Справа № 456/2281/26
Провадження № 2-з/456/5/2026
04 травня 2026 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
23.04.2026 року до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ОРАНТА», про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 047 932,59 гривень у відшкодування завданої матеріальної шкоди та судовий збір в сумі 10 479,33 грн.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 , подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, карткові рахунки, цінності та цінне майно ОСОБА_2 співмірно до розміру заявлених позовних вимог в сумі 1 047 932,59 гривень та заборонити його відчуження в будь-який спосіб до розгляду даної справи по суті.
В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що підставою звернення до суду слугувало те, що 17 листопада 2025 року о 20 год. 45 хв., а/д Київ-Чоп М06 662 км. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volvo V50», д.н.з. НОМЕР_1 , з додатковим встановленим номерним знаком НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «MAN TGX», д.н.з. НОМЕР_3 , з причепом «Krone», д.н.з НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні технічні ушкодження. Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 23000 від 18 березня 2026 року, розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу, становить 1 206 212,59 грн. При тому, нещодавно заявнику стало відомо, що відповідач намагається позбутися всього належного йому майна і цим самим, ухилитись від виконання можливого рішення суду та унеможливити звернення стягнення на його майно. Відтак, є всі достатні підстави побоюватися, що в разі невжиття судом заходів забезпечення позову, відповідач вживатиме заходи щодо відчуження належного йому майна, з метою ухилення від виконання майбутнього рішення суду, що призведе до порушення законних прав заявника.
Із врахуванням часу перебування судді на навчанні в період з 27.04.2026 по 01.05.2026, заява розглядається 04.05.2026.
Заява розглядається без повідомлення учасників справи, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву, суд дійшов висновку про необхідність відмови у забезпеченні позову виходячи з таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно з п. 1 ч.1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Як підсумок, наведені норми закону та правові висновки Великої Палати Верховного Суду вказують на те, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
Подана до суду заява мотивована тим, що нещодавно заявнику стало відомо, що відповідач намагається позбутися всього належного йому майна і цим самим, ухилитись від виконання можливого рішення суду та унеможливити звернення стягнення на його майно.
Покликання ОСОБА_1 на те, що нещодавно заявнику стало відомо, що відповідач намагається позбутися всього належного йому майна і цим самим, ухилитись від виконання можливого рішення суду та унеможливити звернення стягнення на його майно, не підтверджене жодними доказами та на думку суду базується лише на припущеннях та сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки особи. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача у справі від виконання судового рішення не є, на переконання суду, достатньою підставою для задоволення цієї заяви.
У заяві не наведено достатнього обґрунтування необхідності застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, карткові рахунки, цінності та цінне майно відповідача співмірно до розміру заявлених позовних вимог в сумі 1 047 932,59 гривень та заборонити його відчуження в будь-який спосіб до розгляду даної справи по суті, а також не надано будь-яких доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідного заходу, не вказано з яких джерел заявнику стало відомо про намір відповідача позбутися всього належного йому майна.
Сам по собі факт звернення позивача до суду із позовом до відповідача не є підставою для забезпечення позову, доказів того, що позивач звертався до відповідача із вимогою про відшкодування йому шкоди, та останній ухилявся від виплати такої, матеріали справи не містять.
Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту наявності у відповідача будь-якого рухомого та нерухомого майна, а також відсутні відомості щодо вартості такого майна, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити адекватність та співмірність заявленого заходу забезпечення позову розміру позовних вимог, що прямо суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.
Відповідно до приписів ч.7 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпечення позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки відповідна заява не обґрунтована заявником як у контексті необхідності застосування запропонованого заходу забезпечення позову, так і в контексті співмірності та відповідності цього заходу заявленим позовним вимогам.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.149-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. Ю. Писарев