Справа № 595/510/26
Провадження № 2-а/595/68/2026
04.05.2026 місто Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Созанської Л.І.,
за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,
представника позивача, адвоката Рекуша О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 2266 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08 квітня 2026 року.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2266 від 08 квітня 2026 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в розмірі 17000 грн. Позивач вважає дану постанову незаконною і необґрунтованою, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Жодного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію позивач не порушував. У постанові зазначено, що згідно розпорядження №46 від 18 березня 2026 року вих. № 1727/779 т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на Бучацького міського голову з метою проведення звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в Бучацькій міській раді про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 було доручено здійснити оповіщення громадянина ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за повісткою для уточнення даних з датою прибуття на 27 березня 2026 року о 09.00 год. Громадянин ОСОБА_1 у вказаний термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги підпукту 2 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року. З оскаржуваної постанови не зрозуміло, порушення якої норми законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію допустив позивач. ОСОБА_1 заперечує факт оповіщення його шляхом надсилання йому повістки про виклик до ТЦК та СП або в інший спосіб, передбачений у встановленому законом порядку. Повістку позивач не отримав та вважає, що в його діях відсутній умисел у неявці без поважних причин до ТЦК та СП. Вручення повісток військовозобов'язаним про необхідність явки до РТЦК та СП регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560). Про вручення листоношею повістки позивача не було проінформовано ні за номером телефону, ні вкладенням до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК". Вважає, що працівниками пошти та Бучацької міської ради було порушено порядок вручення позивачу повістки ТЦК про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позивач не повинен відповідати за їх неправомірні дії. Копію оскаржуваної постанови позивачу було вручено 16 квітня 2026 року.
Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: поновити строк для оскарження постанови № 2266 від 08 квітня 2026 року; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2266 від 08 квітня 2026 року.
Ухвалою судді від 21 квітня 2026 року поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду на оскарження постанови. Прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
29 квітня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано розпорядження від 18 березня 2026 року № 46 (вих.№1727/779), в якому Бучацькій міській раді визначалося завдання здійснити оповіщення військовозобов'язаних, згідно списку, в якому зазначено і позивача, про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09.00 на 27 березня 2026 року. На виконання зазначеного розпорядження Бучацькою міською радою надано копію реєстру рекомендованих поштових відправлень АТ «Укрпошта» від 02 березня 2026 року, де військовозобов'язаним, згідно списку, направлені повістки про виклик до ТЦК та СП листами з рекомендованими повідомленнями. Тож, позивачу була направлена належним чином оформлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивач перебуває на військовому обліку. Не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 та не надавши пояснень щодо поважності причин свого неприбуття за належним чином оформленою повісткою, позивач допустив порушення абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, про що і було винесено оскаржувану постанову. До відзиву представником відповідача долучено копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
30 квітня 2026 року до суду представником позивача, адвокатом Рекушем О.Р. подано відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вказує, що доводи, викладені у відзиві, є необґрунтованими, а відтак такими, що не визнаються стороною позивача. Постанова №2266 від 08 квітня 2026 року, якою на позивача накладено штраф в сумі 17000 грн за ч.3 ст.210-1 КУпАП є незаконною і необґрунтованою, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення. Вважає що працівниками пошти та Бучацької міської ради було порушено порядок вручення позивачу повістки ТЦК про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позивач не повинен відповідати за їх неправомірні дії. Відповідачем до відзиву долучено список адресатів від 20 березня 2026 року, в тому числі і позивача, яким Бучацькою міською радою скеровано листи з повідомленням про вручення. Однак відповідачем не долучено доказів про те, що вищенаведений лист вручено позивачу особисто із зазначенням дати вручення. З огляду на викладене, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем у відзиві на адміністративний позов факти порушення вимог законодавства при винесенні оскаржуваної постанови, то наведені останнім доводи у відзиві підлягають відхиленню судом.
Представник позивача, адвокат Рекуш О.Р. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 02 квітня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол № 138 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 15:30 год. 08 квітня 2026 року.
08 квітня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 2266 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.
Згідно вказаної постанови, 02 квітня 2026 року о 10 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 був доставлений у супроводі працівників Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 . За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) та з 28 березня 2026 року обліковується як такий, що порушив правила військового обліку. Згідно розпорядження №46 від 18 березня 2026 року вих. № 1727/779 т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на Бучацького міського голову з метою проведення звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на військовому обліку в Бучацькій міській раді про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , було доручено здійснити оповіщення громадянина ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за повісткою для уточнення даних з датою прибуття на 27.03.2026 року о 09.00 год. Громадянин ОСОБА_1 у вказаний термін не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 ), чим порушив вимоги підпукту 2 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, чим своїми діями вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Згідно Розпорядження № 1727/779 від 18 березня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_4 , адресованого голові Бучацької міської ради на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, з метою проведення звірки військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, визначено завдання здійснити оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які перебувають на обліку в Бучацькій міській раді про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та забезпечення їх прибуття на 09 год. 27 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
До матеріалів справи представником відповідача долучено заповнений бланк повістки № 6877831 про виклик ОСОБА_1 на 27 березня 2026 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, а також список «УКРПОШТА» № 20.03.2026, згрупованих відправлень «Рекомендований лист» Бучацькою міською радою, направлених адресатам, де під № 16 зазначений адресат ОСОБА_1 , однак на долученій копії номер відправлення відображено не в повній мірі, лише частково «R0671».
Позивач не згоден з постановою № 2266 від 08 квітня 2026 року, оскільки, як зазначає у позовній заяві, він повістки не отримував.
За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як слідує з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі-підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Зокрема, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Частиною ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають до відділення РТЦК та СП, однак свідомо не з'явився, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України, покладається на відповідача.
Разом з тим, як вбачається із адміністративного позову, позивач зазначив, що не отримував повістки та йому не було відомо про те, що йому необхідно було з'явитися до ТЦК та СП.
При цьому відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 і він, незважаючи на це, не з'явився.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 направлялась та була вручена повістка про необхідність прибути до ТЦК та СП для уточнення даних. Не долучено таких матеріалів і до відзиву на позов.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відтак, відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2266 від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 245-247, 251, 268, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2266 від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Л. І. Созанська