Справа 303/3828/26
Провадження 1-кс/303/524/26
04 травня 2026 року місто Мукачево
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62025170030026663 від 01.12.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ківерці Волинської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні 5 дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:
- вироком Ківерцівського районного суду Волинської області за ч.2 ст. 187 КК України - до 8 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, умовно-достроково звільнений від відбування покарання для проходження військової служби (зі слів),
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 терміном на шістдесят діб, яке мотивоване наступним.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.06.2025 - № 115-РС, ОСОБА_4 призначено на посаду номера обслуги 2 відділення кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти, штурмового спеціалізованого батальйону, вказаної військової частини.
Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У такий спосіб, з моменту затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти правовий режим воєнного стану, який продовжує діяти і на даний час.
Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Стаття 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут). Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Так, згідно з ст.ст. 5, 6 Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Під час проходження військової служби, у відповідності до ст.ст. 6, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 зобов'язаний був свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків, точно й вчасно виконувати покладені на нього обов'язки.
Натомість, солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України та законів України, став на шлях вчинення кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваний до військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді номера обслуги 2 відділення кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти, штурмового спеціалізованого батальйону, вказаної військової частини у військовому званні «солдат», у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, без дозволу командування частини, 29.07.2025 самовільно, без поважних причин залишив місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка на той час дислокувалась в АДРЕСА_2 та був відсутній без поважних причин на військовій службі з 29.07.2025 до теперішнього часу, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
01 травня 2026 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_4 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
02 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Слідчий зазначає, що оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріали в сукупності.
Слідчий акцентує увагу на тому, що під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у п.1,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до 10 років, розуміючи які наслідки це створює, він може уникати притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий зазначив, що існує ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, оскільки він являється спеціальним суб'єктом кримінального правопорушення - військовослужбовцем, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення останнім нового тотожного кримінального правопорушення, пов'язаного з ухилення від проходження військової служби.
Також, на переконання слідчого, існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
З огляду на викладене, слідчий просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили задовольнити клопотання, з викладених в ньому підстав.
Підозрюваний не заперечив проти клопотання, а захисник посилався про недоведеність ризиків, зазначених стороною обвинувачення.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
В провадженні СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження №62025170030026663 від 01.12.2025.
01 травня 2026 року о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_4 затримано на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.
02 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 407 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколом затримання; протоколами допиту свідків; та іншими зібраними доказами у їх сукупності.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (частина 1); запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 частини 2).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , крім наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4 та 5 ч.1 статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому досудовим розслідуванням тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, особу підозрюваного, який ніде не працює, стабільного доходу не має, суспільно корисною працею не займається, раніше судимий за вчинення тяжкого злочину проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та його стійку мотивацію до вчинення тяжких злочинів, з огляду на що, суд вважає, що, перебуваючи на волі, він зможе переховуватися від органу досудового розслідування або суду та/або продовжити злочинну діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У відповідності до ч.4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчим доведено наявність ризиків передбачених статтею 177 КПК України, тому враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, судом встановлено, що інший, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання вказаним вище ризикам, а тому для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного слід застосувати більш суворий запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі зазначеному в п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, та становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на думку слідчого судді саме такий розмір застави, в даному випадку, здатний забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196-198, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 відраховувати з моменту затримання, тобто з 01 травня 2026 року.
Строк дії ухвали визначити до 29 червня 2026 року.
Визначити заставу ОСОБА_4 в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися із місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися зі свідками у провадженні;
- здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1