ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3738/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року першої інстанції Сулімовська М.Б., повний текст складено та підписано 13.01.2026
у справі № 916/3738/25
позовом: Одеського обласного центру зайнятості, м. Одеса
до відповідача: Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" м. Київ
про стягнення 250 000 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Позивач, Одеський обласний центр зайнятості, м.Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області про стягнення 250 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що Фермерському господарству "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області були перераховані кошти на підставі договору про надання мікрогранту та Порядку надання мікрогрантів на створення та розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання грантів бізнесу» від 21.06.2022 №738, які мають бути повернуті у зв'язку з невиконанням останнім обов'язкових умов, визначених цим порядком для надання мікрогрантів, зокрема, відсутності в наявності у відповідача обладнання, яке планувалося придбати за кошти мікрогранту (бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/338/25; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; залучено Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м.Київ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.12.20255 року у справі №916/3738/25 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області суму заборгованості у розмірі 250 000 грн на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів - отримувач: Акціонерне товариство "Ощадбанк", код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_1 .
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідачем не виконано своїх зобов'язань в частині придбання обладнання (бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив), у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про повернення Фермерським господарством "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області отриманої суми мікрогранту, враховуючи вимоги договору на отримання мікрогранту та пункт 21 Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року №738.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Фермерське господарство "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року по справі №916/3738/25 за позовом Одеського обласного центру зайнятості, м.Одеса до Фермерського господарства «К.В.С.», с. Яковлівка Одеської області про стягнення 250 000 грн та стягнення судового збору 3 450 грн, змінити в частині стягнення коштів з 250 000 грн на 144 329 грн 44 коп. = (250 000 грн - 105 670 грн 56 коп.).
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, зазначив, що відповідачем не допущено жодного порушення умов договору мікрогранту від 11.12.2024 року, не порушено положення Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та положення Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, оскільки кошти у вигляді мікрогранту на суму 250 000 грн, витрачені (перераховані) на придбання товару, а саме бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив, як це передбачено умовами договору, і що було ретельно погоджено із позивачем та третьою особою Акціонерним товариством «Ощадбанк», м.Київ, які перевіряли документи постачальника товару Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгоспмашин», а також створено два робочих місця за які по сьогоднішній день сплачуються всі обов'язкові податки.
Але не зважаючи на це, отримувач гранту Фермерське господарство «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області продовжує дотримуватися обов'язкової умови передбаченої договором гранту, а саме утримувати два робочих місця сплачуючи всі податки, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військовий збір та вживає заходи щодо повернення коштів сплачених за товар (бочку).
Скаржник зазначає, що відповідно до п.3.14 розділу ІІІ Положення про комісію Одеського обласного центра зайнятості, комісія у разі встановлення фактів невиконання отримувачем умов договору мікрогранту/гранту та/або встановлення інших підстав визначених постановою Кабінету Міністрів України №738 приймає рішення про повернення повно або частково суми мікрогранту/гранту. Про що сторона позивача у позовній заяві не зазначила взагалі. Однак, апелянт вважає, що суду на цей факт слід звернути увагу, та врахувати при ухваленні рішення у справі про стягнення заборгованості за мінусом сплачених податків та зборів за два робочих місця.
Крім цього, позивач у позові зазначає, що за результатами перевірки, у відповідності до Порядку №738 Одеським обласним центром зайнятості, м.Одеса враховуючи протокол комісії від 22.07.2025 року, прийнято рішення від 24.07.2025 №732 про повернення коштів мікрогранту.
Скаржник стверджує, що ні від позивача ні від будь-кого іншого, жодного рішення про повернення коштів мікрогранту ні поштовим зв'язком, ні на електронну пошту, відповідачу не надходило.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, не те що відповідач письмово відповідав на претензію запропонувавши позивачу варіанти вирішення повернення мікрогранту, задля вирішення спору мирним шляхом, а саме: встановити графік повернення мікрогранту на загальну суму 250 000 грн, частинами в залежності від сум коштів стягнутих виконавчою службою з боржника (постачальника товару) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріховський завод сільгоспмашин», строком до закінчення реалізації проекту відповідно до договору мікрогранту від 11.12.2024 року, шляхом укладання додаткової угоди до договору мікрогранту від 11.12.2024 року. Також, відповідач зазначав, що наразі Фермерське господарство «К.В.С.» , с. Яковлівка Одеської області готове повернути стягнуту з боржника суму - 91376 грн 97 коп.; встановити строк до закінчення реалізації проекту відповідно до договору мікрогранту від 11.12.2024 року, для обов'язкового придбання (постачання) товару (бочки) у власність отримувача гранту, за власні сили та кошти, шляхом укладання додаткової угоди до договору мікрогранту від 11.12.2024 року; розглянути питання щодо розірвання договору мікрогранту до завершення строку реалізації проекту протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту з поверненням різниці між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих двох робітників, відповідно до умов п.4 Порядку №738.
Як зауважує скаржник, позивачем було отримано відповідь на претензію, однак позивачем не відредаговано на пропозиції вирішення спору, тобто залишено поза увагою проханням відповідача, та натомість позивач замість вжиття заходів врегулювання спору подав позов до суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року у справі №916/3738/25, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
23.02.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Фермерського господарства «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області, рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 у справі №916/3738/25 залишити без змін, розглянути справу без участі представника Акціонерного товариства «Ощадбанк».
Акціонерне товариство «Ощадбанк», зокрема, зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення Фермерським господарством «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області своїх зобов'язань за договором про надання мікрогранту та Порядку № 738, що має наслідком задоволення позову та стягнення коштів мікрогранту.
Також, банк зауважує, що договором встановлено відповідальність сторін за невиконання умов, яка полягає у добровільному повернені Фермерським господарством «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області суми мікрогранту в повному обсязі або ж, у протилежному випадку, - стягнення з останнього відповідних грошових коштів у судовому порядку.
Відзив долучено до матеріалів справи.
24.02.2026 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського обласного центру зайнятості, м.Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області без задоволення. Справу слухати за участі представника позивача.
Позивач зауважує, що пунктом 21 Порядку №738, чітко визначено, що у разі становлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
Тобто, позивач зауважує, що непред'явлення обладнання під час перевірки прирівнюється до його відсутності.
Відсутність основного обладнання унеможливлює здійснення господарської діяльності, передбаченої бізнес-планом. Це свідчить про те, що створення робочих місць (якщо вони є) носить формальний характер або не забезпечено необхідними засобами виробництва, що спотворює мету державної програми підтримки.
З огляду на вищевикладене, оскільки об'єкт, на який виділено державне фінансування, фізично відсутній, мета надання гранту не досягнута, що тягне за собою обов'язок повного повернення коштів.
Таким чином, позивач вважає, що Фермерське господарство «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області порушило взяті на себе зобов'язання щодо виконання вимог Порядку №738 та договору про надання мікрогранту.
Відзив долучено до матеріалів справи.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 3028 грн.).
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/3738/25 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 250 000 грн.
Отже, вимога позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо слухання справи за участю представника позивача, судовою колегіє залишає без задоволення, оскільки ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 рік, зокрема, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства «К.В.С.», с.Яковлівка Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року у справі №916/3738/25 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року у справі №916/3738/25 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року №738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - порядок №738). Цей Порядок визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.
11.12.2024 Фермерське господарство "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області приєдналося до договору мікрогранту. Згідно заяви на отримання гранту на власну справу №KEQ858 та бізнес-плану, кошти у сумі 250 000 грн планувалося витратити на розвиток діючого бізнесу та придбання необхідного обладнання, а саме бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив.
Після перевірки уповноваженим банком ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, Державним центром зайнятості 22.11.2024 року було прийнято рішення надати мікрогрант у розмірі 250 000 грн Фермерському господарству "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області.
Оскільки формою договору про надання мікрогранту, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 року №1969, визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання Акціонерним товариством "Ощадбанк", м.Київ заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому законом, 11.12.2024 між Державним центром зайнятості, Акціонерним товариством "Ощадбанк", м.Київ та Фермерським господарством "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області було укладено договір мікрогранту в розмірі 250 000 грн шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні уповноваженого банку.
27.12.2024 року уповноважений банк в установленому порядку перерахував кошти на рахунок грантоотримувача Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області згідно з договором про взаємодію.
Як зазначає позивач, після отримання інформації щодо надання мікрогранту Фермерському господарству "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області, фахівці Роздільнянської філії Одеського обласного центру зайнятості запрошували грантоотримувача для подальшого супроводу та моніторингу, у зв'язку з чим була надана відповідна консультація з питань законодавства про працю та зайнятість, державне соціальне страхування на випадок безробіття, а також послуги служби зайнятості, роз'яснення щодо виконання умов грантової програми.
23.06.2025 на виконання пункту 21 Порядку №738 фахівцями філії за місцем провадження господарської діяльності Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області : Роздільнянський район, с. Яковлівка, вулиця Мащука Івана, 14, здійснено виїзну перевірку дотримання умов договору мікрогранту, за результатами якої складено акт перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту №14.
Вказаною перевіркою встановлено:
- виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема, створення 2 робочих місць;
- використання коштів згідно цільового призначення. Відповідно до платіжної інструкції №1 від 25.12.2004 кошти мікрогранту в сумі 250 000 грн з призначенням платежу: "Оплата за бочку МЖТ-10 нову, згідно рахунку на оплату №000550 від 24 грудня 2024, у т.ч. ПДВ- 41666 грн 67 коп. (договір №12550/12.2024 від 24.12.2024) Фермерське господарство "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгоспмашин" (ЄДРПОУ 45608681);
- відсутність в наявності обладнання, яке планувалося придбати за кошти мікрогранту (бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив).
Згідно пояснень голови Фермерського господарства "К.В.С", с.Яковлівка Одеської області 24.12.2024 року між Фермерським господарством "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгоспмашин" укладено договір №12550/12.2024 про поставку у власність покупця обладнання (товару): Бочка МЖТ-10, нова в кількості 1 (одна) штука, вартістю 250 000 грн, у тому числі ПДВ 41666 грн 67 коп., у строк протягом 7 (семи) робочих днів після здійснення покупцем попередньої оплати товару згідно п.п.3.3. цього договору. Однак, постачальник порушив умови договору та не поставив товар.
13.05.2025 Господарським судом Одеської області у справі №916/878/25 задоволено позов Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгоспмашин" та стягнуто з відповідача на користь Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області 250 000 грн за не поставлення товару за договором №12550/12.2024 від 24.12.2024 року.
Позивач зауважує, що згідно п.21 Порядку №738, у разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
Звертає увагу, що відповідно до п.5 розділу VІI договору "Відповідальність сторін", отримувач несе відповідальність за ризики, пов'язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану; згідно ч.7 п.2 розділу VІ "Права та обов'язки сторін", грантоотримувач зобов'язаний самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану.
18.06.2024 наказом Одеського обласного центру зайнятості утворено постійно діючу комісію Одеського обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів та затверджено положення про комісію Одеського обласного центру зайнятості.
Відповідно до п.3.14 розділу ІІІ Положення, комісія у разі встановлення фактів невиконання отримувачем умов договору мікрогранту/гранту та/або встановлення інших підстав, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року №738, приймає рішення про повернення повної або часткової суми мікрогранту/гранту. Рішення про повернення оформлюється протоколом на засіданні комісії та затверджується наказом директора Одеського обласного центру зайнятості.
За результатами перевірки, у відповідності до Порядку №738, Одеським обласним центром зайнятості, враховуючи протокол Ккомісії від 22.07.2025, прийнято рішення від 24.07.2025 №732 про повернення коштів мікрогранту.
З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів мікрогранту Одеським обласним центром зайнятості вживались заходи щодо відшкодування заборгованості Фермерського господарства "К.В.С", с.Яковлівка Одеської області .
04.08.2025 року останньому направлено лист-претензію за вих.№2809/08.01-01-25/41- 25 з вимогою у добровільному порядку повернути використану суму мікрогранту протягом 30 календарних днів з дати зазначеного листа.
Фермерським господарством "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області надано відповідь на вказану претензію, проте кошти не повернуто, що і зумовило звернення до місцевого господарського суду з даним позовом.
Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів мікрогранту, наданих за умовами договору приєднання до договору мікрогранту в розмірі 250 000 грн, оскільки у відповідача відсутнє обладнання, яке планувалося придбати за кошти мікрогранту
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають зокрема з договорів.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 12 Господарського кодексу України (тут і далі - чинний на час виникнення спірних правовідносин), держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 Господарського кодексу України).
Статтею 48 Господарського кодексу України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; надають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", терміни "суб'єкти малого підприємництва" і "суб'єкти середнього підприємництва" вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін суб'єкти малого підприємництва охоплює суб'єктів мікропідприємництва.
Згідно ч. 2, 3 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проєктів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через Акціонерне товариство "Ощадбанк" (уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію ) (п. 6 Порядку).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу станом на 1 число місяця, в якому подається заява. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Пункт 20 Порядку № 738 визначає, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів.
