вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" березня 2026 р. Справа№ 910/2746/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.М.
за участю представників:
від позивача за первісним позовом: Тимофієнко О.О. (поза межами приміщення суду);
від відповідача за первісним позовом: не з'явився;
при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025, повний текст рішення складено 07.10.2025
у справі № 910/2746/25 (суддя Шкурдова Л.М.)
за первісним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЄО»
про стягнення 821 836,04 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна»
до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»
про визнання недійсним договору
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» про стягнення 821 836,04 грн.
28.03.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання договору про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024, укладеного між ТОВ «Компанія Крентон Україна» та ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», недійсним з моменту його укладення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 645 463 грн 71 коп основного боргу, 106 485 грн 93 коп пені, 11 956 грн 38 коп 3% річних, 56 114 грн 81 коп інфляційних втрат, 9 840 грн 25 коп витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у справі № 910/2746/25, та ухвалити нове рішення яким відмовити повністю у задоволенні первісного позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», та задовольнити повністю зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна». Судові витрати покласти на Позивача за первісним позовом, Відповідача за зустрічним позовом - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
На думку скаржника, враховуючи предмет позову у справі, суд першої інстанції мав дослідити та встановити, а позивач довести належними та допустимими доказами наступні обставини у їх логічній послідовності: факт замовлення послуг, якщо це передбачено умовами договору; акт надання послуг у відповідності до умов договору; зміст, обсяг та вартість таких послуг; факт отримання послуг та використання послуг відповідачем у власній господарській діяльності; факт невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати цих послуг. На думку скаржника, вказані обставини судом фактично не встановлювалися, будь-які посилання на дослідження судом доказів, які б підтверджували вказані вище обставини, що входять до предмету доказування, відсутні.
Скаржник вказав на те, що:
- Про направлення відповідачу за первісним позовом рахунку № Е/2266 від 12.07.2024 та акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2266 від 12.07.2024 за допомогою програмних засобів: 1С Підприємство вказував позивач у тексті позовної заяви. При цьому вказана обставина відповідачем не визнавалася, а будь-які докази, які б могли б з якоюсь долею вірогідності підтверджувати або вказувати на таку обставину, у матеріалах справи відсутні. В оскаржуваному рішенні зазначено, що відправка відповідачу рахунку та акту задачі-прийняття робіт (наданих послуг) вбачається з матеріалів справи, однак при цьому суд не послався на жоден доказ, з якого б це власне вбачалося. При цьому в матералах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що такий рахунок або акт були отримані відповідачем.
- По-перше, зважаючи, що відповідачем ні рахунок на оплату, ні акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) не отримувалися (про що вказано вище), то відповідач очевидно не міг заперечувати проти цих документів та надавати на них відповідь. По-друге наявність рахунку та акту приймання-передачі, які до всього, не підписані відповідачем, жодним чином не свідчить про факт надання послуг, які вказані в такому односторонньому документі. По третє, навіть той акт задачі прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2266 від 12.07.2024, який є в матеріалах справи, не підтверджує ні обсягів, ні вартості наданих послуг, а отже в принципі не може слугувати будь-яким доказом, оскільки фактично є документом з довільними числами, а не первинним документом в розумінні чинного законодавства України.
- Лист від 14.08.2024, на який послався суд першої інстанції, не містить жодних посилань ні на договір про надання послуг, пов'язаних з обробкою контейнерів № 71/е від 05.07.2024, ні на суму заборгованості за вказаним договором. У зв'язку із цим суд не міг встановити з цього листа жодного факту визнання заборгованості за договором. Особливо зважаючи на те, що обидвома сторонами підтверджувалося, що між ними укладено цілу низку договорів, які мають різні предмети, різні види послуг та різну вартість таких послуг і переписка між сторонами щодо таких договорів велася постійно у робочому порядку.
Скаржник зазначає про те, що в процесі надання послуг, сторонами мали б складатися, зокрема: попередньо погоджений сторонами план відвантаження (п. 1.2. договору); доручення на відвантаження продукції, підписані Клієнтом або його уповноваженим представником (п. 2.2.6 Договору); плани по відвантаженням на наступну добу (п. 2.2.7 договору); змінно-добовий план (п. 2.2.8 договору); повідомлення про можливість здійснення вантажних операцій на наступну добу (п. 2.1.4 договору); документи щодо відвантаження вантажу та докази їх направлення Клієнту протягом 48 годин після здійснення вантажних операцій (п. 2.1.2, 2.1.3 договору); доручення Клієнта на право від імені Клієнта прийняти перевізні документи (п.2.2.11. договору); декларації про вантаж та і сертифікати про характеристики вантажу (п. 2.2.14 договору); авансові рахунки на оплату послуг підприємства (п. 3.4. договору)- та інші документи, передбачені умовами договору та правилами ділового обороту, які зазвичай оформляються при наданні такого роду послуг, однак, як вбачається з матеріалів справи, із вищезазначеного переліку документів, жодного з перелічених позивачем не надано, що свідчить про фактичну відсутність надання послуг.
Скаржник зазначає про те, що укладення договору і надання послуг ніколи не було тотожними поняттями і наявність договору не свідчить про те, що передбачені ним послуги надавалися і тим більше не доказує обсягу та загальної вартості наданих послуг. у даній справі факт реального надання послуг, їх обсягу та змісту судом першої інстанції не досліджувався взагалі, хоча відповідач заперечував проти того, що ним такі послуги за договором отримувалися. Рішення суду базується виключно на недоведеному факті направлення відповідачу Рахунку на оплату послуг та Акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2266 від 12.07.2024. При цьому ні сам цей акт, ні достовірність його змісту судом також не досліджувалися на відповідність законодавству, достовірність вказаних в цьому цифр не перевірялася. При цьому відповідач заперечував як проти факту отримання послуг, вказаних у цьому Акті, так і вказував суду на невідповідність змісту цього документу нормам чинного законодавства.
Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не встановлено коли, на думку суду, відповідач мав би виконати основне зобов'язання, тобто з якої дати відповідач міг би вважатися таким, що прострочив виконання основного зобов'язання, а отже суд не встановлював дати початку нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Будь-які вказання чи посилання на це в оскаржуваному рішенні відсутні. Зважаючи та період виникнення спірних правовідносин, суд першої інстанції, навіть прийнявши рішення про задоволення позовних вимог, мав би зменшити розмір пені відповідно до встановленого законом періоду, чого судом першої інстанції зроблено не було. Вказане є додатковим наочним свідченням того, що суд першої інстанції, не приділив належної уваги матеріалам справи та доказам та підійшов до розгляду справи односторонньо, надавши перевагу доводам позивача та не здійснивши їх перевірки та не встановивши належним чином обставин справи.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції постійно порушувались фундаментальні принципи рівності та змагальності сторін, толерувалось порушення позивачем за первісним позовом норм процесуального законодавства та надання процесуальних переваг позивачу, оскільки суд в порушення усіх вищевказаних норм ГПК України долучив до матеріалів справи усі документи та докази, які були подані позивачем поза процесуальними строками і без відповідних обґрунтовувань чи клопотань, натомість процесуальна позиція відповідача за первісним позовом, його процесуальні права були судом першої інстанції проігноровані. Відповідач і у відзиві на первісну позовну заяву, і в подальшому підчас розгляду справи неодноразово зазначав перед судом, що ряд копій документів (доказів), які були подані позивачем як з позовною заявою, та і після закінчення процесуальних строку для їх подання, ставляться відповідачем під розумний та обґрунтований сумнів. У відповідача вказані документи відсутні та ніколи йому не вручалися. На думку відповідача, поданням таких доказів у непроцесуальний спосіб, позивач намагався всупереч нормам законодавства, покращити процесуальну позицію при необґрунтованому та непідтвердженому належними та допустимими доказами позові після отримання відзиву на позовну заяву та розуміння неспроможності своєї правової позиції та доказової бази такої позиції.
Скаржник зазначає, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем додано до позовної заяви копії доручень на відвантаження експортних, транзитних вантажів за номерами 600-606, які не містять посилання на договір № 71/ е від 05.07.2024, не містять підпису уповноваженої особи ТОВ «Компанія Крентон Україна». Вказані документи містять ознаки виправлення їх змісту та, як йдеться з їх змісту, містять печатку ТОВ «ТЕО», а також підпис особи, яка ймовірно має відношення до цього Товариства чи є його посадовою особою, однак незрозуміло яким чином ці документи стосуються правовідносин позивача і відповідача за договором № 10/е від 29.01.2024. Копії Тальманських розписок з Товарно-транспортними накладними, як йдеться з їх змісту не містять жодних підписів посадових осіб ТОВ «Компанія Крентон Україна», не містять посилання на договір № 71/е від 05.07.2024, датовані після закінчення його дії. На окремих копіях товарно-транспортних накладних наявний прямокутний штамп з назвою підприємства відповідача. Однак походження цього штампа невідоме, будь-які посилання на посадових осіб та/або представників відповідача та/або підписи таких осіб відсутні. Відповідач ставить під обґрунтований сумнів, як достовірність таких документів, так і те, що вони мають будь-яке відношення до взаємовідносин сторін спору за договором № 71/е від 05.07.2024.
Щодо зустрічного позову, скаржник вважає, що суд першої інстанції порушивши норми матеріального права, а саме ст. 92, ч.2 ст.203, ст.215, ст.241 ЦК України, відмовив у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» про визнання недійсним договору про перевантаження експортних вантажів № 10/е від 29.01.2024 року пославшись на те, що спірний договір укладено з дотриманням вимог ч.2 ст.203 ЦК України та у подальшому схвалено спірний правочин.
Скаржник вказує на те, що відповідно до п. 12.3.1. Статуту Товариства, до компетенції Загальних Зборів Учасників належать: прийняття рішення про укладання правочину (у тому числі договору або іншого документу, обов'язкового для Товариства), на суму, що перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, тобто, враховуючи суму Договору, яка витікає з суми заявлених позовних вимог у справі №910/2746/25 за первісним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» за послуги, що перевищує 500 000,00 тисяч гривень, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» Крайнюк Павло Васильович не мав повноважень укладати зазначений правочин без відповідного письмового рішення єдиного учасника Товариства. Отже у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» ОСОБА_1 були відсутні повноваження на укладення Договору про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 29.01.2024.
Скаржник звертає увагу на те, що що у подальшому єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» ОСОБА_2 , не приймалось жодних рішень про схвалення Договору про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 року та не вчинялось жодних дій направлених на його схвалення.
На думку скаржника, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», вступаючи у взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» при усій обережності та обачності повинно було діяти настільки розумно та добросовісно, що перед укладенням Договору про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024, повинно було перевірити чи запросити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» статутні документи Товариства (Статут Товариства, Рішення та Наказ про призначення директора ОСОБА_1 на посаду). Після вивчення цих документів, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» дізналося б, що директор Крайнюк Павло Васильович не мав права укладати зазначений Договір без наявності письмового рішення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна». Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» вважає, що Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» не може посилатися на свою необізнаність про факт відсутності у директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» ОСОБА_1 повноважень на укладення даного договору і вважає, що наявні усі підстави для визнання даного спірного договору недійсним. відомості про наявність обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна», на дату укладення оскаржуваного Договору, наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2024 року на дату укладання Договору.
Скаржник вказує на те, що У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 зроблено висновок, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.10.2025 25 наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Таким чином, наведене свідчить про безумовну обізнаність Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про наявність обмеження повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» ОСОБА_1 на укладення Договору про перевантаження експортних вантажів № 10/е від 29.01.2024.
Висновок суду першої інстанції про факт схвалення підтверджується встановленими обставинами про надання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на суму 645 463,71 грн, а також наявним у матеріалах справи листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» від 14.08.2024 про визнання заборгованості за спірним договором, не відповідає матеріалам справи, зокрема не доведено надання Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на вказану суму.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідач самостійно в добровільному порядку здійснив часткову оплату рахунку № Е/2266 від 12.07.2024 за надані послуги за договором № 71/е від 05.07.2024, що підтверджується наданими банківськими виписками. Так, прийняття послуг за Договором №71/е від 05.07.2024 підтверджується частковою оплатою рахунку, а саме: 19.07.2024 оплата у розмірі 200 000 грн; 31.07.2024 оплата у розмірі 400 000 грн; 01.08.2024 оплата у розмірі 200 000 грн; 06.08.2024 оплата у розмірі 200 000 грн. Таким чином, послуга за Договором №71/е від 05.07.2024 приймалась ТОВ «Компанія Крентон Україна», що підтверджується здійсненою оплатою. оскільки оплата вищевказаного рахунку була здійснена частково, то ДП «МТП «Чорноморськ» листом № 210/05-17 від 14.08.2024 повідомило ТОВ «Компанія Крентон Україна» про наявну дебіторську заборгованість за договором №71/е від 05.07.2024 у сумі 645 463, 71 грн., та іншим договором №10/е від 29.01.2024 у сумі 3 426 916,42 грн., при цьому лист, який було надано в якості доказу з позовом, містить посилання на договір №71/е від 05.07.2024 і на суму заборгованості за вказаним договором у розмірі 645 463, 71 грн. Більш того, листом ТОВ «Компанія Крентон Україна» вих. 14.08.24 від 14.08.2024, який також було надано разом з позовом, дослівно: «ТОВ «Компанія Крентон Україна» засвідчує Вам свою повагу і просить розглянути пропозицію щодо урегулювання питання стосовно сплати заборгованості перед ДП «МТП «Чорноморськ» Ми визнаємо, що маємо дебіторську заборгованість перед Вашим підприємством по вказаним в листі № 210/05 від 14.08.2024 договорам, та готові сплатити цю заборгованість негайно, як тільки отримаємо оплату від наших контрагентів. Просимо Вас розглянути можливість реструктуризації заборгованості у сумі 4072380,13 на термін до 01.12.2024 за таким графіком платежів:…». Тобто, даним листом ТОВ «Компанія Крентон Україна» підтвердило отримання послуг за договором №71/е та визнало існуючу заборгованість саме по вказаному договору.
Відповідно до Договору №170122-К від 31.01.2022 року ТОВ «ТЄО» є експедитором на якого покладено зобов'язання за плату і рахунок ТОВ «Компанія Крентон Україна» виконати послуги, пов'язані з перевезенням та/або митним оформленням вантажу ТОВ «Компанія Крентон Україна» або його контрагентів, а також здійснювати оформлення одержання/відправлення вантажу, що прибуває/відправляється, його приймання/здавання за кількістю та якістю (копія договору додається). ТОВ «ТЄО» у якого наявні повноваження на подання документів від ТОВ «Компанія Крентон Україна» надало ДП «МТП «Чорноморськ» Доручення: №601 від 10.07.2024, 601 від 08.07.2024, 602 від 08.07.2024, 603 від 10.07.2024, 604 від 11.07.2024, 606 від 12.07.2024, 605 від 11.07.2024 на відвантаження експортних, транзитних вантажів ТОВ «Компанія Крентон Україна» на судно т/х «BELLIS». В дорученнях відображена інформація щодо автомобілів, якими здійснюється перевезення вантажу. Доручення відповідають установленій формі зазначеній у тексті Договору №71/е, містять посилання на Договір №71/е від 05.07.2024, печатку ТОВ «ТЄО» та інформацію щодо платника, яким є ТОВ «Компанія Крентон Україна». Після наданих доручень, зазначені в них автомобілі, доставляють вантаж до борту судна, водії автомобілів надають тальману (працівнику ДП «МТП «Чорноморськ») товарно-транспортні накладні (далі- ТТН), на яких, зокрема є відбиток штампу ТОВ «Компанія Крентон Україна». Тальман після отримання ТТН здійснює документальне оформлення вантажу, а саме оформлює тальманську розписку, після чого здійснюється навантаження судна. Так, з оформлених тальманських розписок вбачається прийняття кількості вантажу на зазначених в ТТН транспортних засобів та здійснення робіт при завантаженні судна. Підтвердженням завантаження судна т/х «BELLIS» є коносаменти 1 та 2, в яких зокрема, відображено вагу завантаженого вантажу. Вказані коносаменти надавалися Підприємству після здійснення митного оформлення вантажу. Коносамент видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу. Коносамент виписується при прийнятті вантажу на борт. Таким чином підписаний коносамент одночасно виступає і документом, що підтверджує факт навантаження вантажу, і актом приймання-передачі. Саме коносамент є документом, який засвідчує факт передачі вантажу в порту його перевізнику та відповідно виконання портовим оператором комплексу послуг по перевалці. Таким чином, доручення та товарно-транспортні документи є документами ТОВ «Компанія Крентон Україна», які підтверджують доставку вантажу до борту судна, тальманська розписка, як первинний обліковий документ Підприємства, засвідчує кількість вантажу прийнятого для здійснення відвантаження, а коносамент є документом, що підтверджує факт передачі вантажу в порту його перевізнику та відповідно виконання ДП «МТП «Чорноморськ» комплексу послуг перевалки. З вищевикладеного вбачається, що ТОВ «Компанія Крентон Україна» здійснювало перевезення вантажу у відповідності до п. 1.2 договору №71/е, а ТОВ «ТЄО» здійснювало оформлення відправлення вантажу.
Позивач за первісним позовом вказує на те, що ТОВ «Компанія Крентон Україна» після третього робочого дня після отримання рахунків і актів на свою електронну адресу не направило до Підприємства свого представника для отримання оригіналів. Тому, в подальшому, 06.08.2024 ДП «МТП «Чорноморськ» повторно направило ТОВ «Компанія Крентон Україна» рахунок № Е/2266 від 12.07.2024 на оплату та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Е/2266 від 12.07.2024 для підписання та повернення належного екземпляру Підприємству, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та поштовою накладною. Однак, оплати рахунку та підписаного належного екземпляру Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Е/2266 від 12.07.2024 ДП «МТП «Чорноморськ» не отримало. Таким чином, ДП «МТП «Чорноморськ» надало з позовом докази надання послуг за Договором № 71/е від 05.07.2024, та за даним договором виконало свої зобов'язання повністю.
Позивач за первісним позовом зазначає, що наявні матеріали спростовують доводи ТОВ «Компанія Крентон Україна» щодо нібито не встановлення факту замовлення послуг та отримання послуг, змісту, обсягу та вартості таких послуг, та встановлення їх допустимими доказами. В даному випадку детально описано порядок документального оформлення надання послуг за Договором №71/е, і відсутність попередньо погодженого сторонами плану відвантаження, плану на відвантаження на наступну добу, змінно-добового плану, повідомлення про можливість здійснення вантажних операцій на наступну добу, авансові рахунки на оплату послуг не можуть свідчити про фактичну відсутність надання послуг та вчинення господарської операції. Первинними документами, що підтверджують замовлення та надання послуг за Договором №71/е є: заявка (лист) ТОВ «Компанія Крентон Україна» № 28.06.24 від 28.06.2024, тальманські розписки з товарно-транспортними накладними, доручення та коносаменти, які додавались до позовної заяви, та були досліджені судом.
Також позивач за первісним позовом зазначив про те, що судове засідання 02.09.2025 року було відкладене на 30.09.2025 враховуючи клопотання ТОВ «Компанія Крентон Україна» про надання оригіналів документів, і в судовому засіданні 30.09.2025 року представником ДП «МТП «Чорноморськ» були надані оригінали всіх доказів, наявних в матеріалах справи. В судовому засіданні 30.09.2025 судом були досліджені оригінали доказів, що підтверджується протоколом судового засідання і звукозаписом, при цьому представника відповідача не було позбавлено права ознайомитись з оригіналами. Всі докази надавались разом з позовною заявою, а заяви про збільшення позовних вимог у справі № 910/2746/25 не має, що підтверджується матеріалами справи.
На думку позивача за первісним позовом, подання заявки, сплата в добровільному порядку частини рахунку за надання послуг по договору № 71/е від 05.07.2024, разом з теперішніми твердженнями апелянта, що послуги не замовлялись і не надавались, вартість і обсяг яких не погоджувались, є суперечливою та непослідовною поведінкою відповідача, що є нічим іншим як недобросовісність.
Також позивач за первісним позовом звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 було залучено до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЄО». При цьому, суд зобов'язав відповідача надіслати третій особі відзив та додані до нього документи на її адресу, докази направлення надати суду. З письмових пояснень третьої особи ТОВ «ТЄО» вбачається, що ТОВ «Компанія Крентон Україна» не направляло відповідних документів, тобто відповідач не виконав вимоги суду, передбачені п. 3 вказаної ухвали, проігнорувавши таким чином ухвалу суду. Разом з тим, з пояснень третьої особи по суті спору вбачається, що фінансові відносини (оплата експедиторських послуг) між ТОВ «ТЄО» та ТОВ «Компанія Крентон Україна» є виконаними, третя особа не має заперечень щодо обставин, наведених ДП «МТП «Чорноморськ», які не стосуються взаємовідносин між експедитором та клієнтом, третя особа не є стороною спірного договору № 71/е від 05.07.2024.
Позивач за первісним позовом щодо доводів скаржника стосовно незаконності та необґрунтованості рішення, що оскаржується в частині відмови у зустрічному позові ТОВ «Компанія Крентон Україна» про визнання недійсним Договору № 71/е від 05.07.2024, зазначив про те, що такі доводи повторюють доводи зустрічного позову і зводяться до незгоди з рішенням суду. Детальну правову позицію ДП «МТП «Чорноморськ» з цього приводу викладено у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2746/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 18 426,65 грн.
07.11.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків до якої додано платіжну квитанцію № 2.388693563.1 від 06.11.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 18 426,65 грн.
Враховуючи усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25. Призначено справу № 910/2746/25 до розгляду у судовому засіданні 16.12.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 задоволено заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О. який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 16.12.2025 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 на 03.02.2026.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/2746/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 до 03.03.2026.
Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» про призначення експертизи та витребування оригіналів доказів у справі № 910/2746/25.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/2746/25 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 03.03.2026 не з'явився, відповідач за первісним позовом про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 03.03.2026 (в режимі відеоконференції) заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 05.07.2024 між позивачем та відповідачем за первісним позовом укладено договір про перевантаження експортних вантажів № 71/е, відповідно до п. 1.1 якого позивач, за договором підприємство, надає відповідачу, за договором клієнту, послуги з вантажних операцій в морському порту Чорноморськ по перевалці суднової партії експортного вантажу «зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки» на судно, а відповідач за первісним позовом зобов'язується оплатити послуги підприємства згідно умов цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору відповідач за первісним позовом, у попередньо погодженому з підприємством об'ємі, власними силами та засобами, за власний рахунок доставляє вантаж автотранспортом (самоскидами) до борту судна в обсязі, попередньо узгодженому з підприємством; при проведенні підприємством навантажувальних робіт надає підприємству перевантажувальне обладнання - стрічкові суднонавантажувальні машини, обладнання для перевантаження вантажу з автотранспорту на стрічкові суднонавантажувальні машини (живильники), приймальні бункери, автонавантажувачі, інше необхідне технологічне обладнання та устаткування для перевантаження вантажу на судно, необхідні для виконання умов даного договору, а також забезпечує персонал для обслуговування такого обладнання, техніки; здійснює експедирування вантажів, оформлює дозвільні, митні документи, сертифікати на вантаж, а підприємство - організовує постановку судна клієнта до причалу №№ 3, 4, 5, 6 морського порту Чорноморськ; організовує перевантаження вантажу за технологічною схемою «автомашина (самоскид) - суднонавантажувальна машина - трюм судна»; організовує документальне оформлення при обробці суднових партій вантажу клієнта.
За змістом п. 2.1.1 договору підприємство на підставі поданої та попередньо погодженої заявки від клієнта про подачу судна інформує про дату прийняття до обробки судна. Організовує постановку судна до причалу морського порту Чорноморськ.
Пунктом 2.2 договору визначені обов'язки відповідача за первісним позовом, зокрема:
- відповідач заздалегідь подає позивачу за первісним позовом підприємству заявку про перевантаження суднової партії вантажу на причалах вантажу морського порту Чорноморськ. Власними силами та засобами здійснює завезення автотранспорту з вантажем до суднонавантажувальних машин та вивантажує вантаж у технологічне обладнання, що подає вантаж до судно навантажувальної машини/у судно навантажувальну машину (п. 2.2.3 договору);
- відповідач подає заявку про подачу судна із зазначенням його параметрів для попереднього узгодження з позивачем за первісним позовом щодо можливості приймання судна до обробки. У разі, якщо відповідач за первісним позовом подає судно без узгодження з позивачем за первісним позовом, позивач звільняється від обов'язку виконання умов цього договору (п. 2.2.4 договору);
- відповідач після підтвердження позивачем за первісним позовом можливості прийняття судна до обробки, надає підприємству інформацію про фактичний підхід судна за 10 діб, 72 години, 48 годин, 24 години. Розмір судна, осадка судна на підхід і вихід, його конструктивні особливості узгоджуються з позивачем за первісним позовом завчасно (п. 2.2.5 договору);
- відповідач для узгодження та підтвердження змінно-добового плану надає позивачу за первісним позовом відомості щодо запланованих обсягів обробки вантажу. Для забезпечення координації роботи, щодоби до 10 години 30 хвилин надає позивачу за первісним позовом план на наступну добу із зазначенням запланованого до обробки обсягу вантажу, інші необхідну інформацію, країну призначення тощо (п. 2.2.7 договору);
- відповідач на підставі змінно-добового плану, який узгоджується позивачем за первісним позовом, здійснює завезення вантажів під борт судна. Надає позивачу супроводжуючі товарно-транспортні документи. Обов'язок надавати товарно-транспортні документи поширюється на всі випадки завезення вантажу, у тому числі, але не виключно, і у разі доставки вантажів з території морського порту Чорноморськ; від усіх суб'єктів, що здійснюють свою діяльність на території морського порту Чорноморськ. Без надання товарно-транспортних документів підприємство не допускає транспорт та вантаж відповідача для обробки (п. 2.2.8 договору);
- відповідач вручає позивачу за первісним позовом через свого представника доручення на відвантаження за 48 годин до підходу судна (п. 2.2.9 договору);
- відповідач вручає позивачу за первісним позовом доручення на право від його імені прийняти перевізні документи ( п. 2.2.11 договору).
Згідно з п. 2.2.19 договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний отримати у позивача за первісним позовом (особисто або електронною поштою на електронну адресу клієнта, вказану у цьому договорі) будь-які повідомлення, акти, попередній (авансовий) та остаточний рахунки для здійснення оплат у строки, визначені розділом 3 договору, акти приймання-здачі виконаних робіт на підпис та засвідчення власною печаткою.
Відповідно до п. 2.2.27 договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату попередніх (авансових) рахунків, поточних та остаточних розрахунків за надані позивачем за первісним позовом послуги за даним договором.
Відповідач за первісним позовом ознайомлений з вільними тарифами позивача за первісним позовом, що існують на день укладання цього договору та застосовуються підприємством в процесі виконання цього договору і згодний з їхнім застосуванням. Позивач за первісним позовом має право змінювати в односторонньому порядку вільні тарифи, та тарифи, які вказані у цьому договору та додатках до нього (п. 2.3.4 договору).
Відомості щодо обсягів вантажу приймаються позивачем за первісним позовом підприємством згідно наданих відповідачем за первісним позовом товарно-транспортних документів без переважування. Відповідач за первісним позовом несе відповідальність за достовірність даних, зазначених в транспортних документах (п. 2.3.7 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що відповідач за первісним позовом сплачує послуги позивача за первісним позовом згідно з умовами, визначеними сторонами в додатках до цього договору. Акт приймання-здачі наданих послуг підтверджує одержання відповідачем за первісним позовом послуг в об'ємі та за змістом, які зазначено в акті приймання-здачі наданих послуг. Первинними документами для складання акту приймання-здачі наданих послуг є заявки, товарно-транспортні, суднові документи, що надаються відповідачем за первісним позовом, а також складські, вантажні документи, що оформлюються позивачем за первісним позовом.
Згідно з п. 3.4 договору попередня оплата, поточні, остаточні розрахунки за послуги позивача за первісним позовом за даним договором здійснюються відповідачем за первісним позовом протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку. Моментом отримання відповідачем за первісним позовом виставлених рахунків вважається дата направлення позивачем за первісним позовом рахунку на електронну адресу відповідача за первісним позовом, зазначену в розділі 8 договору.
Відповідно до 3.5 договору позивач за первісним позовом формує акти приймання-здачі наданих послуг та рахунки на оплату. Сформовані рахунок і акти приймання-здачі наданих послуг, інші повідомлення направляються відповідачу за первісним позовом електронною поштою за адресою, зазначеною в цьому договорі.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що даний договір з додатком набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 р.
Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов'язань (п. 7.3 договору).
Відповідач за первісним позовом у листі від 28.06.2024 за № 28.06.24 просив позивача за первісним позовом підтвердити прийом та постановку т/х «BELLSS» під навантаження експортного вантажу - кукурудза у кількості 6 000 тон (+/- 10%), а також повідомило про дату підходу судна із зазначенням необхідних реквізитів.
Телефонограмою № 06.07.2024 від 06.07.2024 відповідач за первісним позовом повідомив про підхід судна та просило поставити судно т/х «BELLIS» на 4 причал ДП «АМПУ «Чорноморськ» правим бортом на гармати 1-6, а також повідомило, що термін обробки планується близько 3 діб.
Позивачем за первісним позовом надано послуги по завантаженню зерна на судно в повному обсязі та на виконання п. 3.5 договору 23.07.2024 направлено відповідачу рахунок № Е/2 266 від 12.07.2024 та акт задачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2 266 від 12.07.2024 на його електронну адресу, вказану в розділі 8 договору (krentonukraine@gmail.com), за допомогою програмних засобів: 1С Підприємство для здійснення оплати за надані послуги у розмірі 1 645 463,71 грн.
Відповідно до п. 7.11 договору всі документи, які відправлені електронною поштою, на електронну пошту, зазначену сторонами в цьому договорі, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені та стороною, якій вони були відправлені. При цьому, у разі неотримання відповідачем за первісним позовом за його вини акту приймання-здачі наданих послуг, належний йому екземпляр акту та рахунок надсилаються позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з описом вкладення.
Згідно із п. 3.6 договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний не пізніше третього робочого дня після отримання інформації на свою електронну адресу направити до позивача за первісним позовом свого представника для отримання оригіналів рахунку на оплату і акту приймання-здачі наданих послуг та протягом 3-х діб після отримання повернути підприємству підписаний та засвідчений власною печаткою належний позивачу за первісним позовом екземпляр акту. У разі невиконання відповідачем за первісним позовом зазначених зобов'язань акт приймання-здачі наданих послуг вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного відповідачем за первісним позовом.
Як зазначив позивач за первісним позовом, після третього робочого дня після отримання акту та рахунку на свою електронну адресу відповідач за первісним позовом не направив до позивача за первісним позовом свого представника для отримання оригіналів вказаних вище документів. При цьому, відповідач за первісним позовом вказаного акту не підписав, заперечень чи претензій з приводу наданих позивачем за первісним позовом послуг за договором не виклав.
06.08.2024 позивач за первісним позовом направлено на поштову адресу відповідача за первісним позовом рахунок № Е/2 266 від 12.07.2024 та акт задачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2 266 від 12.07.2024 (докази містяться в матеріалах справи).
В подальшому, відповідач за первісним позовом здійснив часткову оплату рахунку № Е/2 266 від 12.07.2024 та акту задачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2 266 від 12.07.2024 на загальну суму 1 000 000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем за первісним позовом до матеріалів справи платіжними дорученнями № ЦБ000001896 від 19.07.2024, № ЦБ000001950 від 31.07.2024, № ЦБ000001960 від 01.08.2024 та № ЦБ000001992 від 06.08.2024.
Також у листі від 14.08.2024 за № 14.08.2024 відповідач за первісним позовом повідомив позивача про визнання дебіторської заборгованості, зокрема за договором про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 у розмірі 645 463,71 грн.
З оглядну на відсутність оплати відповідачем за первісним позовом заборгованості за договором № 71/е від 05.07.2024 у розмірі 645 463,71 грн, позивач за первісним позовом звернувся до суду із даним позовом.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом - ТОВ «Компанія Крентон Україна», зазначив про те, що у директора товариства Крайнюка Павла Васильовича були відсутні повноваження на укладення договору про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024, оскільки спірний договір було укладено директором товариства без відповідного письмового рішення учасника товариства (на укладання правочину на суму що перевищує 500 000,00 грн), а відтак даний договір слід визнати недійсним з моменту його укладення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із тальманськими розписками з товарно-транспортними документами та коносаментами, належним чином засвідчені копії наявні у матеріалах справи, позивач належним надав відповідачу послуги за договором № 71/е від 05.07.2024, в той час як відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 в частині здійснення розрахунків за актом здачі-приймання наданих послуг № Е/2 266 від 12.07.2024 та рахунком № Е/2266 від 12.07.2024.
Як вже зазначалось, на виконання п. 3.5 договору позивач направив відповідачу рахунок № Е/2 266 від 12.07.2024 р. та акт задачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2 266 від 12.07.2024 у спосіб, встановлений п. 7.11 договору, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача за первісним позовом про не доведення надання послуг за спірним договором, а також ненадання актів для підпису відповідачу, що також спростовує доводи скаржника в цій частині.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує зміст листа відповідача за первісним позовом від 14.08.2024, відповідно до якого останнім визнано існуючу заборгованість перед позивачем за первісним позовом за договором про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 у розмірі 645 463,71 грн.
Щодо доводів відповідача за первісним позовом, які також є доводами апеляційної скарги, про те, що додані до позовної заяви копії доручень на відвантаження експортних, транзитних вантажів за номерами 600-606, не містять підпису уповноваженої особи відповідача за первісним позовом, водночас, містять печатку ТОВ «ТЕО» та підпис особи даного товариства, тому такі документи не стосуються правовідносин позивача і відповідача за договором № 71/е від 05.07.2024, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про їх необґрунтованість, оскільки умовами п. 2.3.2 договору погоджено, що експедирування вантажів здійснює сам відповідач за первісним позовом або його експедитор.
Так, 03.01.2022 між відповідачем за первісним позовом та ТОВ «ТЄО» укладено договір транспортного експедирування № 170122-К, що не заперечується відповідачем за первісним позовом.
Із наданих до суду першої інстанції пояснень ТОВ «ТЄО» вбачається, що останнє надавало транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з вантажем судна т/х «BELLSS». Актом від 03.07.2024 ТОВ «ТЄО» та відповідач за первісним позовом підтвердили, що транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з вантажем судна т/х «BELLSS» надані в повному обсязі, сторони не мають претензій у контексті виконання своїх зобов'язань.
Так, відповідно до долучених до матеріалів справи доручень за № 600 від 10.07.2024, № 601 від 08.07.2024, № 602 від 08.07.2024, № 603 від 10.07.2024, № 604 від 11.07.2024, № 605 від 11.07.2024 та № 606 від 12.07.2024 підтверджується, що ТОВ «ТЄО» здійснювало транспортно-експедиторські послуги з перевезення товару, замовником та платником за яким був відповідач за первісним позовом, при цьому, вказані доручення містять посилання на договір № 71/е від 05.07.2024.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем за первісним позовом не спростовано доводів та наданих позивачем за первісним позовом доказів, також не надано жодних доказів на доведення відсутності заборгованості або факту оплати за договором № 71/е від 05.07.2024 на суму у розмірі 645 463,71 грн, у зв'язку з чим вимога позовна вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом основного боргу у розмірі 645 463,71 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем за первісним позовом заявлено про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 108 113,36 грн, 3% річних у розмірі 12 144,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 114,81 грн.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України (чинному на час спірних правовідносин), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з п. 6.7 договору за порушення строків оплати, відповідач за первісним позовом оплачує позивачу за первісним позовом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Сторони погодили, що пеня нараховується позивачем за первісним позовом і сплачується відповідачем за первісним позовом за весь час прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням того, що день фактичної оплати заборгованості не включається до періоду нарахування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 106 485,93 грн, 56 114,81 грн та 11 956,38 грн, є арифметично правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.
