465/3549/26
2/465/3765/26
/про залишення позовної заяви без руху/
01.05.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Фізична особа підприємець ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення майнової та моральної шкоди, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, позивачем пред'явлено позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .
Нормами частин 1 та 2 статті 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин (стаття 51 ЦК України).
Таким чином, фізичні особи-підприємці прирівнюються за своїм процесуальним статусом до юридичних осіб.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , місцезнаходження якого: АДРЕСА_1 , припинено, про що зроблено відповідний запис.
Таким чином, у порушення вимог пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України у позовній заяві відповідачем визначено особу, яка втратила свою цивільну правоздатність.
У зв'язку з чим, позивачу треба визначитися з відповідачем у даній справі.
При зверненні до суду позивачка судовий збір не сплатила посилаючись на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вивчивши матеріали позову та додані до нього додатки, суддя приходить до наступного висновку.
згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
З п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Отже, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду в дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу навушників Apple Airpods Pro 3 вартістю 9 400,00 (дев'ять тисяч чотириста) грн., який укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за товар неналежної якості (навушники Apple Airpods Pro 3) в сумі 9400,00 грн. (дев'ять тисяч чотириста гривень); Стягнути з Фізичної особи підприємця « ОСОБА_2 » моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Згідно преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закон України "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами.
Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору: про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.
Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення Закону України "Про захист прав споживачів", а в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували укладенню договору, крім того позивач просить про зобов'язання відповідача розірвати договір купівлі-продажу та стягнути з останнього на його користь гроші у розмірі вартості повернутого товару та моральну шкоду, тобто заявляє три позовні вимоги.
Системний аналіз положень Закону України "Про захист прав споживачів" доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України "Про захист прав споживачів".
Однак в порушення даних вимог закону, позивач у своїй позовні заяві належним чином не обґрунтовує позовні вимоги у відповідності до норм Закону України "Про захист прав споживачів", не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг (ст. 1-1 Закону).
Як вбачається зі змісту положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець -суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.
Як вбачається з зазначених норм, у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг мають бути суб'єкти господарювання.
Матеріали позовної заяви не містять доказів, які б підтверджували наявність у відповідача статусу суб'єкта господарювання, а відтак, на позивача не поширюються пільги, визначені ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, позивачем при зверненні до суду не доведено, що порушені її права, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим не вбачаю підстав для застосування положень ст. 22 вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328, 00 грн.
Згідно з п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, зі змінами, внесеними згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, які набрали чинності 01.09.2015 року, розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру в загальній сумі 3 993,60 грн.
Так, позивачу необхідно сплати судовий збір у розмірі 3 993,60 гривень за наступними реквізитами: рахунок №UA168999980313141206000013953, отримувач: ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету судовий збір (Державна судова адміністрації України, 050).
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач неусунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, приходжу до переконання, що вона підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175,177,185, 353, 355ЦПК України -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до Фізична особа підприємець ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення майнової та моральної шкоди - залишити без руху та запропонувати позивачу, протягом п'яти днів з дня отримання ухвали, усунути вказані недоліки позовної заяви, попередивши, що у випадку невиконання даної ухвали заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати представнику позивача для відома.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Коліщук З.М.