Номер провадження: 11-сс/813/584/26
Справа № 523/3116/26 1-кс/523/2358/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року про арешт майна в кримінальному провадженні №42025164220000084 від 09.12.2025 року,
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві, ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42025164220000084 від 09.12.2025 року за ознаками ч.3 ст.368 КК України, та накладено арешт із забороною користування, володіння та розпорядження на майно вилучене 10.02.2026 року під час особистого обшуку затриманого підозрюваного ОСОБА_5 , а саме на: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_3 ; 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США, з яких 2 із серійними номерами HB94185888G, KB08033800D та 8 із серійним номером KL30774911B.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на наявність правових підстав для застосування арешту майна з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про арешт майна, та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Окрім цього, одночасно в апеляційній скарзі адвокат просить скасувати іншу ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 в частині розміру застави, та постановити нову, якою відмовити у застосуванні тримання під вартою, та застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів.
В обґрунтування своїх вимог, адвокат вказує про не законність ухвали слідчого судді, з посиланням на необґрунтованість підозри за ч.3 ст.368 КК України, недоведеність кваліфікуючих ознак та ризиків у кримінальному провадженні.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Відповідно до ч.4 ст.405, ст.422 КПК України (далі - КПК), апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора та представника володільця майна, які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
При цьому, адвокат ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за її відсутністю, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Разом з цим, адвокат зазначила, що вимоги апеляційної скарги підтримує та просить скасувати ухвалу слідчого судді від 12.02.2026 року про арешт майна, та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Прокурор ОСОБА_9 також подав до апеляційного суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 фактично висуває декілька вимог, а саме щодо скасування ухвали слідчого судді від 12.02.2026 року про накладення арешту на майно, а також про скасування ухвали слідчого судді від 12.02.2026 року щодо застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 .
Разом із цим, відповідно до інформації з автоматизованої системи документообігу суду, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у вказаному кримінальному провадженні підозрюваному ОСОБА_5 , вже була предметом апеляційного розгляду, за результатами якого ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.03.2026 року залишено її без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 12.02.2026 року без змін (справа №523/3116/26, провадження №1-сс/813582/26).
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що в заяві від 01.04.2026 року адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року про накладення арешту на майно та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, що апеляційним судом враховується як уточнення вимог скарги.
Таким чином, оскільки в заяві від 01.04.2026 року захисник ОСОБА_6 фактично уточнила свої вимоги, які стосуються оскарження ухвали слідчого судді від 12.02.2026 року про арешт майна, апеляційний розгляд здійснюється лише в межах вказаних вимог.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи адвоката, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Зокрема положення ст.2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як убачається з матеріалів судової справи, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м.Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025164220000084 від 09.12.2025 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за обставин викладених у клопотанні слідчого.
Відповідно до клопотання, після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_5 10.02.2026 року затриманий в порядку ст.208 КПК України.
11.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Під час затримання, у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_3 ; 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США, з яких 2 із серійними номерами HB94185888G, KB08033800D та 8 із серійним номером KL30774911B.
Постановою слідчого від 10.02.2026 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
11.02.2026 року слідчий ОСОБА_7 , за погодженням прокурора, звернувся до слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси, із клопотанням про накладення арешту із забороною розпорядження, відчуження та користування на речі вилучені 10.02.2026 року під час затримання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_3 ; та 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США, з яких 2 із серійними номерами HB94185888G, KB08033800D та 8 із серійним номером KL30774911B.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому має суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження.
12.02.2026 року слідчим суддею Пересипського районного суду м. Одеси постановлено оскаржену ухвалу, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на вищевказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що проведення огляду та можливого експертного дослідження стосовно інформації з телефону, дозволить отримати відомості, які можуть мати доказове значення щодо причетності чи не причетності власника вилученого майна чи інших осіб до розслідуваного кримінального правопорушення.
Оскільки вилучений мобільний телефон може містити наявну та видалену інформацію як про спілкування між учасниками розслідуваних подій, так і про виготовлення документів (проектів документів), які мають доказове значення в провадженні. Відновлення видалених файлів (фото, відео тощо) та пошук наявних файлів на зазначеному пристрої проводиться із застосуванням спеціалізованого технічного обладнання та криміналістичного забезпечення, що в ході попереднього огляду вилученого мобільного телефону безпосередньо під час його вилучення зробити неможливо.
Окрім того, слідчий суддя дійшов висновку, що 10 предметів, зовні схожих на грошові купюри, номіналом 100 доларів США, загальною сумою та серійними номерами відповідають розміру неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 передавав ОСОБА_5 , а тому вони також можуть мати доказове значення щодо вирішення причетності чи не причетності затриманого до розслідуваного кримінального правопорушення та підлягають проведенню огляду та можливого експертного дослідження.
Перевіривши матеріали судового провадження, доводи апеляційної скарги та долучені до скарги документи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
З урахуванням обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає, що версія органу досудового розслідування стосовно того, що вилучені під час затримання ОСОБА_5 мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_3 та 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США, з яких 2 із серійними номерами HB94185888G, KB08033800D та 8 із серійним номером KL30774911B, визнані у якості речових доказів у кримінальному провадженні, мають суттєве значення для подальшого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, в якому ОСОБА_5 повідомлено про підозру, дійсно потребує перевірки, яку можливо забезпечити шляхом застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Щодо доводів представника володільця майна про необґрунтованість підозри ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України, а також недоведеність кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення, колегія суддів зазначає, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин злочину, з наявністю всіх його складових елементів, чи його не доведення, має бути перевірена в ході подальшого досудового розслідування кримінального провадження, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів також звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказані речі.
Колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді про арешт майна відповідає вимогам ст.171 КПК та узгоджується з положеннями ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що мобільний телефон та 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США, які були вилучені під час затримання ОСОБА_5 , відповідають критеріям визначеним ст.98 КПК, тому в даному кримінальному проваджені з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.368 КК України, вони можуть бути речовими доказами та потребують детального дослідження в ході досудового розслідування.
Частиною 3 ст.170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.
Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності/володіння на вилучені речі завданням кримінального провадження апеляційний суд на даній стадії досудового розслідування не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для власника/володільця, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом не доведено.
Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що питання про доцільність подальшого арешту на вилучене майно буде перевірено під час досудового розслідування на протязі нетривалого часу, про що має бути постановлено відповідне процесуальне рішення, а володілець/власник цього майна або його представник, вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК, у разі встановлення відсутності подальших підстав для арешту майна.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК, наклав арешт на вищевказані мобільний телефон та 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США, що буде слугувати меті забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для власника/володільця, та забезпечив своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права володіння/власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги представника володільця майна, який разом з цим є підозрюваним у кримінальному провадженні, щодо незаконності та необґрунтованості оскарженої ухвали, слід визнати непереконливими.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК, згідно з якими апеляційний суд, за наслідками апеляційного розгляду має право залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року в кримінальному провадженні №42025164220000084 від 09.12.2025 року, якою накладено арешт на майно, вилучене 10.02.2026 року, під час особистого обшуку затриманого підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , з номером мобільного телефону № НОМЕР_3 ; 10 предметів, зовні схожих на купюри, номіналом 100 доларів США - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4