Так, у п. 3.7 договору сторонами погоджено, зокрема, умову про те, що відповідач за первісним позовом зобов'язується провести оплату 100 відсотків суми, вказаної у рахунку шляхом здійснення прямого банківського переказу грошових коштів на р/рахунок позивача за первісним позовом протягом 3-х календарних днів з моменту направлення позивачем за первісним позовом рахунку на електронну адресу відповідача за первісним позовом, зазначену в розділі 8 Договору.
Як вже зазначалось, із матеріалів справи вбачається, що позивачем 23.07.2024 направлено відповідачу рахунок № Е/2 266 від 12.07.2024 та акт задачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Е/2 266 від 12.07.2024 на його електронну адресу, вказану в розділі 8 договору (krentonukraine@gmail.com), за допомогою програмних засобів: 1С Підприємство для здійснення оплати за надані послуги у розмірі 1 645 463,71 грн.
Тобто, позивачем за первісним позовом, з урахуванням положень п. 3.7 договору, правильно визначено початок нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних саме з 27.07.2024.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції мав зменшити розмір нарахувань, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що скаржником не наведено виняткових підстав, з урахуванням яких суд має право зменшити нарахування штрафної санкції.
Щодо зустрічних позовних вимог
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилається на те, що договір про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 укладений з перевищенням повноважень директором відповідача, оскільки не було згоди загальних зборів учасників його товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.
Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
З огляду на приписи ст.ст. 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.
Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Так, рішенням № 5-ККУ/2021 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» від 13.12.2021 призначено директором товариства ОСОБА_1 з 15.12.2021.
Згідно із наказом № 15/12-к від 15.12.2021 Крайнюк П.В. приступив до виконання обов'язків директора ТОВ «Компанія Крентон Україна».
Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» № 4-ККУ/2023 від 28.04.2023 затверджено статут товариства.
Відповідно до п. 12.1 статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників, а відповідно до п. 12.11 статуту виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.
За змістом п. 12.11.1 статуту директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників. Директор призначається загальними зборами учасників. При призначенні (обранні) директора на посаду з ним може укладатися контракт або трудовий договір.
Пунктом 12.11.3 статуту передбачено, що директор має право, зокрема: без довіреності вчиняти дії від імені товариства, вчиняти правочини (в тому числі укладати договори (контракти) та інші документи обов'язкові для товариства) на суму, що не перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
У відповідності з п. 12.3.1 статуту товариства, до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема: прийняття рішення про укладання правочину (у тому числі договору або іншого документу, обов'язкового для Товариства), на суму, що перевищує 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок.
Таким чином для укладення договору про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 необхідна згода загальних зборів учасників товариства.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши умови договору, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оспорюваних договір не містить інформації щодо загальної ціни договору, а лише містить посилання на додатки до договору, в яких зазначена вартість послуги, при цьому обсяг послуг на момент укладання договору сторонам невідомий, а ціна договору визначається за результатами виконання договору та не є фіксованою, доводи скаржника про те, що директором позивача за зустрічним позовом вчинено правочин на суму, що перевищує 500 000,00 грн не вплинули на підписання даного договору.
З огляду на викладене, позивачем за зустрічним позовом у суді першої інстанції, так у апеляційній інстанції не доведено того, що укладаючи з позивачем за зустрічним позовом договір про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024, відповідач за зустрічним позовом діяв недобросовісно або нерозумно.
Також колегія суддів враховує те, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2).
З аналізу змісту ч. 1 ст. 241 ЦК України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
В постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).
Таким чином, враховуючи часткові сплати позивачем за зустрічним позовом наданих послуг за договором № 71/е та прийняття відповідачем за зустрічним позовом зазначеної оплати, сторонами за договором вчинено конклюдентні дії щодо схвалення правочину.
У свою чергу, встановлене судом подальше схвалення оспорюваного правочину унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України).
Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує лист позивача за зустрічним позовом № 14.08.2024 р. від 14.08.2024 про визнання заборгованості за договором про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 у розмірі 645 463,71 грн.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, приписами ч. 3 наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Правові наслідки правочинів, вчинених під впливом помилки передбачені положеннями ст. 229 ЦК України.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про те, що враховуючи, що договір про перевантаження експортних вантажів № 71/е від 05.07.2024 укладено з дотриманням вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, права позивача за зустрічним позовом у зв'язку з його укладенням з боку відповідача за зустрічним позовом не порушені, у зв'язку із чим, підстави для задоволення зустрічних позовних вимог відсутні.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на надання позивачем за первісним позовом більш вірогідних доказів, ніж наданих відповідачем за первісним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крентон Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 у справі № 910/2746/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/2746/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Текст постанови підписано 04.05.2026.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич