Єдиний унікальний номер 641/3630/24
Номер провадження 22-ц/818/506/26
30 квітня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 адвоката Шандули О.О.,
представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету ХМР Мельник Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року в складі судді Ященко С.О., присяжних Свіріденко О.Ю., Чаленко М.І. по справі № 641/3630/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 про поновлення цивільної дієздатності,
У травні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності.
Заява мотивована тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2009 року по справі № 2о-15 його визнано недієздатним внаслідок психічної хвороби та призначено йому опікуна - його матір ОСОБА_2 .
Однак опікун ОСОБА_2 самоусунулася від виконання покладених на неї обов'язків, за місцем реєстрації не проживає, фактичне місце проживання не повідомляє. ОСОБА_2 призупинені виплати державної соціальної допомоги інвалідам II групи, оскільки за результатами верифікації виявлено, що документ, який посвідчує особу (у членів родини), та реєстраційний номер облікової картки платника податків визнані недійсними.
Вказав, що у зв'язку із фактичним нездійсненням опіки він став вести звичайний спосіб життя, самостійно себе фінансово забезпечувати, працювати, хоча і неофіційно, слідкувати за собою. Громадський порядок не порушує, веде себе з повагою до оточуючих його людей. Він не визнає себе недієздатним, орієнтується на місцевості та у часі, самостійно пересувається по місту Харкову та Харківській області, цікавиться життям країни, працює та веде звичайний спосіб життя. Він проявляє інтерес до різних видів діяльності: навчальної, трудової, активний учасник заходів, вміє читати, писати, має гарний словниковий запас, спілкується із знайомими за допомогою телефону та соціальних мереж, має гарні уявлення про навколишній світ, добре орієнтується в просторі, поведінка спокійна. Самостійно себе обслуговує, виконує різні трудові доручення.
Просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2009 року по справі № 2о-15, яким його визнано недієздатним, та поновити його цивільну дієздатність; припинити над ним опіку та призначення опікуна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення цивільної дієздатності відмовлено. Повідомлено Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Харківської міської ради про необхідність здійснення нагляду за діяльністю опікуна ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Відшкодовано Харківській Філії судових експертиз Державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України" за рахунок держави витрати на проведення судово-психіатричної експертизи в сумі 16 151,24 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до висновку судового-психіатричного експерта № 324 від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 на теперішній час страждає на психічний розлад у формі шизофренії параноїдальної форми, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, отже, матеріалами справи не доведено видужання ОСОБА_1 або значне поліпшення його психічного стану, тому підстави для поновлення його дієздатності відсутні. Вимога про припинення опіки задоволенню не підлягає як похідна. Водночас, з огляду на повідомлені заявником обставини, слід звернути увагу органу опіки та піклування на необхідність нагляду за діяльністю опікуна ОСОБА_2 .
На вказане судове рішення 22 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Шандула О.О. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення цивільної дієздатності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно поклав в основу рішення виключно висновок судово-психіатричної експертизи, не врахувавши інші належні та допустимі докази, які свідчать про суттєве покращення психічного стану ОСОБА_1 , адаптацію до соціального середовища, здатність до самообслуговування, трудову діяльність, орієнтацію в часі та просторі, а також вміння усвідомлювати значення своїх дій. Висновок експерта має оціночний характер та не підтверджує неспроможність заявника усвідомлювати значення своїх дій у повсякденному житті. Суд не врахував, що опікун ОСОБА_2 виїхала за кордон і самоусунулася від виконання покладених на неї обов'язків, за місцем реєстрації не проживає, фактичне місце проживання не повідомляє, їй призупинені виплати державної соціальної допомоги інвалідам II групи, що є окремою підставою для перегляду попереднього рішення про визнання особи недієздатною. Посилався на висновки Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 161/24704/15-ц, де зазначено, що сам факт психічного захворювання не є безумовною підставою для визнання недієздатності, та від 01 грудня 2021 року у справі № 554/6239/19 про те, що має значення не лише експертиза, а і фактична поведінка особи, її здатність до самообслуговування, взаємодія із соціумом, виконання обов'язків, участь у трудовій діяльності.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 , його представника адвоката Шандулу О.О., які підтримали апеляційну скаргу, представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Харківської міської ради Мельник Т. В., яка розгляд апеляційної скарги поклала на розсуд суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 перебуває під наглядом в КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» Харківської міської ради з 2007 року з діагнозом шизофренія, параноідна форма, що підтверджується листом від 25 червня 2024 року № 1655 (а.с. 30).
ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, непрацездатний, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК № 750280 від 27 травня 2021 року (а.с. 13-14).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2009 року по справі № 2о-15 ОСОБА_3 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено йому опікуна ОСОБА_2 (а.с. 10-11).
З листа Відділу превентивної, поточної та ретроспективної верифікації Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району ХМР від 10 листопада 2023 року № 3709/579-23 вбачається, що ОСОБА_2 призупинені виплати державної соціальної допомоги інвалідам II групи, оскільки за результатами верифікації виявлено, що документ, який посвідчує особу (у членів родини), та реєстраційний номер облікової картки платника податків визнані недійсними (а.с. 7).
Згідно даних ДПС України відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01 січня 2021 року по 23 серпня 2024 року немає (а.с. 33, 38-39).
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2024 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу (а.с. 45-46).
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 324 від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 на теперішній час страждає на психічний розлад у формі шизофренії параноїдної, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 54-56).
У висновку експерта вказано, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, представленої медичної документації, ОСОБА_1 з 2006 року неодноразово перебував на лікуванні в психіатричних закладах, в тому числі відносно нього призначали примусові заходи медичного характеру. Остання госпіталізація ОСОБА_1 в психіатричний заклад була в 2019 році, після якої ОСОБА_1 спостерігається лікарем-психіатром амбулаторно. В медичній документації психопродуктивних розладів після 2019 року не описувалося, антипсихотичне лікування не призначалося. При цьому ОСОБА_1 на даний час формально адаптований в соціальному житті, веде звичайний спосіб життя. В даний час у ОСОБА_1 відсутні психотичні розлади, грубі структурно-логічні порушення мислення, а наявні постпсихотичні зміни у вигляді негрубого резонерства, схильності до раціоналізації своєї поведінці в минулому відповідають критеріям шизофренії параноїдній, стану ремісії (ремісія «В»), проте ступінь зниження критичних передумов поряд зі змінами в емоційно-вольовій сфері такі, що ОСОБА_1 не може повно та чітко усвідомлювати наслідки своїх дій, здійснювати контроль над своєю поведінкою.
Частиною першої статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Цивільна дієздатність є важливою складовою правосуб'єктності фізичної особи, що дозволяє їй виступати учасником цивільних відносин у повній мірі, своїми діями набувати цивільних прав та виконувати цивільні обов'язки.
В окремих випадках, визначених актами цивільного законодавства, особа може бути обмежена у дієздатності або взагалі визнана недієздатною.
Відповідно до частин першої-другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (стаття 55 ЦК України).
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Особі може бути призначений один чи кілька опікунів (частина перша статті 60, частина п'ята статті 63 ЦК України).
Згідно зі статтею 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки і піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 300 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім'ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.
За правилами частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
У відповідності до п. 2 ч. 1 статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Метою проведення судово - психіатричної експертизи при розгляді зазначеної категорії цивільних справ є з'ясування наявності чи відсутності підстав для визнання фізичної особи недієздатною, а саме: встановлення наявності або відсутності психічного розладу у особи; з'ясування, чи є психічний розлад здоров'я конкретної особи стійким і хронічним або тимчасовим, а також визначення ступеня впливу цього розгляду на здатність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом і з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У справах про поновлення дієздатності є обов'язковим проведення судово-психіатричної експертизи, яка призначається за ухвалою судді. Громадянина може бути поновлено в дієздатності лише при наявності висновку судово-психіатричної експертизи про значне поліпшення його стану здоров'я або видужання.
Таким чином, суд поновлює цивільну дієздатність особи у разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи.
У справі «Станев проти Болгарії' ЄСПЛ вказав, що право звертатися до суду щодо поновлення дієздатності є одним із найважливіших прав для відповідних осіб, адже у разі ініціювання такої процедури вона буде вирішальною для всіх прав і свобод, на які впливає визнання недієздатності. Стаття 6 § 1 Конвенції повинна тлумачитися як така, що в принципі гарантує кожному, кого було оголошено обмежено дієздатним, прямий доступ до суду з метою розгляду питання про поновлення своєї дієздатності.
При розгляді таких справ необхідно враховувати доводи конкретної заяви та вживати всі передбачені цивільним процесуальним законом засоби для з'ясування об'єктивних обставин, які можуть свідчити про поновлення у особи здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 324 від 14 травня 2025 року ОСОБА_1 на теперішній час страждає на психічний розлад у формі шизофренії параноїдної, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У висновку зазначено, що ОСОБА_1 на даний час формально адаптований в соціальному житті, веде звичайний спосіб життя, у нього відсутні психотичні розлади, грубі структурно-логічні порушення мислення, а наявні постпсихотичні зміни у вигляді негрубого резонерства, схильності до раціоналізації своєї поведінці в минулому відповідають критеріям шизофренії параноїдній, стану ремісії (ремісія «В»), проте ступінь зниження критичних передумов поряд зі змінами в емоційно-вольовій сфері такі, що ОСОБА_1 не може повно та чітко усвідомлювати наслідки своїх дій, здійснювати контроль над своєю поведінкою.
Оскільки висновком судово-психіатричної експертизи не підтверджено факт видужання або значного поліпшення психічного стану ОСОБА_3 , якого раніше за рішенням суду від 02 жовтня 2009 року визнано недієздатним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність встановлених законом підстав для скасування рішення суду про визнання цієї особи недієздатною та поновлення її цивільної дієздатності, а також припинення над нею опіки.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо того, що суд безпідставно поклав в основу рішення виключно висновок судово-психіатричної експертизи, не врахувавши інші докази, які свідчать про суттєве покращення психічного стану ОСОБА_1 та вміння усвідомлювати значення своїх дій; що висновок експерта має оціночний характер та не підтверджує неспроможність заявника усвідомлювати значення своїх дій у повсякденному житті, колегія суддів відхиляє, оскільки визначення наявності або відсутності психічного розладу, а також його стійкості або тимчасовості є виключною компетенцією лікарів - психіатрів.
Висновок судово-психіатричної експертизи, якою встановлюється видужання або значне поліпшення психічного стану фізичної особи, яка була визнана недієздатною, є єдиною підставою для скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності цієї фізичної особи.
Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 756/6851/18 (провадження № 61-18754св19), від 04 жовтня 2021 року у справі № 626/1294/20 (провадження № 61-9311св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 442/1422/20 (провадження № 61-20131св21), від 24 січня 2023 року у справі № 756/12598/17 (провадження № 61-10287св22), від 05 травня 2025 року у справі № 759/3986/23 (провадження № 61-15841св24).
Будь-яких інших належних та допустимих доказів психічного стану заявника матеріали справи не містять, з клопотанням про призначення повторної експертизи заявник не звертався.
Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 161/24704/15-ц та від 01 грудня 2021 року у справі № 554/6239/19, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі судові рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Щодо самоусунення опікуна заявника - ОСОБА_2 від виконання покладених на неї обов'язків, що такі обставини не є підставою для скасування рішення про визнання особи недієздатною і поновлення її дієздатності, однак свідчать про необхідність здійснення органом опіки та піклування нагляду за діяльністю опікуна з метою визначення наявності підстав для вжиття заходів щодо звільнення ОСОБА_4 від обов'язків опікуна у порядку ст. 75 ЦК України і Правил опіки та піклування, заміни опікуна чи призначення ще одного опікуна, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави (частина 2 ст. 299 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04 травня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина