Справа № 450/1824/26 Провадження № 1-кс/450/363/26
"29" квітня 2026 р. слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити Львівської області клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141430000208 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
суб'єкт звернення просить скасувати арешт в частині позбавлення права користування майном, накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області на автомобіль марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником та володільцем якого є ОСОБА_3 та повернути автомобіль власнику.
Вказане мотивує тим, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.04.2026 року (слідчий суддя ОСОБА_1 ) у кримінальному провадженні №12026141430000208 від 10.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, накладено арешт на автомобіль марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування (ремонт, експлуатація), який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , належить мені - ОСОБА_3 , проживаючій за ад Арешт було застосовано з метою забезпечення збереження речового доказу та проведення необхідних експертиз. Заявник зазначає, що станом на 29 квітня 2026 року потреба в подальшому застосуванні арешту на вказаний транспортний засіб відпала, оскільки експертний огляд автомобіля марки «Renault Captur», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проведено, що забезпечило виконання необхідних судових експертиз. Окрім цього, за кожен день перебування автомобіля на арешт майданчику необхідно сплачувати кошти, що створює фінансове навантаження для власника автомобіля ОСОБА_3 . З огляду на викладене зазначає, що арешт у частині позбавлення права користування транспортним засобом - автомобілем марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області 14.04.2026 року підлягає скасуванню, оскільки відпала необхідність в подальшому його застосуванні, автомобіль підлягає поверненню володільцю - ОСОБА_3 .
Власник автомобіля в судове засідання не з'явилася, просила розгляд клопотання проводити у її відсутності.
29.04.2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання, підписане старшим слідчим СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 , в якому останній просить відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, а саме автомобіля «RENAULT KANGOO» реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задоволити, виходячи з наступних підстав.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141430000208 від 10.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.04.2026 року у кримінальному провадженні №12026141430000208 від 10.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, накладено арешт на автомобіль марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання) шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування (ремонт, експлуатація), який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , належить мені - ОСОБА_3 , проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 .
З вказаної ухвали також вбачається, що вищевказаний автомобіль у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ч.1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Зі змісту статті 174 КПК України вбачається, що підставами для скасування арешту майна є доведення заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно дост.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.
Будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти(рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".
Таким чином, гарантія від втручання з боку держави та інших (третіх) осіб у здійснення власником своїх повноважень, перешкоджання перспективі протиправного позбавлення власника його майна, недопустимість дій, які суперечать інтересам власника, можливість захисту зазначеного права становить зміст принципу недоторканності (непорушності) права власності.
За змістом положень ст.2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Окрім цього, статтями 7,16 КПК України, встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи розумність та співмірність обмеження права власності на арештований транспортний засіб, з огляду на завдання кримінального провадження, пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку орган досудового розслідування прагне досягти, а також беручи до уваги те, що транспортний засіб уже оглянуто експертами, у зв'язку з чим мета накладення арешту фактично досягнута, та те, що слідчим не надано належних доказів, які б спростовували ці доводи або свідчили про необхідність подальшого обмеження права користування майном, слідчий суддя вважає за можливе скасувати арешт у частині користування транспортним засобом марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_3 , оскільки потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення відпала та він є неспівмірним із завданнями кримінального провадження.
Слідчий суддя, керуючись принципом диспозитивності кримінального провадження, вважає, що клопотання в частині передання майна на відповідальне зберігання володільцю майна ОСОБА_3 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки такий вид зберігання речового доказу, яким вищевказаний транспортний засіб, що є габаритним та потребує відповідних умов зберігання, з метою недопущення його пошкодження та зниження вартості, не буде перешкоджати розслідуванню кримінального провадження та зможе запобігти настанню негативних наслідків володільцю, які поклали б на неї індивідуальний та надмірний тягар.
Керуючись ст.ст. 98, 100, 169, 170, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив :
клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141430000208 від 10.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - задоволити.
Скасувати арешт в частині позбавлення права користування майном, накладений ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.04.2026 на автомобіль марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3
Повернути володільцю майна ОСОБА_3 , автомобіль марки «Renault Captur» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_3 , на відповідальне зберігання до закінчення кримінального провадження з правом користування вказаним транспортним засобом.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддяОСОБА_1