Справа № 461/9836/25 Головуючий у 1 інстанції: Кротова О.Б.
Провадження № 22-ц/811/734/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
28 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2026 року у складі судді Кротової О.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію та її стягнення,-
встановив:
У листопаді 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проживала у шлюбі з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, після його смерті відкрилась спадщина. Оскільки заповіту не було, то спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 та дві дочки, які повнолітні та від спадщини відмовились в її користь, відповідно вона оформила свідоцтво про право на спадщину за законом.
ОСОБА_2 був пенсіонером за вислугою років органів прокуратури та перебував на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
У 2020 році ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про перерахунок пенсії, як працівнику органів прокуратури. ГУ ПФУ у Львівській області згідно рішення суду від 24.02.2021 у справі №380/3997/20 ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії: нараховано доплату в сумі 136192,37 грн з урахуванням виплачених сум. Відповідно загальна сума перерахованої пенсії становить 136192,37 грн. Разом з тим, ці кошти за життя чоловіка ГУ ПФУ у Львівській області не виплатив. При оформленні спадщини в нотаріуса, ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію після смерті чоловіка в сумі 136192,37 грн, на що 25.09.2025 вона отримала письмову відповідь від приватного нотаріуса Шептицького районного нотаріального округу Ковальчука І.Т., згідно якої на запит нотаріуса до ГУ ПФУ у Львівській області отримано відповідь за №1300-5402-8/106611 від 14.08.2025, в якій зазначено, що недотримана пенсія ОСОБА_2 відсутня. Водночас, ОСОБА_2 , на виконання рішення суду від 24.02.2021 у справі №380/3997/20 нараховано доплату за період з 13.12.2019 по 24.02.2021 в сумі 136192,37 грн, виплата якої здійснюється за окремою програмою. Нараховані на виконання рішення суду суми коштів підлягають виплаті в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок коштів Державного бюджету України. Просить врахувати, що позивачка фактично була на утриманні чоловіка, в даний час залишилась без засобів для проживання, а по стану її здоров'я роботи немає.
Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію померлого спадкодавця - її чоловіка ОСОБА_2 та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 136192,37 грн, судовий збір в сумі 1362 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію та її стягнення - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на пенсію в розмірі 136192 (сто тридцять шість тисяч сто дев'яносто дві) грн 37 коп., в порядку спадкування за законом, яка нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була йому виплачена за життя.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 136192 (сто тридцять шість тисяч сто дев'яносто дві) грн 37 коп. пенсії, що нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була йому виплачена за життя.
Стягнуто із Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн судового збору та 5000 (п'ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду оскаржив відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не погоджується з рішенням суду з таких підстав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №380/3997/20 позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №24 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду Львівській області від 15.05.2020 №1300-0326-8/32195 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Житомирської області №18-249 вих.20 від 02.03.2020, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 86 Закону «Про прокуратуру», в редакції на час призначення пенсії, у відповідності до довідки прокуратури Житомирської області №18-249 вих.20 від 02.03.2020, з урахуванням виплачених сум.
На виконання рішення суду у справі №380/3997/20 ОСОБА_2 нараховано за період з 13.12.2019 по 31.03.2021 доплату в сумі 136192,37 грн. Зазначена сума обліковується в автоматизованій системі обробки документації (електронній пенсійній справі).
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження ВП №67375540 від 04.11.2021 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/3997/20, виданого 30.08.2021, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час призначення пенсії, у відповідності до довідки прокуратури Житомирської області №18-249 вих.20 від 02.03.2020, з урахуванням виплачених сум.
В подальшому, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27.12.2022 у ВП №67375540 виконавчий документ повернуто стягувачу.
ОСОБА_2 до суду із позовом про стягнення недоплаченої пенсії не звертався.
Звертає увагу, що в даному випадку мова йде не про суму пенсії, а доплату на виконання судового рішення зобов'язального характеру. Вважає, що позивачкою обрано невірний спосіб захисту порушеного, на її думку, права, оскільки доплату, нараховану на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №380/3997/20 позивачка зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати їй пенсії, яка нарахована померлому та пред'явленні свідоцтва про право на спадщину.
Крім цього, покликаючись на норми ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Бюджетного кодексу України, Положення про Пенсійний фонд України, зазначає, що стягнення з рахунків Пенсійного фонду призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.
Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу за судовим рішенням, не є власністю управління Пенсійного фонду та не знаходяться на його рахунках, тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Відтак, стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів є завданням матеріальної шкоди державному бюджету та призводить до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.
Окремо, покликаючись на норми ЦПК України та практику Верховного Суду, звертає увагу на незгоду із рішенням суду в частині стягнення судового збору в сумі 1362 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн., при цьому просить врахувати, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також з критерію розумності їхнього розміру.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2026 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 28 квітня 2026 року не прибули, не повідомили про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з такого.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , при цьому рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №380/3997/20, яке ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в розмірі 136192,37 грн, що йому належали, залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, та увійшли до складу спадщини, суд прийшов висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на пенсію в розмірі 136192, 37 грн, в порядку спадкування за законом, яка нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була йому виплачена за життя та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 136192, 37 грн пенсії, що нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_2 .
Крім цього, врахувавши, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд стягнув з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу, та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1362 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що 05.06.1993 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №7, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 05.06.1993 Опільською сільською радою народних депутатів Сокальського району, після укладення шлюбу ОСОБА_3 отримала прізвище « ОСОБА_4 » (а.с.8).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №380/3997/20, яке набрало законної сили 02.06.2021, визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань перерахунків пенсій №24 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.05.2020 №1300-0326-8/32195 щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки прокуратури Житомирської області №18-249 вих.20 від 02.03.2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру», в редакції на час призначення пенсії, у відповідності до довідки прокуратури Житомирської області №18-249 вих.20 від 02.03.2020, з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до листа Відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №14748-13843/П-52/8-1300/21 від 12.10.2021, на виконання рішення суду від 24.02.2021 у справі №380/3997/20, яке набрало законної сили 02.06.2021, ОСОБА_2 з 13.12.2019 проведено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» згідно довідки прокуратури Житомирської області №18-249 вих.20 від 02.03.2020. За період з 13.12.2019 по 31.03.3021 нараховано доплату за рішенням суду в сумі 136192,37 грн, з урахуванням виплачених сум (а.с.10).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22.12.2023 Сокальською міською радою Львівської області (а.с.9).
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Шептицького районного нотаріального округу Ковальчуком І.Т. відкрито спадкову справу №52/2023.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 28.07.2025 приватним нотаріусом Шептицького районного нотаріального округу Львівської області Ковальчуком І.Т., спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є доньками померлого ОСОБА_2 , відмовилися від спадщини, а саме недоотриманої пенсії батька в сумі 136192,37 грн. на користь їх матері - ОСОБА_1 , що підтверджується поданими ними до суду письмовими заявами від 24.12.2025 (а.с.52-53).
Таким чином, єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Шептицького районного нотаріального округу Львівської області Ковальчука І.Т. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 , на яку приватним нотаріусом надано відповідь від 25.09.2025 №134/01-16 про те, що згідно відповіді на запит до ГУ ПФУ у Львівській області, недоотримана пенсія відсутня.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження№ 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження№ 14-338цс18) та від 04 червня2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження№ 12-304гс18).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Зважаючи на те, що у позасудовий спосіб ОСОБА_1 не може захистити свої права, свідченням чого є наявні у матеріалах справи докази, звернення останньої до суду є цілком обґрунтованим та логічним, а протилежні доводи у цьому контексті не заслуговують на увагу.
Разом з цим, у статті 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, померлий ОСОБА_2 перебував на пенсійному забезпеченні, призначеному відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно із статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), які стосуються аналізу та тлумачення тлумачення статті 1227 ЦК України.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності на пенсію в розмірі 136192, 37 грн, в порядку спадкування за законом, яка нарахована та належала її чоловікові ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не була йому виплачена за життя, а також стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 136192, 37 грн пенсії, що нарахована та належала її чоловікові, ОСОБА_2 .
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено та набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Оскільки суми пенсії, що належали чоловіку позивачки залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала такі відповідно до статті 1227 ЦК України, тому заявлені нею позовні вимоги про визнання за ними права власності на недоотриману спадкодавцем пенсію та стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективними в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Іншими словами доводи позивачки про неправомірну відмову відповідача у виплаті є підставними та підтверджуються матеріалами справи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, місцевий суд прийшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також не знаходить підставними доводи апеляційної скарги про те, що стягнутий судом на користь позивачки розмір судових витрат на правову допомогу є значно завищеним.
На переконання колегії суддів, доводи скарги у цій частині є фактично взаємовиключними, оскільки в одному випадку заперечуючи позовні вимоги та покликаючись на відповідні правові висновки касаційного суду та норми матеріального права, які, на думку апелянта, доводять безпідставність позовних вимог, в іншому випадку погоджується з тим, що судова практика у спірних правовідносинах є усталеною та відповідні висновки Верховного Суду містяться у загальному доступі, тому підготовка до представництва інтересів позивачки не потребує значної затрати часу.
Враховуючи наведені обставини в сукупності, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та про протилежне не свідчать.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія визнає, що оскаржуване судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 28 квітня 2026 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк