Справа №676/3231/25
Номер провадження 2/676/401/26
07 квітня 2026 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючої судді - Швець О.Д.
з участю секретаря - Михайловської І.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Савлівою Л.О.
представника відповідача Романової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільського національного університета ім.І.Огієнка про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кам'янець-Подільського національного університета ім.І.Огієнка про визнання протиправними дії Кам'янець-Подільського національного університета ім.І.Огієнка та зобов'язання вчинити дії. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що позивач працює на кафедрі військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка з 2016 р. на посаді завідувача навчального кабінету, який утримується в штаті 17/186 (МО України), щороку пише заяву відповідного зразка, який надають в відділі кадрів університету на продовження строкового договору терміном на один рік. 13.12.2024 р. він написав заяву на продовження строкового трудового договору та заповнив два примірники трудового договору терміном на один рік з 31.12.2024 по 31.12.2025 р. та подав центру діловодства. У відповідь йому було надано договір з виправленнями, але вже з терміном на півроку з 01.01.2025 р. по 30.06.2025 р. та ознайомили з наказом по університету від 30.12.2024 р. № 992-К «Про прийняття працівників кафедри військової підготовки, які утримуються в штаті 17/186 (МО України). З даним трудовим договором не погодився, звернувся із заявою до ректора Кам'янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка від 28.04.2025 р., яка була зареєстрована 30.04.2025 р. за № Я-3. На вимогу дати пояснення чому, незважаючи на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,- а саме ст. 12, якого передбачає переважне право ветеранів війни на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації, та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яким передбачено, що звільнення за ініціативою адміністрації особи з інвалідністю без її згоди не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експретизи стан її здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або погіршенню здоров'я особи з інвалідністю, отримав відповідь від 01.05.2025 р. за № 25.00/24.00-434, де відповідач посилається на наказ університету від 30.12.2024 р. № 992-К та не зазначає жодних причин, які заважали би продовженню трудового договору. Враховуючи відповідь, позивач звернувся із заявою від 02.05.2025 р. продовжити трудовий договір з 01.07.2025 р. та зазначив, що попередній трудовий договір був укладений з порушенням, на що отримав відповідь від 07.05.2025 р., де відповідач повідомляє, що продовження трудового договору можливе лише при наявності письмового клопотання від керівника структурного підрозділу, в якому працює позивач. Таким чином, на думку позивача, відповідач усунувся від вирішення спору.
Вважаючи, що трудовий договір був укладений з порушенням, а саме з виправленням (31 грудня замальоване коректором, виправлено ручкою синього кольору на 30 червня 2025 р.), та з порушенням ст. 23 КЗпПУ, що свідчить про відсутність причин для укладення строкового трудового договору, не дотримання гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», вважає що є підстави вважати трудовий договір з К-ПНУ недійсним, а відмова в продовженні трудового договору суперечить законодавству України.
Просить визнати протиправними дії Кам'янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка щодо продовження трудового договору; трудовий договір, який був укладений 13.12.2024 р., визнати недійсним та вважати укладеним на невизначений термін; стягнути з відповідача середню заробітну плату відповідно до займаної посади з 01.07.2025 р. в разі вимушеного прогулу.
Рух справи.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.10.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
В суді позивач та його представник позов підтримали, просять задовольнити.
В суді представник відповідача позов не визнала, заперечила проти його задоволення, подала відзив на позов. Заперечення на позов обгрунтовує тим, що 13 грудня 2024 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття його на роботу на посаду завідувача навчального кабінету на 1.0 ставки кафедри військової підготовки, з 01 січня 2025 р. відповідно до укладеного трудового договору на визначений строк. Посада завідувача навчального кабінету кафедри військової підготовки утримується та фінансується за рахунок МО України, термін дії трудового договору на визначений строк залежатиме від терміну, узгодженого із начальником кафедри військової підготовки. Тому після узгодження терміну дії трудового договоруіз т.в.о. начальника кафедри військової підготовки ОСОБА_2 , строк трудового дговору з ОСОБА_1 визначений на період з 01 січня 2025 р. по 30 червня 2025 р., сторонами було укладено трудовий договір на визначений строк із датою укладення 13 грудня 2024 р. У відповідності до Витягу з наказу по К-ПНУ № 992-К від 30.12.2024 р. ОСОБА_1 прийнято на роботу з 01 січня по 30 червня 2025 р. на посаду завідувача навчальним кабінетом кафедри військової підготовки, на 1,0 ставки з оплатою праці за 13 тарифним розрядом. Із наказом ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його підписом. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту», постанови КМУ від 14 червня 2000 р. № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада завідувача навчального кабінету відноситься до посад педагогічних працівників. Підставою для звільнення працівника, прийнятого на роботу за строковим трудовим договором є закінчення строку трудового дговору (ст. 36 КЗпПУ). Переукладення строкового трудового договору чи продовження строку його чинності не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового. Гарантії, передбачені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у разі звільнення за п.1 ст. 40 КЗпПУ. Просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд встанови наступне.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 13.12.2024 р. ОСОБА_1 подав заяву про прийняття його нароботу на посаду завідувача навчального кабінету на 1.0 ставки кафедри військової підготовки з 01 січня 2025 р. відповідно до укладеного трудового договору на визначений строк.
Заява погоджена т.в.о начальника кафедри військової підготовки та ректором К-ПНУ до 30.06.2025 р.
Наказом № 873-К від 17.12.2024 р. ОСОБА_1 звільнений з 31 грудня 2024 р. з роботи з посади завідувача навчальним кабінетом кафедри військової підготовки відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпПУ (закінчення строку).
Наказом № 992-К від 30.12.2024 р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 01 січня 2025 р. до 30 червня 2025 р. на посаду завідувача навчальним кабінетом кафедри військової підготовки на 1,0 ставки з оплатою праці за 13 тарифним розрядом згідно з укладеним строковим трудовим договором.
13 грудня 2024 р. між Кам'янець-Подільським національним університетом ім.І.Огієнка та ОСОБА_1 підписаний трудовий договір (на визначений строк). У пункті 7.2 трудового договору міститься виправлення: строк дії договору: дата «31 грудня 2024 р.» виправлена на «01 січня 2025 р.», дата закінчення строкового договору «30 червня 2025 р.».
Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами (п.7.1).
П.6.2 трудового договору передбачено, що дія договору припиняється після закінчення строку його дії.
Із наказом про прийняття на роботу та виправленя строку дії трудового договору, позивач був обізнаний.
02.05.2025 р. позивач звернувся з заявою продовжити трудовий договір з 01.07.2025 р.
Наказом № 515-К від 23.06.2025 р. ОСОБА_1 30 червня 2025 р. звільнено з роботи з посади завідувача навчальним кабінетом кафедри військової підготовки відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпПУ(закінчення строку). Виплачено компенсацію за невикористану відпустку.
Посада завідувача навчального кабінету кафедри військової підготовки фінансується Міністерством оборони України, а не за загальним бюджетом університету, що створює специфічні умови виконання роботи та залежність від зовнішнього фінансування.
Відповідно довідки К-ПНУ № 369-К від 15.10.2025 р. згідно штатного розпису Кам'янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка, який затверджений Міністерством освіти і науки України, посада завідувача навчальним кабінетом кафедри військової підготовки відсутня.
Застосовані норми права, мотиви суду.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Частиною 1 ст. 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Окрім того, з науково-педагогічними працівниками може укладатися трудовий контракт.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту», постанови КМУ від 14 червня 2000 р № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада завідувача навчального кабінету відноситься до посад педагогічних працівників.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною).
Строк, на який працівник наймається на роботу, зазначається у наказі про прийняття на роботу, проте у трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
Підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП).
На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.
Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так додаткові підстави розірвання договору.
Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Крім того, позивачу було достеменно відомо про те, що останнім робочим днем згідно з умовами контракту було 30 червня 2025 року.
Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї із сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Оскільки трудовий договір із позивачем припинено у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України, таке припинення є правомірним і повністю відповідає змісту трудових відносин та чинному законодавству України.
Не є підставою для задоволення позову посилання позивача на те, що він мав бажання працювати і далі, у зв'язку з чим він звертався до адміністрації учбового закладу.
За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець у зв'язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України (постанова Верховного Суду від 20 жовтня 2023 року у справі № 522/16339/19 (провадження № 61-10877св22)).
Отже, строк строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо строку трудового договору має право кожна із сторін.
Позивач надав згоду на призначення його на посаду завідувача навчального кабінету кафедри військової підготовки Кам'янець-Подільського К-ПНУ з 01 січня 2025 р. строком до 30 червня 2025 року за строковим трудовим договором, яким передбачене звільнення після закінчення визначеного сторонами строку договору.
Контракт, де передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк. За два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. Відповідно до ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою ст. 23. Строкові договори укладаються, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Контракт є особливою формою трудового договору, умови якого, зокрема щодо його розірвання, можуть встановлюватись угодою сторін. Якщо сторони при переукладенні контракту серед таких підстав вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України.
У зв'язку з цим доводи позивача про те, що у зв'язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості згідно з вимогами частини другої статті 39-1 КЗпП України суд визнає необґрунтованими.
Відтак, КЗпП України не містить заборон щодо продовження строку трудового договору, і навіть у разі переукладання строкового трудового договору, якщо він переукладався на підставі ч. 2 ст. 23 КЗпП України, він не стає безстроковим
Гарантії, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не можуть застосовуватись при вирішенні даного спору, оскільки трудове законодавство України не містить заборони на укладення строкових договорів з цією категорією працівників, якщо для цього є підстави, передбачені ст. 23 Кодексу законів про працю.
Висновки суду.
Отже, аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивача було звільнено з ВНЗ з 30.06.2025 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту, на підставі ст. 36 п.2 КЗпП України із дотриманням вимог трудового законодавства, будь-яких порушень з боку відповідача встановлено не було, а тому відсутні підстави для визнання протиправним, скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати.
Відповідно ч. 6, ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 262-265 ЦПК України, ст. 23, 36КЗпП України, ст. 54 ЗУ «Про освіту», суд,-
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Кам'янець-Подільського національного університета ім.І.Огієнка про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Кам'янець-Подільський національний університет ім.І.Огієнка, ЄДРПОУ 02125616, юридична адреса: вул. Огієнка, 61, м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 квітня 2026 року.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.