вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
04 травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/15/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в загальному позовному провадженні справу,
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, місцезнаходження Закарпатська область, місто Тячів, вулиця Незалежності, 27, поштовий індекс - 90500 в інтересах держави в особі
позивача: Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349610, місцезнаходження - Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Тересва, вулиця Народна, 83, поштовий індекс - 90564
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Джуган Василя Васильовича, РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ,
про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками,
за участі представників сторін:
від прокуратури - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури Романа М.С.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Виконувач обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - позивач, селищна рада) з позовною заявою від 30.12.2024 за вих. №07.52-104-8355ВИХ-24.07.52-105-387-24 до Фізичної особи-підприємця Джуган Василя Васильовича (далі - відповідач, ФОП), згідно з якою просить стягнути з відповідача 380108,87 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами №2124456200:03:005:0371 і №2124456200:03:005:0372 без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025.
Процесуальні дії по справі
Ухвалою суду від 16.01.2025 позовну заяву виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури від 30.12.2024 за вих. № 07.52-104-8355ВИХ-24.07.52-105-387-24 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-05/18/25 від 07.01.2025) - залишено без руху; встановлено прокурору - 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 16.01.2025 від прокурора надійшла заява від 05.02.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/1132/25 від 06.02.2025), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.
Згідно ухвали від 10.02.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 06.03.2025; сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 06.03.2025 задоволено клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання, яке призначено на 07.04.2025.
03.03.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/2031/25).
05.03.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/2177/25).
24.03.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Тячівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив з клопотанням про поновлення строку для подання відповіді на відзив від 24.03.2025 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/2822/25).
Ухвалою суду від 03.04.2025 задоволено клопотання прокурора від 24.03.2025 про поновлення строку для подання відповіді на відзив та поновлено процесуальний строк на подання відповіді на відзив; долучено до матеріалів справи відповідь Тячівської окружної прокуратури на відзив від 24.03.2025 разом з доданими до неї документами.
07.04.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання від 06.04.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/3246/25).
Ухвалою суду від 07.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. від 06.04.2025 про відкладення підготовчого засідання, яке призначено на 08.05.2025; задоволено клопотання прокурора про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 08.05.2025 задоволено усне клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. про відкладення підготовчого засідання, яке призначене на 11.06.2025.
10.06.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання від 10.06.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/5473/25), згідно з яким він просить відкласти підготовче засідання у зв'язку з досягненням домовленості про укладення мирової угоди між позивачем та відповідачем. У клопотанні представник відповідача вказує на відправку проекту мирової угоди на погодження Тересвянській селищній раді, який остання має розглянути на сесії.
10.06.2025 від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (зареєстроване за вх.02.3.1-02/5496/25), у якому прокурор вказує, що проект мирової угоди, в якому відповідачем було запропоновано умови врегулювання спору, був отриманий Тересвянською селищною радою та поданий на погодження умов мирової угоди на сесію Тересвянської селищної ради, що відбудеться 20.06.2025.
Ухвалою суду від 11.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача та клопотання Тячівської окружної прокуратури про відкладення підготовчого засідання, яке призначено на 06.08.2025.
06.08.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання від 05.08.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/6938/25 від 06.08.2025) про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з необхідністю підписання проекту мирової угоди, який затверджено рішенням Тересвянської селищної ради Тячівського району від 20.06.2025 №2199 та надано дозвіл на укладання мирової угоди між сторонами у справі №907/15/25.
Згідно ухвали суду від 06.08.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. про відкладення підготовчого засідання, яке призначено на 04.09.2025.
Згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-08/31-к від 18.08.2025 судді Сисину С.В. надано відпустку, зокрема станом на 04.09.2025, а тому згідно ухвали від 18.08.2025 суд призначив наступне підготовче засідання на 09.10.2025.
06.10.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання від 06.10.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/8664/25), в якому він повідомляє про укладення 19.08.2025 позивачем та відповідачем на підставі рішення Тересвянської селищної ради від 20.06.2025 №2199 мирової угоди. Враховуючи наведене, представник відповідача просить затвердити мирову угоду, а провадження у справі №907/15/25, закрити на підставі п.7 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) .
Згідно з ухвалою від 09.10.2025 судом задоволено усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання, яке призначене на 20.10.2025.
16.10.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання від 16.10.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/9093/25), в якому він, зазначивши про укладення 19.08.2025 позивачем та відповідачем мирової угоди, просить долучити до матеріалів справи копії платіжної інструкції DP00000186 від 29.09.2025 на суму 50000 грн і платіжної інструкції DP00000187 від 16.10.2025 на суму 105739,15 грн, згідно з яких підтверджено сплату відповідачем згідно умов мирової угоди до місцевого бюджету Тересвянської територіальної громади коштів оплати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, та 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, без укладання договорів оренди землі у загальній сумі 155739,15 грн (означена сума вказана у підписаній відповідачем та позивачем мировій угоді, щодо сплати якої такі сторони досягли згоди на її укладення).
17.10.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшли заперечення від 16.10.2025 на клопотання представника відповідача про затвердження мирової угоди (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/9097/25).
За результатом підготовчого засідання 20.10.2025 суд згідно ухвали задовольнив усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання та призначив наступне підготовче засідання на 13.11.2025.
20.10.2025 від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання від 20.10.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/9163/25) про долучення до матеріалів справи оригіналу мирової угоди від 19.08.2025, укладеної між Тересвянською селищною радою та ФОП Джуган В.В. у справі №907/15/25; копії листа ФОП Джуган В.В. на адресу Тересвянської селищної ради від 19.08.2025 про направлення цьому органу місцевого самоврядування копії підписаних примірників мирової угоди; копії рішення Тересвянської селищної ради від 19.09.2025 №2294 «Про затвердження проекту мирової угоди в цивільній справі №907/15/25».
11.11.2025 від Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області надійшов лист від 11.11.2025 №05-22/1263 (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/9826/25), згідно з яким позивач підтвердив поступлення коштів від відповідача до місцевого бюджету Тересвянської територіальної громади відповідно до платіжних інструкцій DP00000186 від 29.09.2025 на суму 50000 грн і DP00000187 від 16.10.2025 на суму 105739,15 грн у рахунок оплати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371, 2124456200:03:005:0372 без укладання договорів оренди землі.
12.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» до суду надійшло клопотання Тячівської окружної прокуратури про закриття провадження справи в частині від 12.11.2025 №07.52-104-6504 вих 25 (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/9880/25), згідно з яким прокурора просить закрити провадження у справі в частині стягнення сплаченої ним суми в розмірі 155739,15 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно з ухвалою від 13.11.2025 суд постановив:
- клопотання виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області від 12.11.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог у справі № 907/15/25 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/9880/25 від 12.11.2025) - задовольнити;
- закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі № 907/15/25 за позовом виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до Фізичної особи - підприємця Джуган В.В. про стягнення з відповідача 380108,87 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без сплати орендної плати за землю в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 155739,15 грн безпідставно збережених коштів.
Водночас, згідно з ухвалою від 13.11.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. від 06.10.2025 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі (зареєстрованого за вх.№02.3.1-02/8664/25 від 06.10.2025); закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.12.2025.
26.11.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - Рішко П.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.11.2025 (зареєстровану за вх. №02.3.1-02/10313/25), в якій він просить провести судове засідання за участю відповідача ФОП Джугана В.В. та представника відповідача, адвоката Рішка П.М., у режимі відеоконференції за допомогою власних засобів зв'язку адвоката Рішка П.М. з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку (ВКЗ) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. До заяви долучені докази направлення її копії на адресу інших учасників справи.
Відповідно до ухвали від 28.11.2025 суд задовольнив заяву від представника відповідача - Рішко П.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 26.11.2025.
Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Сисина С.В. станом на 03.12.2025, призначене на цей день судове засідання у справі не відбулося, а тому згідно з ухвалою від 12.12.2025 суд призначив справу до судового розгляду по суті на 21.01.2026.
21.01.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача - адвоката Рішко П.М. надійшло клопотання від 21.01.2026 (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/451/26) про відкладення розгляду справи.
Згідно з ухвалою від 21.01.2026 суд задовольнив клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. від 21.01.2026 про відкладення розгляду справи та відклав судовий розгляд справи по суті на 16.02.2026.
Згідно з ухвалою від 16.02.2026 задоволено усне клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. про відкладення розгляду справи; розгляд справи призначено на 11.03.2026.
У судовому засіданні 11.03.2026 суд заслухав вступне слово прокурора, вступне слово відповідача і його представника. Під час надання представником відповідача - адвокатом Рішком П.М. вступного слова ним було заявлено усне клопотання про застосування строку позовної давності (про що секретарем судового засідання зазначено у протоколі судового засідання).
У подальшому згідно з ухвалою від 11.03.2026 суд задовольнив усне клопотання прокурора про оголошення перерви у судовому засіданні та оголосив перерву в судовому засіданні до 08.04.2026.
Разом з цим, враховуючи надану відпустку судді Сисину С.В. 08.04.2025 згідно наказу №02.4-08/9-к від 07.04.2026, суд згідно ухвали від 07.04.2026 призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 23.04.2026.
У судовому засіданні по розгляду справи по суті 23.04.2026 суд дослідив письмові докази, а також пояснення учасників справи, що містяться в заявах по суті справи; надалі у судових дебатах суд заслухав виступи з промовами (заключними словами) прокурора і відповідача та його представника, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ст. 219 ГПК України відклав ухвалення та проголошення рішення до 16:30 04.05.2026, про що повідомив учасників справи згідно з ухвалою від 23.04.2026 відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час проголошення повного рішення суду суд може оголосити лише його вступну та резолютивну частини та негайно вручити копії такого рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
На підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд ухвалив рішення, вступна та резолютивна частини якого були оголошені 04.05.2026 у повідомлений судом 23.04.2026 у судовому засіданні та в ухвалі від 23.04.2026 час. Повне рішення суду негайно направлено в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч.5 ст. 6 ГПК України до електронних кабінетів учасників справи та негайно вручено учасникам справи, присутнім 04.05.2026 при його проголошенні (у випадку їх присутності у судовому засіданні).
Суть спору за позицією прокурора
У позовній заяві прокурор зазначає, що Джуган Василь Васильович є власником об'єктів нерухомого майна, розташованих у селищі Тересва по вулиці Заводській: будівлі рубильного цеху площею 883,8 квадратних метрів (право власності набуто 30.08.2009), складу фанерного цеху площею 2047,8 квадратних метрів та будівлі щитових меблевих деталей площею 3397,6 квадратних метрів (право власності на обидва об'єкти набуто 27.11.2009) (далі - нерухоме майно). Вказані будівлі розміщені на двох земельних ділянках комунальної власності: ділянці площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 та ділянці площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 (далі - земельні ділянки).
На час спірних правовідносин Джуган В.В. був фізичною особою-підприємцем, а обидві ділянки мають цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Незважаючи на тривале володіння відповідачем нерухомим майном, відповідач у період з 01.04.2017 по 31.07.2024 використовував зазначені земельні ділянки без належного оформлення правовідносин із власником землі - Тересвянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області. Договори оренди чи купівлі-продажу щодо цих ділянок між сторонами не укладалися, а право користування ними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не реєструвалося. Прокурор наголошує, що згідно із принципом платності землекористування, виникнення права власності на об'єкт нерухомості зобов'язує власника оформити право на землю під ним, проте відповідач цей обов'язок ігнорував, фактично заощадивши кошти на орендній платі.
Розрахунок безпідставно збережених коштів проведено на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок за ставкою 3% річних, що є мінімальним законодавчим розміром орендної плати. За період з 01.04.2017 по 31.07.2024 сума недоотриманого доходу за ділянку площею 0,8925 га склала 293314,13 грн, а за ділянку площею 0,2641 га - 86794,74 грн. Загальний розмір коштів, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави за рахунок територіальної громади, становить 380108,87 грн. При розрахунках враховано витяги з нормативно-грошової оцінки кожної земельної ділянки за 2024 рік, та довідку ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №10-7-0.4-3188/2-24 від 24.06.2024 про вартість одного квадратного метра земель населеного пункту Тересва за попередні періоди з врахуванням коефіцієнтів індексації нормативно-грошової оцінки земель та розміру коефіцієнтів, який характеризує функціональне використання земельної ділянки для земель з цільовим призначенням 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), який становить 1,2.
Прокурор обґрунтовує необхідність представництва інтересів держави бездіяльністю Тересвянської селищної ради. Встановлено, що орган місцевого самоврядування був обізнаний про порушення, зокрема через лист-повідомлення окружної прокуратури від 16.08.2024 №07.52-104-5389 вих-24, однак не вжив жодних заходів для стягнення боргу в судовому порядку. Така пасивна поведінка уповноваженого органу призводить до втрат бюджету, що суперечить економічним інтересам держави та громади, оскільки плата за землю є важливим джерелом формування доходної частини місцевого бюджету.
Щодо питання позовної давності, прокурор стверджує, що строк звернення до суду за вимогами з 01.04.2017 не є пропущеним. Це пояснюється дією пункту 12 (щодо карантину COVID-19) та пункту 19 (щодо воєнного стану) Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Оскільки карантин тривав з 12.03.2020 по 30.04.2023, а воєнний стан, введений 24.02.2022, продовжується дотепер, загальний трирічний строк позовної давності був автоматично продовжений в силу закону, що охоплює весь заявлений у позові період.
Позиція відповідача
У відзиві на позовну заяву від 03.03.2025, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Представник відповідача стверджує, що прокурором безпідставно визначено відповідачем фізичну особу-підприємця Джугана В.В., тоді як спірні правовідносини мають суто цивільно-правовий характер і стосуються Джугана В.В. як фізичної особи - громадянина України. У зв'язку з цим представник відповідача зазначає про порушення правил юрисдикції, так як власником нерухомого майна є Джуган В.В., якому майно належить не як суб'єкту підприємницької діяльності (не ФОПу). Зокрема, об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372, належать на праві власності саме громадянину Джугану В.В. (не ФОПу) на підставі свідоцтв про придбання майна на прилюдних торгах, зареєстрованих у реєстрі №2701 від 13.08.2009, №3839 від 27.11.2009 та №3841 від 27.11.2009. Крім того, рішеннями Тересвянської селищної ради №392 та №393 від 18.01.2013 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відводу у власність земельних ділянок, а також рішеннями Тересвянської селищної ради №945 та №946 від 11.02.2022 дозволи на затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок шляхом викупу надавалися саме Джугану В.В. як фізичній особі, а не як ФОПу.
Оскільки між сторонами відсутні господарсько-виробничі або організаційно-господарські відносини у розумінні ст. 1, 3 ГК України, а відповідач не використовував вказані ділянки у межах своєї підприємницької діяльності, даний спір за суб'єктним складом та характером правовідносин підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Підсумовуючи викладене, представник відповідача виснує, що, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, підстав для висновку про те, що саме ФОП, а не фізична особа Джуган В.В., повинен відповідати за пред'явленим прокурором позовом, немає.
З посиланням на зазначені обставини, представник відповідача наголошує, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, що - згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду - є самостійною підставою для відмови у позові.
Представник відповідача стверджує про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) коштів за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 14.12.2023, так як право комунальної власності Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на земельну ділянку з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га та на земельну ділянку з кадастровим номером та 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га виникло лише 15.12.2023.
Такі доводи представник відповідача обгрунтовує з посиланням на положення ч. 4 ст. 334 та ст. 182 ЦК України, за змістом яких права на нерухоме майно виникають виключно з моменту їх державної реєстрації, та з посиланням на інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №371345314 та №371345008 від 26.03.2024, у яких зазначено про реєстрацію 15.12.2023 права комунальної власності Тересвянської селищної ради на земельні ділянки.
Таким чином, на переконання відповідача, до 15.12.2023 Тересвянська селищна рада не володіла правомочностями власника щодо розпорядження даними ділянками та не мала законних підстав для нарахування та стягнення плати за їх використання. Вимога про стягнення коштів за період з 01.04.2017 по 14.12.2023 заявлена особою, яка на той час не була власником майна, що виключає застосування механізму стягнення за ст. 1212 ЦК України.
Представник відповідача наголошує на пропуск прокурором строку позовної давності та щодо цього у відзиві просить застосувати наслідки спливу позовної давності.
На думку представника відповідача, прокурор безпідставно намагається поширити дію п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на позовні вимоги за позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з 01.01.2017, водночас за такими позовними вимогами пропущено строк позовної давності.
Представник відповідача зазначає, що Законом України від 08.11.2023р. №3450-ІХ п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
З урахуванням вказаних норм Закону України №3450-ІХ представник відповідача наголошує, що станом на 08.11.2023 (дата ухвалення означеного Закону) зупиненню підлягали лише ті строки, які ще не завершилися. Прокурор звернувся до суду лише 13.01.2025, заявляючи вимоги за період, що починається з 01.04.2017. Отже, такий тривалий період (майже 8 років) суттєво перевищує загальну позовну давність у 3 роки, встановлену ст. 257 ЦК України.
Відтак, відповідач вважає, що право на звернення до суду не є абсолютним, а встановлення строків позовної давності забезпечує принцип правової визначеності. Оскільки прокурор не надав доказів поважності причин пропуску строку та помилково розрахував період його дії, відповідач з посиланням на ч. 4 ст. 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, просить суд відмовити у задоволенні позову, в тому числі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
У доповненнях до відзиву на позовну заяву від 05.03.2026, представник відповідача додатково обґрунтовує заперечення проти позову про стягнення 380108,87 грн безпідставно збережених коштів з посиланням на відсутність належного підтвердження оцінки земельних ділянок за період з 01.04.2017 по 31.12.2023, наголошуючи, що належним доказом таких оцінок є лише витяги з технічної документації щодо кожної із земельних ділянок за спірний період.
Щодо цього представник відповідача наголошує, що згідно зі ст. 1 та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом, визначеним за затвердженими нормативами, і є обов'язковою основою для розрахунку орендної плати та земельного податку. Прокурор при здійсненні розрахунку суми заборгованості за період з 01.04.2017 по 31.07.2024 застосував показники вартості 1 кв. м. земель (113,45 грн, з 01.01.2022 - 124,80 грн, з 01.01.2023 - 143,52 грн) та коефіцієнт функціонального використання (1,2), посилаючись лише на лист-інформацію ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області №10-7-0.4-3188/2-24 від 26.04.2024.
Представник відповідача зазначає, що за змістом ст.ст. 13, 15, 18, 20 та 23 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення оцінки є рішення органу місцевого самоврядування, за результатами якого обов'язково складається технічна документація щодо оцінки окремої земельної ділянки, що затверджується відповідною радою. Єдиним документом, що підтверджує проведення нормативної грошової оцінки щодо конкретної земельної ділянки, є витяг із такої технічної документації, виданий органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.
У матеріалах справи наявні витяги з технічної документації щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372 станом на 17.04.2024. Представник відповідача акцентує увагу на тому, що довідка Головного управління Держгеокадастру від 24.06.2024 щодо середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель смт. Тересва за період з 2017 по 2023 роки не є витягом з технічної документації. Отже, такий документ не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом нормативної грошової оцінки вказаних ділянок у розумінні ГПК України.
На думку представника відповідача, розрахунок прокурора є необґрунтованим, оскільки він проведений на підставі усереднених даних, а не на основі затвердженої технічної документації щодо конкретних об'єктів за кожен відповідний рік. Така позиція відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №629/4628/16-ц постанова від 23.05.2018, де зазначено, що належним доказом нормативної грошової оцінки є виключно витяг з технічної документації.
Оскільки прокурором не надано доказів належного визначення вартості земельних ділянок за період з 01.04.2017 по 31.12.2023 включно, представник відповідача вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів за користування земельними ділянками за вказаний період безпідставними і необгрунтованими.
Доводи викладені в інших заявах по суті спору
У відповіді на відзив від 24.03.2025, обґрунтовуючи неспроможність доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.03.2025, прокурор наголошує, що заперечення щодо неналежності відповідача та непідсудності справи господарському суду не витримують правової критики. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Джуган Василь Васильович є одноосібним власником об'єктів нерухомості в селищі Тересва по вулиці Заводській, а саме: будівлі рубильного цеху (площею 883,8 кв.м, право власності виникло з 30.08.2009), складу фанерного цеху (площею 2047,8 кв.м) та будівлі щитових меблевих деталей (площею 3397,6 кв.м), набутих 27.11.2009. На момент виникнення права власності відповідач уже мав статус фізичної особи-підприємця. Оскільки ці будівлі за своєю суттю є об'єктами комерційного призначення, а цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0372 (0,8925 га) та 2124456200:03:005:0371 (0,2641 га) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, то, на переконання прокурора, такі обставини свідчать, що фактичне користування земельними ділянками здійснювалося в межах господарської діяльності.
З посиланням на ст. 20 ГПК України і правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №916/2791/16, прокурор стверджує про наявність обставин, які підтверджують господарські відносини та, звертаючи увагу на суб'єктний склад спору, вказує про підсудність справи саме господарському суду.
Щодо аргументів відповідача про відсутність права комунальної власності Тересвянської селищної ради на земельні ділянки до моменту їх реєстрації 15.12.2023, прокурор зазначає, що вони прямо суперечать нормам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, землі в межах населених пунктів, які не перебувають у приватній чи державній власності, переходять у комунальну власність в силу закону. Спірні земельні ділянки були офіційно сформовані в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрових номерів ще 28.08.2014. З цієї дати вони стали повноцінними об'єктами цивільних прав, щодо яких Тересвянська селищна рада як законний власник мала право на отримання доходу. А тому відсутність укладеного договору оренди з боку відповідача призвела до безпідставного збереження ним коштів, які мали б надходити до місцевого бюджету як орендна плата.
На переконання прокурора, твердження представника відповідача про сплив позовної давності також є безпідставними, оскільки загальний трирічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України, був законодавчо продовжений. Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки позовної давності були продовжені на період дії карантину (з 12.03.2020 до 30.06.2023). Надалі, згідно з пунктом 19 цих же положень, строки продовжено на весь період дії воєнного стану, введеного в Україні 24.02.2022 та неодноразово продовженого Указами Президента України (в останнє (на час подачі позову) - Указом від 28.10.2024 №740/2024). Оскільки станом на 12.03.2020 трирічний строк за вимогами, що виникли з 01.04.2017 ще не сплив, то він автоматично продовжився в силу закону. Таким чином, період стягнення з 01.04.2017 повністю входить у межі строку позовної давності на момент подання позову.
Додатково прокурор акцентує увагу на тому, що розрахунок суми позову за 2017- 2024 роки здійснено на підставі технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель населеного пункту Тересва, затвердженої рішеннями селищної ради від 26.06.2012 №275 та від 27.12.2022 №1121. Ці документи разом із додатками надійшли до окружної прокуратури 21.03.2025 у відповідь на запит, долучені до відповіді на відзив, є додатковими доказами для встановлення точного розміру безпідставно збережених коштів, та підтверджують розмір безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельними ділянками за період з 01.01.2017 по 31.12.2023.
Фактичні обставини справи встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна №371345314 від 26.03.2024 вбачається, що 15.12.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на земельну ділянку з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2850012121244.
Земельна ділянка кадастровий номер 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, розташована по вулиці Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.08.2014.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна №371345008 від 26.03.2024 вбачається, що 15.12.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на земельну ділянку з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2850019221244.
Земельна ділянка кадастровий номер 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, розташована по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.08.2014.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №371345823 від 26.03.2024 щодо суб'єкта: РНОКПП якого НОМЕР_1 (тобто Джугана Василя Васильовича) встановлено реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майна права власності ОСОБА_1 на такі об'єкти нерухомого майна:
- будівлю рубильного цеху, площею 883,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1143748621244, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 27686575, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 04.01.2017; номер відомостей про речове право - 18502980, підстава державної реєстрації права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 2701, видане 30.08.2009 приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І.; відомості про реєстрацію об'єкта до поновлення/перенесення - зазначено про реєстрацію в реєстрі прав власності на нерухоме майно 04.09.2009;
- будівлю, склад фанерного цеху, площею 2047,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1143731921244, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 28627169, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 04.01.2017; номер відомостей про речове право - 18502657, підстава державної реєстрації права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3839, видане 27.11.2009 приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І.; відомості про реєстрацію об'єкта до поновлення/перенесення - зазначено про реєстрацію в реєстрі прав власності на нерухоме майно 01.12.2009;
- будівлю щитових меблевих деталей, площею 3397,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 954659321244, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 28658286, дата державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 16.06.2016; номер відомостей про речове право - 15089203, підстава державної реєстрації права власності - свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3841, видане 27.11.2009 приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І.
Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30.08.2009, виданого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І., зареєстрованого у реєстрі за №2701, посвідчено придбання Джуган В.В. на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу ДВС Тячівського РУЮ Закарпатської області від 28.08.2009, нежитлової будівлі, будівлі рубильного цеху, літ. У, площею 883,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно із свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.11.2009, виданим приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І., зареєстрованим у реєстрі за №3839, посвідчено придбання ОСОБА_1 на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу ДВС Тячівського РУЮ Закарпатської області від 03.09.2009, нежитлової будівлі, складу фанерного цеху, літ.Л, площею 2047,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: вулиця Заводська, 1 Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області.
Відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.11.2009, виданого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І., зареєстрованого у реєстрі за №3841, посвідчено придбання Джуган В.В. на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу ДВС Тячівського РУЮ Закарпатської області від 03.09.2009, нежитлової будівлі, будівлі щитових меблевих деталей, літ. К., загальною площею 3397,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
У листі від 19.12.2024 №10-7-0.31-6144/2-24 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області зазначає, що за інформацією, наданою відділом №5 цього Управління від 18.12.2024 №2367/420-24 у місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель наявні:
- «Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху) гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 »;
- «Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей) за адресою: АДРЕСА_2 , (обслуговування складу фанерного цеху) за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 »
Копії означених проектів землеустрою долучені до листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 19.12.2024 №10-7-0.31-6144/2-24 на адресу Тячівської окружної прокуратури та долучені прокурором до позовної заяви.
У проекті із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху) гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 наявні, серед інших, такі документи:
- заява ОСОБА_1 на ім'я директора ДП «Хуст-Земля Карпат» від 27.03.2013 про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у якій ОСОБА_1 просить виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху) площею 0,2641 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18.01.2013 №392 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо передачі у власність шляхом викупу в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 ». В означеному рішенні вказано таке: розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки щодо передачі у власність шляхом викупу площею 0,2641 га в АДРЕСА_2 для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху), селищна рада вирішила: 1. Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, щодо передачі у власність шляхом викупу загальною площею 0,2641 га в АДРЕСА_2 для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху). 2. Затвердити на черговій сесії Тересвянської селищної ради ОСОБА_1 проект відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, щодо передачі у власність шляхом викупу;
- висновок Управління Держземагентства в Тячівському районі Закарпатської області щодо проекту відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу від 27.05.2014 №903, згідно з яким, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ОСОБА_1 , враховуючи позитивну згоду Тересвянської селищної ради (рішення 21-ої сесії 6-го скликання від 18.01.2013 №392), означене Управління погоджує надання земельної ділянки у власність шляхом викупу площею 0,2641 га для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху). Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_2 в межах населеного пункту.
У проекті із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей) за адресою: АДРЕСА_2 , (обслуговування будівлі складу фанерного цеху) за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 наявні, серед інших, такі документи:
- заява ОСОБА_1 на ім'я директора ДП «Хуст-Земля Карпат» від 08.04.2013 про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, у якій ОСОБА_1 просить виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей) та для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі складу фанерного цеху) площею 0,8925 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;
- рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18.01.2013 №393 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо передачі у власність шляхом викупу в смт.Тересва по вул.Заводська, 1 «К» та вул.Заводська 1 «Л» гр. ОСОБА_1 ». В означеному рішенні вказано таке: розглянувши заяву Джуган В.В. про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки щодо передачі у власність шляхом викупу площею 0,8925 га в смт.Тересва по вул.Заводська, 1 «К» для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей) та в смт.Тересва по вул.Заводська, 1 «Л» для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі складу фанерного цеху), селищна рада вирішила: 1. Надати дозвіл Джуган В.В. на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, щодо передачі у власність шляхом викупу загальною площею 0,8925 га в АДРЕСА_2 для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей) та в смт.Тересва по вул.Заводська, 1 «Л» для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі складу фанерного цеху). 2. Затвердити на черговій сесії Тересвянської селищної ради Джуган В.В. проект відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, щодо передачі у власність шляхом викупу;
- висновок Управління Держземагентства в Тячівському районі Закарпатської області щодо проекту відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу від 27.05.2014 №905, згідно з яким, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу ОСОБА_1 , враховуючи позитивну згоду Тересвянської селищної ради (рішення 21-ої сесії 6-го скликання від 18.01.2013 №393) означене Управління погоджує надання земельної ділянки у власність шляхом викупу площею 0,8925 га для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей та обслуговування будівлі складу фанерного цеху). Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_2 в межах населеного пункту.
У листі від 20.08.2024 №05-22/903 Тересвянська селищна рада Тячівського району повідомила Тячівську окружну прокуратуру про те, що Джуган В.В. користується земельною ділянкою кадастровий номер 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га з 04.01.2017, з часу придбання ним будівлі рубильного цеху на території колишнього Тересвнського ДОКу за адресою: по АДРЕСА_2 . Окрім того, Джуган В.В. з 04.01.2017 з часу придбання ним будівлі складу фанерного цеху за адресою: АДРЕСА_2 та будівлі щитових меблевих деталей за адресою: АДРЕСА_2 користується земельною ділянкою з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, за адресою: вулиця Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області. Землекористувач Джуган В.В. продовжує використовувати зазначені земельні ділянки згідно цільового призначення, по даний час (тобто по час складання вказаного листа селищної ради), однак договору оренди або договору купівлі-продажу по жодній із земельних ділянок не укладав.
У листі від 20.08.2024 №05-22/903 Тересвянська селищна рада Тячівського району також повідомляє, що землекористувачу Джугану В.В. у відповідності до рішень Тересвянської селищної ради №945 і №946 від 11.02.2022 неодноразово, з часу придбання виробничих будівель пропонувалося укласти із Тересвянською селищною радою договір про сплату авансового внеску по кожній із зазначених земельних ділянок та тимчасовий договір про відшкодування втрат від недоотриманих коштів за фактичне використання земельних ділянок. Однак законні вимоги посадових осіб органу місцевого самоврядування з даних питань землекористувачем Джуган В.В. продовжувалися ігноруватися.
До листа Тересвянської селищної ради Тячівського району від 20.08.2024 №05-22/903 на адресу Тячівської окружної прокуратури долучені копії листів органу місцевого самоврядування від 14.01.2020 №15/02-35 і від 20.01.2023 без вихідного номера на адресу відповідача, які підтверджують звернення до нього із проханнями оформити права користування земельними ділянками по вулиці Заводській у смт.Тересва Тячівського району.
У листі від 14.01.2020 №15/02-35 на адресу Джуган В.В. Тересвянська селищна рада, вказавши про задоволення нею заяви про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки для підприємницької діяльності (оренду або викуп) площею 0,8925 га по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 на підставі рішення від 18.01.2013 №393, одночасно зазначила, що на адресу Джугана В.В. виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування впродовж періоду з 2013 року по 2019 роки неодноразово направлялися листи щодо розробки проекту відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу або оренди, які залишені без розгляду та реагування. Враховуючи викладене, селищна рада вказала у листі про термінову (не пізніше 10 днів з дня отримання листа) необхідність явки Джугана В.В. до виконавчого комітету з пакетом документів для остаточного вирішення питання щодо впорядкування земельних відносин.
У листі від 20.01.2023 без вихідного номера на адресу Джуган В.В. Тересвянська селищна рада повідомила про користування Джуган В.В. з 2013 року без належного оформлення земельних відносин земельними ділянками площею 0,2641 га та площею 0,8925 га, розташованими по вулиці Заводська, 1 К/Л, та АДРЕСА_2 , цільове призначення яких для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та звернула увагу про невнесення відповідної плати до місцевого бюджету за користування такими ділянками. У листі селищна рада зазначила, що на адресу Джугана В.В. виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування неодноразово направлялися листи щодо врегулювання земельних відносин, які залишені Джуган В.В. без розгляду та реагування. Враховуючи викладене, селищна рада вказала у листі про термінову (не пізніше 10 днів з дня отримання листа) необхідність явки Джугана В.В. до виконавчого комітету для підписання договорів про сплату авансового внеску та виготовлення експертної оцінки кожної земельної ділянки.
Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 11.02.2022 №945 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом викупу площею 0,8925 га та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення» означена селищна рада, керуючись вимогами ст.ст. 127-128 Земельного кодексу України, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», на підставі заяви Джуган В.В. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,8925 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124456200:03:005:0372 вирішила:
1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом викупу, площею 0,8925 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району, кадастровий номер 2124456200:03:005:0372.
2. Надати дозвіл на проведення експертної оцінки земельної ділянки площею 0,8925 га, призначеної для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124456200:03:005:0372, що намічена для викупу Джуган В.В.
3. Надати дозвіл на укладення договору про сплату авансового внеску в розмірі, що не перевищує 20% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,8925 га по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району.
4. Зобов'язати заявника Джуган В.В. укласти з Тересвянською селищною радою тимчасовий договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки, площею 0,8925 га, кадастровий номер 2124456200:03:005:0372, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії восьмого скликання Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 11.02.2022 №946 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом викупу площею 0,2641 га та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення» означена селищна рада, керуючись вимогами ст.ст. 127-128 Земельного кодексу України, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», на підставі заяви Джуган В.В. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,2641 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124456200:03:005:0371 вирішила:
1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом викупу, площею 0,2641 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124456200:03:005:0371.
2. Надати дозвіл на проведення експертної оцінки земельної ділянки площею 0,2641 га, призначеної для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2124456200:03:005:0371, що намічена для викупу Джуган В.В.
3. Надати дозвіл на укладення договору про сплату авансового внеску в розмірі, що не перевищує 20% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2641 га по вулиці Заводська, 1 У, АДРЕСА_2 .
4. Зобов'язати заявника Джуган В.В. укласти з Тересвянською селищною радою тимчасовий договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки, площею 0,2641 га, кадастровий номер 2124456200:03:005:0371, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по АДРЕСА_2 .
У листі від 06.08.2024 №8204/5/07-16-24-03-05 Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області щодо надання інформації про сплату земельного податку та/або орендної плати Джуган В.В. за земельні ділянки з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372 за 2017 - 2024 роки повідомило, що станом на 05.08.2024 Джуган В.В. земельний податок з фізичних осіб та/або орендну плату за вищевказані земельні ділянки не сплачував.
У листі Тересвянська селищна рада Тячівського району від 19.04.2024 №05-23/490 на адресу Тячівської окружної прокуратури повідомила, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості перебувають у користуванні Джугана В.В. з часу придбання ним нерухомого майна (виробничих будівель) з 2009 року та з цього часу, з 2009 року земельний податок та орендна плата Джуганом В.В. не сплачувалася за користування земельними ділянками, договори оренди земельної ділянки не укладалися.
До позовної заяви прокурора долучені: розрахунок безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 без укладення договору оренди та розрахунок безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 без укладення договору оренди. Означені розрахунки безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельними ділянками комунальної власності здійснені з урахуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок та ставки 3% річних, що є мінімальним законодавчим розміром орендної плати.
Так, при складанні зазначених розрахунків за користування земельними ділянками комунальної власності за 2024 рік враховано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9937160782024 від 17.04.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 становить 1940479,05 грн; та враховано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9937161642024 від 17.04.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 становить 574211,17 грн.
При складанні зазначених розрахунків за користування земельними ділянками комунальної власності за 2017 - 2023 рік врахована довідка Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 10-7-0.4-3188/2-24 від 24.06.2024, згідно з якою відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Тересва Тячівського району Закарпатської області, затвердженої рішенням 16 сесії шостого скликання Тересвянської селищної ради від 26.06.2012 №275, середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту смт.Тересва становить 59,80 грн; з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на 01.01.2017 - 01.01.2021 становить 113,45 грн, на 01.01.2022 - 124,80 грн, на 01.01.2023 - 143,52 грн. Щодо застосування коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), то для земельних ділянок з цільовим призначенням 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) - такий коефіцієнт становить 1,2.
Згідно з рішенням Тересвянської селищної ради від 26.06.2012 №275 «Про затвердження технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту селища Тересва», селищна рада відповідно до ст.12 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішила затвердити технічну документацію із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту селища Тересва, згідно з якою середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту смт.Тересва становить 59,80 грн.
Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, загалом за цей період недотримано місцевим бюджетом безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування означеною земельною ділянкою в розмірі 293314,13 грн.
Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, загалом за цей період недотримано місцевим бюджетом безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування означеною земельною ділянкою в розмірі 86794,74 грн.
Загальний розмір коштів, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави за рахунок територіальної громади, становить 380108,87 грн.
Після відкриття провадження у справі №907/15/25, судом встановлено, що відповідно до платіжних інструкцій DP00000186 від 29.09.2025 на суму 50000 грн і DP00000187 від 16.10.2025 на суму 105739,15 грн Фізична особа - підприємець Джуган В.В. сплатив 155739,15 грн до місцевого бюджету Тересвянської територіальної громади у рахунок оплати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371, 2124456200:03:005:0372 без укладання договорів оренди землі за три роки до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 380108,87 грн безпідставно збережених коштів за використання впродовж періоду з 01.04.2017 по 31.07.2024 означених земельних ділянок без сплати орендної плати за землю.
У вказаних платіжних інструкціях зазначений платник: Фізична особа-підприємець Джуган Василь Васильович та у призначеннях платежу у цих платіжних інструкціях вказано: «оплата за користування земельними ділянками площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 і площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372.
Отже, з наведеного вбачається, що ФОП Джуган В.В. у період з 29 вересня по 16 жовтня 2025 року добровільно сплатив 155739,15 грн до місцевого бюджету Тересвянської територіальної громади у рахунок оплати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371, 2124456200:03:005:0372 без укладання договорів оренди землі і така сума сплачених коштів у розмірі 155739,15 грн є частиною коштів від суми 380108,87 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача за використання земельних ділянок впродовж періоду з 01.04.2017 по 31.07.2024 без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю.
З урахуванням таких обставин, згідно з ухвалою від 13.11.2025 суд задовольнив клопотання виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області від 12.11.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ФОП Джуган В.В. про стягнення з відповідача 380108,87 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами №2124456200:03:005:0371, №2124456200:03:005:0372 без сплати орендної плати за землю в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 155739,15 грн безпідставно збережених коштів.
Так як у п.1 мирової угоди від 19.08.2025, укладеної між Тересвянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області в особі селищного голови Грабаря І.І. та відповідачем - ФОП Джуган В.В. у справі №907/15/25 (у затвердженні якої судом було відмовлено згідно ухвали від 13.11.2025 за результатом розгляду клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. від 06.10.2025 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі) було зазначено, що відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача до місцевого бюджету Тересвянської територіальної громади грошові кошти у сумі 155739,15 грн у рахунок оплати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371, 2124456200:03:005:0372 без укладання договорів оренди землі за три роки до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою; так як позовна заява у справі про стягнення з ФОП Джуган В.В. безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками в сумі 380108,87 була подана виконувачем обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області 30.12.2024 за вих. №07.52-104-8355ВИХ-24.07.52-105-387-24, направлена цінним листом з описом вкладення 31.12.2024 поштовим відправленням №905000004203 та надійшла на адресу суду 07.01.2025 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/18/25), то з наведеного вбачається, що ФОП Джуган В.В. кошти в сумі 155739,15 грн сплатив за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371, 2124456200:03:005:0372 за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року.
Сплачена сума коштів у розмірі 155739,15 грн у загальному (майже повністю) відповідає загальній сумі коштів у розмірі 155729,08 грн недотриманих місцевим бюджетом безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування ним земельними ділянками за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 (з них: за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 - 120169,60 грн та за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 - 35559,48 грн), відповідно до долучених до позовної заяви розрахунків безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельними ділянками комунальної власності за період з 01.04.2017 по 31.07.2024.
Так, відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, місцевим бюджетом недотримано безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування означеною земельною ділянкою за період з січня 2022 року по липень 2024 року в розмірі 120169,60 грн (з них: за 12 місяців 2022 року - 40098,24 грн, за 12 місяців 2023 року - 46112,98 грн, за 7 місяців 2024 року - 33958,38 грн).
Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, місцевим бюджетом недотримано безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування означеною земельною ділянкою за період з січня 2022 року по липень 2024 року в розмірі 35559,48 грн (з них: за 12 місяців 2022 року - 11865,48 грн, за 12 місяців 2023 року - 13645,31 грн, за 7 місяців 2024 року - 10048,69 грн).
Відтак, подальший розгляд справи здійснюється судом щодо позовних вимог виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ФОП Джуган В.В. про стягнення з відповідача 224369,72 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами №2124456200:03:005:0371, №2124456200:03:005:0372 без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 31.12.2021.
Правове обгрунтування і оцінка суду
Щодо предметної юрисдикції
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст. 20 ГПК України.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України, тут і далі - в редакції на момент виникнення спірних правових відносин), іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб'єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до ч.2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст. 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України)
Враховуючи правову природу правовідносин, які виникли у даному спорі слід зробити висновок, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Джуган Василь Васильович з 04.01.2002 по даний час є фізичною особою-підприємцем з видами економічної діяльності, зокрема: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний вид), 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 43.29 Інші будівельно монтажні роботи, 31.09 Виробництво інших меблів, 31.02 Виробництво кухонних меблів, 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, 16.29 Виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, 16.24 Виробництво дерев'яної тари, 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво та інші види діяльності.
Таким чином, на момент виникнення у Джуган В.В. у 2009 році права власності на нерухоме майно: будівлю рубильного цеху, площею 883,8 кв.м, за адресою: вулиця Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району (на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, від 30.08.2009), будівлю, склад фанерного цеху, площею 2047,8 кв.м, за адресою: вулиця Заводська, 1 Л, смт. Тересва Тячівського району (на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.11.2009) та будівлю щитових меблевих деталей, площею 3397,6 кв.м, за адресою: вулиця Заводська, 1 К, смт. Тересва Тячівського району (на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.11.2009) та в процесі подальшого використання земельних ділянок з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га і 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, на якій розташоване нерухоме майно, відповідач був і є фізичною особою-підприємцем.
Крім того, категорія цільового призначення земельних ділянок, а саме: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а також види будівель, розташованих на цих земельних ділянках, якими є будівля рубильного цеху, склад фанерного цеху і будівля щитових меблевих деталей вказують на те, що вищезгадана нерухомість використовувалась відповідачем безпосередньо для господарської діяльності, а не для задоволення потреб фізичної особи.
З урахуванням відомостей про підприємницьку діяльність відповідача, цільове призначення земельних ділянок, а також видів будівель (нерухомого майна) відповідач у 2013 році звертався із заявами на ім'я директора ДП «Хуст-Земля Карпат» від 27.03.2013 і від 08.04.2013 з проханнями виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху) площею 0,2641 га і з проханням виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей та обслуговування будівлі складу фанерного цеху) площею 0,8925 га.
Відтак, розглянувши такі заяви відповідача, згідно рішень Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18.01.2013 №392 і від 18.01.2013 №393 відповідачу надано дозвіл на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, щодо передачі у власність шляхом викупу загальною площею 0,2641 га для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі рубильного цеху) і надано дозвіл на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, щодо передачі у власність шляхом викупу загальною площею 0,8925 га для промислово-виробничої діяльності (обслуговування будівлі щитових меблевих деталей та обслуговування будівлі складу фанерного цеху).
Відповідно до рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 11.02.2022 №945 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність відповідача земельної ділянки шляхом викупу, площею 0,8925 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району, кадастровий номер 2124456200:03:005:0372.
Відповідно до рішення Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 11.02.2022 №946 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність відповідача земельної ділянки шляхом викупу, площею 0,2641 га, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована по вулиці Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району, кадастровий номер 2124456200:03:005:0371.
Отже, такі досліджені судом докази та встановлені на їх підставі обставини справи свідчать про використання відповідачем протягом спірного періоду - з 01.04.2017 по 31.07.2024 земельних ділянок з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0372 і 124456200:03:005:0371 для господарської діяльності, а не для задоволення потреб фізичної особи.
Відтак, сама суть правовідносин свідчить про господарсько-правовий характер, так як земельні ділянки з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0372 і 124456200:03:005:0371 використовувалась для здійснення підприємницької діяльності, про що свідчить фактичне використання даних земельних ділянок та їх цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Подібна позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.07.2023 у справі №307/913/20.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли з приводу використання земельних ділянок у цілях, пов'язаних зі здійсненням господарської (підприємницької) діяльності, відтак вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Такі висновки суду спростовують доводи відповідача, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і про те, що позов прокурором пред'явлено до неналежного відповідача (так як, на думку представника відповідача, спірні правовідносини мають суто цивільно-правовий характер і не стосуються Джугана В.В. як фізичної особи - підприємця).
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При зверненні з даним позовом до суду прокурором позивачем визначено Тересвянську селищну раду за позовною вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності за кондикційним зобов'язанням.
Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Земля як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. (ст. 79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
За встановленими у справі обставинами, 28.08.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, місце розташування: вулиця Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Також 28.08.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, місце розташування: вулиця Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
У п. 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
Із уведенням у дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у ч. 2 ст. 83 ЗК України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
Законом України від 05.02.2004 №1457-IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (втратив чинність 01.01.2013, підстава - Закон №5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
У ст. 5 цього Закону було наголошено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).
Із 01.01.2013 набув чинності Закон №5245-VI, за змістом п. 3 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.
Згідно з п. 5 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у п.п. 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі ст. 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у п. 6 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI, «у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у п.п. 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».
За змістом п. 9 розд. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
У подальшому Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (далі - Закон № 1423-ІХ) були внесені зміни до пункту 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України, згідно з якими з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням переліку земель, зазначених у підпунктах «а»-«е» абзацу 1 цього пункту.
При цьому, абз. 2 п. 24 розд. X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ визначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (абз. 3 п. 24 розділу X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ).
Таким чином, правовою підставою для набуття права комунальної власності та (відповідно) припинення права державної власності на земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до п. 24 розд. X «Перехідні положення» ЗК України в редакції Закону України №1423-ІХ і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є факт реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.
Отже, беручи до уваги наведені положення ЗК України і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245-VI, Тересвянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області на час спірних правовідносин (з 01.04.2017 по 31.07.2024) є власником земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0371, площею 0,2641 га, розташованої по вулиці Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, та земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, розташованої по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення яких для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, оскільки ці ділянки розташовані в межах населеного пункту смт.Тересва Тячівського району і з 28.08.2014 були сформовані у Державному земельному кадастрі в розумінні земельного законодавства та право комунальної власності на них зареєстроване у встановленому законом порядку за позивачем.
З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.1212 ЦК України коштів за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 14.12.2023, так як право комунальної власності Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на земельну ділянку з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га та на земельну ділянку з кадастровим номером та 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га виникло лише 15.12.2023 (тобто з дня державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності Тересвянської селищної ради на земельні ділянки).
Щодо цього, суд також зазначає, що Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Отже, враховуючи, що в даному випадку земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371, площею 0,2641 га, розташована по вулиці Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району та земельна ділянка з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, розташована по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району, з 28.08.2014 сформовані у Державному земельному кадастрі, то з цього часу такі земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а тому на час спірних правовідносин перебували у комунальній власності позивача.
З цього приводу (на спростування доводів відповідача) суд також враховує правову позицію Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, згідно з якою нездійснення державної реєстрації речового права на сформовану земельну ділянку за органом місцевого самоврядування у відповідності до положень статті 79-1 Земельного кодексу України не є підставою для звільнення набувача права власності на будівлю або споруду від обов'язку сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташований такий об'єкт нерухомості.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у спірних правовідносинах та отримувати орендну плату за користування земельної ділянки, розташованої в смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, є Тячівська селищна рада.
Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно з ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Як вбачається із ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюю відповідні ради.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Крім того, відповідно до п. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Згідно зі ст. 143 Конституції України, носієм права комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють правління майном безпосередньо, або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витраченням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
За висновками Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, ч.ч. 1 та 2 ст. 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З урахування викладеного, оскільки власником земельних ділянок 2124456200:03:005:0372 (площею 0,8925 га) і 2124456200:03:005:0371 (площею 0,2641 га) у спірний період за встановленими вище обставинами та на час розгляду справи в суді є Тересвянська селищна територіальна громада в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, яка від імені територіальної громади здійснює відповідно до закону правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками територіальної громади комунальної власності, суд виснує, що Тересвянська селищна рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із справлянням орендної плати за землю, наповнення місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Тячівська окружна прокуратура зверталася з листом-повідомленням №07.52-104-5389вих-24 від 16.08.2024 до Тересвянської селищної ради з запитом про вжиття заходів правового характеру, спрямованих на стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0372 і 2124456200:03:005:0371, з метою захисту інтересів держави в частині забезпечення надходження грошових коштів від оренди земельної ділянки до місцевого бюджету, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
На адресу Тячівської окружної прокуратури Тересвянською селищною радою надіслано у відповідь лист №05-22/903 від 20.08.2024, в якому зазначено про невжиття щодо відповідача заходів претензійного характеру щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування відповідними земельними ділянками; вказано, що відповідач продовжує користуватися земельними ділянками без сплати орендної плати та не реагує на звернення позивача з цього приводу.
Разом із цим відповідно до абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Отже, наведені вище обставини свідчать про невжиття компетентним органом - Тересвянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області належних заходів протягом тривалого періоду часу після того як йому стало відомо про порушення інтересів держави, дій до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0372 і 2124456200:03:005:0371 без сплати коштів за таке користування, що правильно кваліфіковано прокурором як бездіяльність відповідного органу місцевого самоврядування.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
З наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Тересвянською селищною радою не здійснюється захист інтересів держави у спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі цього органу місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, на виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою листом від 30.12.2024 №07.52-104-8349вих24 повідомлено позивача про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду позову в інтересах Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
Щодо спірних правовідносин
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою, виключно, відповідно до закону.
За умовами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (наприклад, постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 922/423/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі також передбачено ст.206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.
Оскільки відповідач у спірний період не був власником або постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, розташованої по вулиці Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області та земельної ділянки кадастровий номер 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, розташованої по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, а тому не вважався суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для них, як землекористувачів, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 07.07.2020 у справі №922/3208/19.
Водночас згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські, селищні, сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
Водночас ст.120 ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду.
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ч.2 ст. 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Таким чином, положення глави 15, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19. у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .
У даній справі судом встановлено, що відповідач з 2009 році набув право власності на об'єкти нерухомого майна: будівлю рубильного цеху, площею 883,8 кв.м, за адресою: вулиця Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, від 30.08.2009, будівлю, склад фанерного цеху, площею 2047,8 кв.м, за адресою: вулиця Заводська, 1 Л, смт. Тересва Тячівського району - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.11.2009 та будівлю щитових меблевих деталей, площею 3397,6 кв.м, за адресою: вулиця Заводська, 1 К, смт. Тересва Тячівського району - на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 27.11.2009.
Водночас, 28.08.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, місце розташування: вулиця Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Також 28.08.2014 проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, місце розташування: вулиця Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення - 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Отже, дослідженими судом доказами встановлено, що на спірних земельних ділянках з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 площею 0,2641 га, місце розташування: вулиця Заводська, 1 У, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, та з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 площею 0,8925 га, місце розташування: вулиця Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, цільове призначення земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, по цих же адресах розташовані об'єкти нерухомого майна відповідача - будівля рубильного цеху, площею 883,8 кв.м, будівля, склад фанерного цеху, площею 2047,8 кв.м і будівля щитових меблевих деталей, площею 3397,6 кв.м.
Незважаючи на те, що Тересвянською селищною радою Тячівського району Закарпатської області приймалися рішення від 18.01.2013 №392 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо передачі у власність шляхом викупу в смт.Тересва по вул.Заводська, 1 «У» гр.Джуган В.В.»; від 18.01.2013 №393 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу із землеустрою щодо відведення земельної ділянки щодо передачі у власність шляхом викупу в смт.Тересва по вул.Заводська, 1 «К» та вул.Заводська 1 «Л» гр. ОСОБА_1 »; від 11.02.2022 №945 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом викупу площею 0,8925 га та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення»; від 11.02.2022 №946 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки шляхом викупу площею 0,2641 га та надання дозволу на виготовлення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення», водночас протягом спірного періоду з 01.04.2017 по 31.07.2014 відповідачем на виконання цих рішень не було вжито заходів до укладення з Тересвянською селищною радою договорів щодо викупу земельних ділянок, як і не було укладено договорів оренди земельних ділянок.
У листі від 19.04.2024 №05-23/490 на адресу Тячівської окружної прокуратури Тересвянська селищна рада Тячівського району повідомила, що земельні ділянки з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372 з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості перебувають у користуванні Джугана В.В. з часу придбання ним нерухомого майна (виробничих будівель) з 2009 року та з цього часу, з 2009 року земельний податок та орендна плата Джуганом В.В. не сплачувалася за користування земельними ділянками, договори оренди земельної ділянки не укладалися.
Такі обставини справи не заперечив і відповідач під час розгляду справи судом.
Відтак, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем, як власником нерухомого майна господарського призначення, права користування протягом періоду з 01.04.2017 по 31.07.2014 земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372, зокрема, укладення договорів оренди земельних ділянок з Тересвянською селищною радою та державної реєстрації таких прав.
З урахуванням наведеного, суд виснує, що відповідач у період з 01.04.2017 по 31.07.2024 користувався земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372, на яких розташовані належні йому об'єкти нерухомості, без достатньої правової підстави, та відповідно зберіг у себе кошти за таке користування означеними земельними ділянками.
Стосовно площ спірних земельних ділянок суд зазначає таке.
Як було вказано вище, відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із ч.ч. 1- 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
У даній справі, судом встановлено земельна ділянка (кадастровий номер 2124456200:03:005:0371) площею 0,2641 га, розташована по АДРЕСА_2 , та земельна ділянка (кадастровий номер 2124456200:03:005:0372) площею 0,8925 га, розташована по вулиці Заводська, 1 К/Л, смт. Тересва Тячівського району Закарпатської області, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, належні відповідачеві, та за користування яких прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформовані з 28.08.2014 (визначено їх площу і межі), їм присвоєно кадастрові номер, відомості про них внесені до Державного земельного кадастру.
Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованих земельних ділянок, а тому сумнівів щодо їх розміру суд не має.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та у п. 65 постанови Велика Палата Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Пункт 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Щодо розміру безпідставно збережених коштів за спірний період.
Звертаючись у суд позовною заявою від 30.12.2024 за вих. №07.52-104-8355ВИХ-24.07.52-105-387-24 в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ФОП Джуган В.В. про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування протягом періоду з 01.04.2017 по 31.07.2014 земельними ділянками з кадастровими номерами №2124456200:03:005:0371 і №2124456200:03:005:0372 без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю, виконувач обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області розмір таких безпідставно збережених коштів визначив у сумі 380108,87 грн.
До позовної заяви прокурором долучені розрахунок безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 без укладення договору оренди та розрахунок безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 без укладення договору оренди, які складені з урахуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок за спірний період та ставки 3% річних, що є мінімальним законодавчим розміром орендної плати.
Так, при складанні зазначених розрахунків за користування земельними ділянками комунальної власності за 2024 рік враховано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9937160782024 від 17.04.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 становить 1940479,05 грн; та враховано витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9937161642024 від 17.04.2024, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 становить 574211,17 грн.
При складанні зазначених розрахунків за користування земельними ділянками комунальної власності за 2017 - 2023 рік врахована довідка Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 10-7-0.4-3188/2-24 від 24.06.2024, згідно з якою відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Тересва Тячівського району Закарпатської області, затвердженої рішенням 16 сесії шостого скликання Тересвянської селищної ради від 26.06.2012 №275, середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту смт.Тересва становить 59,80 грн; з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на 01.01.2017 - 01.01.2021 становить 113,45 грн, на 01.01.2022 - 124,80 грн, на 01.01.2023 - 143,52 грн. Щодо застосування коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), то для земельних ділянок з цільовим призначенням 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) - такий коефіцієнт становить 1,2.
Водночас, згідно з рішенням Тересвянської селищної ради від 26.06.2012 №275 «Про затвердження технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту селища Тересва», селищна рада відповідно до ст.12 Земельного кодексу України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішила затвердити технічну документацію із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту селища Тересва, згідно з якою середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту смт.Тересва становить 59,80 грн.
За приписами пп. 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою.
За змістом ст. 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Пунктом 162 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року, унормовано, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України Про електронні документи та електронний документообіг мають однакову юридичну силу.
Враховуючи наведені норми, господарський суд вважає вірними доводи прокурора про те, що як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 дійшла наступних правових висновків:
«Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.
Відповідно до п. 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки».
Враховуючи наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 та обставини даної справи, господарський суд приходить до висновку про те, що витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №НВ-9937160782024 від 17.04.2024, №НВ-9937161642024 від 17.04.2024, а також довідка Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 10-7-0.4-3188/2-24 від 24.06.2024 (згідно з якою відповідно до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель селища Тересва Тячівського району Закарпатської області, затвердженої рішенням Тересвянської селищної ради від 26.06.2012 №275, середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту смт.Тересва становить 59,80 грн; з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель на 01.01.2017 - 01.01.2021 становить 113,45 грн, на 01.01.2022 - 124,80 грн, на 01.01.2023 - 143,52 грн; зазначений коефіцієнт - 1,2, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) для земельних ділянок з цільовим призначенням 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) - є належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про необгрунтовані розрахунки, долучені до позовної заяви прокурора безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, оскільки такі розрахунки за період з 2017 по 2023 роки проведені на підставі довідки Головного управління Держгеокадастру від 24.06.2024 № 10-7-0.4-3188/2-24 щодо середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель смт.Тересва та не проведені на підставі витягів з технічної документації щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372. Згідно доводів відповідача належним доказом нормативної грошової оцінки є виключно витяг з технічної документації.
Щодо цього, суд враховує, як було вказано вище, правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, у якій, крім наведених вище висновків, у п.п.7.28-7.30 зазначено таке:
«7.28. З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
7.29. Відтак убачаються помилковими висновки судів, які застосовують приписи статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки - як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.
7.30. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29 травня 2020 року у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абз. 2 п. 37 постанови)».
З приводу аргументів відповідача про незгоду із долученими до позовної заяви розрахунками безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, суд окремо зазначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Суд також враховує, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).
Отже правові відносини повинні здійснюватися із дотриманням принципів розумності, добросовісності та справедливості, які передбачені положеннями ст. 3 ЦК України та відповідно до яких добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, щодо тверджень відповідача про незгоду із долученими до позовної заяви розрахунками безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, із зазначенням, що такі розрахунки за період з 2017 по 2023 роки проведені не на підставі нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки, а лише на підставі довідки Головного управління Держгеокадастру від 24.06.2024 № 10-7-0.4-3188/2-24 щодо середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель смт.Тересва, суд звертає увагу на суперечливу та недобросовісну поведінку відповідача під час судового розгляду, який, зазначивши про незгоду з такими розрахунками за період 2017 - 2023 років, водночас при подачі клопотання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, врахував такі розрахунки при визначенні розміру безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у сумі 155739,15 грн у рахунок оплати за користування земельними ділянками без укладання договорів оренди землі за три роки до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою.
Іншими словами, звертаючись до суду з клопотанням від 06.10.2025 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі та сплативши після відкриття провадження у справі відповідно до платіжних інструкцій DP00000186 від 29.09.2025 на суму 50000 грн і DP00000187 від 16.10.2025 на суму 105739,15 грн кошти у загальній суму 155739,15 грн за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371, 2124456200:03:005:0372 без укладання договорів оренди землі, відповідач у справі, по-перше, платником цих коштів зазначив саме Фізичну особу - підприємця Джуган В.В. (хоча у заявах по суті справи та під час розгляду справи по суті відповідач наголошував, що він як підприємець не має обов'язку сплачувати такі кошти), та, по-друге, при добровільній сплаті коштів у загальній суму 155739,15 грн за користування земельними ділянками відповідач, як вбачається, погодився із долученими прокурором до позовної заяви розрахунками безпідставно збережених коштів Джуган В.В. за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, так як така сума коштів у розмірі 155739,15 грн визначена відповідачем за три роки до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою (тобто за період січня 2022 року - липня 2024 років) відповідно до означених розрахунків безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, визначених також на підставі довідки Головного управління Держгеокадастру від 24.06.2024 № 10-7-0.4-3188/2-24 щодо середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель смт.Тересва.
Підсумовуючи викладене, суд виснує, що в матеріалах справи містяться належні та достовірні докази, які дають підстави для висновку про правильність та обгрунтованість долученого до позовної заяви прокурора розрахунку безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, згідно з яким місцевим бюджетом недотримано безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування означеною земельною ділянкою в розмірі 293314,13 грн.
Такі ж належні та достовірні докази, дають підстави суду для висновку про правильність та обгрунтованість долученого до позовної заяви прокурора розрахунку безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, згідно з яким місцевим бюджетом загалом недотримано безпідставно збережених коштів від ФОП Джуган В.В. за користування означеною земельною ділянкою в розмірі 86794,74 грн.
Відтак, загальний розмір коштів, які відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави за рахунок територіальної громади за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, становить 380108,87 грн.
Отже, перевіривши за наявними у справі матеріалами надані прокурором розрахунки неодержаних місцевим бюджетом Тересвянської територіальної громади доходів у вигляді орендної плати за землю за користування відповідачем спірними земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024, суд дійшов висновку, що такі розрахунки відповідають правовим приписам визначенню розміру стягнення коштів у спірних правовідносинах у зобов'язаннях, пов'язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та обставинам справи.
Водночас, як було вказано вище, враховуючи добровільну сплату відповідачем після відкриття провадження у справі відповідно до платіжних інструкцій DP00000186 від 29.09.2025 на суму 50000 грн і DP00000187 від 16.10.2025 на суму 105739,15 грн за користування земельними ділянками, суд згідно з ухвалою від 13.11.2025 суд задовольнив клопотання виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області від 12.11.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі за позовом прокурора в інтересах селищної ради до ФОП Джуган В.В. про стягнення з відповідача 380108,87 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без сплати орендної плати за землю в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 155739,15 грн безпідставно збережених коштів.
Окремо суд зазначає, що так як після відкриття провадження відповідачем добровільно сплачені кошти у розмірі 155739,15 грн та призначення таких коштів відповідно до доводів клопотання представника відповідача - адвоката Рішко П.М. від 06.10.2025 про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі із посиланням на п.1 мирової угоди від 19.08.2025 - оплата за користування земельними ділянками за три роки до моменту звернення прокурора до суду з позовною заявою; так як відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів відповідачем за користування земельними ділянками за період з січня 2022 року по липень 2024 року становить у загальному 155729,08 грн, то різниця таких коштів у сумі 10,07 грн (враховуючи, що такі кошти не свідчать про їх сплату за один день за користування однією з цих ділянок за спірний період) при ухваленні рішення у справі врахована судом пропорційно до розміру земельних ділянок з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 (площею 0,8925 га) і з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 (площею 0,2641 га), а саме: у рахунок сплати за користування земельною ділянок з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 - 7,00 грн і з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 - 3,07 грн.
Враховуючи викладене, є обгрунтованими та підставними, доведеними дослідженими судом доказами позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 224369,72 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 31.12.2021, з яких: за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 - в сумі 173137,53 грн та за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 - в сумі 51232,19 грн.
Щодо заяви відповідача про сплив позовної давності.
У судовому засіданні 11.03.2026 під час надання представником відповідача - адвокатом Рішком П.М. вступного слова ним було заявлено усне клопотання про застосування строку позовної давності (про що секретарем судового засідання зазначено у протоколі судового засідання).
Крім цього, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову, в тому числі у зв'язку зі спливом строку позовної давності, так як прокурор безпідставно поширює дію п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на позовні вимоги за позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками з 01.04.2017, водночас за такими позовними вимогами про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період з 01.04.2017 по 31.07.2024 пропущено строк позовної давності.
Згідно зі ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Підсумовуючи наведене, у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Крім цього, у п.п.53, 97 і 98 постанови від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила про таке:
«53. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року. Водночас суди зазначили про відсутність правових підстав для стягнення заявлених позивачем інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих за період з 13 березня по 01 квітня 2017 року, у зв'язку зі спливом позовної давності.
«97. Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).
98. За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 01 квітня 2024 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками».
Спірними у даній справі на час ухвалення рішення є позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 224369,72 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю за період з 01.04.2017 по 31.12.2021.
Згідно з ч.ч.3 і 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 28), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 129) неодноразово формулювала висновок, згідно з яким суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушив належний відповідач право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес належний відповідач не порушив, суд відмовляє у задоволенні позову через необґрунтованість останнього. І лише якщо встановить, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушив належний відповідач, але позовна давність спливла, і про це зробив заяву належний відповідач (інша сторона спору), суд відмовляє у вимозі до цього відповідача через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Отже, позовна давність застосовна лише до заявленої до належного відповідача необхідної й ефективної позовної вимоги, яку суд мав би задовольнити, якщо б вона не спливла.
Врахувавши подану відповідачем заяву про сплив позовної давності, суд зазначає про відсутність правових підстав у зв'язку зі спливом позовної давності для стягнення з відповідача 131,21 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без укладання договору оренди землі за один день - 01.04.2017, з яких: безпідставно збережені відповідачем кошти за користування земельною ділянкою площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 без укладення договору оренди за 01.04.2017 в сумі 101,25 грн (визначено з розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у квітні 2017 року в сумі 3037,62 грн) та безпідставно збережені відповідачем кошти за користування земельною ділянкою площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 без укладення договору оренди за 01.04.2017 в сумі 29,96 грн (визначено з розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у квітні 2017 року в сумі 898,86 грн).
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 131,21 грн безпідставно збережених коштів за користування відповідачем 01.04.2017 земельними ділянками 2124456200:03:005:0372 і 2124456200:03:005:0371 без укладання договору оренди землі та сплати орендної плати через сплив позовної давності.
Водночас, суд задовольняє позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача 224238,51 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без укладання договору оренди землі та відповідно без сплати орендної плати за землю за період з 02.04.2017 по 31.12.2021, з яких: за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,8925 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0372 - в сумі 173036,28 грн та за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,2641 га з кадастровим номером 2124456200:03:005:0371 - в сумі 51202,23 грн.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст.ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову прокурора.
Розподіл судових витрат
Відповідно до наданої платіжної інструкції №1225 від 02.10.2025, що має внутрішній реєстраційний номер 372249279, при поданні позовної заяви щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 380108,87 гривень, позивачем було здійснено сплату судового збору в розмірі 5701,63 грн.
Так як згідно з ухвалою від 13.11.2025 суд задовольнив клопотання прокурора від 12.11.2025 про закриття провадження в частині позовних вимог та закрив на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Тересвянської селищної ради до ФОП Джуган В.В. про стягнення з відповідача 380108,87 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без сплати орендної плати за землю в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 155739,15 грн безпідставно збережених коштів, а тому подальший розгляд справи здійснювався згідно позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 224369,72 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Отже, так як суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 155739,15 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору, то прокурор має право на повернення судового збору в сумі 2336,09 грн згідно поданого ним клопотання.
А тому розподілу при ухваленні рішення підлягають витрати прокурора по сплаті судового збору в суді 3365,54 грн, сплачених за подання позовної заяви в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів за користування земельними ділянками в сумі 224369,72 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, так як суд задовольнив позовні вимоги прокурора частково та стягнув з відповідача 224238,51 грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками (водночас відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з відповідача 131,21 грн через сплив позовної давності), а тому стягненню з відповідача на користь прокурора підлягають 3363,58 грн у повернення сплаченого судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Джуган Василя Васильовича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_4 ) на користь Тересвянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04349610, місцезнаходження - 90564, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Тересва, вулиця Народна, 83) 224238,51 грн (двісті двадцять чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень 51 копійок) безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 2124456200:03:005:0371 та 2124456200:03:005:0372.
Відмовити в задоволенні решти вимог позову.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Джугана Василя Васильовича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_4 ) на користь Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження 88000, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область) 3363,58 грн (три тисячі триста шістдесят три гривень 58 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 04.05.2026.
Суддя С.В.Сисин