Номер провадження: 22-ц/813/2569/26
Справа № 493/1337/23
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Громік Р. Д.
22.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Балтського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави та припинення права користування земельною ділянкою,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
Короткий зміст позовних вимог.
31 серпня 2023 року керівник Подільської окружної прокуратури Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із вказаним позовом, в якому просить:
1) припинити громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області (РНОНМ 1079274851206), шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави.
2) припинити договір оренди зазначеної земельної від 28.03.2012 року та додаткову угоду до нього від 08.11.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Нива», що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 19.11.2016 року номер запису про інше майно речове права: 17532970;
3) припинити право ТОВ «Агро-Нива» на використання вказаної земельної ділянки.
Позовна заява вмотивована тим, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Білорусь, має паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий 26.07.2006 року Молодечненським РВВС Мінської області Міністерство внутрішніх справ. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2016 року, серія та номер: НВА 530502, зареєстрованого в реєстрі за № 2344 приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1608 га з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153, зареєстровано право приватної власності за громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
Окрім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.11.2016 року громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку за додатковою угодою до договору оренди землі в користування ТОВ «Агро-Нива» строком на 10 років. У зв'язку з цим, 19.11.2016 року приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П. за № 32457998 зареєстровано право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області за ТОВ «Агро-Нива».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року позовні вимоги Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , ТОВ «Агро-Нива» про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави та припинення права користування земельною ділянкою - задоволено частково. Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, що розташована на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області шляхом конфіскації земельної ділянки у власність держави. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1342,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та постановити нове в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися. У даному випадку зважаючи на спеціальний вид припинення права власності - конфіскацію земельної ділянки у особи, яка за законом не може бути власником, необхідно враховувати, що спірна ділянка має бути продана уповноваженим державним органом, у зв'язку з чим право користування за договором оренди та додатковою угодою є перепоною для держави у вільному розпорядженні належного їй майна. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №672/386/20 та від 12.01.2022 у справі №687/425/20.
Короткий зміст відзиву ТОВ «Агро-Нива» на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Нива» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу вмотивований тим, що ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином 08.11.2016 набув право власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, однак її не відчужив протягом строку, встановленого частиною четвертою статтею 81 та частиною першою статті 145 ЗК України, а навпаки - передав у користування ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРО-НИВА», що підтверджується Додатковою угодою та відомостями з Державного земельного кадастру.
Згідно з підпунктом 12.2. Додаткової угоди дія Договору припиняється у разі набрання чинності рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок систематичного невиконання другою стороною обов'язків передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.
Також зазначено, що частиною п'ятою статті 1481 ЗК України встановлено, що вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої. Тобто, цією нормою передбачено виключний перелік підстав переходу прав на землю, серед яких конфіскація земельної ділянки за рішенням суду - не передбачена.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 22 квітня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
17 квітня 2026 року надійшло клопотання адвоката Деруги Н.О., яка діє в інтересах ТОВ «Агро-Нива», про відкладення розгляду справи у зв'язку участю у інших судових засіданнях, які призначені у цей же день.
Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Апеляційний суд не приймає доводи адвоката Деруги Н.О. про те, що вона бере участь у судових засіданнях, які призначені на 22 квітня 2026 у Шостому апеляційному адміністративному суді, з огляду на таке.
У п. 1.3.1 Правил організації ефективного цивільного судочинства передбачено, що не може бути визнано само по собі поважною причиною і не має наслідком безумовне відкладення розгляду справи або оголошення перерви у розгляді справи присутність учасника справи на іншому слуханні в іншій справі, що проводиться у цьому самому або іншому суді, в тому числі суді вищої інстанції, яке було призначено або заплановано після призначення слухання у цій справі.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року підготовку апеляційного розгляду справи закінчено. Призначено розгляд справи на 22.04.2026 р. на 11:45 у приміщенні Одеського апеляційного суду за адресою: вул. Івана та Юрія Лип, 24-а, м. Одеса.
З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що судове засідання у справі №320/46684/24 призначене на 22 квітня 2026 року призначене ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, тобто пізніше, ніж відбулось призначення судового засідання у цій цивільній справі.
Колегія суддів зауважує, що адвокат Деруга Н.О. не була позбавлена можливості участі у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді в режимі відеокоференції у зв'язку із віддаленістю Одеського апеляційного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду.
Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що Згідно з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2016 року, серії НВА 530502, посвідченої приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П., спадкоємцем ОСОБА_2 , 1927 року народження, є її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин Республіки Білорусь, має паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданий 26.07.2006 року Молодечненським РВВС Мінської області Міністерство внутрішніх справ.
Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №326895194 від 24.03.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області належить громадянину громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2016 року, серії НВА 530502, посвідченої приватним нотаріусом Подільського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П.
Відповідно до копії додаткової угоди до договору оренди землі від 28.03.2012 року, укладеного між ТОВ «Агро-Нива» та ОСОБА_1 08.11.2016 року, останній передає в оренду земельну ділянку площею, земельна ділянка з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області строком на 10 років.
З поземельної книги Відділу Держгеокадастру у Балтському районі Одеської області, відкритої 09.08.2004 року вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області належить громадянину громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 на підставі державної реєстрації права на нерухоме майно від 08.11.2016 року, а право оренди зазначеної земельної ділянки належить ТОВ «Агро-Нива», код 31969556.
Відповідно до листа керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області від 30.08.2023 року № 61-6859 вих-23 встановлено, що прокурор у зв'язку з виявленням факту реєстрації 08.11.2016 року земельної ділянки за громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 , який в подальшому її передав на підставі договору оренди ТОВ «Агро-Нива» в користування строком на 10 років, з метою встановлення наявності підстав для звернення до суду в інтересах держави звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області із запитом про те, чи вживалися заходи реагування щодо звернення з позовною заявою до суду з метою конфіскації земельної ділянки з кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області належить громадянину громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 .
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру був наданий наказ № 85 від 08.03.2023 року «Про внесення змін до положень про територіальні органи Держгеокадастру», відповідно до якого були внесені зміни до положень про територіальні органи Держгеокадастру, відповідно до якого у останніх відсутні правові підстави для проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у формі перевірок, в зв'язку з чим немає правових підстав звернення до суду за захистом інтересів держави.
Таким чином, вищенаведеними доказами, у їх сукупності підтверджено, що відповідач, як іноземець, набув право власності на території України на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке зареєстровано 08.11.2016 року та станом на серпень 2023 року перебуває у його власності.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмовлених позовних вимог, а тому підлягає перегляду виключно в цій частині.
Так, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Згідно зі ст. 148-1 Земельного Кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
У зв'язку з вищевикладеним вимоги прокурора в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.
Подібні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24).
Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
Частиною п'ятою статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки.
Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю.
Разом з тим, згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України керується змістом самої протиправної дії, її антисоціальним характером, а також значущістю порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №910/4932/19, від 25 березня 2021 року у справі №911/2961/19, від 31 січня 2024 року у справі №461/8830/17, від 16 лютого 2024 року у справі №917/1173/22.
У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №6-1528цс15 зроблено висновок про те, що статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. Водночас категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, Верховний Суд України виснував, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Питання застосування статті 228 ЦК України досліджувалося і Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 917/1173/22, у якій зазначено, що необхідно враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині першій йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині третій йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23 підкреслила, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.
Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них. Кожен член суспільства як колективний носій цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси. До таких цінностей безумовно належать суверенітет, територіальна цілісність і конституційний лад держави, безпека життя і здоров'я населення, основоположні права і свободи людини.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він посягає на фундаментальні суспільні цінності та основи правопорядку держави. До таких належать правочини, спрямовані на: порушення конституційних прав і свобод; незаконне використання комунальної, державної чи приватної власності; незаконне розпорядження об'єктами права власності Українського народу; відчуження викраденого майна; порушення правового режиму обмежених в обігу об'єктів. Публічний порядок стосується лише суттєвих основ правопорядку та фундаментальних цінностей, таких як суверенітет, територіальна цілісність, конституційний лад, безпека населення та основоположні права людини.
У статті 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Водночас, договір оренди земельної ділянки, укладений його власником, хоча і іноземцем, право власності якого підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, протягом року з моменту набуття права власності у порядку спадкування, не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку, а отже є нікчемним.
Землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.
Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.
Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов'язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2025 року у справі №559/2900/23.
Враховуючи зазначене, доводи, викладені у відзиві ТОВ «Агро-Нива» на апеляційну скаргу є неспроможними.
Таким чином, припинення права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом їх конфіскації на користь держави тягне за собою припинення права оренди цих земельних ділянок, тобто припинення договору оренди земельної ділянки №5120600040011904 від 28.03.2012 та додаткову угоду до нього від 08.11.2016 площею 3,1608 га, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива», та скасування відповідного запису у державному державної реєстрації права користування - оренди (номер запису про інше речове право: 17532970 від 19.11.2016.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та постановлення в цій частинінового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовну заяву задоволення тільки щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок самочинного будівництва.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги орган прокуратури сплатив 6441, 60 гривень.
Таким чином, з ТОВ «Агро-Нива» необхідно стягнути на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги 6441 гривні 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог про припинення договору оренди, додаткової угоди до нього та права користування земельною ділянкою скасувати.
Постановити у цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» про припинення договору оренди, додаткової угоди до нього та права користування земельною ділянкою задовольнити.
Припинити договір оренди земельної ділянки №5120600040011904 від 28.03.2012 та додаткову угоду до нього від 08.11.2016 площею 3,1608 га, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» (код ЄДРПОУ 31969556), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 19.11.2016, номер запису про інше речове право: 17532970.
Припинити право Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» (код ЄДРПОУ 31969556) на користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5120684400:01:002:0153 площею 3,1608 га, розташованої на території Обжильської сільської ради Балтського (Подільського) району Одеської області (РНОНМ 1079274851206), шляхом скасування державної реєстрації права користування - оренди (номер запису про інше речове право: 17532970 від 19.11.2016).
Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Нива» (код ЄДРПОУ 31969556) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, ЄДРПОУ 03528552, р/р № UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172) судовий збір за подання апеляційної скарги 6441 гривні 60 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 травня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда