Справа № 306/630/26
Провадження № 2/306/749/26
24 квітня 2026 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про скасування запису про заборону на нерухоме майно.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявоюдо АТ "Державний ощадний банк України" про скасування запису про обтяження: заборони (архівного запису) 3797622; зареєстрованого 28.09.2006 реєстратором: Свалявська ДНК; підстава обтяження: повідомлення б/н, 07.06.1971 Свалявське відділення Держбанку; об'єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд своєю ухвалою від 02.04.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв'язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.
Розгляд справи призначений на 09:30 годину 23.04.2026 року.
Позивач заявлені вимоги про скасування заборони на майно підтримує, просить заяву задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві за наявними у матеріалах справи доказами.
Представник відповідача-адвокат Мушкало Світлана Миколаївна, яка діє в інтересах АТ "Державний ощадний банк України" (довіреність №19/4-02/382 від 22.12.2025 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8044/10 від 18.07.2019 року) подала до суду відзив на позовну заяву (вх.№3043). З позовними вимогами Назарчук М.М. не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства. Зазначає, що АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у даній справі, а належним відповідачем в даній справі є Свалявська державна нотаріальна контора як реєстратор такого обтяження, яка реєструючи заборону щодо спадкового майна позивача, належним чином не встановила, хто є ініціатором накладення заборони та не зазначила чи це юридична особа, чи її структурний підрозділ, який має бути зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або мати власний унікальний код підрозділу в межах установи, в інтересах якої накладено заборону на майно. В обгрунтування доводів посилається на те, що відповідно до Закону №1952-ІV скасування заборони є функцією державного реєстратора (державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону). Просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними доказами та матеріалами у справі. Суд доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:
Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 20 ЦК України - право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом досліджено: копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.2001 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори серії АЕА №872292, спадкова справа №19/87, зареєстровано в реєстрі за №3084; копія довідки комунального унітарного підприємства "Свалявське міське бюро технічної інвентаризації" від 25.03.2026 року за №47, згідно якої житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований на паперових носіях в книгу №9 під № НОМЕР_1 згідно архівних даних та реєстрових книг КУП "Свалявське МБТІ" за ОСОБА_1 - 1/2 на підставі свідоцтва про прав на спадщину від 04.08.2001 року та 1/2 на підставі договору у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 26.12.1957 року, посвідченого Свалявською державною нотаріальною конторою за №1090.
Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до інформаційної довідки 470399857 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.03.2026 року підтверджується наявність запису про обтяження: заборона (архівний запис) 3797622; зареєстрований 28.09.2006 реєстратором: Свалявська ДНК; підстава обтяження: повідомлення б/н, 07.06.1971 Свалявське відділення Держбанку; об'єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України - власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.
Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк» відповідачем, суд зазначає таке.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР. За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990 року "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об'єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.
З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об'єкти права загальнодержавної (республіканської) власності. Згідно ст. 34 Закону України "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України). Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України. Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов'язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне». Постановою КМУ від 05.06.2019 року за № 568 «Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 року за № 4.
На підставі вищезазначеного встановлено, що з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.
Щодо посилання представника відповідача про належність нотаріуса Свалявської ДНК відповідачем, суд зазначає таке.
Нотаріус (при реєстрації нотаріус діє як суб'єкт реєстраційних дій, а не як сторона спору про право) або інший державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про скасування реєстраційних дій чи визнання права власності. Відповідно до ч.5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав. Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення (правові позиції ВП ВС у постанові від 04.09.2018 року, справа № 823/2042/16: "належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано"; Верховного Суду КЦС у постанові від 19.01.2021 року, справа № 227/5540/18: "позовна вимога про скасування (припинення) заборони на відчуження майна не може бути звернена до державної нотаріальної контори"; Верховного суду КЦС у постанові від 15.04.2020 року, справа №474/106/18: "оскільки нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, у нього немає спільних чи однорідних прав та обов'язків стосовно позивача або відповідача").
Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені докази в судовому засіданні, суд бере до уваги, що скасування заборони на майно не порушує прав інших осіб, не суперечить вимогам діючого законодавства, що наявність заборони обтяження на будинок порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, що іншого способу зняти заборону у позивача, крім судового немає, суд доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вимогу про стягнення з відповідача понесених судових витрат позивач не заявляв, тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 317, 319, ч. 2 ст. 386, 391 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про скасування запису про заборону на нерухоме майно - задовольнити.
Скасувати запис про обтяження: заборону (архівний запис) 3797622; зареєстрований 28.09.2006 реєстратором: Свалявська ДНК; підстава обтяження: повідомлення б/н, 07.06.1971 Свалявське відділення Держбанку; об'єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 , додаткові дані: архівний номер: 3975159LVOV33, архівна дата: 03.01.1980, Дата виникнення: 07.06.1971, № реєстра: 518670-206, внутр.№0В01CE2422DD58256335, коментарий: 33-24/1971.
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.04.2026 року в день розгляду справи і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
Ім'я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3
Найменування відповідача: акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", адреса: м.Київ, вул.Госпітальна, буд.12-Г, код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465, електронна адреса:contact-centre@oschadbank.ua
Представник відповідача Мушкало Світлана Миколаївна, довіреність №19/4-02/382 від 22 грудня 2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8044/10 від 18 липня 2019 року, РНОКПП НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА