Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5333/25
Номер провадження 2/299/1929/25
21.04.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідачів ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна та приведення записів державного реєстру речових прав у відповідність з правами позивача / власника / іпотекодавця,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лапчак Ігорь Ярославович, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування майна та приведення записів державного реєстру речових прав у відповідність з правами позивача / власника / іпотекодавця.
Позовні вимоги мотивує тим, що співвласниками нежитлової будівлі, яка є предметом іпотеки та предметом спору є позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Внаслідок реалізації не предмета іпотеки, а окремо часток в праві на предмет іпотеки належних двом співвласникам, право власності на предмет іпотеки за результатами двох окремих правочинів перейшло до ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 06.10.2025 року, стали відомі нові співвласники по 1/2 частині предмета спору, які зазначені в позові відповідачами, на підставі свідоцтв про право на спадщину за №№ 885, 886 виданих 03.07.2025 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Вашкеба О.І.
Позивач є співвласником нежитлової будівлі, яка є предметом іпотеки. Предметом позову є витребування предмету іпотеки з чужого незаконного володіння.
Без припинення іпотеки, внаслідок реалізації предмету іпотеки, і без укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», тобто без визнаної законом правової підстави з якою правопорядок пов'язує виникнення правових наслідків у вигляді припинення іпотеки і втрати права власності іпотекодавцем, відповідач зареєстрував на своє ім'я належні іпотекодавцям частки в праві власності на предмет іпотеки в державному реєстрі речових прав і не допускає позивача до володіння предметом іпотеки.
Витребування предмету іпотеки із чужого незаконного володіння є належним способом захисту, оскільки його задоволення, є підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав.
Згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_6 набули у спільну часткову власність (по 1/2 частині кожен): тарний склад (літера «Б»), забійний цех (літера «В»), склад живсировини (літера Г), овочесховище (літера «К») розташовані в АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_6 і ОСОБА_1 на забійний цех (літера «В»), зареєстровано в публічному реєстрі, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.03.2003 року.
Кредитним договором №К089-Ф від 01.08.2007 укладеним між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «Приватбанк», встановлено зобов'язання за яким ОСОБА_6 отримав від банку кошти в розмірі 50 000,00 тисяч доларів США на строк до 01.08.2011 року.
Договором іпотеки від 03.08.2007 року, встановлено майнове забезпечення кредитного зобов'язання, де ОСОБА_1 виступив майновим поручителем позичальника.
Предметом іпотеки є нежитлова будівля забійного цеху літ. В, розташована в АДРЕСА_1 . Накладено заборону на його відчуження.
20.04.2011 року рішенням Виноградівського райсуду у справі №2-41/11 із позичальника і його особистого поручителя ОСОБА_8 солідарно стягнуто на користь КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №К089-07/Ф від 01.08.2007 року в сумі 419.884,13 грн.
29.12.2017 року ухвалою Виноградівського райсуду Приватбанку видано дублікат виконавчого листа та поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання.
20.12.2018 року нотаріусом Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстром №2252 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а за рахунок коштів отриманих від його реалізації пропонується задовільнити вимоги банку на загальну суму 419 464 долари США, що станом на 19.10.2018 року становить 11 760 376, 00 гривень та 3 500,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
Згідно свідоцтва про смерть позичальник/іпотекодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно витягу з спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60142957 від 11.05.2020 року спадкових справ після його смерті не відкрито, свідоцтва про спадщину не видавались.
З інформації про виконавче провадження від 09.11.2022 року за №59077888 слідує, що воно відкрито 10.05.2019 року після смерті позичальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа від 05.05.2011 року №2-41/11 виданого Виноградівським районним судом.
Боржником в АСВП вказано померлого ОСОБА_6 , поручитель ОСОБА_8 , боржником ОСОБА_1 у ВП не зазначений і виконавчі дії щодо нього не вчинялись.
За АСВП арешт накладено на все майно ОСОБА_6 постановою від 10.05.2019 року; призначено суб'єкта оціночної діяльності; провадження закінчено на підставі п.15, ч.1, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог).
В матеріалах провадження наданих ДВС міститься заява стягувача від 26.03.2019 року №201902220881 про відкриття провадження, а також, наявна постанова від 13.05.2019 року про опис і арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини нежитлової будівлі забійного цеху, що знаходиться в іпотеці в КБ «Приватбанк», виготовлена виконавцем поза межами АСВП, що заборонено ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження", п.4 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Мінюсту від 05.08.2016 №2431/5. Зберігачем 1/2 частини призначено ОСОБА_4 .
Постановою від 16.05.2019 року призначено оцінювача, якого зобов'язано оцінити 1/2 частину тілесної речі. За висновком від 20.05.2019 року, вартість об'єкта оцінки - становить 208 417 грн.
Дані про об'єкт оцінки надано ДВС та взято з акту опису і арешту майна, відсутнього в АСВП.
Згідно заяви на реалізацію арештованого майна від 31.05.2019 року за №13776/14.3-39 майно, що передається ДВС на реалізацію зазначено так: іпотека. Нежитлова будівля забійного цеху, загальною площею (250,2), 1 частина 125,1 кв.м.
Власником земельної ділянки із кадастровим номером 2121210100:00:006:0014, площею 0,2932 га, на якій розміщене майно, що відчужується, є Виноградівська міськрада, орендарем є ОСОБА_9 , зберігачем є ОСОБА_4 , майно арештоване постановою від 10.05.2019 року.
Згідно протоколу №420736 проведення електронних торгів від 22.07.2019 року, об'єктом продажу на торгах є іпотека: 1/2 частина нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В), загальною площею 250,2 кв.м.
Переможець торгів відповідач ОСОБА_7 , код НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 .
31.07.2019 року на підставі протоколу торгів, складено і затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки, де предметом іпотеки вказана 1/2 частина тілесної речі.
31.07.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (недостатність виручених коштів для задоволення вимог стягувача від реалізації заставного майна).
Припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_6 . Щодо поручителя ОСОБА_8 виконавчі дії не проводились.
Із інформації про виконавче провадження від 10.11.2022 року за №60578634 слідує, що воно відкрито 13.05.2019 року після смерті позичальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого напису нотаріуса Бондар І.М. від 20.12.2018 року за реєстром 2252, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - нежитлову будівлю забійного цеху (літ.В), загальною площею 250,2 кв.м.
За рахунок коштів отриманих від його реалізації пропонується задовільнити вимоги банку на загальну суму 419 464 долари США, що станом на 19.10.2018 року становить 11 760 376, 00 гривень та 3 500, грн. за вчинення виконавчого напису.
Боржники/іпотекодавці покійний ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Постановами від 19.12.2019 року описано 1/2 частину забійного цеху (літ. В), загальною площею 250,2 кв.м, і цей об'єкт права надано на зберігання ОСОБА_4 , призначено оцінювача і зобов'язано його оцінити описаний об"єкт. За висновком від 31.12.2019 року, вартість об'єкта оцінки становить 79 439.00 грн. Дані про об'єкт оцінки надано органом ДВС.
Згідно протоколу №468102 торгів від 28.02.2020 року, об'єктом продажу виступало наступний об'єкт: частина нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В), загальною площею 250,2 кв.м. Переможцем став - ОСОБА_7 , код НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 . 10.03.2020 року, на підставі протоколу торгів, виконавцями, складено і затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки, де її предметом вказано 1/2 частину нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В).
29.05.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» припинено чинність арешту майна.
На підставі протоколів торгів і актів про реалізацію предмета іпотеки, нотаріусом ОСОБА_10 , видано 2 свідоцтва на ім'я ОСОБА_7 , з яких слідує що він два рази за різну ціну вигравав торги де об'єктом купівлі перших була 1/2 частина в праві власності на предмет іпотеки належна ОСОБА_11 , других 1/2 частина належна ОСОБА_1 .
Після настання цих фактів представники ОСОБА_7 не допускають позивача до предмету іпотеки і позивач позбавлений можливості володіти і користуватися ним, мотивуючи тим, що: згідно фактів наведених вище іпотека припинилась внаслідок реалізації її предмета на прилюдних торгах; наслідком реалізації предмета є втрата права власності на нього позивачем іпотекодавцем і набуття його відповідачем.
Факти якими відповідач обґрунтовує припинення іпотеки та набуття права власності стали доступні позивачу після їх витребування судом в рамках справи №299/1040/21 та були надані ДВС/нотаріусом після накладення судом стягнень на них за невиконання судового рішення і винесення окремої ухвали.
Співставивши вищеописані факти з вимогами об'єктивного права, позивач переконався в неспроможності твердження відповідача про настання фактичного складу, з яким об'єктивне право зв'язує юридичний наслідок, що складається з припинення іпотеки та втрати позивачем і набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦКУ).
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст.358 ЦКУ). річ.
Отже закон визнає спільною власністю право декількох осіб на нерозділену річ.
Права на річ співвласників ОСОБА_12 і ОСОБА_11 конкурують між собою і таким чином взаємно обмежують свободу їх здійснення.
Кожен з співвласників може користуватися своїм правом тільки в тому розмірі, який не перешкоджає користуванню інших.
Позивачем також вказано встановлення іпотеки і її зміст наступними обставинами.
Для майнового забезпечення зобов'язання за кредитним договором №К089-Ф від 01.08.2007 року договором іпотеки від 03.08.2007 року, співвласниками згідно ст.6 "Про іпотеку" встановлено іпотеку предметом якої є: існуюча в часі і просторі тілесна, нерухома, індивідуально визначена річ на яку зареєстровано право власності в публічному реєстрі, а саме нежитлова будівля забійного цеху під літ. В., площею 250,2 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 .
В наявності є чотири умови з якими законодавство пов'язує виникнення права іпотеки банку: 1. боргова вимога що забезпечується; 2. Об'єкт, що підлягає іпотеці; 3. Установчий акт - договір іпотеки; 4. Державна реєстрація іпотеки.
Отже, в даному конкретному випадку, законними умовами припинення іпотеки є: волевиявлення іпотекодержателя; акт купівлі-продажу предмета іпотеки на торгах, де продавцем є держава, яка має право примусового продажу, а покупцем яким є переможець публічних торгів.
Законна купівля-продаж, в тому числі, створює інші наслідки - припиняє право власності на предмет іпотеки іпотекодавців внаслідок його набуття покупцем. Визнання цього акту правопорядком, залежить від дотриманя сторонами, встановлених вимог до такого роду юридичних актів. Відсутність необхідних реквізитів в конструкції акту позбавляє його сили.
При цьому зміна в правах і обов'язках продавця і покупця, пов'язана з вчиненням такого акту, до справи не належить - важливо, що той ефект, який повинно породжувати волевиявлення, не наступає. До суттєвих елементів (реквізитів) купівлі-продажу, без яких цей акт існувати не може і які визначають його дійсність, відноситься - суб'єкт і його формалізована воля.
Крім правоздатності і дієздатності, від суб'єкта вимагається і влада розпоряджатися об'єктом продажу. По відношенню до волевиявлення суттєво, щоб воно виражало правомірний загальновизнаний інтерес, щоб була використана належна форма маніфестації волі і дотримана відповідність між інтересом і волевиявленням. З правоздатністю у держави Україна все в порядку, з дієздатністю також, волю за неї, в межах визначених законом, виражає законний представник, призначений АСВП.
Але, акти купівлі-продажу, з яких відповідач виводить своє право власності/володіння будівлею забійного цеху під літ. В., площею 250,2 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 , - не містять цих суттєвих реквізитів.
Правомочність на продаж. Цивільний оборот не може обійтись без кредиту, а кредит без забезпечення у вигляді поруки (зобов'язального відношення) і майнового забезпечення (речового відношення). Виконавчий лист у справі №2-41/11, на підставі якого відкрито ВП №59077888, дозволяє стягнути кошти, а не предмет іпотеки.
В справі №2-41/11, суд не вирішував вимоги стягувача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржником є поручитель ОСОБА_8 (особиста порука).
Відповідальність ОСОБА_11 за основним зобов'язанням забезпечено іпотекою (речовим відношенням), про яку у виконавчому документі не йдеться.
Згідно заяви від 26.03.2019 року №201902220881 банк не звертався до держави з виконавчим документом про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах ВП №59077888. Документ, з яким він звернувся, не наділяє її правомочністю на реалізацію предмету іпотеки. Правомочність передбачає правоздатність, як основу, відноситься до незалежності розпорядження від волі інших осіб і об'єктивних обставин. Тільки та річ, доля якої у даному відношенні визначається волею продавця, може стати об'єктом нових прав і обов'язків у відповідності до його i волевиявлення.
Розпорядження чужою річчю чи чужим правом, що перевищує компетенцію розпорядника, позбавляє купівлю сили. Отже, у ВП №59077888 з продажу предмету іпотеки не містить волевиявлення. Зміст волевиявлення себто інтерес, переслідуваний сторонами, також має відповідати закону. Інтерес сторін може вважається визнаним по двох підставах: продаж предмету іпотеки не повинен суперечити закону, а також переслідувати визнану правопорядком соціальну чи господарську ціль.
Невідповідність цим вимогам робить акт купівлі-продажу нікчемним. Державний виконавець в рамках ВП №59077888 постанову про опис і арешт 1/2 частини предмета іпотеки від 13.05.2019 року поза межами АСВП, що заборонено ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження" і п.4 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Мінюсту від 05.08.2016 №2431/5, ст. 19 Конституції.
Вчинення дії поза межами визначеними законом повноважень, прав і обов'язків для держави - не створює ухвалення постанови від 13.05.2019 року поза межами АСВП, що є неправомірним актом.
Позивач стверджує, що тільки правомірні акти породжують ефект, що відповідає волі діючого, неправомірні - протилежний.
Висновок про вартість об'єкта оцінки від 19.05.2019 року, заява на реалізацію арештованого майна від 31.05.2019 року, протокол торгів №420736, акт про реалізацію від 31.07.2019 року, свідоцтво нотаріуса від 29.08.2019 року ототожнюють не можливе, оскільки об'єктом продажу виступає 1/2 частина, площею 125,1 кв.м.
Свідоцтво нотаріуса на 1/2 частину предмета іпотеки завершує протиправне ототожнення предмету іпотеки з часткою в праві на нього. Завершує протиправне ототожнення предмету іпотеки з часткою в праві на нього, реєстрація в публічному реєстрі 1/2 частини в праві на предмет іпотеки на ім'я відповідача і закриття виконавчого провадження на неправомірній підставі п.15 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження".
Закриттям ВП №59077888, згідно п.15 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно) недостатньо для задоволення вимог стягувача заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до ЗУ "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки), - право іпотеки мало б припинитися згідно ст. 17 ЗУ "Про іпотеку".
Однак іпотекодержатель 12.11.2019 року реалізує своє право іпотеки, подавши до ДВС виконавчий напис нотаріуса. У держави з'являється правомочність на його звернення. Боржники - іпотекодавці, але за борг відповідає передана в іпотеку тілесна річ, а не особа боржника.
Однак постановою від 19.12.2019 року описується не ціла тілесна річ, а 1/2 частина Тарана.
Держвиконавець Горбач встановлює 10 днів сторонам іпотечного відношення на узгодження стартової ціни продажу, але не чекає спливу цього строку.
В цей же день він призначає оцінювача, який 31.12.2019 року представляє звіт про оцінку 1/2 частини. Далі відбувається ототожнення неототожнюваного, але у іншому виконавчому провадженні. Виконавець повинен отримати кошти з вартості речі, а отримує їх з вартості належної Тарану частки в праві на річ, що є об'єктом прав відмінним від предмета іпотеки. Відсутність компетенції оцінювача на оцінку 1/2 частини предмета іпотеки для його реалізації на прилюдних торгах.
Оцінка описаної 1/2 частини предмету іпотеки в обох виконавчих провадженнях для реалізації оцінюваного об'єкта на прилюдних торгах є окремим правопорушенням.
Згідно абз.1 і 2 ч.2 ст.3, ст.9 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національних стандартів оцінки, оцінювач не вправі оцінювати частку в праві власності на предмет іпотеки (вона не є майновим правом) чи частину предмету іпотеки, оскільки при правовому підході, частина речі - це елемент більшого цілого, поза яким він втрачає свою якість. Частина завжди належить цілому, тому правочини з річчю, поширюють ефект і на її частини.
В обох висновках, оцінювач маніпулює термінологією: оцінює описану 1/2 частину предмета іпотеки, а в характеристиці об'єкта оцінки вказує площу оцінюваного приміщення 125,1 кв. м., яка, як частина цілого, не може бути об'єктом правовідносин відмінних від всієї речі.
Щодо визначення початкової ціни продажу позивач вказує наступне.
Договором іпотеки п.п.22-26, п.11, п.33, встановлено вартість предмета іпотеки на рівні 350 000 гривень, що станом на 03.08.2007 року є еквівалентом 69 306.93 доларів США (350 000 : 5.05 = 69 306, 93). Основне зобов'язання 50 000 доларів США. Початкова ціна реалізації предмета - 50 відсотків його вартості.
Отже стартова ціна, погоджена договором, становить 34 653,46 доларів США, що станом на 19.10.2019 року становить 810 891,08 грн. Загадковим є різна оцінка однакових частин співвласників, Мадяра оцінена у 208 417 грн., що на дату оцінки є - 7906,56 (208 417: 26,36) доларів США, а ОСОБА_12 у 79 439 грн., що на дату оцінки є - 3 354,68 (79 439 : 23,68) доларів США.
Іпотекодержатель та іпотекодавець погодили початкову ціну продажу договором іпотеки, наявним у матеріалах ВП і при правовому підході погоджена ціна застосовується і у виконавчому провадженні.
Беручи до уваги вищенаведене позивач вказує, що 1/2 частка в праві на предмет іпотеки, ні частина предмета не були предметом іпотеки за договором. Умовою припинення іпотеки є реалізація на прилюдних торгах саме предмета (тілесної речі), а не частки в праві на предмет чи частини предмета. Звернення стягнення на предмет іпотеки є одноразовим речовим правом іпотекодержателя. Поняття "предмет іпотеки" не тотожне поняттю "частина в праві на предмет іпотеки".
Обставини справи не свідчать про наявність купівлі-продажу предмету іпотеки, що відповідає вимогам закону. Позивач вважає, що його право власності на річ порушено ОСОБА_7 (тесть покійного ОСОБА_6 ), який через свого внука представника ОСОБА_4 посилаючись на дані державних реєстрів не допускає позивача до володіння майном, що знаходиться в іпотеці.
У позивача абсолютне право на річ обмежене правом іпотеки банку. Захистом цього права є витребування речі від відповідача та скасування записів в публічних реєстрах про припинення іпотеки і прав власності відповідача на частки в праві на предмет іпотеки та відновлення записів про іпотеку та прав власності на предмет іпотеки за ОСОБА_13 .
Для надання можливості відповідачу купити річ, яка сторонами іпотеки оцінена в 69 306,93 долари США за 11 261, 24 (7 906,56 + 3 354,68) доларів США, тобто купити цінну річ за безцінь (в майже шість раз дешевше її дійсної вартості), виконавці у той час, коли закон у ВП №59077888, приписував їм стягувати кошти з поручителя ОСОБА_8 і утриматись від дій щодо предмета іпотеки діяли навпаки.
У ВП №60578634 закон їм приписував звернути стягнення на предмет іпотеки, а вони звертали стягнення на частку в праві. В кожному з цих виконавчих проваджень не діяла правова держава, створена кожним членом українського суспільства, обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, в якій визнається і діє принцип верховенства права, що має монополію на примус (ст.ст. 1, 3, 8, 41 Конституції).
На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити, витребувати з незаконного володіння відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 предмет іпотеки, а саме нежитлову будівлю забійного цеху літ. В, розташовану в АДРЕСА_1 , загальною площею 250,2 кв.м. та стягнути солідарно з відповідачів, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 , судові витрати по справі 1211,20 грн. судового збору та 70000,00 (сімдесят тисяч) грн. плати за правову допомогу.
У свою чергу представником відповідачів подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачі вважають, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки наведені у ній доводи та вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, суперечать усталеній судовій практиці та фактичним обставинам справи.
Позовна вимога не містить належних та допустимих аргументів і доказів, а також не містить правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту та задоволення позову. Щодо невідповідності позовної заяви процесуальним вимогам.
Позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, зокрема відсутній РНОКПП представника позивача, що унеможливлює направлення документів в кабінет представника. Щодо фактичних обставин справи.
Відповідачі визнають, що вони є співвласниками приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 250,2 кв. м.
Вказане майно було набуто у власність відповідачами у порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який придбав майно шляхом участі в двох аукціонах на яких предметом були частки права власності на вказаний об'єкт нерухомості.
ОСОБА_7 діяв у межах чинного законодавства, добросовісно, у його діях відсутні будь-які ознаки порушення прав третіх осіб, протиправності чи зловживання правом. Він придбав майно у спосіб, прямо передбачений законом.
Інші обставини позову відповідачі не визнають. Спадкування є переходом прав та обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи до спадкоємців за законом або за заповітом.
Таким чином, відповідачі є повноправними правонаступниками попереднього власника, а набутий ними статус власників тягне всі правові наслідки, у тому числі право користування, володіння, розпорядження майном та можливість застосування відповідних норм права.
У свою чергу позивач у цій справі повинен довести порушення прав позивача та незаконність володіння майном відповідачами.
Позивач не зазначає жодного доказу порушення продавцем чи покупцем (учасником торгів) взаємних зобов'язань.
Жодних доказів порушення процедури торгів або норм цивільного законодавства також не наведено.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вважають, що в даному випадку витребування майна від відповідачів покладає на нього індивідуальний, надмірний та безпідставний тягар. Відповідачі вважають, що вимоги позивача безпідставні, суперечать нормам права та не підлягають задоволенню.
Разом з тим просить стягнути із позивача на користь відповідача ОСОБА_4 судові витрати, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу та становлять 15000 (п'ятнадцять тисяч гривень.
Позивач у свою чергу подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме витребувати з незаконного володіння відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1/2 частину нежитлової будівлі забійного цеху літ. В, розташованого АДРЕСА_1 , загальною площею 250,2 кв.м.
Позивачем та його представником подано заперечення на відзив у якому зазначив, що відзив на позовну заяву містить намагання розділити незаконне позбавлення Позивача права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі забійного цеху літ. В, розташовану в АДРЕСА_1 , загальною площею 250,2 кв.м., на вчинене в межах виконавчого провадження шляхом публічних торгів, за результатами яких незаконним власником цього майна став ОСОБА_7 , та в порядку спадкування ОСОБА_5 , ОСОБА_4 спірного майна за померлим ОСОБА_7 .
Разом з тим позивач вказує щодо правомірності уточнених позовних вимог зважаючи на наступне.
Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах та вважає, що переможець торгів є недобросовісним та набув право власності на придбану 1/2 частину будівлі, він може скористатися правом визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права.
Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2.1 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).
Доказом порушення прав позивача є порушення процедури публічних торгів.
За змістом статті 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів (в даному випадку ст.41 ЗУ «Про іпотеку»), виконання яких є обов'язковим під - виконавчого провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду вії грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (пункт 80)).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_6 помер.
Згідно витягу з спадкового реєстру (спадкові справи та видані на підставі свідоцтва про право на спадщину) №60142957 від 11.05.2020 р.: спадкових справ після його смерті не відкрито, свідоцтва про спадщину не видавались.
Згідно ухвали Закарпатського апеляційного суду від 11.01.2021 року, апелянт ОСОБА_14 , залучена у справу № 2-1478/11 як процесуальний правонаступник відповідача по справі ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_14 є спадкоємцем ОСОБА_6
ОСОБА_6 та ОСОБА_14 були зареєстровані та проживали за адресою АДРЕСА_3 . Будинок за цією адресою побудований в період їх шлюбу і зареєстрований на праві власності за ОСОБА_14 на підставі рішення виконкому Виноградівської міської ради №333 від 21.09.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07.10.2004 року та Витягом №4987046 про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Виноградівським БТІ 07.10.2004 року.
Родинні відносини між ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , підтверджуються листом Виноградівського відділу ДРАЦС у Берегівському районі Закарпатської області від 28.12.2022 №480/24.2-25.
З інформації про виконавче провадження від 09.11.2022 року за №59077888 видно, що вказане провадження відкрито 10.05.2022 року після смерті позичальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа від 05.05.2011 року №2-41/11 виданого Виноградівським судом про стягнення на користь КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №К089- 07/Ф від 01.08.2007року в сумі 419.884,13 грн.
З інформації про виконавче провадження від 10.11.2022 року за №60578634 видно, що вказане провадження відкрито 13.05.2019 року після смерті позичальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 20.12.2018року, зареєстровим номером 2252, про звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - нежитлову будівлю забійного цеху літ. В, загальною площею 250,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).
За рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки пропонується задовільнити вимоги банку на загальну суму 419 464 долари США, що станом на 19.10.2018 року становить 11 760 376, 00 гривень та 3 500, грн. за вчинення виконавчого напису.
За результатами торгів по ВП №59077888 та ВП №60578634 власником нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В, загальною площею 250,2 в.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 став ОСОБА_7 , рнокпп НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 .
Оскільки спадкодавець ОСОБА_6 був і позичальником за кредитним договором й іпотекодавцем за договором іпотеки, після його смерті відбувається заміна позичальника за кредитним договором на спадкоємця, який прийняв спадщину спадкове майно (у цій справі частку у будівлі, предмет іпотеки). Такий спадкоємець за визначених у законодавстві умов надалі несе відповідальність кредитним договором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
В даному випадку дружина позичальника ОСОБА_14 та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували крім нежитлової будівлі забійного цеху 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_3 , яка належить покійному ОСОБА_6 в спільній сумісній власності і спадщина на яку відкрила після його смерті.
Незважаючи на те, що ніхто з них не звертався в нотаріальну контору за оформленням спадщини, оскільки титульним власником будинку є один з подружжя ОСОБА_14 , всі вони діють як спадкоємці, що прийняли спадщину, від спадщини не відмовились, на момент смерті проживали з спадкодавцем ОСОБА_6 , до цих пір зареєстровані і проживають в цьому будинку, утримують його несуть всі інші витрати пов'язані з цією власністю.
На тих самих умовах всі вони успадкували і частку ОСОБА_6 в іншому майні належному йому на момент смерті.
Зобов'язання ОСОБА_1 як власника 1/2 частки у будівлі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем 1/2 частки будівлі після смерті позичальника, а отже і новим боржником за кредитним договором є інша особа ніж цей майновий поручитель і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги.
Позивачем також зазначено про відсутність добросовісного набуття права власності на майно як ОСОБА_7 так і ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
За загальним правилом рахується добросовісним покупцем той, хто не знав, що мова йде про чужу річ або рахував, що продавець мав право її продавати.
ОСОБА_7 , як добросовісний член суспільства/держави, знаючи про смерть свого зятя ОСОБА_6 , мав можливість і зобов'язаний був ознайомитись зі змістом виконавчих проваджень ВП №59077888 та В №60578634, ст.41 Конституції, ст.5, ст.41 ЗУ «Про іпотеку», ст.228 ЦК У країн ч.1 ст.523 ЦК України і усвідомити, що він - може набути власність на предмет іпотеки, за умови наявності договору/згоди між ним і уповноваженою особою про предмет іпотеки і його ціну.
Угода купівлі-продажу має істотні умови (essentialia), які сторони повинні обов'язково чітко визначити. Ці умови є необхідними для існування угоді визначають її суть і без них угода є недійсною.
В матеріалах справи відсутня угода сторін про предмет іпотеки і його ціну визначену на публічних торгах, тобто узгодження волевиявлень учасників щодо істотних умов. Через це бажаний правовий ефект від волевиявлення сторін не тягається.
Угода яка створює правові наслідки не досягнута, оскільки сторони не дійшли згоди з істотних питань, без узгодження яких, її існування неможливе.
Також у державних виконавців не було права на продаж предмету іпотеки частинами, оскільки ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» прямо передбачено продаж предмету іпотеки, а не його частин/часток в праві на нього.
Таким чином, державні виконавці діяли всупереч ст.19 Конституції, не маючи повноважень на такі дії, а дії не уповноваженого суб'єкта завжди ведуть до нікчемності вчиненого.
В разі якщо ОСОБА_7 не володів необхідними знаннями він мав можливість звернутись до правознавців, які б роз'яснили йому зміст закону.
Таким чином, згідно ст.41 Конституції, позивач не втратив право власності частку в праві на предмет іпотеки, а ОСОБА_7 її не набув.
Універсальні правонаступники ОСОБА_7 спадкують лише те, що набуто у власність без дефектів, згідно ст. 41 Конституції.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого права власності.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволене відповідного позову не відновлює повністю порушене оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Беручи до уваги вищенаведене позивач та його представник просять задоволити уточнені позовні вимоги.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили такі задоволити з підстав наведених у позові.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечив позовні вимоги та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав на ведених у відзиві.
Суд заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу від 15.02.2003 року, посвідченого нотаріусом Гонтар Л.І. за реєстром №504, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 набули у спільну часткову власність (по 1/2 частині кожен): тарний склад (літера «Б»), забійний цех (літера «В»), склад живсировини (літера Г), овочесховище (літера «К») розташовані в АДРЕСА_1 (а.с. 9, 11).
Право власності ОСОБА_6 і ОСОБА_1 на забійний цех (літера «В»), зареєстровано в публічному реєстрі, що стверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.03.2003 року (а.с.12).
Кредитним договором №К089-Ф від 01.08.2007 укладеним між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ «Приватбанк», встановлено зобов'язання за яким ОСОБА_6 отримав від банку кошти в розмірі 50 000,00 тисяч доларів США на строк до 01.08.2011 року.
Договором іпотеки від 03.08.2007 року, посвідченим нотаріусом Гонтар Л.І. за реєстром №2866, встановлено майнове забезпечення кредитного зобов'язання, де ОСОБА_1 виступив майновим поручителем позичальника.
Предметом іпотеки є нежитлова будівля забійного цеху літ. В, розташована в АДРЕСА_1 (накладено заборону на його відчуження), (а.с.13-16).
20.04.2011 року рішенням Виноградівського районного суду у справі №2-41/11 із позичальника і його особистого поручителя ОСОБА_8 солідарно стягнуто на користь КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору №К089-07/Ф від 01.08.2007 року в сумі 419884,13 грн.(а.с.17).
29.12.2017 року ухвалою Виноградівського районного суду Приватбанку видано дублікат виконавчого листа та поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання.
20.12.2018 року нотаріусом Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстром №2252 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За рахунок коштів отриманих від його реалізації пропонується задовільнити вимоги банку на загальну суму 419 464 долари США, що станом на 19.10.2018 року становить 11 760 376, 00 гривень та 3 500,00 грн. за вчинення виконавчого напису (а.с.18-20).
Згідно свідоцтва про смерть позичальник/іпотекодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21).
Згідно витягу з спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60142957 від 11.05.2020 року спадкових справ після його смерті не відкрито, свідоцтва про спадщину не видавались (а.с.22).
З інформації про виконавче провадження від 09.11.2022 року за №59077888 слідує, що воно відкрито 10.05.2019 року після смерті позичальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа від 05.05.2011 року №2-41/11 виданого Виноградівським судом (а.с.23).
Боржником в АСВП вказано померлого ОСОБА_6 . Боржник ОСОБА_1 у ВП не зазначений і виконавчі дії щодо нього не вчинялись (а.с.24-26).
За АСВП арешт накладено на все майно ОСОБА_6 постановою від 10.05.2019 року; призначено суб'єкта оціночної діяльності; провадження закінчено на підставі п.15, ч.1, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (коштів від реалізації заставленого майна недостатньо для задоволення вимог), (а.с.27-28).
В матеріалах провадження наданих ДВС є заява стягувача від 26.03.2019 року №201902220881 про відкриття провадження, а також наявна постанова від 13.05.2019 року про опис і арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини нежитлової будівлі забійного цеху, що знаходиться в іпотеці в КБ «Приватбанк», виготовлена виконавцем, поза межами АСВП, що заборонено ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження", п.4 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Мінюсту від 05.08.2016 №2431/5 (а.с.25-28).
Зберігачем 1/2 частини призначено ОСОБА_4 (а.с.27 зв.с.).
Постановою від 16.05.2019 року призначено оцінювача, якого зобов'язано оцінити не предмет іпотеки, а 1/2 частину предмета іпотеки. Згідно висновку від 20.05.2019 року, вартість об'єкта оцінки становить 208 417 грн.(а.с.28-30).
Дані про об'єкт оцінки надано ДВС і взято з акту опису та арешту майна відсутнього в АСВП.
Згідно заяви на реалізацію арештованого майна від 31.05.2019 року за №13776/14.3-39 майно, що передається ДВС на реалізацію зазначено - іпотека, нежитлова будівля забійного цеху, загальною площею (250,2), 1/2 частина 125,1 кв.м.(а.с.31-32).
Власником земельної ділянки із кадастровим номером 2121210100:00:006:0014, площею 0,2932 га, на якій розміщене майно, що відчужується - є Виноградівська міська рада, орендарем - ОСОБА_15 , зберігачем - ОСОБА_4 , майно арештоване постановою від 10.05.2019 року (а.с.31 зв.с.).
Згідно протоколу №420736 проведення електронних торгів від 22.07.2019 року, об'єктом продажу на торгах є іпотека: 1/2 частина нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В), загальною площею 250,2 кв.м.(а.с.34-35).
Переможець торгів відповідач ОСОБА_7 , код НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 (а.с.35).
31.07.2019 року на підставі протоколу торгів, складено і затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки, де предметом іпотеки вказано-частину тілесної речі.
31.07.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» (недостатність виручених коштів для задоволення вимог стягувача від реалізації заставного майна), (а.с.36).
Припинено чинність арешту майна боржника ОСОБА_6 щодо поручителя ОСОБА_8 , виконавчі дії не проводились.
Згідно інформації про виконавче провадження від 10.11.2022 року за №60578634 слідує, що воно відкрито 13.05.2019 року після смерті позичальника ОСОБА_6 на підставі виконавчого напису нотаріуса Бондар І.М. від 20.12.2018 року за реєстром 2252, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно - нежитлову будівлю забійного цеху (літ.В), загальною площею 250,2 кв.м. За рахунок коштів отриманих від його реалізації пропонується задовільнити вимоги банку на загальну суму 419 464 долари США, що станом на 19.10.2018 року становить 11 760 376, 00 гривень та 3 500, грн. за вчинення виконавчого напису (а.с.38).
Боржники/іпотекодавець - покійний ОСОБА_6 і ОСОБА_1 постановами від 19.12.2019 року описано 1/2 частину забійного цеху (літ. В), загальною площею 250,2 кв.м, і цей об'єкт права надано на зберігання ОСОБА_4 , призначено оцінювача і зобов'язано його оцінити описаний об"єкт. За висновком від 31.12.2019 року, вартість об'єкта оцінки становить 79 439.00 грн. (а.с.38, 42).
Дані про об'єкт оцінки надано органом ДВС.
Згідно протоколу №468102 торгів від 28.02.2020 року, об'єктом продажу виступало наступний об'єкт: частина нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В), загальною площею 250,2 кв.м. Переможцем став - ОСОБА_7 , код НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_2 . 10.03.2020 року, на підставі протоколу торгів, виконавцями, складено і затверджено акт про реалізацію предмета іпотеки, де її предметом вказано - 12 частину нежитлової будівлі забійного цеху (літ. В), (а.с.49-51).
29.05.2020 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» припинено чинність арешту майна.
На підставі протоколів торгів і актів про реалізацію предмета іпотеки, нотаріусом ОСОБА_10 , видано 2 свідоцтва на ім'я ОСОБА_7 , з яких слідує що він два рази за різну ціну вигравав торги, де об'єктом купівлі перших була 1/2 частина в праві власності на предмет іпотеки належна ОСОБА_11 , других 1/2 частина належна ОСОБА_12 (а.с.37).
Після настання цих фактів представники ОСОБА_7 не допускають позивача до предмету іпотеки, відповідно позивач позбавлений можливості володіти і користуватися ним.
Недопуск мотивується тим, що згідно фактів наведених вище іпотека припинилась внаслідок реалізації її предмета на прилюдних торгах; наслідком реалізації предмета є втрата права власності на нього позивачем іпотекодавцем і набуття його відповідачем.
Факти, якими відповідач обґрунтовує припинення іпотеки та набуття права власності, стали доступні позивачу після їх витребування судом в рамках справи №299/1040/21 та були надані ДВС/нотаріусом після накладення судом стягнень на них за невиконання судового рішення і винесення окремої ухвали (а.с.54-59).
Відзив на позовну заяву містить намагання розділити незаконне позбавлення позивача права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі забійного цеху літ. В, розташовану в АДРЕСА_1 , загальною площею 250,2 кв.м., на вчинене в межах виконавчого провадження шляхом публічних торгів, за результатами яких незаконним власником цього майна став ОСОБА_7 , та в порядку спадкування ОСОБА_5 , ОСОБА_4 спірного майна за померлим ОСОБА_7 (а.с.76-82).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Метою позову про витребування майна з чужого володіння є забезпечення введення позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Так, у випадку позбавлення власника його нерухомого майна означене введення полягає знесенні запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке йно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 7 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) та № 488/6211/14-ц /пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373 І (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц).
Рішення суду про витребування нерухомого майна на користь його власника із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власні т на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка нас і його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123),від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30,червня 2020 року у справі № 19/028- 10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63,74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 6 липня 1 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).
Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах і вважає, що переможець торгів є недобросовісним та набув право власності на придбану 1/2 частину будівлі, він може скористатися правом визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права.
Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункти 52, 57) і від 5 жовтня 2.1 року у справі № 910/18647/19 (пункт 9.32)).
Доказом порушення прав Позивача є: - порушення процедури публічних торгів;
За змістом статті 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів (в даному випадку ст.41 ЗУ «Про іпотеку»), виконання яких є обов'язковим під - виконавчого провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду вії грудня 2022 року у справі № 908/1525/16 (пункт 80)).
Право іпотеки - це речове право банку на чужу річ, яке служить забезпеченням зобов'язальної вимоги і надає банку можливість в установленому законом порядку, звернути стягнення на річ та отримати задоволення основної вимоги за рахунок вирученої ціни. Іпотекодавці володіють і користуються нерухомим майном, переданим в іпотеку. Право власності на предмет іпотеки обмежується правом іпотеки в інтересах банку. Право іпотеки є одноразовим.
Підставою звернення стягнення є рішення суду або виконавчий напис нотаріуса. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого ЗУ "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог ЗУ "Про іпотеку".
Іпотека зв'язує іпотекодержателя з іпотекодавцями через основне зобов'язання, яке вона забезпечує, тому право іпотеки утворює залежне відношення. Право іпотеки дає можливість здійснення певних дій. Здійснення права полягає в здійсненні тих дій з яких воно складається. Таким чином, здійснення звернення стягнення на тілесну річ-предмет іпотеки для задоволення банку - є одноразовим речовим правом, у той час, як здійснення інших речових прав, - багаторазовим.
Реалізацію предмета іпотеки здійснює держава, від імені якої діє представник/державний виконавець/державний службовець, на підставі пред'явленого стягувачем придатного для цього конкретного випадку, виконавчого документу.
Представник, виконуючи покладені завдання, керується в своїй діяльності визначеними законом принципами та уповноважений здійснювати примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом (ст.ст. 3,4,7,8 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням положень ЗУ "Про іпотеку" (ч.7. ст.51 "Про виконавче провадження"). До спеціальних способів припинення іпотеки належить - реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону (ст. 17 ЗУ "Про іпотеку").
При виконанні цих публічних норм, держава (її представники) повинна діяти згідно ст.19 Конституції. Отже, держава для самої себе встановила сукупність публічних норм, якими зв'язана, щоб регулювати відправлення власної адміністративної влади.
Наслідки законної реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, такі ж як і після будь-якої купівлі-продажу продавець повинен передати товар, а покупець повинен заплатити обумовлену ціну (ст. 655, ч.4 ст.656 ЦК України; ст. 57 ЗУ "Про виконавче провадження"; ст.ст. 43-47 ЗУ "Про Іпотеку").
Отже, в даному конкретному випадку, законними умовами припинення іпотеки є: волевиявлення іпотекодержателя; акт купівлі-продажу предмета іпотеки на торгах, де продавцем є держава, яка має право примусового продажу, а покупцем - переможець публічних торгів. Законна купівля-продаж, в тому числі, створює інші наслідки - припиняє право власності на предмет іпотеки іпотекодавців внаслідок його набуття покупцем. Визнання цього акту правопорядком, залежить від дотримання сторонами, встановлених вимог до такого роду юридичних актів. Відсутність необхідних реквізитів в конструкції акту позбавляє його сили.
При цьому зміна в правах і обов'язках продавця і покупця, пов'язана з вчиненням такого акту, до справи не належить - важливо, що той ефект, який повинно породжувати волевиявлення, не наступає. До суттєвих елементів (реквізитів) купівлі-продажу, без яких цей акт існувати не може і які визначають його дійсність, відноситься - суб'єкт і його формалізована воля.
Крім правоздатності і дієздатності, від суб'єкта вимагається і влада розпоряджатися об'єктом продажу. По відношенню до волевиявлення суттєво, щоб воно виражало правомірний загальновизнаний інтерес, щоб була використана належна форма маніфестації волі і дотримана відповідність між інтересом і волевиявленням. З правоздатністю у держави Україна все в порядку, з дієздатністю також, волю за неї, в межах визначених законом, виражає законний представник, призначений АСВП.
Але, акти купівлі-продажу, з яких відповідач виводить своє право власності/володіння будівлею забійного цеху під літ. В., площею 250,2 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 , - не містять цих суттєвих реквізитів.
Правомочність на продаж.
Цивільний оборот не може обійтись без кредиту, а кредит без забезпечення у вигляді поруки (зобов'язального відношення) і майнового забезпечення (речового відношення).
Виконавчий лист у справі №2-41/11, на підставі якого відкрито ВП №59077888, дозволяє стягнути кошти, а не предмет іпотеки. В справі №2-41/11, суд не вирішував вимоги стягувача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржником є поручитель ОСОБА_8 (особиста порука) (а.с.26).
Відповідальність ОСОБА_11 за основним зобов'язанням забезпечено іпотекою (речовим відношенням), про яку у виконавчому документі не йдеться.
Згідно заяви від 26.03.2019 року №201902220881 банк не звертався до держави з виконавчим документом про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах ВП №59077888 (а.с.25).
Документ, з яким він звернувся, не наділяє її правом на реалізацію предмету іпотеки. Право передбачає правоздатність, як основу, відноситься до незалежності розпорядження від волі інших осіб і об'єктивних обставин. Тільки та річ, доля якої у даному відношенні визначається волею продавця, може стати об'єктом нових прав і обов'язків у відповідності до його i волевиявлення.
Розпорядження чужою річчю чи чужим правом, що перевищує компетенцію розпорядника позбавляє купівлю сили (недійсність купівлі).
Отже, держава не може (ВП №59077888) здійснити продаж предмету іпотеки без волевиявлення (а.с.26). Зміст волевиявлення себто інтерес, переслідуваний сторонами, також має відповідати закону. Інтерес сторін може вважається визнаним по двох підставах: продаж предмету іпотеки не повинен суперечити закону, а також переслідувати визнану правопорядком соціальну чи господарську ціль.
Невідповідність цим вимогам робить акт купівлі-продажу нікчемним. Відповідно державним виконавцем в рамках ВП №59077888, був не уповноважений описувати і продавати ? частину предмет іпотеки. Тому ним видано постанову про опис і арешт 1/2 частини предмета іпотеки від 13.05.2019 року поза межами АСВП, що заборонено ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження" і п.4 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження затвердженого наказом Мінюсту від 05.08.2016 №2431/5, ст. 19 Конституції.
Вчинення представником дії поза межами визначеними законом повноважень, прав і обов'язків для держави не створює ухвалення постанови від 13.05.2019 року поза межами АСВП, що є неправомірним актом.
Згідно Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 цього Закону).
У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємне відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. висновок Верховного Суд України, викладений у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, висновок Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11).
У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов'язки цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).
Оскільки спадкодавець, ОСОБА_6 , був і позичальником за кредитним договором, й іпотекодавцем за договором іпотеки, після його смерті відбувається заміна позичальника за кредитним договором на спадкоємця, який прийняв спадщину спадкове майно (у цій справі - частку у будівлі, предмет іпотеки). Таки спадкоємець за визначених у законодавстві умов надалі несе відповідальність кредитним договором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
В даному випадку дружина позичальника ОСОБА_14 та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували крім нежитлової будівлі забійного цеху 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_3 , яка належить покійному ОСОБА_6 в спільній сумісній власності і спадщина на яку відкрита після його смерті.
Незважаючи на те, що ніхто з них не звертався в нотаріальну контору за оформленням оскільки титульним власником будинку є один з подружжя ОСОБА_14 , всі вони діють як спадкоємці, що прийняли спадщину: від спадщини не відмовились; на момент смерті проживали з спадкодавцем ОСОБА_6 ; до цих пір зареєстровані і проживають в цьому будинку, утримують його несуть всі інші витрати пов'язані з цією власністю.
На тих самих умовах всі вони успадкували і частку ОСОБА_6 в іншому майні належному йому на момент смерті.
Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (частина перша статті 523 ЦК України).
Зобов'язання ОСОБА_1 , як власника 1/2 частки у будівлі та майнового поручителя за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем 2 будівлі після смерті позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним зговором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав оди на забезпечення виконання основного зобов'язання новим боржником.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він знався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги (частини друга та третя статті 1281 ЦК України; тут і далі - у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин). Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у роки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті).
Судом встановлено відсутність добросовісного набуття права власності на майно як ОСОБА_7 так і ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього. Якщо особа витребовує нерухоме майно, то визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосувати припис пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно і якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 21 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 4/2618/16 (пункт 53)).
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39,57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22 червня 2021року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55 від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
Отже, якщо нерухоме майно придбаває добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, вона може покладатися на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень і відсутності даних про те, що набувач майна знав або міг знати про існування таких прав чи обтяжень, цей набувач, добросовісно покладаючись на відомості зазначеного реєстру, набуває відповідне - право на нерухоме майно, вільне незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (див. близькі за змістом висновку у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54)).
Велика Палата Верховного Суду (п.48 постанови від 13 березня 2019 року і справі № 520/7281/15 (провадження № 14-49цс19) звертає увагу на те, придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випал окремо.
За загальним правилом рахується добросовісним покупцем той, хто не знав, що мова йде про чужу річ або рахував, що продавець мав право її продавати.
ОСОБА_7 , як добросовісний член суспільства/держави, знаючи про смерть свого зятя ОСОБА_6 , мав можливість і зобов'язаний був ознайомитись зі змістом виконавчих проваджень ВП №59077888 та В №60578634, ст.41 Конституції, ст.5, ст.41 ЗУ «Про іпотеку», ст.228 ЦК У країн ч.1 ст.523 ЦК України і усвідомити, що він - може набути власність на предмет іпотеки, за умови наявності договору/згоди між ним і уповноваженою особою про предмет іпотеки і його ціну.
Угода купівлі-продажу має істотні умови (essentialia), які сторони повинні обов'язково чітко визначити. Ці умови є необхідними для існування угоді визначають її суть і без них угода є недійсною.
В матеріалах справи відсутня угода сторін про предмет іпотеки і його ціну визначену на публічних торгах, тобто узгодження волевиявлень учасників щодо істотних умов. Через це бажаний правовий ефект від волевиявлення сторін не досягається.
Угода яка створює правові наслідки не досягнута, оскільки сторони не дійшли згоди з істотних питань, без узгодження яких, її існування неможливе.
Також у державних виконавців не було правомочності на продаж предмету іпотеки частинами, оскільки ст.41 ЗУ «Про іпотеку» прямо передбачено продаж предмету іпотеки, а не його частин/часток в праві на нього.
Встановлено, що державні виконавці відчужуючи предмет іпотеки частинами, діяли всупереч ст.19 Конституції, не маючи повноважень на такі дії, а дії не уповноваженого суб'єкта завжди ведуть до нікчемності вчиненого.
Таким чином, за відсутності правочину де об'єктом продажу є предмет іпотеки, позивач не втратив право власності на частку в праві на нього, а ОСОБА_7 її не набув, оскільки відповідно до ст.41 Конституції України фактів/фактичного складу з настанням яких/якого закон пов'язує втрату права власності на предмет іпотеки ОСОБА_1 і набуття такого права ОСОБА_16 /його правонаступниками - судом не встановлено.
Разом з тим суд не приймає до уваги твердження відповідача про неналежний спосіб захисту свого права позивачем, оскільки таке спростовано наступним.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.
Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № /3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи кількох судових юрисдикціях) є неприпустимим.
Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року в справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пуго 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 201 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6 від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)).
Беручи до уваги вищенаведене судом встановлено, що позивач обрав належний спосіб захисту свого права і визначив належних учасників процесу, оскільки віндикація є позовом не володіючого власника до володіючого не власника.
За встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наявних доказів, які оцінені судом в їх сукупності, констатує про відсутність правих підстав для відмови у задоволення позову, обставини зазначені позивачем є доведеними, обставини зазначені відповідачами та їх представником спростовані встановленими обставинами і такі суд відхиляє та приймає рішення про задоволення уточненого позову.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України,суд -
Уточнені позовні вимоги задоволити.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 предмет іпотеки - 1/2 частину нежитлової будівлі забійного цеху літ. В, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 250,2 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 з кожного по 605,60 грн. судових витрат по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідачі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.
ГоловуючийТрагнюк В. Р.