Справа №583/812/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ярошенко Т. О.
Номер провадження 33/816/230/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
28 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка Д. С., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Турчак М.В. на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.
Постановою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 18 лютого 2025 року близько 16 год. 45 хв. в м. Охтирка по вул. Паркова, 38 керував автомобілем «GEELY», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова, нестійка хода, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Турчак М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового розгляду, з метою підготовки належного захисту ОСОБА_1 , зважаючи на не порушення розумних строків розгляду справи.
Окрім цього, суддею не було перевірено підтвердження наявності в матеріалах справи незгоди водія проходити медичний огляд в найближчому закладі охорони здоров'я.
У свою чергу, захисник Шевченко Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання , в якому вказував на те, що транспортний засіб був зупинений на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», що вказує на незаконність дій поліції, також зазначає, що на відео взагалі не вбачається, що працівники поліції належним чином пропонували ОСОБА_1 першочергово огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, окрім цього поліцейськими під час пропозиції огляду останньому на місці зупинки не роз'яснено порядок застосування приладу Драгер та не складено обов'язкового акту огляду, до матеріалів справи такий документ не долучено. Також в клопотанні захисник вказує на відсутність факту відсторонення від керування транспортним засобом. При цьому, захисник вказує, що якщо вже поліцейські і збирались складати протокол про адміністративне правопорушення, навіть незаконно, безпідставно і з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, то повинні були роз'яснити останньому права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також відсторонити його від керування транспортним засобом, чого зроблено не було та свідчить про те, що і ці вимоги Закону працівниками поліції були проігноровані.
Також, захисник Шевченко Д.С. подав клопотання, в яких просив: визнати процедуру огляду на встановлення стану сп'яніння такою, що не відповідає нормам чинного законодавства; визнати додані до справи відеозаписи недопустимими та не достовірними доказами; також просив, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим в інкримінованому йому діянні, застосувати до останнього адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, з застосуванням, за аналогією закону, ст. 69 КК України; викликати інспектора СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Гришка Б. Г. для надання роз'яснень; дослідити всі наявні у справі матеріали.
Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, позицію особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Шевченка Д. С., які вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 250553 від 18 лютого 2025 року зміст якого відповідає встановленим фактичним обставинам справи, та з якого вбачається, що протокол ОСОБА_1 підписаний, зауважень до його змісту останній не мав та пояснень, в тому числі і на спростування викладених у ньому обставин, ОСОБА_1 в протоколі не вказав;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей, нестійка хода, огляд не проводився.
- довідкою відділу АП УПП в Сумській області від 20 лютого 2025 року, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 ;
- долученим до протоколу відеозаписом з якого слідує підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП. Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Щодо тверджень апелянта про те, що суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про відкладення судового розгляду, з метою підготовки належного захисту ОСОБА_1 , зважаючи на не порушення розумних строків розгляду справи. Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника Турчак М. В., таким чином вони мали достатньо часу для того, щоб підготуватися до судового розгляду, однак особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник, знаючи про те, що в провадженні суду першої інстанції на розгляді перебувала відносно нього справа про адміністративне правопорушення, об'єктивно могли і повинні були знайти можливість прийняти участь в її розгляді, а не сформувати своєю поведінкою думку про намагання затягнути розгляд провадження до закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, в межах яких може бути накладено адміністративне стягнення, а також враховуючи положення ст.268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової присутності під час розгляду справи особи, стосовно якої складено адміністративний протокол, апеляційний суд вважає, що суддя правомірно виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у їх відсутність.
Що стосується доводів апелянта про те, що суддею першої інстанції не було перевірено підтвердження наявності в матеріалах справи незгоди водія проходити медичний огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, то дане твердження апеляційний суд спростовує, оскільки, суддею першої інстанції було досліджено відеозапис, який міститься в матеріалах справи, і з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, що і стало причиною складання протоколу.
Щодо доводів захисника Шевченка Д. С., який зазначає, що транспортний засіб був зупинений на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», що вказує на незаконність дій поліції. До вказаного апеляційний суд відноситься критично, оскільки, як вбачається з відеозапису, автомобіль «GEELY», д. н. НОМЕР_1 було зупинено на підставі ч. 5 ст. 121 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не був пристебнутий ременем безпеки, а тому дана ознака стала підставною для законної зупинки працівниками поліції вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Крім цього, під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції було запідозрено, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а тому йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest, від якого останній відмовився. При цьому, не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, на що вказує захисник, на обсяг його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не впливає і апеляційним судом не було встановлено обставин, які б вказували на те, що при спілкуванні з останнім, чи при складанні відносно нього адміністративного матеріалу, працівниками поліції не було дотримано Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що прохаючи визнати вказаний відеозапис недопустимим доказом, захисник не вказує, що саме свідчить про те, що здійснений він був з порушенням ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», порушення ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» чи «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» і не надає доказів на підтвердження того, що даний відеодоказ було спотворено, змонтовано чи сфальсифіковано, а тому підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні.
Що стосується доводів захисника про застосування у даному випадку аналогії права з призначенням ОСОБА_1 адміністративного стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд зауважує, що такі доводи, у даному випадку, є безпідставними, з врахуванням наступного.
Так, відповідно ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
У свою чергу, ЄСПЛ, дійсно, неодноразово звертав увагу на недосконалість законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, поширивши тим самим певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
При цьому, виходячи із системного аналізу законів України, в тому числі і КУпАП, а також усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення питання накладення на особу адміністративного стягнення, гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не поширюються, оскільки прогалини у законодавстві України про адміністративні правопорушення у цій сфері немає, і про норми, які встановлюють виключення або спеціальне правове регулювання мова не йде, що у свою чергу не надає можливості застосувати аналогію закону, як просить захисник у поданій апеляційній скарзі.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП чітко визначено, що на осіб, які дане правопорушення вчинили, накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За встановлених обставин винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення на останнього було вірно накладено суддею з врахуванням діючого законодавства, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, яке є безальтернативним.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП було встановлено суддею суду першої інстанції за результатом повного, всебічно та об'єктивно дослідження наявних у справі доказів, яким була надана належна правова оцінка, та якими не підтверджено наявність обставин, за яких справа підлягала б закриттю за відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення.
При цьому, саме з врахуванням того, що у даній справи достатньо доказів, на підставі яких можливо перевірити доводи апеляційної скарги, тому апеляційний суд не вбачав підстав для виклику у судове засідання інспектора СРПП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Гришка Б. Г., а тому, у задоволенні вказаного клопотання захисника відмовлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Турчак М.В. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.