№ провадження 11-кп/4809/109/26 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 404/10554/24 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія 114-1
28.04.2026 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді у складі колегії суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
адвокатки - ОСОБА_8 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_9 вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 07.11.2025, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця міста Керч автономної республіки Крим, українця, громадянина України, безробітного, з вищою освітою, розлученого, батька двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживає: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим та засуджено за: ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців; на підставі положень ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
Ухвалено цивільний позов військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення на суму 108 968 грн 42 коп, - задовольнити, стягнути з обвинуваченого у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення 108 968 грн. 42 коп.
Ухвалено цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_10 у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення 3 572 грн. 83 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - відмовлено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 45 124 гривень 09 коп.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнаний винуватим і засуджений за вчинення умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.
Як встановлено судом першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.
ОСОБА_9 , 20.08.2024, у невстановлений судом час, перебував по місцю свого проживання у АДРЕСА_1 , де, в ході листування з невстановленим судом користувачем загальнодоступного ресурсу мережі Інтернет «Telegram», підписаним як « ОСОБА_11 », отримав пропозицію про можливий заробіток, який полягає у здійсненні підпалів транспортних засобів представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та військовослужбовців ЗСУ на території м. Кропивницький та Кіровоградської області з метою перешкоджання їх законній діяльності, запропонувавши грошову винагороду після отримання останнім відеозапису, на якому зафіксовано такі дії, на що ОСОБА_9 погодився з корисливих мотивів.
Після отримання вказаної пропозиції, у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, обравши як спосіб вчинення вказаного кримінального правопорушення умисне пошкодження чужого майна, а саме автомобілів належних ТЦК та СП та військовим ЗСУ шляхом підпалу, подальшого зняття відео таких дій та отримання грошових коштів за вчинення вказаних протиправних дій.
Усвідомлюючи, що здійснення зазначеного злочинного плану потребує допомоги інших осіб, ОСОБА_9 ознайомив з ним особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, якій запропонував прийняти участь у спільній, узгодженій злочинній діяльності, отриманні незаконного прибутку, внаслідок перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом пошкодження (знищення) транспортних засобів, на що остання погодилась.
У подальшому, ОСОБА_9 разом, з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, починаючи з 17 годині 37 хвилин 24.08.2024 неодноразово переміщувались по АДРЕСА_2 , де побачили автомобіль «VOLKSWAGEN KASTEN» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який був запаркований на прибудинковій території біля будинку № 66 по вказаній вулиці.
Ідентифікувавши вказаний автомобіль за зовнішніми ознаками як військовий, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_9 та особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, здійснили фотозйомку автомобіля марки «VOLKSWAGEN KASTEN» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , на камеру мобільного телефону особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, «Iphone XS Max» IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , та, із застосуванням месенджеру «Telegram» відправили вказані фотознімки невстановленому користувачу загальнодоступного ресурсу мережі Інтернет «Telegram», підписаному як « ОСОБА_11 ». Останнім було ідентифіковано належність даного автомобіля до майна Збройних Сил України, надано завдання щодо його знищення шляхом підпалу за винагороду в сумі еквіваленту 1 000 доларів США та відправлено відеозапис з інструкцією щодо способу підпалу транспортного засобу.
Після чого, того ж дня, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання діяльності представників Збройних Сил України та інших військових формувань шляхом підпалу автомобіля, який використовується у службовій діяльності, придбали у свого знайомого на ім'я ОСОБА_12 , який мешкає по АДРЕСА_2 , розчинник фарби.
Після чого, ОСОБА_9 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, будучи впевненими у використанні вказаного автомобіля представниками підрозділів Збройних Сил України, оскільки він мав відповідне маскувальне забарвлення, з метою перешкоджання їх діяльності, о 20 год. 31 хв. 24.08.2024, перебуваючи поблизу автомобіля марки «VOLKSWAGEN KASTEN» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , що знаходився на прибудинковій території біля приватного житлового будинку № 66, розташованого по вул. Академіка Доленка (Менделеєва) в місті Кропивницькому Кіровоградської області, облили моторний відсік зазначеного автомобіля розчинником фарби з вогненебезпечними властивостями, після чого здійснили підпал.
Потім ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, здійснили відеозйомку палаючого автомобіля на телефон, який належить особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, марки Iphone XS Max» IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , та в подальшому, в якості підтвердження виконання завдання, відправили відео невстановленому користувачу загальнодоступного ресурсу мережі Інтернет «Telegram», підписаному як « ОСОБА_11 », за що отримали грошову винагороду в сумі еквіваленту 1 000 доларів США.
Автомобіль марки «VOLKSWAGEN KASTEN» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності військовій частині НОМЕР_1 та використовується у службовій діяльності військовослужбовцем Збройних Сил України - начальником третьої групи БПЛА 1 загону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 під час бойових дій.
Після того, як вогонь розповсюдився по автомобілю, особа матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_9 зникли з місця вчинення злочину, спричинивши військовій частині НОМЕР_1 майнову шкоду.
Безпосередньою причиною виникнення пожежі автомобіля марки «VOLKSWAGEN KASTEN» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , є внесення стороннього джерела вогню (ймовірно сірника), на інтенсифікатор горіння у вигляді світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне паливо) попередньо розлитого на поверхню лобового скла автомобіля.
Після того, як вогонь розповсюдився по автомобілю, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_9 зникли з місця вчинення злочину, спричинивши пошкодженням внаслідок підпалу колісного транспортного засобу «VOLKSWAGEN KASTEN» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , військовій частині НОМЕР_1 матеріальну шкоду, яка складає 108 968 (сто вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) гривен 42 (сорок дві) копійки.
Крім того, приблизно о 14.00 годині 26.08.2024, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, ОСОБА_9 придбав у магазині «Робочий одяг», розташованому по вулиці Євгена Тельнова в м. Кропивницький розчинник фарби «Вайт-спіріт» та латексні рукавички.
Після чого, приблизно о 22 годині 30 хвилин 26.08.2024, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, переміщувались по вул. Степана Чобану в м. Кропивницькому, де біля багатоквартирного будинку № 3 побачили автомобіль «Daewoo Lanos» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , який був запаркований біля під'їзду № 4 по вказаній вулиці.
Ідентифікувавши вказаний автомобіль за зовнішніми ознаками як військовий, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, здійснили фотозйомку автомобіля марки «Daewoo Lanos» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , на камеру мобільного телефону, особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, «Iphone XS Max» IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , та із застосуванням месенджеру «Telegram» відправили вказані фотознімки невстановленому користувачу загальнодоступного ресурсу мережі Інтернет «Telegram», підписаному як « ОСОБА_11 ». Останнім було ідентифіковано належність даного автомобіля до майна Збройних Сил України, надано завдання щодо його знищення шляхом підпалу за винагороду в сумі 1 000 доларів США.
В подальшому, ОСОБА_9 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, продовжуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, будучи впевненими у використанні вказаного автомобіля представниками підрозділів Збройних Сил України, оскільки він мав відповідне маскувальне забарвлення, з метою перешкоджання їх діяльності, приблизно о 23 год. 30 хв. 26.08.2024, перебуваючи поблизу автомобіля марки «Daewoo Lanos» зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , що знаходився біля під'їзду № 4 будинку № 3, розташованого по по вул. Степана Чобану в м. Кропивницькому Кіровоградської області, облили моторний відсік зазначеного автомобіля розчинником фарби з вогненебезпечними властивостями, після чого здійснили підпал.
Потім ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, здійснили відеозйомку палаючого автомобіля на телефон, який належить особі матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, марки «Iphone XS Max» IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , та в подальшому, в якості підтвердження виконання завдання, відправили відео невстановленому користувачу загальнодоступного ресурсу мережі Інтернет «Telegram», підписаним як « ОСОБА_11 ».
Автомобіль марки «Daewoo Lanos» зеленого кольору, державний номерний НОМЕР_5 , використовується у службовій діяльності військовослужбовцем Збройних Сил України - навідником НОМЕР_6 батальйону 2 роти військової частини НОМЕР_7 ОСОБА_10 .
Після того, як вогонь розповсюдився по автомобілю, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_9 зникли з місця вчинення злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнову марки «Daewoo Lanos» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , є внесення стороннього джерела вогню (ймовірно сірника), на інтенсифікатор горіння у вигляді світлого нафтопродукту (бензин, гас, дизельне паливо) попередньо розлитого на поверхню лобового скла автомобіля.
Після того, як вогонь розповсюдився по автомобілю, особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, разом з ОСОБА_9 зникли з місця вчинення злочину, спричинивши пошкодженням внаслідок підпалу колісного транспортного засобу ««Daewoo Lanos» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_5 , потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду, яка складає 7 145 (сім тисяч сто сорок п'ять) гривен 66 (шістдесят шість) копійок.
В апеляційній скарзі адвокатка, яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_9 , просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості кримінального правопорушення через суворість, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим і призначити покарання за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років; ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; на підставі положень ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.
Свої вимоги умотивовує такими доводами.
Судом першої інстанції недостатньо взято до уваги такі обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому, як повне визнання вини і щире каяття: обвинувачений протягом судового слідства визнавав свою вину, активно сприяв слідству, також щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, засудив свою протиправну поведінку, критично віднісся до вчиненого ним та своєї поведінки щодо потерпілого, частково відшкодував спричинену шкоду, зауважував, що, якби не його тримання у слідчому ізоляторі, він би відшкодував спричинену кримінальним правопорушенням шкоду у повному обсязі.
Крім того, ОСОБА_9 не судимий, позитивно характеризований, має вищу освіту, двох неповнолітніх дітей на утриманні, не є суспільно-небезпечною особою.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах адвокатки ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі, думку сторони обвинувачення на заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність винуватості обвинуваченого та кваліфікація його дій не оскаржується в апеляційному порядку, вирок оскаржений лише в частині призначення покарання.
Отже, колегія суддів не надає оцінки обставинам кримінальних правопорушень, доведеності винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважаючи ОСОБА_9 обґрунтовано визнаним винуватим у вчиненні умисного пошкодження чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, а дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - правильно кваліфікованими.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, у повному обсязі доведена доказами у кримінальному провадженні.
Щодо призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 та дотримання судом загальних принципів призначення покарання та вимог ст.ст. 50, 65-67 КК України.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого; покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах «Souring v. UK», «Shvydka v. Ukraine», «Tammer v. Estonia», - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Європейський Суд з прав людини у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
У справі «Ізмайлов проти Росії» Європейський Суд вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.
Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обмеження щодо застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачені абзацом першим цієї частини, не застосовуються, якщо суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією.
В Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року, Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».
Колегія суддів також враховує правові висновки Верховного Суду, що містяться в його постанові від 03.12.2024 у справі № 465/7145/23 (провадження № 51-3022 км24), згідно яких, справедливість покарання законодавець пов'язує не тільки з даними про особу винуватця та пом'якшуючими покарання обставинами, а і з тяжкістю злочину, суспільною небезпечністю конкретних діянь, а також з метою попередження вчинення засудженим та іншими особами нових кримінальних правопорушень.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції дотримався принципів призначення покарання, вимог і положень закону, якими регульований порядок призначення покарання, обставини, які мають враховуватися судом.
Враховано тяжкість вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, що є умисними, корисливими, тяжкими злочинами, вчиненими у співучасті.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлені.
Обставини, які пом'якшують покарання, це - активне сприяння розкриттю злочинів та часткове відшкодування спричиненої кримінальними правопорушеннями шкоди.
Враховано судом першої інстанції й визнання винуватості ОСОБА_9 , про що безпосередньо зазначено у вироку суду.
Як особа обвинувачений ОСОБА_9 характеризований позитивно, осудний, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, без утриманців, безробітний, не судимий.
Крім того, взято до уваги думку потерпілих про призначення ОСОБА_9 покарання у межах закону.
Разом із тим, ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень зокрема проти основ національної безпеки України, у період воєнного часу, пов'язаних із перешкоджанням діяльності ЗСУ.
Судом першої інстанції, також, слушно зауважено, що ОСОБА_9 мав детальну комунікацію із представником ворожої держави агресора, узгодження підготовки до злочинів, планування злочину та його результату.
Вказане, у особливий період, підвищує соціальну небезпечність вчиненого.
Усі наведені обставини достатньо враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, і суд прийшов до обґрунтованого та правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення.
Слід акцентувати увагу, що суд призначив ОСОБА_9 покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення, але, беручи до уваги обставини, які пом'якшують покарання та особу обвинуваченого, наближене до мінімальної межі, визначеної частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, міри такого покарання.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції визначене достатнє та необхідне покарання для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 , також і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання та застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України стосовно ОСОБА_9 не віднайдено.
Визначена міра покарання, на переконання колегії суддів, відповідає таким принципам призначення покарання, про які йшлося вище, - справедливість - як основна засада права, індивідуалізація покарання - призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи.
Доводи апеляційної скарги про те, що недостатньо враховані такі обставини, які пом'якшують покарання, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, а також характеризуючі данні особи обвинуваченого - безпідставні, оскільки, як слідує із оскаржуваного вироку суду першої інстанції, із його змісту, - вказані обставини належно судом враховані, про що зазначено та мотивовано у вироку.
Отже, обставини, на які вказує сторона захисту в апеляційній скарзі, судом оцінені, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів залишає оскаржуваний вирок суду першої інстанції без змін як законний та обґрунтований.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвокатки ОСОБА_8 , яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Вирок Фортечного районного суду м. Кропивницького від 07.11.2025 стосовно ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4