ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/586/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши у порядку письмого провадження апеляційні скарги Приватного підприємства "Дар Ланів" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 (суддя Коваль С.М.)
по справі №915/586/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" (колишня назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватутіна")
до Приватного підприємства "Дар Ланів"
про відшкодування збитків у сумі 41409,71 грн,
(суддя першої інстанції: Коваль С.М., дата та місце ухвалення рішення: 06.02.2026, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв),
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства "Дар Ланів" (далі - Відповідач) у якому просило стягнути з Приватного підприємства "Дар Ланів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" відшкодування вартості знищеного майна у сумі 41409,71 грн та стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовував тим, що 29.04.2021 між ним та Приватним підприємством "Агротех" укладено Договір суборенди землі, а саме: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, яка знаходиться на території Казанківської сільської ради Баштанського (раніше - Казанківського) району Миколаївської області, у подальшому власник цієї земельної ділянки змінився у зв'язку із виділом земельної частки (паю) із земель комунальної власності громадянину Константинову Євгенію Дмитровичу, втім на час реєстрації права власності Константинова Є.Д. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" вже засіяло земельну ділянку ділянку.
Пізніше Приватне підприємство "Дар Ланів" орендувало ділянку у ОСОБА_1 з 17.10.2023 року з наміром провести посівні роботи на зазначеній земельній ділянці.
Такими діями Відповідача, на думку Позивача, йому завдано прямі збитки у заявленому розмірі у вигляді понесених витрат на обробіток спірної земельної ділянки, зокрема, витрат на посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, підготовку ґрунту, посівні роботи, полив, тощо, котрі, на підставі ст. 224 Господарського кодексу України, належать відшкодувати за рахунок Приватного підприємства "Дар Ланів".
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у даній справі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватутіна" - відмовлено в повному обсязі.
Суд першої інстанції у своєму рішенні виходив із того, що відшкодування шкоди можливе за наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, при цьому Відповідач не довів відсутності своєї вини, а вимоги про відшкодування збитків є правомірним способом захисту прав землекористувача.
Водночас місцевий господарський суд вказав, що обов'язковою передумовою визначення розміру збитків є складення та затвердження відповідного комісійного акта, який у матеріалах справи відсутній, а подані Позивачем докази не підтверджують належним чином ні розміру заявлених збитків, ні їх зв'язку зі спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим позовні вимоги в заявленому розмірі є недоведеними та не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у даній справі № 915/586/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Приватного підприємства "Дар Ланів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" відшкодування вартості знищеного майна у сумі 41 409,71 грн.
У своїй апеляційній скарзі Позивач зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального оскільки не дослідив і не надав належну оцінку частині доказів Позивача та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки норми вказаного ним у своєму рішенні Порядку не підлягають застосуванню до фактичних обставин справи.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо недоведеності витрат, оскільки подані фінансово-господарські документи у сукупності підтверджують понесення витрат саме на спірній земельній ділянці, яка входить до складу поля, облік робіт по якому здійснюється узагальнено;
Також Позивач стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, не дослідив акт обстеження ділянки та не з'ясував усіх обставин справи, що призвело до невідповідності висновків фактичним обставинам; вказує, що право Позивача на відшкодування збитків та збирання врожаю прямо передбачене законодавством, а факт заподіяння шкоди та вина Відповідача встановлені.
На переконання Апелянта, Господарський суд Миколаївської області безпідставно застосував положення Порядку визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, оскільки спірні правовідносини ним не регулюються та не підпадають під визначений ним вичерпний перелік підстав та вважає, що спір підлягає вирішенню на підставі спеціального закону та норм цивільного законодавства, які передбачають повне відшкодування збитків, у зв'язку з чим рішення є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Із зазначеним рішенням Господарського суду Миколаївської області також не погодилося Приватне підприємство "Дар Ланів" та також звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у даній справі, виключивши з неї висновки суду про те, що "Відповідачем не доведено, що шкоду заподіяно не з його вини" та "Отже, вимога про стягнення з ПП "Дар Ланів" майнових збитків, заподіяних знищенням посівів, які були наявні на земельній ділянці обґрунтованою" а резолютивну частину та інші висновки (в іншій частині) рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 року у справі № 915/586/24 - залишити без змін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" та Приватного підприємства "Дар Ланів" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/586/24.
16.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/586/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 поновлено Приватному підприємству "Дар Ланів" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дар Ланів" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24; вирішено розглянути апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дар Ланів" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24.
Також 26.03.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Казанка-Агро» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 у справі №915/586/24.
01.04.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватному підприємству "Дар Ланів" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро".
У своєму відзиві Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги Позивача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та переоцінці доказів.
Так на переконання Відповідача доводи Апелянта про доведеність факту виконання робіт на спірній ділянці та наявності посівів є безпідставними, оскільки внутрішній бухгалтерський облік із присвоєнням умовних назв масивам (зокрема «Поле №61/1») не підтверджує об'єктивної наявності сходів станом на 16.10.2023 та не доводить існування життєздатних посівів саме на спірній ділянці; при цьому Позивач не надав доказів часу та обставин нібито знищення посівів.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що Акт обстеження від 25.10.2023 складений в односторонньому порядку без участі Відповідача та власника земельної ділянки, а тому не є належним і допустимим доказом, так само як і протокол огляду місця події від 09.11.2023, який оформлений з істотними порушеннями процесуального закону та не може підтверджувати відповідні обставини.
Відповідач у своєму відзиві стверджує, що доводи Апелянта щодо неправильного застосування норм матеріального права є помилковими, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальним Порядком №284, який передбачає обов'язкову процедуру визначення та відшкодування збитків. Відповідач у своєму відзиві вказує, що Позивач не дотримався цієї процедури, не створив комісію, не залучив уповноважених осіб та не оформив належний акт, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визначення та стягнення збитків, а поданий розрахунок має абстрактний характер і не підтверджений належними доказами.
Також Відповідач зазначає, що у його діях відсутній склад цивільного правопорушення, оскільки право користування земельною ділянкою набуте на законних підставах, а ділянка була передана без посівів та прав третіх осіб.
Приватне підприємство "Дар Ланів" у своєму відзиві стверджує, що він діяв добросовісно, не мав інформації про можливі посіви Позивача, а тому відсутні протиправність поведінки та вина як обов'язкові умови відповідальності.
Таким чином, Відповідач вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про недоведеність факту наявності посівів, розміру збитків та відсутність протиправної поведінки Відповідача, у зв'язку з чим рішення про відмову в позові є законним та обґрунтованим.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Відповідача не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційні скарги та відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2012 року між Казанківською селищною радою та Приватним підприємством "АГРОТЕХ" було укладено Договір оренди землі відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Казанківської селищної ради від 18 серпня 2020 року №666/25 «Про затвердження (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі в оренду приватному підприємству "Агротех" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (не витребувана частка пай)» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Казанківської селищної ради (за межами населеного пункту с. Михайлівка) кадастровий номер 4823683200:10:000:0082.
П. 2. зазначеного Договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4823683200:10:000:0082 загальною площею 10,4751 га у тому числі 10,4751 га для ведення сільськогосподарського виробництва (рілля).
Згідно з п. 23. Договору оренди на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб, а саме орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення за письмовою згодою орендодавця.
Відповідно до п. 39 Договору оренди розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі витребування земельної частки (паю).
29.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТУТІНА" та Приватним підприємством "АГРОТЕХ" було укладено Договір суборенди про строкове платне володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності площею 10,47 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, яка знаходиться на території Казанківської сільської ради Баштанського (раніше - Казанківського) району Миколаївської області.
П. 7. Договору суборенди встановлено, що Договір укладено строком до закінчення договору оренди.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 356184700 від 12.05.2021 за Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТУТІНА" було зареєстроване право суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, площею: 10.4751 га, строком до 01.12.2027.
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав за № 350321182 від 13.10.2023, земельна ділянка за кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, площею: 10.4751 га була зареєстрована 10.10.2023 за власником - ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування щодо об'єкта речового права серія та номер:883/24, виданий 29.09.2023, видавник Казанківська селищна рада.
В матеріалах справи наявний Договір оренди земельної ділянки від 16.10.2023 укладений між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та Приватним підприємством "Дар Ланів" (Орендарем).
Відповідно до п.1.1. Договору оренди земельної ділянки Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка зхаодиться в межах Казанківської селищної ОТГ та належить Орендодавцю на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №52110729 від 10.10.2023.
Згідно з пунктом 2.1 Договору оренди земельної ділянки земельна ділянка, що передається в оренду має наступні характеристики:
2.1.1. загальна площа 10,4751 та складається з 1 (однієї) окремої ділянки, що має наступні характеристики:
2.1.2. ділянка 1:
2.1.2.1. загальна площа - 10,4751 га;
2.1.2.2. категорія земель - рілля;
2.1.2.3. кадастровий номер: 4823683200:10:000:0082;
2.1.2.4. нерухоме майно - відсутнє;
2.1.2.5. інші об'єкти інфраструктури - відсутні;
2.1.2.6. нормативно грошова оцінка на момент укладення договору - 299978,99 грн;
2.1.2.7. недоліки - відсутні;
2.1.2.8. інші особливості - відсутні.
П. 3.1. Договору оренди земельної ділянки передбачено, що Договір укладено на 10 (десять) років з право поновлення Договору оренди.
Земельна ділянка вважається переданою Орендодавцем Орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (п.6.2. Договору оренди земельної ділянки).
В матеріалах справи містить Акт приймання - передачі земельної ділянки від 16.10.2023 до Договору оренди земельної ділянки від 16.10.2023, укладений між Константиновим Євгенієм Дмитровичем (Орендодавцем) та Приватним підприємством "Дар Ланів" (Орендарем).
Відповідно до п.1. Акту Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування земельну ділянку 4823683200:10:000:0082, загальною площею 10,4751 га, яка знаходиться в межах Казанківської селищної ОТГ (за межами населеного пункту с. Нововолодимирівка) без будь-яких зауважень.
П. 2. Акту передбачено, що орендодавець підтверджує, що будь-які недоліки, особливості, права вимоги, обтяження третіх осіб на земельну ділянку - відсутні.
Згідно з пунктом 3 Акту орендодавець підтверджує, що земельна ділянка необроблена, посіви та сходи культур третіх осіб чи права на них - відсутні.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, площею 10,4751 га, власником якої є ОСОБА_1 , зареєстровано 17.10.2023 за Приватним підприємством "Дар Ланів" на підставі договору оренди землі від 16.10.2023.
У матеріалах справи містяться дорожні (облікові) листи трактора (таркториста) ТОВ "Ватутіна" від 13.07.2023, 18.08.2023, 19.08.2023, 02.09.2023 та 03.09.2023, згідно з якими відображено виконання робіт з дискування та посіву зернових культур із внесенням добрив на полях із внутрішніми позначеннями Н-70/1, Н-70/2, Н-61/1, Н-61/2.
Також у матеріалах справи наявний витяг табельного обліку земель, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082 віднесена до табельного номера 61/1.
Крім того, до матеріалів справи долучено Акт огляду (обстеження) земельної ділянки від 25.10.2023, складений за участю представників органу місцевого самоврядування та представників ТОВ "Ватутіна", відповідно до якого на момент обстеження земельна ділянка зазначена як оброблена та засіяна озимою пшеницею, про що вказано з огляду на наявність сходів культури.
Разом з тим у матеріалах справи міститься Акт про знищення майна від 07.11.2023, складений представниками ТОВ "Ватутіна", у якому зазначено про відсутність посівів озимої пшениці на спірній земельній ділянці та наявність виконаних робіт з дискування, внаслідок чого, за змістом акту, посіви були знищені.
Також до матеріалів справи долучено службову записку керуючого відділенням Дона Ю.О., адресовану директору ТОВ "Ватутіна", в якій повідомляється про розмову з директором ПП "Дар Ланів", під час якої зазначалося про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ..
Протоколом огляду 09.11.2023 встановлено, що на ділянці виконано дискування, але на краю ділянки є сліди сходів пшениці.
Також у матеріалах справи наявний розрахунок собівартості пшениці озимої (сума витрат по полю 61/1), відповідно до якого загальна сума витрат становить 41409,71 грн.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Відповідно до частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частинами першою-четвертою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначила, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11).
Склад цивільного правопорушення, за наявності якого стягуються збитки, досліджується і встановлюється судом не на момент його виявлення, зумовленого поведінкою його посадової особи, а на момент вчинення цього правопорушення.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
У деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, враховуючи презумпцію вини завдавача шкоди у цивільних правовідносинах, Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, істинність твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню Позивачем перед судом.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Як встановлено ч.ч. 1-4 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.
Нерозподілені (невитребувані) земельні паї не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад, а тому надання таких ділянок у користування (оренду) здійснюється без проведення земельних торгів на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування (подібна позиція також відображена у постанові КГС ВС від 28.10.2020 у справі №923/965/19, від 13.09.2022 у справі № 909/1079/21).
Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно із ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У відповідності до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Як встановлено судовою колегією, 01.12.2020 між Казанківською селищною радою та ПП "АГРОТЕХ" укладено Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Умовами Договору оренди передбачено, що передана в оренду земельна ділянка є невитребуваною часткою (паєм), у зв'язку з чим пунктом 39 Договору оренди встановлено можливість його розірвання в односторонньому порядку у разі витребування такої земельної частки (паю).
Поміж тим, 29.04.2021 між ТОВ "ВАТУТІНА" та ПП "АГРОТЕХ" укладено Договір суборенди цієї ж земельної ділянки площею 10,47 га, строк дії якого, відповідно до пункту 7 Договору суборенди, визначено до закінчення строку дії договору оренди.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 350321182 від 13.10.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, площею 10,4751 га, зареєстрована 10.10.2023 за Константиновим Євгенієм Дмитровичем на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 883/24 від 29.09.2023, прийнятого Казанківською селищною радою.
Отже, після державної реєстрації права власності за Константиновим Євгенієм Дмитровичем, Договір оренди від 01.12.2012 та Договір суборенди від 29.04.2021 припинили свою дію у зв'язку з витребуванням земельної ділянки та подальшою передачею її у приватну власність.
З наведеного вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082 фактично перебувала у користуванні Позивача на підставі договору суборенди до моменту державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку.
Позивач, звертаючись з позовом до Відповідача, зазначав, що на момент реєстрації права власності на спірну земельну ділянку вона була засіяна Позивачем озимою пшеницею.
На підтвердження своєї позиції Позивачем подано дорожні (облікові) листи трактора (тракториста) від 13.07.2023, 18.08.2023, 19.08.2023, 02.09.2023 та 03.09.2023, з яких вбачається, що на полі з табельним № 61/1, до якого віднесено земельну ділянку з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, виконувалися роботи з дискування, а також роботи з посіву із внесенням добрив.
На переконання Позивача, Відповідачем було знищено посіви, які йому належали та були наявні на земельній ділянці, на підтвердження чого Позивач посилається на Акт про знищення майна від 07.11.2023, складений представниками ТОВ "ВАТУТІНА", у якому зазначено про відсутність посівів озимої пшениці на спірній земельній ділянці та наявність виконаних робіт з дискування, внаслідок чого, за змістом цього акта, посіви були знищені, при цьому особу (виконавця) таких робіт не зазначено.
Як було зазначено, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Судова колегія зауважує, що відповідно до Акта приймання-передачі земельної ділянки від 16.10.2023 до Договору оренди земельної ділянки від 16.10.2023, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Приватним підприємством "Дар Ланів" (орендарем) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823683200:10:000:0082, орендодавець підтвердив, що земельна ділянка є необробленою, а посіви та сходи культур третіх осіб, а також права на них відсутні.
З наведеного вбачається, що на момент передачі земельної ділянки в оренду Відповідачу будь-які посіви на ній були відсутні, а сама земельна ділянка перебувала у стані необробленої. Відповідач прийняв її саме в такому стані, що прямо зафіксовано в Акті приймання-передачі від 16.10.2023 та підтверджено підписом власника земельної ділянки, який засвідчив відсутність посівів, сходів сільськогосподарських культур та прав третіх осіб на них.
Судова колегія зауважує, що поданий Позивачем Акт огляду (обстеження) земельної ділянки, в якому зазначено про її обробіток та засівання озимою пшеницею з підтвердженням наявності сходів культури, складений 25.10.2023, тобто після державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 (10.10.2023) та після передачі земельної ділянки в оренду Відповідачу (17.10.2023). Крім того, зазначений акт був складений за відсутності як власника земельної ділянки, так і її орендаря.
З огляду на викладене, судова колегія критично оцінює зазначений акт як доказ, оскільки він складений у період, коли земельна ділянка вже перебувала у користуванні інших осіб, без забезпечення участі зацікавлених сторін та належних гарантій його об'єктивності.
Враховуючи наведене, судова колегія доходить висновку, що Позивачем не доведено наявності протиправної та винної поведінки Відповідача у спірних правовідносинах, оскільки не подано належних, допустимих та достовірних доказів того, що саме Відповідач вчинив дії, які могли б свідчити про знищення посівів Позивача.
Відсутність хоча б одного із елементів складу цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності.
Зазначене є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за відсутності доведеного складу цивільного правопорушення підстави для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності відсутні.
Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що Відповідачем не доведено, що шкоду завдано не з його вини. З таким висновком судова колегія не погоджується та вважає, що у спірних правовідносинах відсутня вина Відповідача, з огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності належних та допустимих доказів протиправної поведінки Відповідача, а відтак і причинного зв'язку між його діями та заявленими Позивачем збитками. Відповідно, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість стягнення з Приватного підприємства "Дар Ланів" майнових збитків, нібито заподіяних знищенням посівів, які були наявні на земельній ділянці.
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача, однак помилково навів мотиви, з яких виходив при ухваленні рішення. У зв'язку з цим судова колегія погоджується з резолютивною частиною рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, однак з мотивів, викладених у цій постанові суду апеляційної інстанції.
Доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим судова колегія вбачає підстави для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом виключення з неї висновків про те, що «Відповідачем не доведено, що шкоду заподіяно не з його вини» та «вимога про стягнення з ПП "Дар Ланів" майнових збитків, заподіяних знищенням посівів, які були наявні на земельній ділянці, є обґрунтованою».
Разом з тим доводи Позивача, викладені у його апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а тому судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 2 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України). Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дар Ланів" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24 слід задовольнити та змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 - залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Позивача.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дар Ланів" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24 - задовольнити.
3. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2026 по справі №915/586/24, виклавши її в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишити без змін.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казанка-Агро" (56001, Україна, Баштанський р-н, Миколаївська обл., селище Казанка (з), вулиця Молодіжна, будинок 86; код ЄДРПОУ: 40126377) на користь Приватного підприємства "Дар Ланів" (56023, Україна, Баштанський р-н, Миколаївська обл., село Миколо-Гулак, вулиця Першотравнева, будинок 84; код ЄДРПОУ: 38462631) 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
6. Матеріали справи №915/586/24 повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош