ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1444/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Богацька Н.С.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від прокуратури (позивача): Ленченко О.О., за посвідченням;
від Одеської міської ради: не з'явився;
від ФОП Альтмана Г.С.: Пейчева С.Д., за ордером;
від Департаменту земельних ресурсів: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 06 жовтня 2025 року (повний текст складено 13.10.2025)
про відстрочення виконання судового рішення
у справі № 916/1444/24
за позовом Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси
до відповідачів:
1. Одеської міської ради
2. Фізичної особи-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради
про: визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки
суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.,
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 08.04.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2024 року заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (далі - прокурор, позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради ( далі також - ОМР, Міська рада, відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця (ФОП) Альтмана Геннадія Семеновича (далі також - ФОП Альтман Г.С., відповідач-2), про:
- визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 18.09.2019 №5266-VІІ “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0580 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та надання її в оренду ФОП Альтману Г.С.»;
- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 05.12.2019 між Одеською міською радою та ФОП Альтманом Г.С., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №75 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:46:010:0009, площею 0,0580 га, за адресою: місто Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 148;
- зобов'язання ФОП Альтмана Г.С. повернути територіальній громаді міста Одеси вищевказану земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому підприємець одержав її в оренду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2024 у справі №916/1444/24 у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 вказане рішення суду першої інстанції скасовано частково, позов задоволено частково, зобов'язано Фізичну особу-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку, площею 0,0580 га, за адресою: місто Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 148 (кадастровий номер 5110137300:46:010:0009) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому підприємець одержав її в оренду. В решті позову відмовлено.
В подальшому, від Фізичної особи-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі №916/1444/24 до спливу терміну дії договорів оренди нежитлових приміщень: №24 та №28 від 01.03.24, №№4, 22, 26, 29 від 01.10.24 та № 23 від 01.12.24, а саме: до 01.12.2026 року.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач-2 послався на те, що на земельній ділянці кадастровим номером 5110137300:46:010:0009, яка підлягає поверненню, знаходиться нерухоме майно (нежитлові приміщення) ФОП Альтмана Г.Н., що належить останньому та передано, в свою чергу, в оренду іншим суб'єктам господарювання на підставі відповідних договорів - №24 та №28 від 01.03.24, №№4, 22, 26, 29 від 01.10.24 та № 23 від 01.12.24.
Таким чином, негайне виконання рішення суду у справі №916/1444/24 щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Одеси призведе до дострокового розірвання вищезазначених договорів та, відповідно, - до негативних наслідків згідно умов цих договорів, як для орендодавця, так і для орендарів.
ФОП Альтман Г.Н. зауважив, що постанова суду апеляційної інстанції від 04.02.2025 у даній справі перебуває у Верховному Суді на касаційному перегляді, водночас, негайне виконання рішення суду призведе до порушення права відповідача-2 належним чином користуватися своїм майном, а також порушення прав інших осіб, а саме орендарів, майно та об'єкти права власності яких (тимчасові споруди, павільйони, місця продажу) знаходяться на вищевказаній земельній ділянці.
Відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області (суддя Щавинська Ю.М.) від 06.10.2025 у справі №916/1444/24:
- заяву ФОП Альтмана Г.С. про відстрочення виконання судового рішення (за вх.№2-1492/25) задоволено частково;
- відстрочено виконання судового рішення (постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №916/1444/24) в частині зобов'язання Фізичної особи-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича повернути територіальній громаді міста Одеси земельну ділянку площею 0,0580 га, за адресою: місто Одеса, вул. Святослава Ріхтера, 148 (кадастровий номер 5110137300:46:010:0009) у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому підприємець одержав її в оренду, до 04.02.2026.
- в решті заяви - відмовлено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд врахував, що відповідач-2, посилаючись на неможливість негайного виконання судового рішення, не ухиляється від його виконання, а лише вказує про існуючу необхідність врегулювати питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для всіх учасників судового процесу та інших осіб, які не є учасниками справи №916/1444/24.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що на спірній земельній ділянці, яка підлягає поверненню, розташоване нерухоме майно, належне на праві власності ФОП Альтману Г.С., а також тимчасові споруди, які належать, у тому числі, відповідачу-2. При цьому, земельна ділянка використовується під міні-ринок, а відповідні тимчасові споруди - під розміщення некапітальних об'єктів, які функціонують в якості об'єктів торгівлі. Повернення за судовим рішенням Міській раді вказаної земельної ділянки має наслідком необхідність вжиття комплексу заходів щодо дотримання, зокрема, інтересів осіб, що не були учасниками судового спору (орендарів відповідних торгівельних павільйонів), оскільки підстави для розміщення відповідних торгівельних павільйонів на спірній земельній ділянці відсутні, враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту нікчемності договору оренди, укладеного 05.12.2019 між Одеською міською радою та ФОП Альтманом Г.С. З огляду на надані відповідачем-2 договори, укладені між ФОП Альтманом Г.С. та іншими суб'єктами господарювання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відстрочення виконання судового рішення в один рік з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції надасть сторонам можливість у повному обсязі врегулювати правовідносини з приводу користування орендованими павільйонами. При цьому, суд врахував встановлене чинним законодавством обмеження щодо відстрочення виконання судового рішення - 1 рік, а тому зазначив, що оскільки ухвалення постанови суду апеляційної інстанції відбулось 04.02.2025 (згідно з якою у відповідача виник обов'язок щодо повернення земельною ділянки), то останнім днем відповідного відстрочення є 04.02.2026.
Також суд врахував, що неповернення спірної земельної ділянки до 04.02.2026 не спричинить негативних наслідків для територіальної громади м. Одеси, яка продовжує отримувати плату за договором оренди землі від 05.12.2019. Навпаки, відсутність відповідних платежів неминуче призведе до втрати певної частини доходу бюджету територіальної громади. Водночас, повторна передача в оренду звільненої земельної ділянки комунальної власності потребує певного комплексу заходів та часу, зокрема, з боку територіальної громади м.Одеси, оскільки державна реєстрація земельної ділянки не була скасована, тобто земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:46:010:0009 є сформованою, при цьому на ній розташоване нерухоме майно, яке належить ФОП Альтману Г.С. на праві власності. Таким чином, відповідна земельна ділянка не може бути повторно передана в оренду в сформованому розмірі без проведення скасування державної реєстрації та виділення земельної ділянки в іншому розмірі в натурі.
Місцевий господарський суд зазначив, що наразі повернення вказаної земельної ділянки до вирішення питання щодо розірвання договорів із орендарями призведе до порушення обмеження права відповідача-2 здійснювати свою господарську діяльність, а також порушення прав інших осіб, а саме, орендарів торгівельних павільйонів, які за договорами оренди також використовують у своїй господарській діяльності об'єкти, які знаходяться на вищевказаній земельній ділянці.
Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість відстрочення ФОП Альтману Г.С. виконання відповідного судового рішення до 04.02.2026.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/1444/24 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/1444/24. Судові витрати за подачу апеляційної скарги стягнути на користь Одеської обласної прокуратури.
Узагальнено доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочення виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, причому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення. Проте, у даному випадку, заявником не було доведено обставин неможливості виконання рішення суду, не надано доказів на підтвердження існування непереборних, виняткових обставин, що ускладнюючить чи повністю унеможливлюють виконання судового рішення. Заявлені ФОП Альтманом Г.С. обставини, які нібито впливають на виконання рішення суду є суто суб'єктивними та не є винятковими випадками.
Детально доводи апеляційної скарги, які відтворюють заперечення прокурора на заяву про відстрочення судового рішення, які були надані в суді першої інстанції, наведені в апеляційної скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 23.10.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/1444/24; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 28.01.2026 о 13:30 год. Крім того, відповідачпм встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Але, ні ФОП Альтман Г.С., ні Одеська міська рада своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, свою позицію щодо наведених апелянтом доводів не виклали, що в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.01.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.03.2026 о 13:45 год.
Між тим, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-учасника колегії Богацької Н.С. з 11.03.2026, зазначене судове засідання у справі №916/1444/24 не відбулося, про що складено відповідну довідку судового засідання. У вказаній довідці також зазначено, що про дату, на яку буде призначено розгляд справи, учасники справи будуть повідомлені додатково.
Тому ухвалою суду від 23.03.2026 учасників справи №916/1444/24 було повідомлено про те, що її розгляд відбудеться 08.04.2026 року о 13:30 год.
Для додаткового повідомлення учасників справи №916/1444/24 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 апеляційним судом 03.04.2026 розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі «Судова влада України».
У судовому засіданні 08.04.2026 прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник Альтмана Г.С. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Представники Одеської міської ради та Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради в судове засідання не з'явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялись належним чином.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, а також враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1 та представника третьої особи.
У судовому засіданні 08.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Положеннями ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи в межах апеляційних вимог, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Водночас, у відповідності до норми спеціального закону, зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд і однією з процесуальних гарантій доступу до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, право на суд було б ілюзорним, якщо б остаточне та обов'язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення має розглядатися як невід'ємна частина «процесу» у розумінні статті 6 Конвенції (рішення у справах «Горнсбі проти Греції», від 19.03.1997, та «Іммобільяре Саффі проти Італії», від 28.07.1999).
Конституційний Суд України у своїх рішеннях (зокрема від 13.12.2012 №18-рп/2012 та від 25.04.2012 №11-рп/2012) наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює комплекс дій, спрямованих на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів особи. Невиконання судового рішення або безпідставне зволікання з його виконанням нівелює сутність права на справедливий суд.
Отже, дотримання принципу обов'язковості судових рішень є гарантією реального захисту прав сторін у господарському процесі, а застосування інституту відстрочення чи розстрочення їх виконання повинно мати винятковий характер і бути зумовлене об'єктивними, підтвердженими доказами обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Так, частиною 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
За змістом положень ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою, зокрема, для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд має враховувати, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, матеріальний стан сторін, наявність надзвичайних подій чи обставин непереборної сили тощо.
Приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Судова колегія звертає увагу на те, що зазначена норма є імперативною та визначає граничний строк, який не може бути подовжений або поновлений судом, незалежно від причин, на які посилається сторона.
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення або відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання; допускається лише у виняткових випадках.
Застосування цих процесуальних інститутів можливе лише за наявності об'єктивних, непереборних і виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення в установленому законом порядку, і при цьому суд повинен забезпечити справедливий баланс інтересів сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, де зазначено, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суд має враховувати матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан боржника, ступінь його вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів, загрозу банкрутства або відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, та інші обставини, які підтверджують об'єктивну неможливість своєчасного виконання.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Судова колегія наголошує на тому, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судова колегія наголошує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
При цьому, варто зазначити, що передбачені процесуальним законодавством обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку закон відносить на розсуд суду.
Так, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим, суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вирогідними (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішенні відповідного питання враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Водночас судова колегія зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Як зазначалось вище, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення у даній справі ФОП Альтман Г.С. послався на те, що на земельній ділянці, яка підлягає поверненню, знаходиться нерухоме майно останнього, яке, в свою чергу, передано в оренду іншим суб'єктам господарювання і негайне виконання рішення суду у справі №916/1444/24 щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Одеси призведе до дострокового розірвання відповідних договорів оренди та, відповідно, - до негативних наслідків згідно умов цих договорів, як для орендодавця, так і для орендарів.
Проте, колегія суддів вважає, що зазначені посилання відповідача не можуть вважатися тими виключними обставинами, з якими закон пов'язує можливість відстрочення виконання рішення суду, оскільки обов'язковість виконання судового рішення у даній справі не залежить від наявності чи відсутності розташованих на спірній земельній ділянці майна орендарів.
Водночас висновок місцевого господарського суду про те, що негайне повернення вказаної земельної ділянки до вирішення питання щодо розірвання договорів із орендарями призведе до обмеження права відповідача-2 здійснювати свою господарську діяльність, не можна віднести до обґрунтованих та переконливих аргументів щодо неможливості виконання ФОП Альтман Г.С. постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у даній справі. Вказані обставини лише визначають суб'єктивні негативні наслідки для відповідача-2, які зумовлені ухваленням відповідного судового рішення.
Доказів на підтвердження неможливості виконання відповідачем-2 зазначеної постанови суду апеляційної інстанції у даній справі з боку ФОП Альтман Г.С. також не надано.
Додатково колегія суддів зазначає, що наявність укладених договорів оренди між ФОП Альтманом Г.С. та іншими суб'єктами господарювання не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, оскільки такі дії, в свою чергу порушать права та охоронювані законом інтереси особи, яка за наслідками розгляду справи їх відновила та прагне виконати шляхом, встановленим чинним законодавством.
Проаналізувавши доводи відповідача-2 щодо відстрочення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 та надані в їх обґрунтування докази, колегія суддів не вбачає підстав для відстрочення виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції від 04.02.2025 у справі №916/1444/24. Обставини, на які посилається відповідач-2 не є об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник, у тому числі, з вини ФОП Альтмана Г.С., у зв'язку з незаконним отриманням останнім у користування земельної ділянки комунальної власності, площа якої більш ніж у 22 рази перевищує площу нерухомого майна відповідача-2, яке на ній розташоване.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені відповідачем-2 обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається ФОП Альтман Г.С. у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим. При цьому, таки негативні наслідки відносно інших орендарів є результатом власної підприємницької діяльності ФОП Альтмана Г.С.
Отже, з огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає, що обставини викладені в обґрунтування відстрочення виконання рішення не є виключними підставами, а заява про відстрочення виконання рішення Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №916/1444/24 не підлягала задоволенню.
Згідно з положеннями ст. 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення, зокрема, є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню, а у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі слід відмовити.
З огляду на задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на ФОП Альтмана Г.С.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 у справі №916/1444/24 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича про відстрочення виконання судового рішення.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Альтмана Геннадія Семеновича на користь Одеської обласної прокуратури 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів в порядку, визначеному статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 04.05.2026, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці 13.04.2026, перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Богацької Н.С. з 14.04.2026 по 16.04.2026 та перебуванням у відпустці судді-члена колегії Ярош А.І. з 17.04.2021 по 01.05.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Ярош А.І.