вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/9917/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіжн констракшн»
про стягнення 55 261,40 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Девіжн констракшн» про стягнення 55 261,40 грн, у тому числі 36 878,40 грн основного боргу, 5 263,75 грн пені, 10 276,31 грн інфляційних втрат та 2 842,94 грн трьох процентів річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням першої інстанції, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність доказів фактичного надання Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Девін Констракшн», оскільки такий висновок суперечить правовій природі договору банківського рахунку та вимогам нормативних актів Національного банку України, відповідно до якого банк зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, виконувати його розпорядження щодо цих коштів і проводити інші банківські операції у відповідності до ст. 1066 ЦК України.
Також скаржник зазначає, що відкриття рахунку здійснюється саме на підставі укладеного договору банківського рахунку, що визначає зміст та умови відповідних правовідносин між банком і клієнтом. Сам факт відкриття рахунку підтверджується наданням банком послуг з його ведення, незалежно від подальшої активності операцій.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що додані позивачем виписки по рахунку не можуть бути визнані неналежним доказом у справі, оскільки не містять підписів відповідальних осіб, а відтак є лише носіями непідтвердженої інформації, що не відповідає вимогам ст. 73 ГПК України.
Скаржник вказує, що виписки по банківським рахунку, які надавалися банком були отримані з офіційної автоматизованої банківської системи «БАРС-Millennium», впровадження якої розпочате відповідно до Постанови правління АТ «Ощадбанк» №343 від 05.11.2007 «Про проведення до підготовчих робіт до переходу на автоматизовану банківську систему «БАРС-Millennium» та відображають усі операції за рахунком позивача. Такі документи є частиною бухгалтерського обліку банку і створюються відповідно до вимог нормативних актів Національного банку України, а тому вони підтверджують рух коштів і наявність заборгованості.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на відсутність підписів працівників банку у виписках АТ «Ощадбанк», оскільки виписки сформовані в автоматизованій системі АБС «БАРС», яка відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75 забезпечує захист даних та не потребує ручних підписів відповідальних осіб. Засвідчення кожної виписки адвокатом позивача здійснено відповідно до ст. 91 ГПК України, що підтверджує їх достовірність.
Скаржник в апеляційній скарзі, вказує, що Додаток №1 до Договору банківського рахунку від 12.05.2011 є належним і допустимим доказом, що підтверджує фактичне погодження сторонами умов обслуговування рахунку та виконання Банком своїх зобов'язань, а формальні недоліки його оформлення (відсутність підписів, номера договору чи числових значень тарифів) не свідчать про недійсність документа, а лише відображають внутрішню структуру банківського діловодства, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про неналежність цього доказу є передчасним, формальним та таким, що суперечить законодавству і судовій практиці Верховного Суду.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду від учасників справи не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9917/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи тимчасові непрацездатності суддів, планові відключення електричної енергії та перебування суддів у відрядженнях, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/9917/25 розглядалась протягом розумного строку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 12.05.2011 між позивачем, та відповідачем, укладено договір банківського рахунку № 1681, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) відповідача, видачою йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором, а відповідач - оплачувати їх вартість (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 2.1 договору позивач зобов'язався протягом трьох робочих днів після надання всіх необхідних документів відкрити відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 . Відкриття інших банківських рахунків договором не передбачено.
За умовою пункту 2.3 договору № 1681 від 12.05.2011 позивач надає відповідачу платні послуги відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, визначеному у тарифах (додаток № 1 до цього договору).
Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення строку договору.
За твердженням позивача відповідачем порушувались умови укладеного сторонами у справі договору № 1681 від 12.05.2011 в частині сплати комісії за обслуговування, що мало наслідком виникнення заборгованості за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 36 878,40 грн.
Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків, 14.04.2015 позивачем нараховано початкову заборгованість у розмірі 1 197,40 грн, після чого щомісячно позивачем нараховувалося по 299,00 грн до 06.05.2025, у зв'язку з чим загальна сума боргу відповідача за понад 10 років склала 36 778,40 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як вже зазначалось, між позивачем та відповідачем 12.05.2011 укладено договір банківського рахунка № 1681, за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування, пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) відповідача, видачою йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором, а відповідач - оплачувати їх вартість.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з пунктом 2.1 договору позивач зобов'язався протягом трьох робочих днів після надання всіх необхідних документів відкрити відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1 . Відкриття інших банківських рахунків договором не передбачено.
За умовою пункту 2.3 договору № 1681 від 12.05.2011 позивач надає відповідачу платні послуги відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, визначеному у тарифах (додаток № 1 до цього договору).
Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення строку договору.
Матеріали справи не містять доказів фактично користування відповідачем банківським рахунком, відкритим позивачем, та доказів фактичного надання позивачем послуг з розрахунково-касового обслуговування у визначених пунктом 1.1 укладеного сторонами у справі договору межах (переказ грошей з рахунка/на рахунок, видача готівки чи здійснення інших операцій).
Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними, допустимими доказами наявність у нього права отримати та наявність кореспондованого юридичного обов'язку відповідача сплатити 36 778,40 грн. нарахованої плати за розрахунково-касове обслуговування більш як за 10 років, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення 36 778,40 грн, так і похідних позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, відсутні.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на встановлені обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно дійшов висновку про відсутність доказів фактичного надання АТ «Ощадбанк» послуг ТОВ «Девін Констракшн», є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду.
Як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного користування відповідачем банківським рахунком, відкритим позивачем, а також доказів реального надання позивачем послуг з розрахунково-касового обслуговування у межах, передбачених умовами укладеного між сторонами договору.
Посилання скаржника на положення ст. 1066 ЦК України не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки зазначена норма визначає лише загальні права та обов'язки сторін за договором банківського рахунку, проте сама по собі не підтверджує факту здійснення банком конкретних операцій за рахунком або фактичного надання послуг клієнту.
Так само безпідставними є твердження апелянта про те, що сам факт відкриття рахунку підтверджує надання банком послуг з його ведення незалежно від подальшої активності операцій. Відкриття рахунку саме по собі не свідчить про здійснення банком розрахунково-касового обслуговування та не може бути достатньою підставою для стягнення плати за такі послуги без підтвердження факту їх фактичного надання.
Крім того, скаржник безпідставно заперечує висновок суду першої інстанції щодо неналежності наданих позивачем виписок по рахунку як доказів у справі. Як правильно встановлено судом першої інстанції, долучені позивачем таблиці «Історія рахунку НОМЕР_2…», «Історія рахунку НОМЕР_3…» та виписка по рахунку виконавця НОМЕР_4 не містять підписів уповноважених посадових осіб банку, не засвідчені належним чином та складені невідомою особою. За таких обставин зазначені документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України.
Більше того, як встановив суд першої інстанції, позивач також не надав належних доказів відкриття інших рахунків, на які він посилається у позовній заяві, а також не долучив до матеріалів справи договір, на підставі якого нібито було відкрито один із таких рахунків. Вказані обставини додатково підтверджують недоведеність заявлених позовних вимог.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги додаток №1 до договору, оскільки він не містить підписів сторін та не дозволяє встановити його належність до спірного договору, що виключає можливість використання його як доказу погодження умов обслуговування.
Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції та не містять нових доказів або правових аргументів, які б спростовували встановлені судом обставини справи чи свідчили про неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність позовних вимог, належним чином оцінив подані докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що скаржником не обгрунтовано, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин справи чи застосування норм права, тобто доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 у справі № 910/9917/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/9917/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич