Справа № 461/3166/22
Провадження №1-кп/944/358/26
29.04.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Яворові клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141350000219 від 11.04.2022 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1КК України,
в провадженні Яворівського районного суду Львівської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні 29.04.2026 подав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому.
В обґрунтування клопотання покликається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він 10.04.2022, приблизно о 22 годин 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (0,48%о) та керуючи автомобілем марки «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись ним автодорогою по вулиці Центральній поблизу господарства № 157, що в с. Арламівська Воля Яворівського району Львівської області та перевозячи ОСОБА_8 , порушив вимоги чинних Розділів ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п. п. 1.2, 1.5, 2.3 «б», «д», 2.9 (а), 12.1, які виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним транспортним засобом проявив неуважність, під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, стан дорожнього покриття, відповідно не відреагував на їх зміну, чим позбавив себе змоги постійно контролювати рух керованого ним автомобіля, без причин технічного характеру, не справився з керуванням транспортного засобу, виїхав на праве по ходу його руху узбіччя, де керований ним автомобіль здійснив наїзд на бетонний місток, внаслідок чого перекинувся.
Внаслідок порушення ПДР ОСОБА_5 , пасажир автомобіля «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_9 отримав закриту черепно-мозкову травму у вигляді епідуральної та субдуральної гематом зліва, субарахноїдального крововиливу, що призвело до набряку-набухання головного мозку, від чого помер в лікувальному закладі.
Обґрунтоване обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Під час досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту
Зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років; в результаті його дій настали тяжкі наслідки у вигляді загибелі від отриманих травм пасажира його автомобіля ОСОБА_8 ; об'єктивна сторона злочину виразилась у грубому порушенні обвинуваченим ОСОБА_5 Правил дорожнього руху, а саме керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння
Беручи до уваги вищенаведене, а також те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження знаходиться на завершальній стадії, позицію сторони захисту про те, що причиною ДТП є дії самого потерпілого ОСОБА_8 , тобто не визнання вини у інкримінованому ОСОБА_5 вчинення кримінального правопорушення, те, що санкція статті вказаного правопорушення передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років, законодавча заборона на застосування вимог ст. 75 КК України при призначенні покарання за інкримінований злочин, позицію потерпілих, яким шкода не відшкодована і вони наполягають на суворій мірі покарання, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, на думку прокурора, є підстави вважати про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду.
Відтак, в даному випадку суворість покарання, яке може бути призначено обвинуваченому ОСОБА_5 , є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні клопотання заперечили. Вважають, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід, що надасть ОСОБА_5 можливість працювати.
Потерпіла та її представник проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу не заперечували.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та інші.
Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу суд повинен врахувати наявність ризиків, зазначених в ст. 177 цього Кодексу, а також оцінити в сукупності обставини, які визначені в частині першій цієї статті.
Судом встановлено, що на розгляді у Яворівському районному суді Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141350000219 від 11.04.2022 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1КК України.
Так, відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1КК України, знаходиться на стадії судового провадження, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Ризик переховування від суду є актуальним незалежно від стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
З огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення небезпідставним є висновок щодо можливого ризику переховування обвинуваченого від суду. Зокрема, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років, а отже, з метою уникнення такої відповідальності, існують ризики того, що він може переховуватись від суду.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим, враховуючи фіналізацію кримінального провадження.
Крім того, очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин через дії російської федерації відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій.
В той же час, суд враховує надані стороною захисту та самим обвинуваченим пояснення про необхідність забезпечення можливості останньому працювати.
На думку суду застосування до обвинуваченого за наведених обставин запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту становитиме для обвинуваченого надмірний тягар та непропорційне втручання у право на особисту свободу, а також матиме негативний вплив на членів його родини та певною мірою обмежуватиме і їх права, оскільки обвинувачений, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, позбавлений можливості працювати та фінансово себе забезпечувати.
Враховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість інкримінованого правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суворість можливого покарання, дані про особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, з огляду на цілі та принципи кримінального провадження, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також, що за результатами судового розгляду, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, та не доведено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам, зважаючи на позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії» від 02.08.2001, відповідно до якої за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі для цілей ст. 5 § 1 (с) Конвенції, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 181, 194, 369-372, 376 КПК України, суд,
клопотання прокурора - задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту терміном на 60 діб, тобто до 27 червня 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки:
- не залишати місце свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 у нічний час доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв.;
- прибувати до суду із встановленою періодичністю;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Попередити обвинуваченого, що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Органу Національної поліції негайно поставити ОСОБА_5 на облік, як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, і повідомити про це прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_10