або (2) надати підряднику мотивовану відмову в підписанні Актів (пункт 6.4.).
Матеріали справи не містять жодних підписаних між сторонами Актів наданих послуг/виконаних робіт, а також будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б з більшою вірогідністю підтверджували факт виконання підрядником передбачених Договором робіт (та взагалі початку їх виконання) у строк до 24.09.2024.
Також, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме позивачем вчасно не було надано доступу до об'єкту та матеріалів або ж позивач здійснював дії, які перешкоджали відповідачу у виконанні робіт.
Докази, що надані відповідачем до суду разом з письмовими поясненнями (надійшли до суду 18.11.2025) та долучені до клопотання (надійшло до суду 12.01.2026) не приймаються судом до уваги, оскільки, подані відповідачем всупереч частині 3 статті 80 ГПК України та вже на стадії розгляду по суті. При цьому, на переконання суду, відповідач не обґрунтував об'єктивну неможливість подання таких доказів у встановлений процесуальним законодавством строк з причин, що не залежали від нього.
У будь-якому разі, докази, що долучені до письмових пояснень (надійшли до суду 18.11.2025) та долучені до клопотання (надійшло до суду 12.01.2026) відповідача жодним чином не підтверджують факт належного виконання останнім обумовлених Договором робіт у строк до 24.09.2024.
Щодо необхідності відшкодування замовником підряднику вартості залученого останнім обладнання, суд зазначає наступне.
Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 839 ЦК України).
Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (частини 1, 2 статті 840 ЦК України).
Отже, за загальним правилом підрядник виконує роботу із свого матеріалу та своїми засобами. Проте, робота може також виконуватись з матеріалів замовника, що повинно бути передбачено сторонами у Договорі.
У даному випадку, суд зважає на суперечливість умов Договору щодо виконання робіт із залученням матеріалів/обладнання замовника чи підрядника.
Так, пункт 1.1. Договору визначає, що підрядник виконує роботи з використанням матеріалів та обладнання замовника.
Натомість, згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору передбачено, що підрядник зобов'язується надати послуги/виконати роботи з належною якістю, з використанням свого обладнання, техніки та інструментів відповідно до робочої документації, умов цього Договору з дотриманням вимог, які відносяться до якості такого виду послуг/робіт.
Так само пункт 4.1. Договору передбачає, що підрядник здійснює власними засобами та за свій рахунок забезпечення надання послуг/виконання робіт інструментами та будівельно-монтажними механізмами.
За приписами частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах 3-4 статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
Суд зазначає, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах 3 та 4 статті 213 ЦК України, слід застосовувати принцип contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
При цьому, це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Відтак, на переконання суду, з огляду на зміст підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору та пункту 4.1. Договору та правової природи виниклих правовідносин сторін саме підрядник повинен за свій рахунок забезпечити виконання робіт інструментами та будівельно-монтажними механізмами, що необхідні для їх виконання.
Отже, у позивача, як замовника виконання робіт відсутній обов'язок щодо додаткової оплати чи відшкодування вартості залученого підрядником обладнання.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що за порушення термінів закінчення виконання робіт, визначених даним Договором, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0,3% від загальної вартості даного Договору.
Згідно пункту 8.3. Договору - у випадку, якщо підрядник порушить термін виконання робіт більше ніж на 21 (двадцять один) календарних днів додатково до вимог п. 8.2 Договору, замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку. При цьому підрядник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 10% від загальної суми даного Договору.
За таких обставин, у зв'язку з доведеним фактом порушення підрядником термінів виконання робіт, в тому числі більше ніж на 21 день, суд вважає, що позивач правомірно з 25.09.2024 у порядку (наступний день після кінцевого строку виконання робіт) керуючись пунктом 8.2. Договору нараховує пеню, а з 16.10.2024, у порядку передбаченому пунктом 8.3. Договору, застосовує штраф.
Суд констатує, що у період виникнення спірних правовідносин був чинним ГК України (втратив чинність 28.08.2025), частина 6 статті 232 якого передбачала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки умовами Договору сторони не передбачили іншого строку нарахування пені, як штрафної санкції, то борговим періодом нарахування пені є період з 25.09.2024 по 25.03.2025, а не з 25.09.2024 по 09.05.2025, як визначає позивач.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок пені, за допомогою ІПС «Ліга:Закон» суд встановив, що дійсний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача у порядку передбаченому пунктом 8.2. Договору за період прострочення з 25.09.2024 по 25.03.2025 становить 1 017 021, 72 грн, а не 1 268 483, 13 грн.
Разом з тим, проведений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, а отже розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача у порядку передбаченому пунктом 8.3. Договору становить 186 267, 71 грн.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 017 021, 72 грн, а вимоги щодо стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 186 267, 71 грн.
5.2. Щодо позовних вимог про стягнення попередньої оплати (авансу).
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Тобто повернення авансу замовнику у повному обсязі можливе у випадку повного невиконання підрядником/виконавцем своїх зобов'язань за договором.
Суд констатує, що позовні вимоги заявлені позивачем на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, згідно якої якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Умовами пункту 10.2. Договору передбачається, що Договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку в наступних випадках:
1) підрядник протягом 5 (п'яти) робочих днів не приступив до виконання робіт за Договором;
2) роботи виконуються настільки повільно, що їх виконання у встановлений строк стало неможливим;
3) якщо підрядник самовільно покинув будівельний майданчик чи іншим чином продемонстрував намір припинити виконання своїх зобов'язань за Договором;
4) у випадку необґрунтованої відмови підрядника від усунення дефектів або їх фактичного не усунення у встановлений змовником строк;
5) за рішенням замовника.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що норма частини 2 статті 849 ЦК України не містить застереження "якщо інше не передбачено договором".
У будь-якому разі пункт 10.2. Договору у даному випадку також наділяє замовника правом на одностороннє розірвання Договору підряду без узгодження з підрядником.
Отже, керуючись пунктом 10.2. Договору та частиною 2 статті 849 ЦК України, з огляду на доведений факт невиконання підрядником робіт у строк, передбачений умовами Договору, суд вважає, що позивач, як замовник, правомірно надіслав підряднику на його адресу місцезнаходження повідомлення про відмову від Договору (лист за вих. №09-0525/01 від 09.05.2025).
Згідно трекінгу відстеження поштового відправлення №7830103803070 вбачається, що повідомлення про відмову від Договору (лист за вих. №09-0525/01 від 09.05.2025) відправник отримав 12.05.2025.
Отже, Договір вважається розірваний між сторонами з 12.05.2025 на підставі пункту 10.2. Договору та частиною 2 статті 849 ЦК України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 ЦК України).
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20 зазначено, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.
Отже, враховуючи положення часини 2 статті 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем у якості попередньої оплати на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі статті 1212 ЦК України.
Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 372 535, 43 грн, проте відсутні будь-які належні докази на підтвердження виконання відповідачем робіт на вказану суму коштів, враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, суд дійшов висновку про наявність у даному випадку обов'язку відповідача повернути позивачу вказану суму грошових коштів.
Отже, позовні вимоги про стягнення 372 535, 43 грн авансу є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
5.3. Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму неповернутого авансу.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
У пункті 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
З повідомлення про відмову від Договору (лист за вих. №09-0525/01 від 09.05.2025) вбачається, що замовник (позивач) просив відповідача негайно, але не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів від дати отримання цього повідомлення повернути суму авансового платежу у розмірі 372 535, 43 грн.
Отже, суд вважає, що відповідач прострочив обов'язок з повернення суми попередньої оплати з 16.05.2025 (12.05.2025 - дата отримання повдіомлення+3 календарні дні).
Натомість, позивач у позові визначає борговий період нарахування інфляційних втрат з 23.08.2024 по 16.05.2025 року, а також процентів річних з 25.09.2024 по 19.05.2025. З правильністю визначення позивачем таких періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд не погоджується.
У даному випадку, підстава для утримання авансового платежу відпала лише внаслідок розірвання Договору підряду на підставі частини 2 статті 849 ЦК України у травні 2025, в той час як з 25.09.2024 по 12.05.2025 у відповідача ще існував обов'язок з виконання робіт на суму авансового платежу (негрошове зобов'язання) та відповідно обов'язку з його повернення (грошове зобов'язання) ще не існувало.
Отже, частина 2 статті 625 ЦК України в частині стягнення інфляційних втрат взагалі не застосовується, оскільки, прострочення тривало менше місяця.
Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3 % річних за період нарахування з 16.05.2025 по 19.05.2025 встановив, що дійсний розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 122, 48 грн, а не 7 248, 59 грн.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 122, 48 грн, а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
6. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 ГПК України).
За таких обставин, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач у позові також зазначив, що ним понесені витрати на надання правової допомоги у розмірі 25 000, 00 грн.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).
На підтвердження понесення витрат на надання правової допомоги відповідач надав:
- Договір №23/05 про надання правової допомоги від 13.05.2024, що укладений між позивачем та адвокатом Діордієвим О. С. та Додаткову угоду №3 від 07.05.2025 з додатком №1;
- розрахунок наданих послуг з детальним їх описом на суму 25 000, 00 грн;
- Акт прийому-передачі на суму 25000, 00 грн;
- Платіжна інструкція №3055 від 09.05.2025 на суму 25 000, 00 грн;
Договір №23/05 від 13.05.2024 містить реквізити сторін, зокрема, розрахунковий рахунок адвоката.
Втім, з платіжної інструкція №3055 від 09.05.2025 на суму 25 000, 00 грн вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 належить ФОП Діордієву О. С.
Отже, у даному випадку розрахунок за юридичні послуги були здійснені з Діордієвим О. С. саме як фізичною особою-підприємцем, а не як адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Натомість, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Вказані висновки викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, постанові Верховного Суду від 05.10.2023 року у справі №911/1235/22, а також постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №643/16961/19 від 31.05.2023 року у справі №757/13974/21-ц.
Так само, витрати на надання юридичних послуг фізичною особою-підприємцем не можуть відноситись до витрат передбачених пунктом 4 частини 3 статті 123 ГПК України, оскільки, вказана норма визначає віднесення до судових витрат саме тих витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, а не вчинення процесуальних дій особою, у іншому статусі, ніж адвокат.
Отже, надання юридичних послуг особою, не у статусі адвоката, а у статусі фізичної особи-підприємця (попри наявність у фізичної особи адвокатського свідоцтва) не може відноситись, ні до «витрат на професійну правничу допомогу», ні до «витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій».
За таких обставин, понесені позивачем судові витрати у розмірі 25 000, 00 грн не можуть бути покладені на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІТА ГРУП» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Северин Людмили Степанівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНВІТА ГРУП» (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67, офіс 405; ідентифікаційний код: 41051973) 372.535 (триста сімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн 43 коп. - авансового платежу, 1.017.021 (один мільйон сімнадцять тисяч двадцять одна) грн 72 коп. - пені, 186.267 (сто вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят сім) грн 71 коп. - штрафу, 122 (сто двадцять дві) грн 48 коп. - 3 % річних, 18 911 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 37 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 04.05.2026.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких