20.04.2026 Справа №607/22495/24 Провадження №2-п/607/22/2026
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
його представника, адвокатки Гелецької І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди,
Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 06 травня 2025 року ухвалено рішення у справі № 607/22495/24, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 82 240 (вісімдесят дві тисячі двісті сорок),00 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 6 000 (шість тисяч),00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 500 (чотири тисячі п'ятсот),00 за проведення експертної оцінки та 1 334 (одну тисячу триста тридцять чотири),00 грн судового збору.
13 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року у справі № 607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди, яка надійшла до суду поштовою кореспонденцією та зареєстрована на відділенні поштового зв'язку 10 березня 2024 року.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник вказує, що він отримав копію рішення суду лише 17 лютого 2026 року. Судові повістки йому жодного разу не були вручені, повідомлення з пошти також не надходили, також він перебував у відрядженні за межами Тернопільської області з 26 березня 2025 року по 17 травня 2025 року. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи, та подати свої заперечення стосовно позову, а тому просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року у справі №607/22495/24.
Ухвалою судді від 19 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди залишено без руху.
На виконання ухвали суду від 19 березня 2026 року судом 02 квітня 2026 року було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди з додатками.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення заявник додатково вказує, що договір оренди нежитлового приміщення площею 70 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладено ним з громадянином ОСОБА_3 , строк дії договору: з 01 листопада 2017 року по 01 листопада 2018 року. Вказаний договір спростовує наведену позивачем тезу, що автомобіль у липні 2018 року ним був переданий в ремонт особисто ОСОБА_4 , оскільки на той час саме ОСОБА_3 орендував гараж з метою надання послуг із ремонту автотранспортних засобів.
Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди.
Заявник (відповідач) ОСОБА_1 та його представник - адвокатка Гелецька І. О. в судовому засіданні підтримали подану заяву, просили задовольнити. Відповідач суду повідомив, що судових повісток не отримував та транспортний засіб не ремонтував, ремонт здійснював Кізик Ігор.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що не перешкоджає суду вирішувати питання скасування заочного рішення в силу ч. 1 ст. 287 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, а відтак, з огляду на належне сповіщення позивача про дату і час розгляду справи, суд вирішує питання скасування заочного рішення без його участі.
Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, вивчивши матеріали цивільної справи, зміст заяви про перегляд заочного рішення та доводи в її обґрунтування, вважає, що заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 284 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Як зазначає заявник ОСОБА_1 , копію рішення він отримав 17 лютого 2026 року звернувшись із заявою про видачу копії рішення суду 10 лютого 2026 року. Інші відомості, які б вказували на протилежне, в матеріалах справи відсутні.
У рішенні «Батуров проти України» від 14 листопада 2024 року ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. На національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та у разі потреби зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Нормами процесуального закону визначено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду (ч.ч. 2, 3, 4 ст. 284 ЦПК України).
13 березня 2026 року судом зареєстрована заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року у справі №607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди, яка надійшла до суду поштовою кореспонденцією та зареєстрована на відділенні поштового зв'язку 10 березня 2024 року, та поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, а відтак відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Враховуючи вище викладене, слід поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
На такий запит суду від 01 листопада 2024 року, 14 листопада 2024 року надійшов лист Байковецької сільської ради № 14/03.1-25/391 від 14 листопада 2024 року, згідно якого з 11 квітня 2003 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвала суду від 31 жовтня 2024 року та судові повістки у справі з датою наступного судового засідання надсилалися на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 : на 28 листопада 2024 року о 12 год. 45 хв., на 27 грудня 2024 року о 11 год. 15 хв., на 28 січня 2025 року о 11 год. 30 хв., на 03 березня 2025 року о 14 год. 15 хв., на 03 квітня 2025 року о 09 год. 45 хв., на 06 травня 2025 року о 09 год. 00 хв. та повернулися на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу, судові повістки та рішення суду для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б, від 27 лютого 2023 року у справі № 909/548/16(909/947/20).
Водночас виклики відповідача у судові засідання здійснювалися також у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відтак, ОСОБА_1 належно повідомлявся про день та час розгляду справи шляхом опублікування і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність можливості дізнатися час та місце розгляду справи через перебування у відрядженні з 26 березня 2025 року по 17 травня 2025 року, то за Веб-адресою сторінки, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, учасник справи може отримати інформацію щодо справи, що розглядається - tem.te.court.gov.ua. У справі було призначено 6 засідань, ОСОБА_1 перебував у відрядження в період призначення лише двох з них, та не скористався своїм правом на подання заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.
Судом було вжито всіх передбачених законодавством України способів виклику відповідача у судові засідання, як судовою повісткою так і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України з врахуванням військового стану, частих повітряних тривог та перебування сторін в укритті, щоб учасники справи могли самостійно у будь-який час доби отримати інформацію щодо дати, часу та місця розгляду справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа «Каракуця проти України»).
Тому суд вважає, що ОСОБА_1 не виявив бажання скористатися своїм правом подати відзив, заперечення щодо позовної заяви у встановлений судом строк.
Таким чином, суд не вбачає поважних причин неявки відповідача в судові засідання з розгляду справи № 607/22495/24.
Отож, головними умовами для скасування заочного рішення є поважність причини не з'явлення відповідача в судове засідання і те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення спору. Наявність одночасно цих двох умов дає підстави для скасування заочного рішення суду.
Проте відповідачем ОСОБА_1 також не надано до суду і доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, і не були враховані судом при винесенні спірного заочного рішення від 06 травня 2025 року.
Щодо покликання заявника ОСОБА_1 та його представника на відповідь Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 40586-2026 від 27 березня 2026 року, то суд звертає увагу на те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15, від 08 травня 2018 року у справі № 922/2026/17, від 21 вересня 2018 року у справі № 910/19960/15).
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18).
Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року, справа № 208/4598/21).
Відтак, у разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завданні шкоди, зазначена обставина підлягає встановленню у ході розгляду цивільної справи.
Ухвалюючи рішення у справі № 607/22495/24 від 06 травня 2025 року судом було встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить транспортний засіб ВАЗ 2112, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який через технічні несправності був переданий для ремонту ОСОБА_1 . Тривалий період часу цей транспортний засіб перебував у відповідача, за місцем його проживання, де через пожежу був пошкоджений та в подальшому, оскільки ОСОБА_1 відмовлявся надати доступ до автомобіля, він був вилучений працівниками поліції та переданий на зберігання на територію спеціального майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів, що знаходиться в с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області.
Щодо договору оренди нежитлового приміщення від 01 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_5 (Орендар), то цей договір укладено тільки на частину нежитлового приміщення, площею 70,00 кв.м, по АДРЕСА_1 . Тобто це тільки частина нерухомого майна, якщо таке належне ОСОБА_1 , а ці обставини є лише припущенням, адже суду не надано документів, які б засвідчували право власності заявника на частину переданого в оренду майна, як і акту прийому-передачі цього майна орендарю.
Цей договір оренди нежитлового приміщення можливо і мав місце, однак ним не спростовуються встановлені судом обставини передачі ОСОБА_2 належного йому транспортного засобу ОСОБА_1 та подальше його фактичне знищення через пожежу, що підтверджено показами свідків та документами, яким суд надав оцінку в заочному рішенні. Обставини неповернення відповідачем автомобіля були причиною конфлікту між батьком позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про що Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 04 листопада 2022 року постановлено ухвалу у справі № 607/23953/21.
Таким чином, судом не встановлено обставин, передбачених ст. 288 ЦПК України, які можуть слугувати підставою для скасування заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2025 року у справі № 607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення суду по справі № 607/22495/24.
Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-261, 284, 287, 288 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Поновити відповідачу ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/22495/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, грошового відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дня отримання копії ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 27 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Герчаківська О.Я.