вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
04.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1926/23 (904/1114/26)
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж", Одеська область, Одеський р-н, с-ще Нові Білярі
третя особа-1 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Арбітражний керуючий Палкін Андрій Юрійович (49000, м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 59, офіс 234; РНОКПП НОМЕР_1 );
третя особа-2 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янське-Естейт" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, проспект Конституції, буд. 17А; ЄДРПОУ 42333730);
третя особа-3 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Дворічанське-Агро» (62713, Харківська область, Куп'янський район, с. Колодязне, вул. Центральна, буд.4А; ЄДРПОУ 41662441);
третя особа-4 без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Foundation investment s.r.o (Чеська республіка, Корунни 588/4, Виногради, 120 00 Прага 2)
про про визнання недійсним Договору №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 та застосування наслідків недійсності правочину.
в межах справи №904/1926/23
за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро
про визнання банкрутом
Суддя Бєлік В.Г.
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (код ЄДРПОУ 32307678); відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" (код ЄДРПОУ 43664262), в якій просить суд:
- Залучити до участі у справі третю особу без самостійний вимог на предмет спору на стороні Відповідача-1 - розпорядника майна ТОВ “Боріваж» арбітражного керуючого Палкіна А.Ю.,
на стороні Позивача ТОВ “Кам'янське-Естейт», ТОВ “Дворічанське-Агро», Foundation investment s.r.o.
- Визнати недійсним Договір №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “БОРІВАЖ» (код ЄДРПОУ 32307678, 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 4) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ» (67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Нові Біляри(з), вул. Морська, будинок 1А, Код ЄДРПОУ 43664262);
- Застосувати наслідки недійсності Договору №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року, шляхом стягнення із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ТЕРМІНАЛ БОРІВАЖ» 67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище міського типу Нові Біляри(з), вул. Морська, будинок 1А, Код ЄДРПОУ 43664262) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “БОРІВАЖ» (код ЄДРПОУ 32307678, 49006, м. Дніпро, пр. Лесі Українки, 4) грошову суму у розмірі 65 593 524,58 грн (шістдесят п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 58 копійок).
Позовна заява подана в межах справи №904/1926/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (49006, місто Дніпро, проспект Пушкіна, будинок 4, код ЄДРПОУ 32307678).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.04.2026 о 13:00 год. Крім того вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу без самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - розпорядника майна ТОВ “Боріваж» арбітражного керуючого Палкіна А.Ю., на стороні позивача ТОВ “Кам'янське-Естейт», ТОВ “Дворічанське-Агро», Foundation investment s.r.o.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" надійшли заперечення на відкриття провадження у справі.
20.03.2026 через систему "Електронний суд" від уповноваженої особи засновників ТОВ “Боріваж» Федорко В.А. заяви про допуск у справу та надання повного доступу в "Електронний кабінет".
20.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника АТ КБ "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2026 задоволено заяву представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання, яке призначене на 15.04.2026 о 13 год. 00 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М.
24.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" надійшов відзив на позовну заяви.
25.03.2026 через систему "Електронний суд" від Арбітражного керуючого Палкіна А.Ю. надійшов відзив на позовну заяву .
25.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та судове засідання, яке призначене на 15.04.2026 о 13 год. 00 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"- адвоката Харицької А.М. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" - адвоката Заїченко О.Є.
06.04.2026 через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив.
06.04.2026 через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла відповідь на відзив.
07.04.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У призначене судове засідання 15.04.2026 представники третіх осіб 2 та 4 не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 07.05.2026 о 12:00 год.
01.05.2026 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Термінал Боріваж» (код ЄДРПОУ 43664262, Україна, 67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище Нові Білярі, вул. Морська, будинок, lА), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах суми 65 593 524,58 грн. (шістдесят п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 58 коп)
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Дослідивши заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Заява обґрунтована наступним:
- 01.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" (виконавцем) було укладено Договір № 14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів, який, на думку Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", має бути визнаний недійсним судом, як фраудаторний. Вказаний договір укладений із заінтересованою особою, тому, як кредитор Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" має намір звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" про визнання недійсним договору № 14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал "Боріваж" грошових коштів, сплачених ТОВ "Боріваж" на виконання недійсного договору, у розмірі 65 593 524 грн 58 коп.;
- Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" вважає, що договір № 14 був укладений з метою виведення коштів боржника на підконтрольну особу, з метою унеможливлення погашення вимог кредиторів, що дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову та зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Також, АТ КБ “ПриватБанк» зазначає, що даний договір №14 від 01.06.2022 року має бути визнаний недійсним в порядку ст.42 КУзПБ, оскільки укладений із заінтересованою особою.
Предметом в цій справі є вимоги немайнового та майнового характеру, а саме: Визнання недійсним Договору №14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року, укладеного між ТОВ “Боріваж» та ТОВ “Термінал Боріваж»; Застосування наслідків недійсності правочину, шляхом стягнення з ТОВ “Термінал Боріваж» на користь ТОВ “Боріваж» грошових коштів, сплачений ТОВ “Боріваж» на виконання недійсного договору в розмірі 65 593 524,58 грн.
АТ КБ “ПриватБанк» зазначає, що в цій справі існує спір щодо необхідності сплати Відповідачем-2 значної суми Відповідачу-1 в розмірі 65 593 524,58 грн, а наявність пов'язаності ТОВ "Боріваж" та ТОВ "Термінал "Боріваж", та того, що оскаржуваний правочин було укладено саме з метою виведення коштів Боржника на підконтрольну особу, з метою унеможливлення погашення вимог кредиторів, дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та №916/3545/15.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Така позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 року у cправі № 902/1308/22.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.04.2023 року у cправі № 916/2865/22, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі № 910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Так, у заяві про забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявник наводить обставини щодо спірних правовідносин стосовно, на його переконання, виведення коштів Боржника на підконтрольну особу, з метою унеможливлення погашення вимог кредиторів
При цьому, на переконання заявника, слід вжити наступних заходів забезпечення позовних вимог:
- накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Термінал Боріваж» (код ЄДРПОУ 43664262, Україна, 67550, Одеська обл., Одеський р-н, селище Нові Білярі, вул. Морська, будинок, l А), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах суми 65 593 524,58 грн. (шістдесят один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч триста тридцять дві гривні 94 коп).
Заявник зазначає про наявність у нього сумнівів щодо мети укладеного між ТОВ “Боріваж» (Замовник) та ТОВ "Термінал "Боріваж" (Виконавець) договору№14 про надання послуг з перевантаження зернових вантажів від 01.06.2022 року.
Суд зауважує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не доведено належними та допустимими доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені.
Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.
Верховний Суд у постановах від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20, від 13.01.2020 року по справі № 922/2163/17, від 03.04.2020 року по справі № 904/4511/19 дійшов відповідного правового висновку та зазначив, що обов'язок доказування наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладається саме на заявника.
Заявником не надано до суду достатніх, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження його доводів щодо укладення договору із заінтересованою особою, що в свою чергу ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду за позовом, намір подання якого має заявник.
Суд зважає також на те, що заявник звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти, не навів достатньо обґрунтованих припущень та не надав належних на те доказів щодо того, що невжиття таких заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він планує звернутись до суду.
Відтак, суд зазначає, що будь-яких переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в господарській справі у разі задоволення позову, з яким заявник планує звернутись до суду, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, заявником у заяві про забезпечення позову не було наведено та не надано відповідних доказів на підтвердження таких обставин.
Суд враховує також, що забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
В даному випадку заявник до подачі позову просить накласти арешт на грошові кошти Відповідача-2 в сумі 65 593 524,58грн. Тобто про заборону використання цих коштів у господарській діяльності, що може призвести до зупинки роботи підприємства та порушити права інших осіб, які не є учасниками справи, а саме працівників та контрагентів ТОВ "Термінал "Боріваж"
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що наведені у заяві доводи щодо наявності у заявника підстав вважати, що кредитор не зможе задовольнити свої вимоги та, що такі дії спрямовані на навмисне завдання шкоди заявнику, без надання відповідних доказів на підтвердження таких доводів, не надають суду можливості дійти однозначних висновків про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, відповідно, такі посилання самі по собі не можуть слугувати достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, оскільки заявником не доведено та документально не підтверджено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, а перевірка та дослідження судом наведених заявником обставин щодо укладеного договору з заінтересованою особою, фактично має здійснюватись в ході розгляду справи по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України , суд -
В задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.05.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.Г. Бєлік