Форму договору про надання мікрогранту затверджено наказом Міністерства економіки 06.07.2022 року №1969. Останній є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання уповноваженому банку заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором, який укладається між Державним центром зайнятості з однієї сторони та суб'єктом господарювання, з іншої сторони, щодо якого Державний центр зайнятості прийняв рішення про надання мікрогранту та який приєднався до умов цього договору у визначеному в ньому порядку, які спільно іменуються як Сторони, а кожний окремо як Сторона.
Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Для виконання обов'язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку.
Для виконання отримувачем обов'язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб'єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб'єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб'єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За змістом п. 21 Порядку № 738, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Для реалізації умов цього Порядку інформація:
- про суми сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС;
- про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на визначених цим Порядком умовах працівників, подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії між інформаційними системами та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформляються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку;
- про день зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку подається уповноваженим банком відповідно до договору про взаємодію 1 та договору про взаємодію 2.
У разі коли за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС відсутня інформація в частині сплати отримувачем податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, отримувач подає Державному центру зайнятості витяг з інформаційної системи органів ДПС або документальне підтвердження щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами (зокрема, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за працевлаштованих осіб відповідно до умов цього Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Фермерське господарство "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області 11.12.2024 приєднався до договору мікрогранту. Згідно заяви на отримання гранту на власну справу №EQ858 та бізнес-плану, кошти у сумі 250 000 грн планувалося витратити на розвиток діючого бізнесу та придбання необхідного обладнання, а саме бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив.
Після перевірки уповноваженим банком ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, Державним центром зайнятості 22.11.2024 року було прийнято рішення надати мікрогрант у розмірі 250 000 грн Фермерському господарству "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області.
11.12.2024 між Державним центром зайнятості, Акціонерним товариством "Ощадбанк", м.Київ та Фермерським господарством "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області було укладено договір мікрогранту в розмірі 250 000 грн шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні уповноваженого банку.
Так, уповноважений банк в установленому порядку 27.12.2024 року перерахував кошти на рахунок грантоотримувача Фермерському господарству "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області, згідно з договором про взаємодію.
23.06.2025 на виконання пункту 21 Порядку №738 фахівцями Роздільнянської філії Одеського обласного центру зайнятості за місцем провадження господарської діяльності Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області: Роздільнянський район, с. Яковлівка, вулиця Мащука Івана, 14 здійснено виїзну перевірку дотримання умов договору мікрогранту, за результатами якої складено акт перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту №14, зокрема, перевіркою встановлено: виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема, створення 2 робочих місць; використання коштів згідно цільового призначення. Відповідно до платіжної інструкції №1 від 25.12.2004 кошти мікрогранту на суму 250 000 грн з призначенням платежу: "Оплата за бочку МЖТ-10 нову, згідно рахунку на оплату №000550 від 24 грудня 2024, у т.ч. ПДВ-41666,67 грн. (договір № 12550/12.2024 від 24.12.2024) "ФГ "К.В.С." перерахувало ТОВ "Оріховський завод сільгоспмашин" (ЄДРПОУ 45608681); відсутність в наявності обладнання, яке планувалося придбати за кошти мікрогранту (бочки МЖТ 10-10 для рідких добрив).
Встановлено, що 24.12.2024 року між Фермерським господарством "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгоспмашин" укладено договір №12550/12.2024 про поставку у власність покупця обладнання (товару): бочка МЖТ-10, нова в кількості 1 (одна) штука, вартістю 250 000 грн, у тому числі ПДВ 41666 грн 67 коп., у строк протягом 7 (семи) робочих днів після здійснення покупцем попередньої оплати товару згідно п.п.3.3. цього договору. Однак, постачальник порушив умови договору та не поставив товар. 13.05.2025 Господарським судом Одеської області у справі №916/878/25 задоволено позов Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріховський завод сільгоспмашин" та стягнуто з відповідача на користь Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області 250 000 грн за не поставлення товару за договором №12550/12.2024 від 24.12.2024 року.
За результатами перевірки, у відповідності до Порядку №738, Одеським обласним центром зайнятості, м.Одеса, враховуючи протокол постійно діючої комісії Одеського обласного центра зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів від 22.07.2025, прийнято рішення від 24.07.2025 № 732 про повернення коштів мікрогранту.
Отже, із вищевказаного вбачається, що незважаючи на виконання відповідачем обов'язкової умови договору щодо створення двох робочих місць та використання коштів за цільовим призначенням, як станом на дату проведення перевірки дотримання умов договору мікрогранту фахівцями Роздільнянської філії Одеського обласного центру зайнятості за місцем провадження господарської діяльності Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області так і станом на час розгляду справи судом першої інстанції, обладнання, яке планувалося придбати за кошти мікрогранту (бочка МЖТ 10-10 для рідких добрив), фактично у відповідача відсутнє, що ним не заперечується.
Абзацом другим пункту 5 Порядку №738 передбачено, що мікрогранти надаються, зокрема, для придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави).
Апеляційний господарський суд зазначає, що згідно п.21 Порядку №738, у разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів.
При цьому, незважаючи на встановлення рішенням Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/878/25 обставин неналежного виконання своїх зобов'язань постачальником відповідача Товариства з обмеженою відповідаьністю "Оріховський завод сільгоспмашин", суд першої інстанції вірно враховав положення укладеного між сторонами договору про надання мікрогранту. Так, відповідно до п.5 розділу VІI договору "Відповідальність сторін", отримувач несе відповідальність за ризики, пов'язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану; згідно ч.7 п.2 розділу VІ "Права та обов'язки сторін", грантоотримувач зобов'язаний самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявні правових підстав для повернення відповідачем отриманих грошових коштів мікрогранту в повному обсязі.
Стосується доводів скаржника відносно того, що з огляду на положення п.20 Порядку №738, а також враховуючи факт сплати Фермерським господарством "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області податків і зборів, заборгованість має бути стягнута з відповідача за мінусом сплачених податків та зборів за двох найманих працівників, судова колегія відхиляє з огляду на таке.
Як зазначено вище, п.20 Порядку №738, на який посилається скаржник, регулює питання щодо невиконання грантоотримувачем обов'язкової умови договору мікрогранту, а саме створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту.
В тому числі, даний пункт визначає, що у разі розірвання договору мікрогранту до завершення трирічного строку реалізації проєкту отримувач зобов'язаний протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацом другим пункту 4 цього Порядку.
У даній справі, під час проведення перевірки дотримання умов договору мікрогранту, встановлено виконання відповідачем обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема, створення 2 робочих місць та договір мікрогранту не розірваний, протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не доведено.
В той же час, як зазначено вище по тексту цієї постанови, позивачем під час перевірки було встановлено саме факт відсутності обладнання, придбаного отримувачем за кошти мікрогранту, що відповідно до п.21 Порядку №738, є підставою для стягнення з відповідача вартості такого обладнання.
В свою чергу, договором (пункт 5 Розділу VII) передбачено, що отримувач мікрогранту несе відповідальність за ризики, пов'язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану. Складаючи бізнес-план відповідач самостійно аналізує ринок, конкуренцію, поточні або майбутні загрози для свого бізнесу, і з урахуванням усіх цих складових планує свою господарську діяльність та самостійно несе ризики бізнесу.
Отже, доводів скаржника про часткову сплату податків, оскільки обов'язок повернути різницю між сплаченими податками та сумою мікрогранту виникає у разі дотримання всіх інших умов, зокрема, наявності відповідно обладнання, передбаченого умовами договору.
Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що позивач, отримавши відповідь на претензію відповідача, не відреагував на запропоновані останнім шляхи врегулювання спору та звернувся до господарського суду, оскільки законодавство України не покладає на позивача обов'язку погоджуватися з пропозиціями відповідача щодо досудового врегулювання спору, якщо інше прямо не передбачено законом або договором сторін. Відтак, сам по собі факт неузгодження сторонами умов врегулювання спору в досудовому порядку не може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи свідчити про порушення позивачем норм процесуального права.
Крім того, звернення до суду є реалізацією гарантованого права на судовий захист та не залежить від результатів досудового листування між сторонами. При цьому скаржником не доведено, яким саме чином зазначені обставини вплинули на його права та інтереси, а також на правильність вирішення спору судом першої інстанції.
Відтак, наведені доводи не можуть бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження існування обставин для стягнення з відповідача коштів мікрогранту є такими, що відповідають таким стандартам, тоді як доводи, наведені скаржником, не підтверджені такими доказами і останній не довів суду належними засобами доказування наявність обставин для відмови у стягненні мікрогранту в розмірі 250 000 грн.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядалося в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи Фермерського господарства "К.В.С.", с.Яковлівка Одеської області викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року у справі №916/3738/25 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "К.В.С", с. Яковлівка Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року у справі №916/3738/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2025 року у справі №916/3738/25 залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.05.2026 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош