ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 квітня 2026 року Справа № 918/1208/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Мельник О.В. , суддя Хабарова М.В.
при секретарі судового засідання Кульчин Д.А.,
представники учасників справи:
прокурор: Немкович І.І.,
позивач 1: не з'явився,
позивач 2: Кравчук Н.П.
відповідач 1: Серебряник О.О.,
відповідач 2: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 року (повне рішення складено 19.02.2026 року) у справі №918/1208/24 (суддя Бережнюк В.В.)
за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
1) Рівненської обласної ради
2) Західного офісу Держаудитслужби
до відповідачів 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»
2) Комунального підприємства «Рівненський обласний клінічний госпіталь» Рівненської обласної ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 року у справі №918/1208/24 задоволено позов Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та Комунального підприємства «Рівненський обласний клінічний госпіталь» Рівненської обласної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для представництва прокурора є бездіяльність органу орган місцевого самоврядування щодо захисту інтересів держави. Враховуючи законодавчо встановлені обмеження щодо збільшення ціни одиниці товару на 10%, які є граничними і розраховуються від початкової ціни, визначеної за результатами аукціону, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсними додаткових угод. Крім того, суд першої інстанції задоволив позов щодо стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» 253969,39 грн (201042,17 грн - на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету; 52927,22 грн - в дохід державного бюджету) безпідставно сплачених коштів, оскільки підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статтей 216, 1212 ЦК України.
Не погоджуючись із рішенням, ТОВ «Укр Газ Ресурс» у встановлений процесуальний строк подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 року у даній справі повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку скаржника, суд безпідставно не прийняв до уваги, що Закон України «Про публічні закупівлі» не передбачає можливості покладення на постачальника майнової відповідальності у вигляді повернення коштів або визнання отриманих платежів безпідставним збагаченням. При цьому, згідно частини 10 статті 18 Закону, скарги щодо укладених договорів про закупівлю та їх недійсності відповідно до цього Закону, у тому числі вимоги про відшкодування збитків суб'єкту оскарження внаслідок порушення цього Закону, розглядаються в судовому порядку.
За таких обставин застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України є юридично помилковим, адже кошти сплачені споживачем постачальнику на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю, тобто правова підстава отримання коштів існує, отже такі кошти не можуть вважатися безпідставно набутими постачальником.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор фактично вважає доведеним факт визнання недійсними додаткових угод до договору та не ставить під сумнів суму завданих державі збитків, заявляючи про те, що наявність шкоди, правильність обчислення її розміру перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною та скасування вимоги. Відтак, прокурор вважає, що оскарження КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» вимоги Держаудитслужби жодним чином не впливає на розгляд спору щодо стягнення безпідставно триманих коштів.
Апелянт вважає дані твердження прокурора хибними, зважаючи на те, що саме в адміністративній справі №460/12813/24 за позовом комунального підприємства до Управління Західного офісу Держаудитслужби Рівненським окружним адміністративним судом розглядається питання законності та обґрунтованості письмової вимоги контролюючого органу, що є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, дані обставини підлягають встановленню саме в адміністративній справі, яка наразі ще не розглянута Рівненським окружним адміністративним судом.
Крім того, апелянт наголошує, що укладаючи додаткові угоди сторони керувалися на той час сформованою судовою практикою щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» отже діяли правомірно.
Скаржник вважає, що прокурор фактично звернувся до Господарського суду Рівненської області з даним позовом, зважаючи на результати ревізії фінансово-господарській діяльності КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради, оформлені відповідним Актом ревізії та вимогою Управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області від 19.04.2024 року №131704-14/1193-2024 «Про усунення виявлених порушень законодавства». Однак, законність та обґрунтованість письмової вимоги контролюючого органу, що є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, наразі підлягає встановленню саме Рівненським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №460/12813/24. Крім того, Законом України «Про публічні закупівлі» передбачено можливість декілька разів змінювати істотні умови договору про закупівлю у разі коливання ціни товару на ринку. Отже, фактично сторони Договору діяли у відповідності до вимог законодавства, керуючись роз'ясненнями Мінекономіки, як Уповноваженого органу у сфері публічних закупівель.
Апелянт наголошує, що прокурор у даній справі намагається ретроспективно перекваліфікувати поведінку сторін договору у протиправну.
Крім того, скаржник звертає увагу, що в даному випадку рішення суду першої інстанції суперечить практиці Європейського Союзу.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Мельник О.В., суддя Хабарова М.В.
Ухвалою від 26.03.2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Розгляд справи призначено на 27.04.2026 року.
02.04.2026 року від Західного офісу Держаудитслужби та 06.04.2026 року від прокуратури надійшли відзиви, у яких вони просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Обґрунтовуючи свій відзив Західний офіс Держаудитслужби звертає увагу, що відповідачами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі», здійснена з порушенням вимог ст.41 Закону. Відповідно додаткові угоди №№1, 2, 4-11 до Договору на постачання електричної енергії №2 від 08.01.2021 укладені з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому вказані правочини судом першої інстанції правомірно визнано недійсними.
Таким чином, розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною у первісній угоді за тарифом 1,53002702702 грн за 1кВт*год без ПДВ. До аналогічних висновків дійшов суд першої інстанції при вирішенні справи. Крім того, оскарження КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» вимоги Управління від 19.04.2024 №131704-14/1193-2024 жодним чином не впливає на розгляд спору щодо стягнення безпідставно отриманих коштів, заявленого органом прокуратури.
Обґрунтовуючи свій відзив прокурор наголошує, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. З огляду на положення ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та зазначену судову практику, вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
Оскільки спірні Додаткові угоди визнані судом недійсними, а отже, такі не породжують жодних правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів 253969,39 грн (різницю між ціною, встановленою основним Договором, та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченою додатковими угодами) на підставі норм ст.ст.216, 1212 ЦК України.
Представник відповідача 1 хибно ототожнює різні за своєю правовою природою правовідносини, як то «відповідальність посадових осіб публічного права у сфері публічних закупівель» (що унормовано, зокрема статтею 44 Закону України «Про публічні закупівлі», статтею 164-14 КУпАП) з «наслідками недійсності правочину», вчиненого з недотриманням вимог закону (що урегульовано статями 215, 216 ЦК України).
Відтак, правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.44 Закону України «Про публічні закупівлі», ст.164-14 КУпАП відсутні.
Крім того, на момент звернення прокурора до суду, так і на момент розгляду цієї справи, положення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є чинними та підлягають обов'язковому застосуванню.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 27.04.2026 року представник ТОВ «Укр Газ Ресурс» підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення щодо своєї правової позиції. Прокурор та представник Західного офісу Держаудитслужби заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції, проте 23.04.2026 року від Рівненської обласної ради та 27.04.2026 року від КП «Рівненський обласний клінічний госпіталь» Рівненської обласної ради надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
Однак така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджено матеріалами справи, за результатами проведення закупівлі переможцем визначено ТОВ «Укр Газ Ресурс», з яким в подальшому укладено Договір на постачання електричної енергії №2 від 08.01.2021 року (далі Договір).
За вказаним Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п.2.1 Договору).
Відповідно до п.5.1. Договору, загальну сума Договору становить 1018998 грн з ПДВ, обласний бюджет - 804182,21 грн з ПДВ та державний бюджет - 214815,79 з ПДВ.
Відповідно до п.п.5.4, 5.5 Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п.13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після з його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема крім випадку: збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.uа - згідно з частиною шостою ст.67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) оприлюднених результатів роботи РДН/ВДР та про діяльність ДП «Оператор ринку» за відповідний розрахунковий період, які оприлюднюються ДП «Оператор ринку» згідно законодавства або інші документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
Згідно Додатку №3 до Договору, ціна Договору склала 1010300 грн. Кількість електроенергії, яка повинна була бути поставлена 555000 кВт*год.
Згідно Додатку №2 до Договору, ціна за одинцю товару (кВт*год) становить 1,53002702702 грн без ПДВ.
Однак, в подальшому, між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 117,01%, а саме:
- додатковою угодою №1 від 15.03.2021 року визначено, що ціна за 1 кВт*год спожитої електричної енергії становить 1,63279 грн без ПДВ , а разом з ПДВ - 1,959348 грн (збільшено на 6,6%);
- додатковою угодою №2 від 17.05.2021 року - 1,70682 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,048184 грн (збільшено на 11,5%);
- додатковою угодою №4 від 25.08.2021 року - 1,84796 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,217552 грн (збільшено на 20,2%);
- додатковою угодою №5 від 26.08.2021 року - 2,0032 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,40384 грн (збільшено на 30,7%);
- додатковою угодою №6 від 30.09.2021 року - 2,17395 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,60874 грн (збільшено на 42%);
- додатковою угодою №7 від 27.10.2021 року - 2,36176 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,834112 грн (збільшено на 54,2%);
- додатковою угодою №8 від 29.10.2021 року - 2,56833 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,081996 грн (збільшено на 67,3%);
- додатковою угодою №9 від 01.11.2021 року - 2,79554 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,354648 грн (збільшено на 82,6%);
- додатковою угодою №10 від 03.12.2021 року - 3,04545 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,65454 грн (збільшено на 99%);
- додатковою угодою №11 від 07.12.2021 року - 3,32032 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,984384 грн. (збільшено на 117%).
На виконання умов Договору №2 від 08.01.2021 року з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Укр Газ Ресурс» продано, а КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» РОР прийнято та оплачено електроенергії в кількості 357779 кВт*год на загальну суму 910863,24 грн (з ПДВ), що підтверджується актами приймання-передавання:
- №УГР00000182 за січень 2021 року - 20,341000 МВт*год на суму 37346,57 грн з ПДВ;
- №УГР00000430 за лютий 2021 року - 34,028 МВт*год на суму 362476,22 грн з ПДВ;
- №УГР00000820 за березень 2021 року - 32,689 МВт*год на суму 64049,12 грн з ПДВ;
- №УГР00001292 за квітень 2021 року - 31,724 МВт*год на суму 62158,36 грн з ПДВ;
- №УГР00001754 за травень 2021 року - 20,833 МВт*год на суму 42669,82 грн з ПДВ;
- №УГР00002062 за червень 2021 року - 24,191 МВт*год на суму 49547,62 грн з ПДВ;
- №УГР00002308 за липень 2021 року - 24,064 МВт*год на суму 49287,00 грн з ПДВ;
- №УГР00002618 за серпень 2021 року - 25,290 МВт*год на суму 58665,47 грн з ПДВ;
- №УГР00003035 за вересень 2021 року - 25,139 МВт*год на суму 65581,12 грн з ПДВ;
- №УГР00003425 за жовтень 2021 року - 37,783 МВт*год на суму 112237,88 грн з ПДВ;
- №УГР00003924 за листопад 2021 року - 41,959 МВт*год на суму 167180,77 грн з ПДВ;
- №УГР00003713 за грудень 2021 року - 39,738 МВт*год на суму 139662,79 грн з ПДВ.
Відповідно до п.5.3.2.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на I квартал 2024 року, у період з 19.01.2024 по 26.03.2024 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року.
За результатами проведеного контрольного заходу, у відповідності до п.35-44 Порядку №550, складено акт ревізії від 26.03.2024 року №13-17-04-06/45.
Під час проведення контрольного заходу здійснено перевірку дотримання законодавства про закупівлі, зокрема правомірності внесення змін до істотних умов договорів про закупівлю.
Ревізією встановлено, що за результатами проведення процедури закупівлі відкритих торгів UA-2020-10-30-006535-c КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» РОР укладено з переможцем процедури закупівлі (торгів) ТОВ «Укр Газ Ресурс» договір про постачання електричної енергії споживачу №2 від 08.01.2021 року (надалі - Договір №2)
Відповідно до п.5.1 Договору №2, загальна сума Договору становить 1018998 грн, в т.ч. ПДВ 169833 грн, а саме: обласний бюджет - 804182,21 грн, в т.ч. ПДВ 134030,37 грн, державний бюджет - 214815,79 грн, в т.ч. ПДВ 35802,63 грн.
Згідно п.1 Додатку №2 до Договору №2 комерційна пропозиція ціна (тариф) 1кВт*год електричної енергії 1,53002702702 грн, без ПДВ - 1,83603243243 грн, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП від 04.11.2020 року №1998.
Відповідно до п.5.6 Договору №2 розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Оплата товару здійснюється Замовником після його отримання та оформлення акта приймання-передачі товару до 20 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем.
Додатком №3 до Договору №2 обумовлено обсяг постачання електроенергії на 2021 рік - 555,0 тис. кВт*год.
На виконання умов Договору №2 від 08.01.2021 року з урахуванням додаткових угод, ТОВ «Укр Газ Ресурс» продано, а КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» РОР прийнято та оплачено електроенергії в кількості 357779 кВт*год на загальну суму 910863,24 грн (з ПДВ).
Під час дії цього договору сторонами укладено 10 додаткових угод (підстава п.2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі) якими збільшили ціну за 1кВт*год електричної енергії за рахунок зменшення планового обсягу закупівлі електричної енергії, зокрема ціна збільшилась з 1,83603243243 грн/кВт з ПДВ до 3,984384 грн/кВт з ПДВ, загалом на 117,01%.
Однак, перевіркою дотримання законодавства під час внесення змін до істотних умов договору Управлінням встановлено факти укладання КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» РОР додаткових угод з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме внесено зміни до істотних умов договору від 08.01.2021 року №2 щодо збільшення ціни за 1кВт*год електричної енергії без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання цін на ринку, що підтверджується наступним.
Так, на сторінках 27-38 Акту ревізії встановлено, що 08.01.2021 року за результатами проведення процедури закупівлі UA-2020-10-30-006535-c та визначення переможця, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (Постачальник) та Комунальним підприємством «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №2 (далі - Договір).
В подальшому між сторонами Договору укладені додаткові угоди №1 від 15.03.2021 року, №2 від 17.05.2021 року, №4 від 25.08.2021 року, №5 від 26.08.2021 року, №6 від 30.09.2021 року, №7 від 27.10.2021 року, №8 від 29.10.2021 року, №9 від 01.11.2021 року, №10 від 03.12.2021 року та №11 від 07.12.2021 року, на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо збільшення ціни одиниці товару електричної енергії, у зв'язку із коливанням такої ціни на ринку у бік збільшення та відповідно зменшення обсягу постачання електричної енергії, що не призвело до збільшення вартості Договору.
При цьому, в Акті ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області (стор.33) зазначено, що надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни (період для порівняння збільшення вартості взято до укладення Договору), у зв'язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі підпункту 2 п.13.8. Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Проаналізувавши розміщену на сайті ДП «Оператор ринку» інформацію щодо середньозважених цін упродовж січня-березня 2021 року (від укладення Договору до укладення додаткової угоди №1 від 15.03.2021 року), можна дійти висновку, що цього періоду мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.
Як вказано на с.34-35 Акту ревізії, Управління дійшло висновку, що додаткова угода №1 від 15.03.2021 року до Договору укладена всупереч вимогам п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Укладення додаткової угоди №2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт*год. на 11,5% відносно ціни, визначеної умовами основного Договору; додаткової угоди №4 - на 20,77%; додаткової угоди №5 - на 30,92%; додаткової угоди №6 - на 42,08%; додаткової угоди №7 - на 54,36%; додаткової угоди №8 - на 67,86%; додаткової угоди №9 - на 82,81%; додаткової угоди №10 - на 99,04%; додаткової угоди №11 - на 117,01%. Оскільки додаткова угода №1 від 15.03.2021 року укладена з порушенням п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначене Законом.
На с.36-37 Акту ревізії Управлінням встановлено, що КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» РОР в період з 08.01.2021 року по 31.12.2021 року без врахувань правової позиції, визначеної постановами Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №915/346/18, від 18.06.2021 року у справі №927/491/19 та від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 сплачено вартість електричної енергії Постачальнику - ТОВ «Укр Газ Ресурс» на загальну суму 253969,39 грн. більше (910863,24 грн - 656893,85 грн.), ніж передбачено умовами Договору, чим не дотримано вимоги п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України, підпункту 2 п.13.8. Договору та завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 253969,39 грн, в тому числі, загальному фонду обласного бюджету на суму 201042,17 грн. та загальному фонду державного бюджету на суму 52927,22 грн. зі сторони ТОВ «Укр Газ Ресурс».
Так, після проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби складено та вручено Комунальному підприємству вимогу «Про усунення виявлених порушень законодавства» від 19.04.2024 року №131704-14/1193-2024.
Крім того, КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби №131704-14/1193-2024 «Про усунення виявлених порушень законодавства» від 19.04.2024 року.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 року позовну заяву КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №460/12813/24.
Ухвалою від 04.04.2025 року провадження в адміністративній справі №460/12813/24 зупинено до набрання законної сили рішеннями Господарського суду Рівненської області у справах №918/1202/24 та №918/1208/24.
На переконання прокуратури, укладаючи додаткові угоди №№2,4-11 до Договору та збільшуючи ціну товару на 117,01% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України «Про публічні закупівлі», а тому ці угоди підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на користь позивача.
Як зазначалось вище, господарський суд Рівненської області рішенням від 17.02.2026 року у справі №918/1238/25 частково задоволив позов.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У справі, що розглядається, прокурором визначено позивачами Рівненську обласну раду і Західний офіс Держаудитслужби.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Водночас згідно з ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до Статуту комунального підприємства «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради №651 від 17.03.2023 року, Госпіталь є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником Госпіталю є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради (далі - Власник). Госпіталь є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законом (п. 1.4 Статуту). Майно Госпіталю є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області і закріплюється за Госпіталем на праві оперативного управління. Крім того, згідно плану закупівлі, джерелом її фінансування є кошти обласного та державного бюджету.
Таким чином, Рівненська обласна рада здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади і закріплене за підприємством на праві господарського відання.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.
Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 року у справі №904/123/32, від 26.10.2022 року у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 року у справі №904/8332/21 (пункт 33).
Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Комунальним підприємством «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару.
За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Рівненську обласну раду позивачем у цій справі.
Частиною 2 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Водночас, реалізація результатів заходів державного фінансового контролю спрямована на усунення виявлених порушень та здійснюється відповідно до чинного законодавства залежно від виду заходу державного фінансового контролю, що проводився.
Тобто, заходи, на які уповноважені органи державного фінансового контролю з метою усунення порушень здійснюються виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Питання моніторингу процедури закупівлі врегульовано ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи можуть проводити моніторинг процедури закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Як вже зазначалось, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» Рівненської обласної ради (акт №13-17-04-06/45 від 26.03.2024 року), в ході якої встановлення порушення при укладенні оскаржуваних додаткових угод.
За таких обставин керівник Рівненської окружної прокуратури правомірно визначив Західний офіс Держаудитслужби у Рівненській області позивачем у цій справі.
В той же час, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів, які після виявлення порушень законодавства, про які повідомлено окружною прокуратурою, мали право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», 28.08.2024 року скеровано на адресу Рівненської обласної ради та Західного офісу Держаудитслужби листи №50-56-7141вих-24 та №50-56- 7141вих-24 відповідно, якими повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.
З відповіді Рівненської обласної ради (лист №09-2803/01 від 17.09.2024 року), встановлено, що останньою не вживались заходи реагування за повідомленими фактами, у тому числі щодо проведення претензійно-позовної роботи.
З відповіді Управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області (лист №131704-17/2174-2024 від 02.09.2024 року) вбачається, що Управлінням також не вживалось та планується вжиття відповідних заходів для усунення виявлених порушень.
Відтак, суд першої інстанції правомірно встановив, що окружною прокуратурою кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.
При цьому, необґрунтованим є твердження відповідача про передчасність пред'явлення позову в інтересах Західного офісу Держаудитслужби, на період розгляду Рівненським окружним адміністративним судом справи №460/12813/24.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 21.11.2018 року у справі №820/3534/16, від 20.08.2019 року у справі №826/14258/18, від 14.02.2020 року у справі №440/1242/19, від 18.03.2020 року у справі №813/3831/17, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання; про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.
Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 14.02.2020 року по справі №440/1242/19 висловив наступну правову позицію, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 8, ч.7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п.46 Порядку №550, вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі та є обов'язковою до виконання».
Відтак, вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов'язків позивача.
Таким чином, вимога контролюючого органу в частині стягнення збитків не потребує перевірки її законності та судового втручання.
Отже, наявність шкоди, правильність обчислення її розміру перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною та скасування вимоги.
Відтак, оскарження КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» вимоги Держаудитслужби жодним чином не впливає на розгляд спору щодо стягнення безпідставно отриманих коштів.
Переглядаючи оскаржуване рішення в частині задоволення позову колегія суддів виходить з наступного.
Так, у ст.15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту права встановлені статтею 16 ЦК України.
За положеннями ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається із матеріалів справи сторони уклали договір за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами частин 1-3 статті 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Частиною 1 статті 651 ЦК України врегульовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України).
У силу вимог частин 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами 1, 2 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Пунктом 2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК України та п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово був викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2024 року у справі №922/2321/22, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 року у справі №922/433/22, від 01.10.2024 року у справі №918/779/23, від 06.02.2025 року у справі №910/5182/24, від 18.02.2025 року у справі №925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже, норми п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону.
Інший підхід до розуміння положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Отже, з урахуванням наведеного аналізу нормативного припису п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 року у справі №920/19/24).
Як стверджено матеріалами справи, укладаючи Договір про постачання електричної енергії №2 від 08.01.2021 року, КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» (Замовник) та ТОВ «Укр Газ Ресурс» (Постачальник) дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 1,53002702702 грн/кВт*год. без ПДВ закріплено у Додатку №2 до Договору Комерційна пропозиція.
Проте, в подальшому, між сторонами укладено ряд правочинів, якими підвищено ціну (відностно ціни, встановленої у Договорі - 1,53002702702) до 3,77287 грн. без ПДВ (на 117,01%).
Хоча, при укладенні додаткової угоди №1 від 15.03.2021 року сторонами дотримано 10% обмеження щодо можливості підвищення ціни, проте суд звертається до підстав, якими сторонами обґрунтовано наявність необхідності для перегляду ціни електричної енергії.
Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору №2 перед укладенням Додаткової угоди №1 ТОВ «Укр Газ Ресурс» надано цінову довідку №364/21 від 12.02.2021 року, в якій зазначено, що довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер.
Однак дані об'єктивно не відображають коливання цін протягом усього періоду дії договору.
Судом встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.
Надані постачальником дані не відображають динаміку ціни на електричну енергію з моменту укладення Договору №2 до моменту ініціювання постачальником збільшення ціни (період для порівняння збільшення вартості взято до укладання Договору №2), у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору №2, визначених у пп.2 п. 13.8 Договору та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, надані ТОВ «Укр Газ Ресурс» цінові довідки Харківської торгово-промислової палати щодо середньозважених цін на РДН ОЕС України не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом як на момент звернення товариства щодо внесення змін до договору, так і на момент підписання додаткової угоди №1 від 15.03.2021 року.
Окрім цього, вони не відображають об'єктивну ситуацію щодо зміни цін на електроенергію на «ринку на добу наперед» з моменту підписання договору №2 від 08.01.2021 року до моменту підписання додаткової угоди №1 від 15.03.2021 року.
Така довідка не є належним доказом обставин, наявність яких є необхідними для виникнення у сторін права вносити зміни до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару шляхом укладення додаткових угод. Оскільки він не свідчить про наявність чи відсутність коливання ціни на ринку.
Крім того, опрацюванням інформації з веб порталу встановлено ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна на РДН у березні 2021 року зменшилась на 14,15% в порівнянні з лютим 2021 року та склала 1 406,25 грн/МВт*год.
На ВДР середньозважена ціна у березні 2021 року зменшилась на 22,55% в порівнянні з попереднім місяцем та склала 1360,47 грн/МВт*год.
При цьому, середньозважена ціна на РДН у січні 2021 року складала 1 481,31 грн/ МВт*год., а на ВДР - 1487,08 грн/МВт*год.
Отже, на момент підписання Додаткової угоди №1 від 15.03.2021 року мало місце коливання цін на ринку електричної енергії у бік зниження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що додаткова угода №1 суперечить Закону.
Одночасно, постачальник зобов'язаний довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.
Враховуючи викладене, відповідачами не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідності підписання Додаткової угоди №1 від 15.03.2021 року, а укладена угода суперечить ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому наявні підстави для визнання її недійсною, про що вірного висновку, дійшов суд першої інстанції.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст.5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.
Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 року у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Отже, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №2 від 08.01.2021 року не міг перевищувати 1,683029729722 грн без ПДВ (1,53002702702+10%) за 1 кВт*год.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що збільшення ціни електричної енергії, передбаченої додатковими угодами №№2,4-11 щодо погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1кВт*год на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (1,53002702702 грн без ПДВ):
- додатковою угодою №2 від 17.05.2021 року - 1,70682 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,048184 грн (збільшено на 11,5%);
- додатковою угодою №4 від 25.08.2021 року - 1,84796 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,217552 грн (збільшено на 20,2%);
- додатковою угодою №5 від 26.08.2021 року - 2,0032 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,40384 грн (збільшено на 30,7%);
- додатковою угодою №6 від 30.09.2021 року - 2,17395 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,60874 грн (збільшено на 42%);
- додатковою угодою №7 від 27.10.2021 року - 2,36176 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 2,834112 грн (збільшено на 54,2%);
- додатковою угодою №8 від 29.10.2021 року - 2,56833 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,081996 грн (збільшено на 67,3%);
- додатковою угодою №9 від 01.11.2021 року - 2,79554 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,354648 грн (збільшено на 82,6%);
- додатковою угодою №10 від 03.12.2021 року - 3,04545 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,65454 грн (збільшено на 99%);
- додатковою угодою №11 від 07.12.2021 року - 3,32032 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 3,984384 грн. (збільшено на 117%).
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі», здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч. 5 ст. 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
При цьому, у пунктах 156-157 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 щодо застосування пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель (постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (далі - постанова КМУ №1178 у редакції постанови КМУ від 01.09.2025 року; №1067, далі - постанова КМУ №1067), Велика Палата ВС наголосила на тому, що, з'ясовуючи законодавчу еволюцію п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, Суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 п.19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.
Тобто, на положення постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01.09.2025 року №1067), на відміну від норм п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре, на думку ВП ВС, додатково підтверджує, що приписи ч.5 ст.41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю.
Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що оспорювані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки за їх умовами ціна за одинцю товару (кВт*год) перевищила 10 % граничну межу, а ціна договору фактично збільшилась на 117% порівняно з погодженою ціною під час закупівлі.
Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи збільшення ціни товару більше ніж на 10% від початкової ціни договору суд першої інстанції правомірно визнав недійсними додаткові угоди №№1,2,4-11 до Договору на постачання електричної енергії №2 від 08.01.2021 року.
Як вбачається з матеріалів спарив прокурор також заявив до стягнення надміру сплачених в розмірі 253969,39 грн.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина 1 статті 216 ЦК України ).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з п.3 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Переглядаючи оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 року у справі №918/1208/24 в частині стягнення коштів колегія суддів виходить з наступного.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що з урахуванням того, що відпали обставини, які зумовили отримання відповідачем коштів за спожиту енергію. Такі кошти мають бути повернуті позивача.
У відповідності зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин 2 та 3статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Такі ж висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17.
За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
Отже принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Положеннями статті 204 ЦК України «Презумпція правомірності правочину» передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що Додаткові угоди №№1,2,4-11 до Договору на постачання електричної енергії №2 від 08.01.2021 року є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором мали регулюватись самою первісною угодою за тарифом 1,53002702702 за 1 кВт*год без ПДВ.
Отже, позивачу належало сплатити за отриманий товар 656893,85 грн (357779* 1,53002702702+20%), що на 253969,39 грн менше фактично сплаченого 910863,24 грн.
Відповідно до п.5.1. Договору, загальну сума Договору становить 1018998 грн з ПДВ, обласний бюджет - 804182,21 грн. з ПДВ та державний бюджет - 214815,79 з ПДВ.
Оплата за отриманий товар проведена КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни»:
- за рахунок коштів загального фонду державного бюджету по КПКВК 2301110 «Спеціалізована та високоспеціалізована допомога, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров'я» по КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» на суму 189763,19 грн,
- за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету по КПКВК МБ 0712020 «Спеціалізована стаціонарна медична допомога» по КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» на суму 721100,05 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що внаслідок визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод з ТОВ «Укр Газ Ресурс» слід стягнути: 201042,17 грн - на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету; 52927,22 грн - в дохід державного бюджету.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що в даному випадку слід керуватися ст.44 Закону України «Про публічні закупівлі», яка визначає конкретних суб'єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог цього Закону, з огляду на те, що обов'язок відповідача повернути безпідставно утримані кошти є відмінним поняттям ніж забезпечення виконання зобов'язання (зокрема неустойка), яке регулюється вищезазначеною нормою. У даному випадку, за правовою визначеністю наслідків діяння, стягнення з ТОВ «Укр Газ Ресурс» безпідставно утримуваних коштів не є притягненням відповідача до відповідальності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 року у справі №918/1208/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №918/1208/24 повернути до господарського суду Рівненської області.
Повна постанова складена "04" травня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Хабарова М.В.