ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/271/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/271/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Труботорг Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" про стягнення 1 090 904,58 грн.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Труботорг Інвест" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" про стягнення 1 090 904,58 грн, з яких: 896 206,96 грн - штраф, 149 171,21 - пеня, 14 799,39 грн - три проценти річних , 30 727,02 грн - інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 02/08/2023 від 02.08.2023 в частині строку оплати поставленого товару.
За порушення строку оплати поставленого товару позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, штраф, три проценти річних та інфляційні втрати.
Позивач до відповіді на відзив (вх. № 5519/26 від 25.03.2026) на спростування доводів відповідача про недотримання сторонами підписання спірного договору із застосуванням факсимільного відтворення підпису керівника долучив оригінал вказаного договору з оригінальними підписами керівників сторін.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач заперечує у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього 1 090 904,58 грн.
У відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, зокрема про те, що договір поставки № 02/08/2023 від 02.08.2023 підписано факсимільним відтворенням підпису керівника без належного погодження такого способу підписання сторонами, що свідчить про неналежне погодження умов договору в частині відповідальності, а відтак відсутні і правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі.
Разом з тим, відповідач у поданому 30.03.2026 клопотанні, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, вказує, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним до наслідків порушення зобов'язання, просить взяти до уваги повне погашення суми основного боргу.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 для розгляду справи № 909/271/26 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/271/26; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали від 05.03.2026 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та представника позивача та відповідача 05.03.2026 о 15:25; представника позивача 05.03.2026 о 15:20.
20.03.2026 (вх. № 5146/26) засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву.
23.03.2026 (вх. № 5249/26) засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав клопотання про зменшення розмру штрафних санкцій.
25.03.2026 (вх. № 5519/26) позивач подав відповідь на відзив.
30.03.2026 (вх. № 5853/26) засобами підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Труботорг Інвест" (далі також - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" (далі також - покупець, відповідач) 02.08.2023 укладено договір поставки № 02/08/2023 (далі також - Договір) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався у порядку та строки, встановлені цим Договором постачати (передавати у власність) покупцю металопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти товар, у порядку та строки встановлені Договором оплатити вартість товару.
Згідно з п.п. 1.2. Договору, кожна партія товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) в якій зазначається: найменування (асортимент, номенклатура за сортами, марками, типами, розмірами) кількість, ціна за одиницю, загальна сума товару, що поставляється за цим Договором, а також умови, терміни поставок та оплати.
Ціна товару визначається на підставі узгодженої сторонами у Специфікації і може бути змінена за попереднім узгодженням сторін та зазначається у специфікації до цього Договору (п. 5.1. Договору).
Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника у строк, вказаний у специфікації до цього Договору (п. 6.1. Договору).
Покупець здійснює оплату за цим Договором на умовах і у терміни передбачені у відповідних Специфікаціях до цього Договору (п. 6.3. Договору).
Моментом оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі та/або рахунку-фактурі Постачальника (п.6.6. Договору).
Прийом-передача товару оформлюється видатковою накладною, або товарно-транспортною накладною у випадку передачі товару перевізнику Покупця (п. 7.2. Договору).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 8.1. Договору).
У разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті за цим Договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачується штраф у розмірі 20 % відсотків від суми заборгованості (п. 8.2. Договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов даного Договору поставки сторони 18.10.2023 підписали Специфікацію № 1, відповідно до якої позивач повинен був поставити відповідачу товар на загальну суму 1 849 714,20 грн (з ПДВ).
Як вбачається з долучених до матеріалів копій видаткових накладних від 23.10.2023 № 201 на суму 516 566,53 грн; від 23.10.2023 № 202 на суму 667 025,04 грн; від 23.10.2023 № 203 на суму 667 025,04 грн (а.с.27,29,31) на виконання Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору, постачальником передано, а покупцем прийнято товар погоджений у Специфікації на загальну суму 1 850 616,61 грн (з ПДВ).
За твердженням позивача, вартість товару, передбаченого даною Специфікацією оплачена відповідачем, однак з порушенням встановленого строку, а саме оплачено: 27.10.2023 у сумі 100 000,00 грн, 09.11.2023 у сумі 300 000,00 грн, 15.11.2023 у сумі 500 000,00 грн, 04.12.2023 у сумі 500 000,00 грн, 13.12.2023 у сумі 300 000,00 грн, 15.12.2023 у сумі 150 616,61 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару, відповідно до Специфікації №1, позивач нарахував 290 123,32 грн 20 % штрафу, 4 753,08 грн інфляційних втрат за період з 14.11.2023 по 14.12.2023, 20 926,34 грн пені за період з 14.11.2023 по 14.12.2023 та 1 961,85 грн 3 % річних за період з 14.11.2023 по 14.12.2023.
Також, відповідно до укладеної Специфікації № 2 від 17.11.2023, підписаної сторонами до Договору № 02/08/2023 від 02.08.2023 позивач повинен був поставити товар на загальну суму 1452704,09 грн (з ПДВ).
Долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних на виконання Специфікації №2, постачальником передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 1 452 704,09 грн (з ПДВ).
Даний факт вбачається з долучених до матеріалів копій видаткових накладних від 17.11.2023 № 211 на суму 729 960,00 грн та № 212 від 17.11.2023 на суму 722 744,09 грн (а.с.34,36).
Вартість вказаного товару у Специфікації №2, яка є невід'ємною частиною Договору, відповідачем оплачена, однак з порушенням встановленого строку - після 08.12.2023, а саме 15.12.2023 у сумі 449 383,39 грн, 10.01.2024 у сумі 300 000,00 грн, 29.01.2024 у сумі 700 000,00 грн, 14.02.2024 у сумі 3 320,70 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого, відповідно до Специфікації №2, товару, позивач нарахував штраф у розмірі 20 % - 290 540,81 грн, 9836,52 грн інфляційних втрат за період з 09.12.2023 по 13.02.2024, 40 059,08 грн пені за період з 09.12.2023 по 13.02.2024 та 3958,15 грн 3 % річних за період з 09.12.2023 по 13.02.2024.
Крім того, на виконання умов даного Договору поставки сторони 14.12.2023 підписали Специфікацію № 3, за умовами якої позивач повинен був поставити відповідачу товар на загальну суму 1 576 994,40 грн (з ПДВ).
Зазначений у Специфікації №3 товар поставлений відповідачеві, що підтверджується копіями видаткових накладних № 224 від 20.12.2023 на суму 788 137,20 грн та № 225 від 20.12.2023 на суму 789 576,96 грн, що містяться в матеріалах справи.(а.с.39,41).
З порушенням встановленого строку (після 10.01.2024) вартість вказаного товару була оплачена відповідачем, а саме 14.02.2024 у сумі 496679,30 грн, 20.03.2024 у сумі 500000,00 грн, 18.04.2024 у сумі 581 034,86 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару, відповідно до Специфікації №3, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20 % - 315542,83 грн, 16 137,42 грн інфляційних втрат за період з 11.01.2024 по 17.04.2024, 88 185,79 грн пені за період з 11.01.2024 по 17.04.2024 та 8879,39 грн 3 % річних за період з 11.01.2024 по 17.04.2024.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Внаслідок укладення Договору поставки № 02/08/2023 від 02.08.2023 між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача, на підставі п. 8.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, штраф у розмірі 20 % - 896 206,96 грн, 30727,02 грн інфляційних втрат, 149 171,21 грн пені та 14 799,39 грн 3 % річних.
Щодо доводів відповідача про відтворення факсимільного підпису керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" на договорі слід зазначити таке.
Можливість використання факсимільного підпису у договірних відносинах учасниками господарської діяльності надає частина 3 статті 207 ЦК України, відповідно до положень якої використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Тобто, з наведених положень частини 3 статті 207 ЦК України вбачається, що у договірних відносинах використання факсимільне відтворення підпису допускається лише за письмовою згодою сторін.
Так позивачем, у спростування наведеного відповідачем у відзиві на позов, представлено суду Додаткову угоду, відповідно до умов якої погоджено доповнити Договір поставки № 02/08/2023 від 02.08.2023 пунктом 11.7 в наступній редакції: сторони надають згоду на використання покупцем факсимільного відтворення підпису директора Редько О.О. на будь-яких документах, складених під час виконання вказаного договору, в транспортних накладних, додаткових угодах до договору. Покупець підпису директора Редька О.О. підтверджує, що використання нижченаведеного зразка факсимільного відтворення підпису директора Редько О.О. на документах свідчить про погодження покупцем відповідного документа і є рівноцінним оригіналу.
Окрім того, позивачем також долучено оригінал договору поставки, котрий підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" Редько Олександома Олеговичем, підпис якого скріплено печаткою товариства, на що звертав увагу відповідач.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що поданий позивачем оригінал договору та додаткової угоди є належним доказом, який усуває висловлені у відзиві відповідачем сумніви, а відтак, з урахуванням інших письмових доказів, підлягає оцінці судом.
Разом з тим, у своїх доводах відповідач жодним чином не спростовує факт отримання товару відповідно до Специфікацій, як і не заперечує дані господарські операції, а лише обмежується власними сумнівами.
Також суд відзначає, що відповідачем не заявлено про невідповідність поставленого товару умовам договору чи про їх ненадання. Жодних доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано, а відтак, і не спростовано доводів позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Щодо вимог про стягнення пені та 20% штрафу суд дійшов таких висновків.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
В пункті 8.2 договору визначено, що У разі невиконання або неналежне виконання Покупцем зобов'язань по оплаті за цим Договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачується штраф у розмірі 20 % відсотків від суми заборгованості
У зв'язку з порушенням виконання відповідачем обов'язку з вчасної оплати отриманого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 1 045 378.17 грн, з яких пеня у розмірі 149 171,21 грн (за періоди з 14.11.2023 по 14.12.2023, з 09.12.2023 по 13.02.2024 та з 11.01.2024 по 17.04.2024) та штраф 20 % у розмірі 896 206,96 грн.
Суд перевірив розрахунок позивача і встановив, що розрахунок зроблено арифметично і методологічно правильно. Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, вказує, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є неспівмірним до наслідків порушення зобов'язання, просить взяти до уваги повне погашення суми основного боргу. Оцінивши наведені у відзиві обставини, суд зазначає наступне.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).
При цьому чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту зазначених правових норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.
Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов'язку.
За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за прострочення виконання зобов'язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.
У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).
За вказаних обставин, враховуючи повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки ще у 2024 році, тобто задовго до звернення позивача із даним позовом, враховуючи що період прострочення оплати отриманого товару не був значним (залежно від поставки не перевищив періоду від двох до чотирьох місяців), відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем оплати замовленого товару, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, а також те, що крім штрафу позивач просить стягнути також і пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та проценти річні за користування чужими коштами, суд доходить висновку, що стягнення штрафу повному розміру позовної вимоги матиме наслідком необґрунтоване збагачення позивача за рахунок відповідача, а тому обґрунтованим та справедливим буде зменшення заявленого до стягнення штрафу на 80% до 179 241,39 грн.
Суд, здійснивши власний розрахунок штрафу, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню в розмірі 179241,39 грн (з врахуванням висновку суду про зменшення розміру штрафу на 80 %). В частині позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 716 965,57 грн слід відмовити з підстав його зменшення судом.
Вимоги про стягнення пені в заявленому розмірі обґрунтовані та підлягають до задоволення. Розмір пені є пропорційним, ставка є звичною у господарських правовідносинах.
Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки (штрафу), оскільки порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов'язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.
Щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення 3% річних та інфляційні втрати відповідають вимогам договору, чинного законодавства та заявлені правомірно.
Відповідач правильності розрахунку не оспорював, власного контррозрахунку не надавав.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах визначених позивачем періодів прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних та інфляційних втрат нарахована вірно, отже позовні вимоги про 14799,39 грн - 3% річних та 30727,02 грн - інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 14 799,39 грн - 3% річних, 30727,02 грн - інфляційних втрат, 149 171,21 грн - пені та 179 241,39 грн штрафу (з врахуванням висновку суду про зменшення розміру штрафу на 80 %), в іншій частині позову слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 16363,57 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27 лютого 2026 р. № 11, (а.с.9).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 373 939, 01 грн, при цьому в частині позовних вимог суд відмовив лише у зв'язку зі зменшенням нарахованої пені, то суд стягує з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 16363,57 грн, Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Труботорг Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" про стягнення 1 090 904,58 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" (78595, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, смт. Ворохта, вул. Данила Галицького, буд. 137Т; ідентифікаційний код юридичної особи: 44471261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Труботорг Інвест" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка (Шевченківський, Соборний р-ни), буд. 37; ідентифікаційний код юридичної особи: 39333484) 3% річних у розмірі 14 799 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 727 (тридцять тисяч сімсот двадцять сім) грн 02 коп, пеню у розмірі 149 171 (сто сорок дев'ять тисяч сто сімдесят одна) грн 21 коп., штраф у розмірі 179 241 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 39 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 16 363 (шістнадцять тисяч триста шістдесят три) грн 57 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Труботорг Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест ДП" в частині стягнення 716 965,57 грн 20% штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк