ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/93/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича від 21.04.2026 (вх.№3689/26 від 22.04.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича
АДРЕСА_1
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сухоребського Володимира Романовича
АДРЕСА_2
ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 420 182 грн 61 коп. заборгованості
ВСТАНОВИВ: рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 задоволено позов фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича; присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Сухоребського Володимира Романовича на користь Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича 420 182 грн 61 коп. заборгованості, з яких: 395 000 грн 00 коп. основного боргу, 20799 грн 73 коп. пені, 2 012 грн 88 коп. 3% річних та 2 370 грн 00 коп. інфляційних втрат, а також 5 042 грн 19 коп. судового збору.
22.04.2026 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла заява від 21.04.2026 (вх.№3689/26), про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 50 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026, суд прийняв заяву позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду; постановив розглядати заяву без повідомлення учасників справи та встановив сторонам строк для надання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 доставлено до електронного кабінету представника позивача (заявника) 23.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 24.04.2026.
Згідно з ч. 7 ст. 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Відповідачу про постановлення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 23.04.2026 повідомлено рекомендованим листом та телефонограмою.
28.04.2026 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від ФОП Сухоребського В.Р. надійшли заперечення від 24.07.2026 (вх.№28.04.2026) щодо стягнення заявленої позивачем суми правничої допомоги.
Позиція позивача. Заява про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу мотивована тим, що в зв'язку з розглядом цієї справи позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000 грн 00 коп., що підтверджується договором про надання правничої допомоги №1/0212 від 02.12.2025, протоколом доручення №1 від 15.04.2026 (додаток до договору); актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 15.04.2026, згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на суму 50 000 грн 00 коп. та платіжними інструкціями №69 від 02.12.2025; №3 від 10.01.2026; №6 від 25.01.2026; №29 від 27.02.2026; №54 від 19.03.2026; №86 від 16.04.2026.
Позиція відповідача. Відповідач щодо заявленої суми правничої допомоги заперечив та просив суд відмовити в стягненні з нього таких витрат або зменшити їх розмір.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив про те, що витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи орієнтовно становлять 50 000 грн 00 коп.
У заяві від 21.04.2026 (вх.№3689/26 від 22.04.2026) про ухвалення додаткового рішення позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 50 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн позивачем надано:
- ордер на надання правничої допомоги №1129862 від 26.01.2026;
- договір про надання правничої допомоги №1/0212 від 02.12.2025;
- протокол доручення №1 від 15.04.2026 (додаток до договору про надання правничої допомоги №1/0212 від 02.12.2025);
- акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 15.04.2026;
- платіжні інструкції №69 від 02.12.2025 на суму 2 500 грн 00 коп.; №3 від 10.01.2026 на суму 4000 грн 00 коп.; №6 від 25.01.2026 на суму 4000 грн 00 коп.; №29 від 27.02.2026 на суму 2000 грн 00 коп.; №54 від 19.03.2026 на суму 2000 грн 00 коп.; №86 від 16.04.2026 на суму 2000 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2025 між адвокатом Стецюком Юрієм Олеговичем (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Красневичем Василем Степановичем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №1/0212, відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов'язався за дорученням клієнта надати йому правову (правничу) допомогу, зміст якої визначається в окремих протоколах доручення до даного договору.
Розмір винагороди (гонорару) за надану правову (правничу) допомогу адвокатом для клієнта згідно пункту 1.1 цього договору визначається в окремих протоколах доручення до даного договору (п.2.1 договору).
Відповідно до п. 2 протокол доручення №1 від 15.04.2026 адвокату доручається представництво клієнта у судових органах України у справі за позовом ФОП Красневича Василя Степановича до ФОП Сухоребського Володимира Романовича про стягнення боргу за договором підряду №13/08/25 від 13.08.2025. Адвокат забезпечує підготовку документів: позовної заяви, заяви про забезпечення позову тощо, їх підписання та подання до суду, з усіма правами та обов'язками, які визначені Договором та передбачені чинним законодавством, в т.ч. і процесуальним, без обмежень в повноваженнях, для представника.
Згідно з п. 5 протоколу доручення, за надання правничої допомоги і здійснення представництва по справі, визначеній в п. 2 даного протоколу доручення, в суді першої інстанції винагорода адвоката встановлюється у фіксованому розмірі в сумі 50 000 грн 00 коп. Оскільки винагорода встановлена у фіксованому розмірі, який не залежить від витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги клієнту, то фактична кількість часу витрачена адвокатом при наданні послуг клієнту не обчислюється та, відповідно, звіт про затрачений час не надається.
Протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання даного Договору, клієнт зобов'язаний внести на рахунок адвоката суму в розмірі 10 500 грн 00 коп. Різниця (залишок) гонорару в сумі 39 500 грн 00 коп. сплачується клієнтом в готівковому та/або безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) днів з дати набрання законної сили рішення відповідного господарського суду (п.6 протоколу доручення).
15.04.2026 сторони підписали акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1, відповідно до якого, на виконання умов договору №1/0212 від 02.12.2025 та протоколу доручення №1 від 02.12.2025 адвокатом надано клієнту правову допомогу в справі №909/93/26 за позовом ФОП Красневича В.С. до ФОП Сухоребського В.Р. про стягнення заборгованості, що перебуває в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області. Ціна наданих послуг становить 50 000 грн 00 коп.
Відповідно до платіжних інструкцій №69 від 02.12.2025 на суму 2 500 грн 00 коп.; №3 від 10.01.2026 на суму 4000 грн 00 коп.; №6 від 25.01.2026 на суму 4000 грн 00 коп.; №29 від 27.02.2026 на суму 2000 грн 00 коп.; №54 від 19.03.2026 на суму 2000 грн 00 коп.; №86 від 16.04.2026 на суму 2000 грн 00 коп., ФОП Красневич В.С. перерахував адвокату Стецюку Ю.О. суму правничої допомоги в загальному розмірі 16 500 грн.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч.3 ст.244 ГПК України).
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У позовній заяві та попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач зазначив, що орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу становить орієнтовно 50 000 грн 00 коп.
За приписами ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Заява ФОП Красневича Василя Степановича від 21.04.2026 (вх.№3689/26 від 22.04.2026) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подана в межах строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України на подання такої заяви.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК Украни).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи зазначене, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 та від 14.04.2026 у справі № 908/2289/23(908/442/25) сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та в додатковій постанові Верховного суду від 14.04.2026 у справі № 910/90/25 ).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Як зазначено вище, вартість наданих позивачу адвокатом послуг склала 50 000 грн.
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність (постанова Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23).
При визначені розміру витрат сторін на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
З огляду на подані сторонами докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатами послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, враховуючи заперечення відповідача, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності, необхідності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у цьому випадку доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу у сумі 10 000 грн 00 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 10 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича від 21.04.2026 (вх.№3689/26 від 22.04.2026) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухоребського Володимира Романовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Красневича Василя Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
В задоволенні решту вимог відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Додаткове рішення складено 04.05.2026
Суддя О.В. Рочняк