вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
30 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/375/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Ужгород
про визнання недійсними та скасування рішень
За участю представників:
позивача - Петрецький С.І., адвокат, ордер серії АО №1167618 від 25.04.2025;
відповідача - Кривка М.В., адвокат, довіреність від 29.12.2025.
Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в якому просить суд визнати недійсними та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 13.08.2024, яким задоволено повністю акт про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, складений за адресою: Закарпатська область, с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26 стосовно непобутового споживача Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та рішення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» прийняте на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024, яким Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу 4665,60 м.куб. вартістю 77 992,03 грн за період з 15.06.2024 по 02.07.2024.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2025 позов задоволено.
Окрім того додатковим рішенням від 16.07.2025 суд частково задовольнив заяву Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії 8000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 907/375/25.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2025 та додаткове рішенням від 16.07.2025 залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025.
Постановою Верховного Суду від 14 січня 2026 року в цій справі рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 червня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/375/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2025 року.
Ухвалою від 03 лютого 2026 року суд постановив справу № 907/375/25 прийняти до провадження, розгляд справи № 907/375/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою суд призначив підготовче засідання на 03 березня 2026 року.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 03 березня 2026 року постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 31 березня 2026 року.
В судовому засіданні 31.03.2026 судом заслухано вступні слова учасників справи, досліджено наявні у матеріалах справи докази та з метою надання можливості сторонам підготуватися до судових дебатів оголошено перерву в судовому засіданні до 30 квітня 2026 року.
Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав з визначених в позовній заяві підстав. Крім того, 29.04.2026 від позивача надійшла промова (заключне слово) у судових дебатах, у якій викладено власні доводи щодо підставності заявлених позовних вимог з урахуванням вказівок Верховного Суду від 14.01.2026 у цій справі.
Відповідач в судових засіданнях заперечує проти задоволення позовних вимог з визначених у позовній заяві підстав. Відповідно до додаткових письмових пояснень від 21.04.2026 відповідачем також викладено власні міркування щодо врахування висновків Верховного Суду при новому розгляді цієї справи.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 30 квітня 2026 року.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги за змістом доводів позовної заяви обґрунтовані тим, що відповідно до рішення комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 13.08.2024 задоволено акт про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, складений за адресою: Закарпатська область, с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26 стосовно непобутового споживача Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, яким встановлено пропуск строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
При цьому, як зазначає позивач, під час складання акта про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, його розгляду та затвердження були допущені процедурні порушення вимог Кодекс газорозподільних систем, що полягають у відсутності зазначення в такому акті відомостей про дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися такий акт та контактний номер телефону особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо час та місця засідання комісії) та які, за позицією позивача, впливають на правомірність подальших нарахувань.
В даному аспекті звертає увагу, що інших повідомлень про дату, час та місце засідання комісії позивачем не отримувалося.
Також зауважує про неповноважність комісії з розгляду актів про порушення за відсутності у її складі уповноваженого представника метрологічної організації та територіального органу Регулятора.
Окрім того, наголошує, що за умови встановлення факту відсутності розподілу (постачання) природного газу на об'єкт, який обладнаний засобом вимірювальної техніки (лічильником), відсутні правові та фактичні підстави для здійснення нарахувань обсягів природного газу, який фактично не відбирався (не споживався).
Вказана обставина за позицією позивача, є визначальною і не залежить від того, чи був пропущений строк періодичної повірки лічильника, оскільки сам по собі пропуск такого строку не може слугувати підставою для обліку або донарахування газу за відсутності факту його розподілу та відбору.
Окрім того, при новому розгляді цієї справи позивач з урахуванням вказівок Верховного Суду стверджує, що при розгляді справи №907/1046/24 не встановлювалися обставини щодо наявності факту споживання природного газу у спірний період та, відповідно, щодо обсягів такого споживання.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач згідно з поданим при першому розгляді справи відзивом на позов від 29.04.2025 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що нормами чинного законодавства та умовами Типового договору розподілу природного газу, на відповідача, як на споживача, що не є побутовим, покладено обов'язок здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки, а у даному спорі, взагалі не йдеться про придатність чи непридатність до застосування лічильника на підставі результатів контролю метрологічних характеристик, а йдеться саме про пропущення строку періодичної повірки, що за соєю правовою природою є самостійним порушенням та не пов'язується з фактом втручання в роботу лічильника чи неправильної його роботи.
Акцентує увагу, що факт пропущення строку періодичної повірки, відповідачем взагалі не заперечується, тоді як за позицією відповідача, споживання чи не споживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, адже у даному випадку нарахування об'ємів природного газу здійснюється саме внаслідок прострочення строку періодичної повірки та не пов'язана з несанкціонованим відбором природного газу.
Стверджує, що складений працівниками Філії акт про порушення містить усі реквізити, передбачені встановленою Кодексом ГРМ примірною формою акту про порушення, а те, що підприємством використовується в роботі більш конкретизована форма акту про порушення, ніж визначена у примірному додатку до Кодексу, жодним чином не порушує та не суперечить нормам Кодексу, тоді як листом № 25.07.2024, надісланим на офіційну юридичну адресу відповідача, підтверджується факт письмового повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду акта про порушення № ZK000114 від 02.07.2024 комісією Закарпатською філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення.
Звертає увагу, що акт про порушення підписаний представником споживача Король О.М. без будь-яких зауважень та заперечень та доводить, що законодавець не ставить у залежність здійснення перерахунку об'єму переданого (прийнятого) газу від результатів повірки засобів обліку природного газу, оскільки, сам факт пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою, з вини споживача, вже є окремим порушенням норм Кодексу ГРМ.
Окрім того, у додаткових письмових поясненнях від 21.04.2026 при новому розгляді цієї справи відповідач, з урахуванням вказівок Верховного Суду, стверджує, що даний спір вже був вирішений Західним апеляційним господарським судом у справі № 907/1046/24, оскільки всі доводи сторін, які були заявлені ще під час первісного розгляду даної судової справи №907/375/25, заявлялися ще під час апеляційного розгляду справи № 907/1046/24 та їм надано відповідну правову оцінку під час розгляду справи про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу 4665,60 м.куб. вартістю 77 992,03 грн за період з 15.06.2024 по 02.07.2024.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Згідно з постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Закарпатської області.
Як вбачається з матеріалів справи, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області шляхом підписання заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24 від 01.01.2024 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», приєднався до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2498.
У свідоцтві про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №2880 від 14.06.2022 (лічильник газу GMS G16-32, заводський номер 092066, рік виготовлення 2003), встановленого на об'єкті позивача, визначено періодичність державної повірки - не рідше одного разу на два роки. Зазначене свідоцтво чинне до 14.06.2024.
Таким чином, наступна періодична повірка за звичайних умов мала бути проведена не пізніше 14.06.2024 року.
Судом встановлено, що 02.07.2024 представниками відповідача на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Того ж дня, 02.07.2024 представниками Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» складено акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником позивача без зауважень.
31 липня 2024 року Державним підприємством «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» здійснено повірку лічильника газу GMS G16-32, заводський номер 092066, рік виготовлення 2003, про що видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 3746. Згідно зі свідоцтвом про повірку лічильник відповідає вимогам ДСТУ 9035:2020, придатний.
Листом від 25.07.2024 № 459 відповідач повідомив позивача щодо розгляду 13.08.2024 з 10:30 - 12:00 у приміщенні Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» акта про порушення на Комісії з розгляду актів про порушення.
13 серпня 2024 року проведено засідання Комісії з розгляду актів про порушення, за результатами якого прийнято рішення щодо задоволення акта про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 року. Зміст оскаржуваного позивачем рішення від 13.08.2024 свідчить, що до складу комісії, яка розглядала Акт про порушення входили: голова комісії - начальник управління комерційного балансування та розподілу газу; члени комісії: начальник центрального диспетчерського управління, фахівець відділу економічної безпеки, фахівець економічної безпеки, фахівець управління юридичного забезпечення, начальник управління метрологічного забезпечення, фахівець лабораторії вимірювальної техніки та секретар комісії: провідний фахівець (з балансування) Управління комерційного балансування та розподілу газу.
Відповідач здійснив розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу за період з 15.06.2024 по 02.07.2024, яким Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області донарахованого необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу вартістю 77 992,03 грн.
14.08.2024 за № 3Ф/100/вих-4312-24 відповідач надіслав позивачу вимогу про оплату вартості необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу на суму 77 992,03 грн з відповідним рахунком.
Вважаючи рішення Комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 13.08.2024, яким задоволено акт про порушення № ZK000114 від 02.07.2024, та рішення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», прийняте 13.08.2024 на виконання вказаного рішення і оформлене актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, яким позивачу визначено вартість розподіленого (спожитого) природного газу на суму 77 992,03 грн, протиправними, останній і звернувся до господарського суду з даним позовом.
При першому розгляді цієї справи Господарським судом Закарпатської області та Західним апеляційним господарським судом було встановлено, що у період, який охоплюється актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024, позивач не споживав природного газу, що вбачається з актів про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу по об'єкту «будівля дошкільного навчального закладу с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, вул. Головна, буд. 26 від 30.06.2024 № 23041, від 31.07.2024 № 27445 та від 31.08.2024 № 31865, підписаних представниками споживача та відповідача.
Скасовуючи рішення Господарського суду Закарпатської області від 25 червня 2025 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2025 року у цій справі та передаючи справу №907/375/25 на новий розгляд Верховний Суд у постанові 14 січня 2026 року зазначив про те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, не надали належної оцінки самій обставині існування судового рішення у справі № 907/1046/24 та не з'ясували його процесуального значення для вирішення даного спору, що не узгоджується з вимогами повного і всебічного з'ясування обставин справи, оскільки наявність рішення, ухваленого між тими ж сторонами та зумовленого тим самим рішенням комісії, зумовлювала необхідність перевірки питання про можливу преюдиційність установлених у ньому фактів відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначено при передачі цієї справи на новий розгляд Верховним Судом існування судового рішення, що набрало законної сили та яким уже реалізовано оспорюваний акт у вигляді стягнення грошових коштів, об'єктивно вимагало від судів перевірки того, які саме факти були встановлені у справі № 907/1046/24, чи входять вони до предмета доказування у цій справі та чи мають преюдиційне значення.
За змістом ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
З урахуванням викладеного, виконуючи вказівки Верховного Суду, що викладені у постанові від 14.01.2026, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі № 907/1046/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24, - задоволено позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» та стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 77 992,03 грн вартості донарахованого об'єму природного газу.
При розгляді справи №907/1046/24 судами встановлено, що:
- Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24, приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) за персональним ЕІС-кодом 56XS00015PB5Y00X, визначивши величину річної замовленої потужності об'єкта споживача на 2024 рік 63 954,73 м.куб.;
- Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за цим договором зобов'язаний виконувати умови такого Договору, та несе передбачену законом відповідальність за невиконання чи не належне виконання своїх обов'язків (Розділ VIII договору);
- Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області допущено порушення зазначених норм за наступних обставин.
«02.07.2024 представниками Оператора ГРМ на об'єкті відповідача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, вул. Головна буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Порушення належним чином, з дотриманням положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, за участю представника споживача, зафіксовано актом про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником без жодних зауважень.
Акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення.
Відповідно до наведеного, Оператором ГРМ перераховано об'єм спожитого газу за номінальною потужністю газового обладнання з 15.06.2024 (дата початку прострочення періодичної повірки) по 02.07.2024 (дата виявлення порушення). Вказане порушення усунуто 02.07.2024, що вбачається з акта про порушення, а саме припинено газопостачання шляхом закриття та пломбування запірних пристроїв. Лічильник демонтовано на періодичну повірку, що вбачається з протоколу № 65/07/24 від 22.07.2024.
Таким чином, перерахований до сплати об'єм природного газу складає 4 649,79 м. куб., а його вартість, яку, за твердженням позивача, відповідач на підставі зазначених вище норм має компенсувати Оператору ГРМ товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» становить 77 992,03 грн.
У відповідності до положень пункту 12 глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ, зазначена вартість донарахованого об'єму природного газу пред'явлена до сплати відповідачу окремим платіжним рахунком шляхом надіслання йому рекомендованим поштовим відправленням разом із вимогою від 14.08.2024 № ЗФ/100/Вих.-4312-24».
- Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду з метою захисту порушених прав;
При цьому, у мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24 зазначено, що:
- «Відповідно до п. 8 гл. 5 розділу XI Кодексу ГРС, Акт про порушення №ZK000114 від 02.07.2024 у відповідності до положень глави 5 Розділу ХІ Кодексу ГРМ 13.08.2024 розглянуто та задоволено комісією Закарпатської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення.
- Перевіривши наявний у матеріалах справи акт-розрахунок від 13.08.2024, колегія суддів вказує, що він здійснений вірно та згідно положень чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини».
Також, Західним апеляційним господарським судом від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24 встановлено, що «у даному спорі, не йдеться про придатність чи непридатність для застосування лічильника на підставі результатів контролю метрологічних характеристик, а йдеться саме про пропущення строку періодичної повірки, що за соєю правовою природою є самостійним порушенням та не пов'язується з фактом втручання в роботу лічильника чи неправильної його роботи….
… При цьому, споживання чи не споживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, адже у даному випадку нарахування об'ємів природного газу здійснюється саме внаслідок прострочення строку періодичної повірки та не пов'язана з несанкціонованим відбором природного газу».
Рішення суду ухвалюється з урахуванням положень ч. 5 ст. 310 ГПК України, за якою висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Правовідносини між позивачем та відповідачем склались на підставі Типового договору розподілу природного газу, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494, шляхом підписання заяви-приєднання 42Уж-2576-Б-24 від 01.01.2024 (Договір), згідно якого ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»« є оператором ГРМ, а Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області - споживачем.
Відповідно до п. 2 гл. 1 розд. І Кодексу ГРС цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (умови технічного доступу); доступу суб'єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу.
Пунктом 2 глави 9 розділу Х Кодексу газорозподільних систем перевірка комерційного ВОГ, а також контрольний огляд вузла обліку здійснюються у будь-який час доби та у присутності споживача (суміжного суб'єкта природного газу) або його представника, крім випадків, передбачених цим розділом.
Відповідно до п. 7 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об'єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проєктній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).
Розрахунок необлікованого або облікованого частково об'єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі ХІ цього Кодексу.
Главою 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.
Відповідно до п. п. 1, 4 Глави 5 Розділу XI Кодексу ГРС, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу. У разі відмови споживача (несанкціонованого споживача) від підписання акта про порушення він вважається дійсним, якщо його підписали, або більше одного представника Оператора ГРМ, а відмова споживача (несанкціонованого споживача) від підпису акта про порушення підтверджується відеозйомкою; або представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представника власника/користувача, на території чи об'єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення цієї особи.
У відповідності до п. 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб'єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»).
Згідно із п. 11 глави 5 розділу ХІІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Як встановлено судом у цій справі 02.07.2024 представниками відповідача (Оператора ГРМ) на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: с. Нижнє Солотвино, буд. 26, під час проведення обстеження вузла обліку виявлено порушення на ринку природного газу, яке кваліфікуються як пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим (підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ).
Того ж дня, 02.07.2024 представниками Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» складено акт про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, який підписано представником позивача без зауважень.
Надаючи оцінку підставності доводів позивача у цій справі щодо наявності порушень порядку оформлення Акту про порушення та його задоволення оскаржуваним рішенням комісії, з урахуванням наданих у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 у цій справі вказівок необхідності надання оцінки тій обставині, що розгляд цього спору стосується перевірки правомірності рішення комісії, як підстави виникнення майнових наслідків, а не спроба перегляду остаточного рішення у справі №907/1046/24, суд враховує, що такі доводи за змістом позовної заяви зводяться до наступних обставин:
- відсутність зазначення в Акті про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 відомостей про дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися такий акт та контактний номер телефону особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо час та місця засідання комісії);
- відсутність інших повідомлень про дату, час та місце засідання комісії від відповідача;
- неповноважність комісії з розгляду актів про порушення за відсутності у її складі уповноваженого представника метрологічної організації та територіального органу Регулятора.
Так, за змістом абзаців 2-4 пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС при складанні акта про порушення представник Оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає:
1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення;
2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення;
3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).
Зміст складеного відповідачем Акту про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 (п. 9) свідчить, що такий містить інформацію про необхідність споживача (позивача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення та зазначено, що комісія Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» буде проводити засідання за адресою: м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2 в липні 2024 року («___» 07.2024»). Крім того, у примітці до означеного п. 9 Акту про порушення визначено, що у разі неможливості визначити день засідання про дату засідання Комісії з розгляду цього Акту споживача буде повідомлено додатково.
При цьому, як свідчать долучені до відзиву на позов докази, зокрема лист-повідомлення від 25.07.2024 за №459, - 25 липня 2024 року відповідач повідомляв позивача, що розгляд Акту про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024 буде відбуватися на комісії з розгляду актів про порушення 13 серпня 2024 року з 10:30 год - 12:00 год у приміщенні Закарпатської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за адресою: м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2. Означений лист також містить інформацію про контактний номер телефону особи Оператора ГРМ.
Надіслання 25.07.2024 листа-повідомлення від 25.07.2024 за №459 на адресу позивача (89425, с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області, вул. Центральна, 42) підтверджується фіскальним чеком від 25.07.2024, списком згрупованих поштових відправлень від 25.07.2024 про надіслання на адресу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області рекомендованих відправлень за трек-номерами 0600945618482, 0600945617400.
Наведеними доказами спростовується підставність аргументів позивача щодо неотримання повідомлення про дату, час та місце засідання комісії від відповідача, а зазначені у абзацах 2-4 пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС вимоги щодо оформлення Акту про порушення покликані забезпечити право споживача бути обізнаним з датою, часом та місцем розгляду такого акту комісією, що за умови відсутності можливості на дату оформлення акту визначити конкретну дату його розгляду та при додатковому письмовому повідомленню Оператором ГРМ споживача про точну дату, місце та орієнтовний час засідання комісії,- виключає підставність доводів позовної заяви про наявність процедурних порушень у спірних правовідносинах, які порушили права споживача та вплинули на правомірність подальших нарахувань.
В даному випадку, суд також приймає до уваги, що сам Кодекс ГРС, яким затверджено форму Акту про порушення, є підзаконним нормативно-правовим актом, оскільки він затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.
У зв'язку з наведеним, даним нормативно-правовим документом з огляду на положення, в тому числі ч. 4 чт. 179 ГК України, затверджено виключно примірну форму акту про порушення, у зв'язку з чим суд констатує, що відповідачем у його діяльності використовується в роботі більш конкретизована форма акту про порушення, ніж визначена в примірному додатку до Кодексу ГРС та наведене обставина сама по собі жодним чином не порушує та не суперечить нормам цього Кодексу.
Інші аргументи позивача щодо порушення процедури розгляду комісією Акту про порушення, які полягають у неповноважності складу комісії з розгляду актів про порушення за відсутності у її складі уповноваженого представника метрологічної організації та територіального органу Регулятора спростовуються положеннями п. 9 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС, якими визначено обов'язковість входження до складу комісії трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів, тоді як участь представників метрологічної організації або територіального органу Регулятора визначена як необов'язкова.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо того, що за умови встановлення факту відсутності розподілу (постачання) природного газу на об'єкт, який обладнаний засобом вимірювальної техніки (лічильником), відсутні правові та фактичні підстави для здійснення нарахувань обсягів природного газу, який фактично не відбирався (не споживався), суд, з урахуванням вказівок Верховного Суду, що викладені у постанові від 14.01.2026, зазначає таке.
Положеннями пункту 8 глави 7 розділу Х Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі пропущення терміну періодичної повірки засобу вимірювальної техніки з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних засобів вимірювальної техніки або недопуск до засобів вимірювальної техніки представників Оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є засоби вимірювальної техніки з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.
Норми розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, який має назву «Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу» застосовуються до споживачів, які уклали з Оператором ГРМ договір розподілу, а також до несанкціонованих споживачів за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ.
Відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об'ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування поділяються на:
- порушення, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 цієї глави);
- порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 цієї глави);
- порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу засобів вимірювальної техніки), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових, які кваліфікуються як «не з вини споживача», внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу (пункт 3 цієї глави).
Пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, належить до виду порушень, передбачених пунктом 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу.
Підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу XІ Кодексу визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу засобів вимірювальної техніки перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу засобу вимірювальної техніки (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного засобу вимірювальної техніки. У разі якщо дату виходу з ладу засобу вимірювальної техніки неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного засобу вимірювальної техніки.
Як зазначалося вище у описовій частині цього рішення при направленні справи №907/375/25 на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року зазначив, що «…суди попередніх інстанцій не встановили змісту рішення у справі № 907/1046/24 у частині фактичних висновків та не визначили, чи містить воно преюдиційні факти, істотні для вирішення цього спору. Зокрема, поза межами будь-якої оцінки залишилося питання, чи були у справі № 907/1046/24 встановлені обставини щодо постачання (розподілу) природного газу у спірний період, факту споживання, обсягу переданого (прийнятого) газу.
У зв'язку з наведеним суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам сторін щодо того, що розгляд цього спору не може розцінюватися як спроба Відділу домогтися перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення у справі № 907/1046/24 поза межами передбачених процесуальним законом процедур, а натомість стосується перевірки правомірності рішення комісії як підстави виникнення майнових наслідків.
Відсутність такого аналізу позбавляє судові рішення належної переконливості, оскільки фактично не дозволяє встановити, чи не було цей спір фактично вирішено, виходячи з обставин, уже встановлених судом у справі № 907/1046/24, рішення у якій набрало законної сили, без визначення меж їх преюдиційного значення та без належного співвіднесення такого встановленого фактичного складу з предметом доказування у даному провадженні».
Також, у п. 5.30. постанови Верховного Суду від 14.01.2026 вказано, що «у відповідній категорії спору сама по собі обставина стягнення з особи коштів на підставі судового рішення, ухваленого із посиланням на рішення комісії з розгляду актів про порушення, яке надалі є предметом судового оскарження в іншому провадженні, не утворює самостійного преюдиційного факту у розумінні наведеного процесуального припису. У такому випадку преюдиційного значення набуває не сам по собі факт ухваленого рішення про стягнення суми вартості компенсації, чи його виконання, а конкретні обставини та факти, встановлені судом і відображені, зокрема, у мотивувальній частині відповідного рішення» (п.п. 5.36., 5.37. постанови Верховного Суду від 14.01.2026).
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 у справі № 907/1046/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 907/1046/24, - задоволено позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» та стягнуто з Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 77 992,03 грн вартості донарахованого об'єму природного газу.
Зміст судових рішень у справі № 907/1046/24 свідчить, що у справі №907/1046/24 не встановлювалися обставини щодо постачання (розподілу) природного газу у спірний період, факту споживання, обсягу переданого (прийнятого) газу, що визнається учасниками цієї справи при її новому розгляді.
Водночас, за встановленими Західним апеляційним господарським судом у справі № 907/1046/24 обставинами (у мотивувальній частині постанови від 04.08.2025) споживання чи не споживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, адже у даному випадку нарахування об'ємів природного газу здійснюється саме внаслідок прострочення строку періодичної повірки та не пов'язана з несанкціонованим відбором природного газу.
Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиційністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиційні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій судом.
Схожі за змістом загальні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 23.07.2020 у справі № 910/5315/19, від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 06.10.2020 у справі № 5026/1089/2012, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18 та зазначені у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 у цій справі.
У свою чергу, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, від 25.06.2024 у справі № 910/7859/23, від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23 наголошено, що правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії".
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Отже, за змістом частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України фактичні обставини, установлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, є обов'язковими для врахування судом під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої ці обставини встановлено, у межах їх значення для вирішення відповідного спору.
Водночас у відповідній категорії спору сама по собі обставина стягнення з особи коштів на підставі судового рішення, ухваленого із посиланням на рішення комісії з розгляду актів про порушення, яке надалі є предметом судового оскарження в іншому провадженні, не утворює самостійного преюдиційного факту у розумінні наведеного процесуального припису. У такому випадку преюдиційного значення набуває не сам по собі факт ухваленого рішення про стягнення суми вартості компенсації, чи його виконання, а конкретні обставини та факти, встановлені судом і відображені, зокрема, у мотивувальній частині відповідного рішення (постанова Верховного Суду від 14.01.2026 у цій справі).
В даному аспекті, з урахуванням встановлених під час розгляду справи №907/1046/24 обставин (у мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025), щодо того, що споживання чи не споживання природного газу у період порушення не має жодного правового значення, подання позивачем позову у цій справі з намаганнями спростувати відповідні твердження суду апеляційної інстанції в новому позовному провадженні (з урахуванням нової практики Верховного Суду з даного питання) розцінюється судом як спроба позивача домогтися перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення у справі № 907/1046/24 поза межами передбачених процесуальним законом процедур, за відсутності аргументів в частині перевірки правомірності рішення комісії як підстави виникнення майнових наслідків (процедури прийняття спірного рішення комісією відповідача).
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61).
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов'язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, повинно тлумачитися у світлі Преамбули до ЄКПЛ, яка проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Держав. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає, серед іншого, що ухвалене судами остаточне рішення не може ставитися під сумнів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»).
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (постанова Великої Палати Верховного суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц).
На необхідності дотримання принципу res judicata наголошено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», у яких наголошено, що відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
В даному аспекті, на думку суду, слід також звернутися до правової позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц та відповідно до якої зазначено наступне:
«59. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
60. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
61. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
62. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
63. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
64. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
65. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
66. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
67. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України)…». Аналогічні правові висновки зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі N° 761/25536/19, провадження N61-20122св21). На необхідності додержання принципу процесуальної економії та недопустимості штучного подвоєння судового процесу було наголошено також і в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2020 у справі № 910/3009/18».
Суд вважає, що зазначені висновки є релевантними та застосовними до правовідносин, які виникли в межах даної справи, оскільки саме під час розгляду питання щодо стягнення 77 992,03 грн вартості донарахованого об'єму природного газу на підставі Акту про порушення № ZK 000114 від 02.07.2024, складеного оператором ГРМ відповідно до Кодексу ГРМ та рішення комісії від 13.08.2024 підлягали доведенню з боку споживача як обставини наявності чи відсутності факту споживання природного газу в період розрахунку, так і правомірність здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» донарахувань на підставі оспорюваного у цій справі рішення комісії з розгляду актів про порушення Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 13.08.2024 та акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим від 13.08.2024, яким позивачу донараховано необлікований об'єм природного газу 4665,60 м.куб. вартістю 77 992,03 грн.
З урахуванням викладеного, за відсутності доказів неможливості для позивача заявити аргументи щодо відсутності факту споживання природного газу в період розрахунку під час розгляду справи №907/1046/24, в межах якої Західним апеляційним господарським судом вже надана правова оцінка законності вимог щодо стягнення грошових коштів на підставі оспорюваних у цій справі рішень відповідача та із зазначенням підстав відхилення аргументів Відділу щодо відсутності доказів споживання природного газу, - свідчить про намір позивача в межах даного судового провадження здійснити переоцінку вже встановлених в остаточному судовому рішенні обставин, що не відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки позивач фактично ставить під сумнів перед судом остаточність та підставність постанови Західного апеляційного господарського суду від 04 серпня 2025 року у справі № 907/1046/24.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на самого позивача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240, 310 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 04 травня 2026 року.
Суддя Лучко Р.М.