ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4390/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді: Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши у порядку письмого провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 (суддя Демченко Т.І.)
по справі №916/4390/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
до Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича
про стягнення заборгованості в розмірі 28477,45 грн,
(суддя першої інстанції: Демченко Т.І., дата та місце ухвалення рішення: 02.02.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
29.10.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича (далі - Відповідач), з вимогами, щодо стягнення заборгованість за Кредитним договором в розмірі 28477,45 грн, з яких: 11596,81 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 16880,64 грн прострочених платежів по процентах.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на порушення Відповідачем умов Договору від 27.07.2025 № 467287-КС-002 про надання кредиту в частині своєчасного повернення кредитних коштів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 11 596,81 грн прострочених платежів за тілом кредиту, 16 880,64 грн прострочених платежів за процентами, 2422,40 грн судового збору.
Місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що між сторонами виникли господарські зобов'язання у зв'язку з укладанням Договору кредитування в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також Законом України "Про електронну комерцію''.
Суд першої інстанції вказав, що Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у сумі 18000,00 грн, які мали бути повернуті разом з нарахованими процентами та комісією згідно з графіком платежів, встановленим у Договорі та Додатковій угоді, у строк до 22.02.2024, проте Відповідач проігнорував взяті на себе зобов'язання.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" цілком правомірно заявило до стягнення з ФОП Бритова В.С. 11596,81 грн прострочених платежів за тілом кредиту, 16880,64 грн прострочених платежів за процентами.
Не погоджуючи з таким рішенням, Фізична особа-підприємець Бритов Владислав Сергійович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у даній справі - скасувати та стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати: витрати на сплату судового збору у розмірі 2906,88 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
На переконання Апелянта оскаржуване рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки не отримував ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками та судових повісток, у зв'язку з чим був позбавлений можливості подати відзив та надати свої заперечення. Про наявність рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 року Відповідач дізнався випадково через застосунок «Дія».
Апелянт вказує, що ним виконано зобов'язання за Кредитним договором від 27.07.2025 № 467287-КС-002 у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами, а також інформацією з Українського бюро кредитних історій про закриття кредитного договору.
Разом з тим Відповідач зазначає, що надані ним докази мають істотне значення для правильного вирішення спору, однак не могли бути подані до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
На думку Апелянта, суд першої інстанції ухвалив рішення без повного та всебічного з'ясування обставин справи, на підставі неналежних та недостовірних доказів, що призвело до помилкового висновку про наявність заборгованості.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4390/25 залишено без руху; встановлено Апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
04.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої Апелянтом надано докази доплати судового збору у розмірі 726,72 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4390/25; вирішено розглянути апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 по справі №916/4390/25 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4390/25.
10.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4390/25.
Крім того 10.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У своєму клопотанні Відповідач просить приєднати до матеріалів справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" від 24.02.2026 про відсутність претензій до позичальника Бритова В.С. за Договором №467287-КС-002 від 27.07.2023.
Апелянт зазначає, що не мав можливості подати вказаний доказ ані до суду першої інстанції, ані під час подання апеляційної скарги з причин, що об'єктивно від нього не залежали, оскільки відповідну довідку він отримав лише 10.03.2026.
Крім того Відповідач стверджує, що вказана довідка підтверджує його апеляційної скарги, ним було в повному обсязі виконано свої зобов'язання за Кредитним договором від 27.07.2023 року №467287-КС-002.
Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Бритов В.С. (Позичальник) укладено Договір № 467287-КС-002 про надання кредиту (Договір), (Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 18000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (кредит), а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (Правила). Строк кредиту: 24 тижні; процента ставка: в день 2,00000000, фіксована; комісія за надання кредиту: 2700,00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 18000,00 грн; термін дії Договору: до 16.11.2023; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 37840,00 грн.
Згідно з п. 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти) нараховуються за ставкою вказаною у п.1 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
Пунктом 3 Договору встановлено графік платежів:
1. Дата: 10.08.2023; залишок по основній сумі кредиту: 18000,00 грн; проценти за користування кредитом: 3137,40 грн; комісія за надання кредиту: 1592,60 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
2. Дата: 24.08.2023; залишок по основній сумі кредиту: 18000,00 грн; проценти за користування кредитом: 2928,24 грн; частковий платіж основної суми: 694,36 грн; комісія за надання кредиту: 1107,40 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
3. Дата: 07.09.2023; залишок по основній сумі кредиту: 17305,64 грн; проценти за користування кредитом: 2815,40 грн; частковий платіж основної суми: 1914,60 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
4. Дата: 21.09.2023; залишок по основній сумі кредиту: 15391,04 грн; проценти за користування кредитом: 2503,90 грн; частковий платіж основної суми: 2226,10 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
5. Дата: 05.10.2023; залишок по основній сумі кредиту: 13164,94 грн; проценти за користування кредитом: 2141,72 грн; частковий платіж основної суми: 2588,28 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
6. Дата: 19.10.2023; залишок по основній сумі кредиту: 10576,66 грн; проценти за користування кредитом: 1720,60 грн; частковий платіж основної суми: 3009,40 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
7. Дата: 02.11.2023; залишок по основній сумі кредиту: 7567,26 грн; проценти за користування кредитом: 1231,02 грн; частковий платіж основної суми: 3498,98 грн; загальний платіж 4730,00 грн;
8. Дата: 16.11.2023; залишок по основній сумі кредиту: 4068,28 грн; проценти за користування кредитом: 661,72 грн; частковий платіж основної суми: 4068,28 грн, загальний платіж 4730,00 грн.
Усього проценти за користування кредитом: 17140,00 грн; частковий платіж основної суми: 18000,00 грн; комісія за надання кредиту: 2700,00 грн; загальний платіж: 37840,00 грн.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту за Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та відповідно укладає Договір (п.5 Договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами (Правила), які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п.14 Договору).
Позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Договором про надання кредиту та додаткової угоди, до закінчення терміну дії Договору (п.4.2.2.2 Правил).
Кредитодавець зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати укладення Договору (додаткової угоди) надати кредит (суму збільшення) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту (можливе перерахування суми кредиту (суми збільшення) однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки, відкритий на ім'я Позичальника або по реквізитам рахунку, відкритого на ім'я Позичальника (п.4.3.2.1 Правил).
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Договору (додаткової угоди). Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику протягом всього строку кредитування (п.5.2 Правил).
Нарахування комісії здійснюється в момент укладання Договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (п.5.3 Правил).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого Договором про надання кредиту або додаткової угоди. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору про надання кредиту (додатковою угодою), при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця (п.5.5 Правил).
05.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" та Фізичною особою-підприємцем Бритов В.С. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору (Електронна форма), відповідно до умов якої, зокрема, внесено зміни в п.1 Договору: "Термін дії Договору: до 22.02.2024'' та погоджено новий графік платежів для погашення заборгованості:
1. Дата: 19.10.2023; залишок по основній сумі кредиту: 15192,38 грн; борг по несплаченим процентах: 4010,83 грн; проценти за користування кредитом: 1853,60 грн; частковий платіж по процентах: 2365,00 грн;
2. Дата: 02.11.2023; залишок по основній сумі кредиту: 15192,38 грн; борг по несплаченим процентах: 3499,43 грн; проценти за користування кредитом: 1853,60 грн; частковий платіж по процентах: 2365,00 грн;
3. Дата: 16.11.2023; залишок по основній сумі кредиту: 15192,38 грн; борг по несплаченим процентах: 2988,03 грн; проценти за користування кредитом: 1853,60 грн; частковий платіж по процентах: 2365,00 грн;
4. Дата: 30.11.2023; залишок по основній сумі кредиту: 15192,38 грн; проценти за користування кредитом: 1853,60 грн; частковий платіж по процентах: 2365,00 грн;
5. Дата: 14.12.2023; залишок по основній сумі кредиту: 15192,38 грн; проценти за користування кредитом: 2471,56 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 293,21 грн; частковий платіж по процентах: 4436,79;
6. Дата: 28.12.2023; залишок по основній сумі кредиту: 14899,17 грн; проценти за користування кредитом: 2423,82 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 2306,18 грн; частковий платіж по процентах: 2423,82 грн;
7. Дата: 11.01.2024; залишок по основній сумі кредиту: 12592,99 грн; проценти за користування кредитом: 2048,62 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 2681,38 грн; частковий платіж по процентах: 2048,62 грн;
8. Дата: 25.01.2024; залишок по основній сумі кредиту: 9911,61 грн; проценти за користування кредитом: 1612,38 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 3117,62 грн; частковий платіж по процентах: 1612,38 грн;
9. Дата: 08.02.2024; залишок по основній сумі кредиту: 6793,99 грн; проценти за користування кредитом: 1105,30 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 3624,70 грн; частковий платіж по процентах: 1105,30 грн;
10. Дата: 22.02.2024; залишок по основній сумі кредиту: 3169,29 грн; проценти за користування кредитом: 515,62 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 3169,29 грн; частковий платіж по процентах: 515,62 грн;
Усього процентів за користування кредитом: 17591,70 грн; частковий платіж основної суми кредиту: 15192,38 грн; частковий платіж по процентах: 21602,53 грн.
В матеріалах справи наявний документ під назвою "Візуальна форма послідовності дій Клієнта" зі змісту якого вбачається, що Фізична особа-підприємець Бритов Владислав Сергійович та Товариство з обмеженою "Бізнес позика" вчинили наступні дії щодо укладення електронного Договору про надання кредиту№ 467287-КС-002 від 27.07.2023 в інформаційно -телекомунікаційній системі Товариства на відповідному сайті:
- 27.07.2023 у проміжок часу з 10 год. 52 хв. по 19 год. 36 хв. ФОП Бритов В.С. на сайті www.my.bizpozyka.com вчинив дії, необхідні для укладення електронного Договору, зокрема, використовуючи номер телефону, ідентифікувався в системі, зайшов до особистого кабінету, надав інформацію для формування належної пропозиції клієнту, ознайомився з офертою та прийняв її умови, надіславши акцепт до ТОВ "Бізнес позика" та підписавши договір одноразовим ідентифікатором UA-9823;
Також в матеріалах справи наявний документ під назвою "Візуальна форма послідовності дій Клієнта" зі змісту якого вбачається, що Фізична особа-підприємець Бритов Владислав Сергійович та Товариство з обмеженою "Бізнес позика" вчинили наступні дії щодо укладення Додаткової угоди 1 до Договору про надання кредиту№ 467287-КС-002 від 27.07.2023 в інформаційно -телекомунікаційній системі Товариства на відповідному сайті:
- 05.10.2023 у проміжок часу з 11 год. 23 хв. по 11 год. 25 хв. ФОП Бритов В.С. на сайті www.my.bizpozyka.com вчинив дії, необхідні для укладення додаткової угоди Договору, надіславши акцепт до ТОВ "Бізнес позика" та підписавши договір одноразовим ідентифікатором UA-4682.
Відповідно до Листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" направленого ТОВ "Бізнес Позика", було підтверджено, що в рамках Договору по надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інстарукції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок з номером платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , платник- ТОВ "Бізнес Позика" з призначення платежу: Перерах. Коштів Бритов В.С. ІПН НОМЕР_2 зг. До кредитного дог. №467287-КС-002 від 27.07.2023 Без ПДВ.
В матеріалах справи міститься довідка від 26.11.2025 за № БТ/Е - 19051 про рух коштів по картці від 22.11.2025 клієнта ОСОБА_1 , по картці НОМЕР_3 за період з 27.07.2023 по 22.02.2024, яку надано Акціонерним товариством "Універсал Банк" на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03 листопада 2025 року.
Відповідно до зазначеного документу 27.07.2023 о 10:55:13 на картку клієнта - ОСОБА_1 було зараховано суму у розмірі 18 000,00 грн.
Також в матеріалах справи міститься розрахунок суми заборгованості Позичальника - ОСОБА_1 , за яким залишок заборгованості згідно Кредитного договору станом на 22.11.2025 складає суму у розмірі 28 477,45, з яких 11 596,81 грн за кредитом, 16 880,84 по відсоткам.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України). Головне, аби електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як було встановлено судовою колегією між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та Фізичною особою-підприємцем Бритовим Владиславом Сергійовичем було укладено Договір про надання кредиту № 467287-КС-002 від 27.07.2023.
Зазначене підтверджується наданим Позивачем документом під назвою "Візуальна форма послідовності дій Клієнта", в якому встановлено, що Клієнт - Фізична особа-підприємець Бритов Владислав Сергійович 27.07.2023 о 10:54:43 підписав Договір шляхом акцептування клієнтом умов оферти та надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором, зазначене не заперечується Відповідачем у його апеляційній скарзі.
На виконання умов зазначеного Договору про надання кредиту, а саме пункту 1, Позивачем було перераховано Відповідачу суму у розмірі 18 000,00 грн.
На підтвердження обставини перерахування на картковий рахунок Відповідача зазначеної суми кредиту Позивачем до матеріалів справи долучено видане Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" підтвердження, з якого вбачається, що кошти були перераховані Відповідачу на виконання укладеного з Позивачем Кредитного договору та в рамках укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів від 04.11.2020 № ПГ-5 та на підставі інструкції (замовлення) Позивача.
Крім того, факт перерахування коштів підтверджується наданим Акціонерним товариством "Універсал Банк" документом про рух коштів по картці ОСОБА_1 за № 4441114454963842, відповідно до якого 27.07.2023 о 10:55:13 на картку ОСОБА_1 було зараховано суму у розмірі 18000,00 грн.
Судова колегія зауважує, що вказане також не заперечується Відповідачем у його апеляційній скарзі.
Пунктом 1. Договору встановлено, що Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (Правила), зазначене дублюється з п. 4.2.2.2 Правил, з якими Відповідач був ознайомлений.
Умовами Договору да Додаткової угоди № 1 до нього було передбачено графік платежів для погашення заборгованості Відповідача, відповідно до яких Відповідач мав сплачувати відповідні суми основного кредиту, процентів та комісії у зазначені в них строки.
Разом з тим, судовою колегією було встановлено, що станом на 22.10.2025 у Відповідача сформувалася заборгованість перед Позивачем за Договором у розмірі 28477,45, з яких 11 596,81 грн за кредитом, 16 880,84 грн по відсоткам.
Як було зазначено, ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем на користь Позивача зазначеної суми заборгованості, а тому судова колегія доходить висновку, що Відповідач не виконав умови Договору, а тому є всі підстави вважати, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" є обґрунтованим та правильним.
Поряд з цим, посилання Відповідача у його апеляційній скарзі, що ним виконано всі зобов'язання за Кредитним договором від 27.07.2025 № 467287-КС-002 у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами, а також інформацією з Українського бюро кредитних історій про закриття кредитного договору судова колегія не приймає з огляду на наступне.
Разом з апеляційної скаргою Відповідач надає квитанції про сплату кредиту та інформацію з Українського бюро кредитних історій про закриття кредитного договору.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, зокрема, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як передбачено ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до правових позицій ВС КГС, викладених у постановах від 13.04.2021 у справі 909/722/14 та від 1 липня 2021 року по справі 46/603, положення ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Недоведеність таких обставин виключає процесуальні підстави для дослідження апеляційним судом таких додаткових доказів. Положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
У висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 зі справи 916/3130/17 та від 18.06.2020 зі справи 909/965/16, від 26.02.2019 зі справи 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Колегією суддів встановлено, що Відповідач, подаючи зазначені вище докази на підтвердження своєї позиції, не надав клопотання про їх долучення до матеріалів справи. Відсутність відповідного клопотання, а також обґрунтування неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та усталеній практиці Верховного Суду щодо порядку подання доказів в апеляційній інстанції.
За таких обставин колегія суддів не приймає зазначені докази до розгляду та не бере їх до уваги при вирішенні спору.
Щодо поданого до суду апеляційної інстанції Відповідачем клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, то судова колегія зазначає наступне.
Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом та винесення оскаржуваного рішення. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання сторонами таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.
Як вбачається з клопотання Відповідача, довідка, яка надана останньому датується лише 24.02.2026, у зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку, що зазначена довідка ТОВ "Бізнес позика" від 24.02.2026 про відсутність претензій до позичальника Бритова В.С. за Договором №467287-КС-002 від 27.07.2023 не існувала на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, отже це є новими доказами.
Окрім того, суд приймає до уваги те, що ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначає таке поняття як диспозитивність господарського судочинства. Відповідно до ч. 1, 2 даної статті, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про долучення доказів до матеріалів справи та не приймає до розгляду вищенаведені додаткові докази, як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Щодо позиції Апелянта, що суд першої інстанції ухвалив рішення без повного та всебічного з'ясування обставин справи, на підставі неналежних та недостовірних доказів, що призвело до помилкового висновку про наявність заборгованості, судова колегія зазначає наступне.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують наявність договірних відносин між Позивачем та Відповідачем у межах Договору про надання кредиту, а також факт отримання Відповідачем кредитних коштів, що, зокрема, не заперечується самим Апелянтом в його апеляційній скарзі.
Водночас під час розгляду справи судом першої інстанції у матеріалах справи були відсутні будь-які докази належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив наявні у матеріалах справи докази, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим доводи Апелянта в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Також Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки він під час розгляду даної справи в суді першої інстанції не отримував жодних процесуальних документів, а отже був позбавлений можливості подати відзив та надати свої заперечення.
Судова колегія зазначає, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
У частині шостій статті 242 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом було направлено Відповідачу поштове відправлення № R067035628140 з ухвалою суду про відкриття провадження у справі за адресою, яка зазначена в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Одеська область, місто Одеса, пров. Штабний, буд. 1, кв. 00.
Разом з тим, апеляційний господарський суд наголошує, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий документ повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Відповідач, будучи Фізичною особою - підприємцем зареєстрований за відповідною адресою місцезнаходження, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Саме Відповідач зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для належного та своєчасного отримання й ознайомлення з поштовими відправленнями, які надходять на адресу його державної реєстрації.
Нездійснення таких заходів не може бути підставою для покладення негативних наслідків на іншу сторону у справі чи суд, оскільки ризик неотримання кореспонденції за зареєстрованим місцезнаходженням несе саме Відповідач.
Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи Скаржника стосовно неналежного повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд, оцінивши у сукупності доводи Відповідача у його апеляційній скарзі, погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича 11 596,81 грн прострочених платежів по тілу кредиту та 16 880,64 грн прострочених платежів по процентах.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи Скаржника викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі № 916/4390/25 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі № 916/4390/25- залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Апелянта.
Щодо заявленої Відповідачем вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим розподіл судових витрат за результатами апеляційного перегляду справи здійснюється з урахуванням результатів розгляду апеляційної скарги.
Як встановлено колегією суддів, апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
За таких обставин, з урахуванням результатів апеляційного перегляду справи, підстави для покладення на Позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем у зв'язку з поданням та розглядом апеляційної скарги, відсутні, оскільки саме Відповідач як Апелянт не досяг позитивного результату перегляду судового рішення.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бритова Владислава Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі № 916/4390/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.02.2026 у справі №916/4390/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош