Справа № 752/20489/25
27 квітня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м.Києва у складі:
головуючої судді Якимець О.І.,
за участю секретаря судового засідання Пащелопи Д.Р.,
представника позивача та третьої особи - ОСОБА_4,
представника відповідача - Сапонова О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у м. Київ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у м. Київ» (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у сумі 105 000,00 грн, витрати на оплату банківських послуг при перерахуванні коштів відповідачу у сумі 500,00 грн, витрати на поштове листування у сумі 80,00 грн та судовий збір.
В обґрунтування позову покликається на те, що 06.08.2025 позивач здійснив платіж на рахунок відповідача у сумі 105 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням долученим до позову.
Зазначений платіж був зроблений ним за усною домовленістю із ОСОБА_3 , який представився адвокатом ОСОБА_2 (далі - третя особа) та зобов?язався надати йому юридичні послуги, оскільки останній перебував у розшуку згідно реєстру «Оберіг» та був доставлений працівниками поліції 05.08.2025 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки ніякої юридичної послуги чи юридичної допомоги відповідач не надав, у ТЦК не виїжджав, 12.08.2025 позивач відвідав офісного приміщення відповідача по вул.Антоновича, 58 у м.Києві з метою отримання пояснення про юридичні послуги, які надані за його кошти третій особі, однак представник відповідача ОСОБА_3 відмовився надавати інформацію та будь-які документи із посиланням на адвокатську таємницю.
На думку позивача, відсутність договірних відносин між сторонами, а також не здійснення будь-яких дій в інтересах третьої особи, що класифікуються, як надання правової допомоги або юридичних послуг відповідачем, свідчать про безпідставність отримання грошових коштів на банківський рахунок відповідача.
Відповідач подав до суду відзив, який містить заперечення на позов. У відзиві зазначає, що товариством (як «Виконавцем») та третьою особою (як «Замовником»), 06.08.2025 було укладено три договори про надання правової допомоги/юридичних послуг за №06082509/д, №06082510/д, №06082511/д, зобов'язання за умовами яких перед замовником (третьою особою) станом на 14.08.2025 товариством було виконано у повному обсязі, про що третю особу повідомлено листом від 22.08.2025. Відповідно до п.3.4. зазначених договорів оплата грошових коштів за послуги товариства, сукупною вартістю 105000,00 грн, може бути здійснена або замовником особисто, або уповноваженою особою замовника, за платіжними реквізитами виконавця, визначеними у розділі 7.
Оскільки усі послуги, передбачені умовами договорів про надання послуг, є фактично наданими товариством замовнику, що виключає наявність підстав для повернення (зворотної сплати) товариством грошових коштів, отриманих в якості передоплати за виконання товариством договірних зобов?язань за договорами про надання послуг, які у встановленому порядку станом на даний час недійсними не визнано.
Відповідач зазначає, що отримавши на банківський рахунок товариства від позивача 06.08.2025 грошові кошти у розмірі 105000,00 грн, у спосіб передоплати у розмірі 100%, що обумовлено умовами п. 2.1.1. кожного із договорів про надання послуг, товариство приступило до надання послуг третій особі, що були фактично надані товариством протягом 06.08.2025 року.
Також відповідач звертає увагу, що починаючи з 28.07.2025, уповноважений працівник товариства проводив регулярні комунікації із ОСОБА_2 по мобільному телефону, надаючи відповіді на поточні запитання третьої особи, а також інформуючи ОСОБА_2 про хід виконання договорів про надання послуг за №06082509/д, 06082510/д, 06082511/д, що підтверджується графічними відтвореннями електронного листування в інтернет-додатку «Вайбер», копії яких додано до цього відзиву. Разом з тим, 06.08.2025 року, для особистого підписання зазначених вище договорів про надання послуг третя особа до офісу товариства не прибув, з тієї підстави, що 05.08.2025 третю особу затримано службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що договірні зобов?язання між відповідачем та третьою особою, за що перераховано кошти на загальну суму 105 000,00 грн, відсутні. Відповідач надав договори №06082509/д, №06082510/д, №06082511/д від 06.08.2025, на яких відсутній підпис замовника, що є доказом відсутності його волі на письмове вчинення правочину та отримання послуг. Крім того, відповідач надав копію заяви третьої особи про надання правової допомоги від 28.07.2025 та договір №28072509 від 28.07.2025 укладений між третьою особою та ТОВ «Правова допомога 24/7» (код ЄДРПОУ 45638248), тобто з іншою юридичною особою, відповідно до якого вартість послуг становить 13000,00 грн (за запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та проект заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які сплачені замовником у день укладення договору 28.07.2025. Відтак, твердження відповідача про ознайомлення третьої особи 28.07.2025 з прейскурантом
вартості послуг відповідача та погодження на укладення трьох договорів про надання переліку послуг у майбутньому, а саме 06.08.2025 загальною вартістю 105 000,00 грн, не відповідають дійсності.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25.08.2025 справу передано на розгляд до Подільського районного суду м. Києва у відповідності до ч. 2 ст. 27 ЦПК України (за місцем знаходження юридичної особи).
28.11.2025 ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
18.03.2026 у судовому засіданні ухвалою суду, яка внесена у протокол судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із ч. ч. 1 - 5 ст. 27 Закону № 5076-VI договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі.
Договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги.
Зміст договору про надання правничої допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно матеріалів справи, та учасниками справи не заперечується, що позивач 06.08.2025 перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 105000,00 грн, призначення платежу «оплата за юридичні послуги, ОСОБА_2 за власні кошти, ОСОБА_1 », отримувач - Центр правової допомоги у Київ ТОВ (код отримувача 43226743).
Позивачем 14.08.2025 пред'явлено вимогу про необхідність повернення безпідставно набутих останнім коштів (а.с.11,12), однак відповідач перераховану суму не повернув.
З метою захисту своїх прав останній звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача 105 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).
Водночас, Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».
Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Верховний Суд неодноразово зазначав, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання гл. 63 ЦК України (Постанови Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/17183/20, від 21.06.2022 у справі №904/2925/18, від 30.06.2022 у справі №915/517/21).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (Постанова ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно матеріалів справи, суд встановив, що надані відповідачем примірники договорів №06082509/д, №06082510/д, №06082511/д від 06.08.2025 (а.с.85-91) не підписані третьою особою.
Таким чином, матеріали справи не місять відомостей стосовно досягнення сторони згоди щодо усіх істотних умов договору про надання правової допомоги, а також його укладення у письмовій формі, оскільки відсутній підпис особи на таких договорах.
Також матеріали справи не містять доказів вчинення такого у відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону № 5076-VI, оскільки відсутні докази запису про це в журналі та вручення клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); та не встановлено невідкладності надання правничої допомоги, з подальшим укладенням договору в письмовій формі у найближчий можливий строк.
У судовому засіданні 21.04.2026 представник третьої особи надав пояснення, що 28.07.2025 третя особа підписала договір з ТОВ «Правова допомога 24/7» (код ЄДРПОУ 45638248), тобто з іншою юридичною особою, відповідно до якого вартість послуг становить 13000,00 грн (за запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; та проект заяви до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які сплачені замовником у день укладення договору 28.07.2025. Після того, як 05.08.2025 третя особа була затримана ІНФОРМАЦІЯ_3 , жодної юридичної допомоги від відповідача такий не отримував.
Під час розгляду справи, відповідачем не спростовано викладених у позовній заяві обставин, не надано доказів надання відповіді на вимогу про повернення коштів, не доведено факту укладення договору про надання правової допомоги між третьою особою та відповідачем, не підтверджено доказами надання відповідачем правової допомоги третій особі.
Враховуючи наведені вище мотиви, кошти на загальну суму 105000,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки набуті без достатньої правової підстави.
Щодо стягнення витрат на оплату банківських послуг при перерахуванні коштів відповідачу у сумі 500,00 грн, у цій частині слід відмовити, оскільки банк обрано позивачем самостійно та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати, а стягненню на користь позивача підлягають виключно судові витрати без врахування комісії.
Щодо стягнення витрат на поштове листування у сумі 80,00 грн за надсилання досудової вимоги, зазначене також не відноситься до судових витрат, тому стягненню не підлягає.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у м. Київ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутого майна - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у м.Київ» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 105000 (сто п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у м.Київ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр правової допомоги у м.Київ», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок № 10, код ЄДРПОУ 43226743;
третя особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 01.05.2026 року.
Суддя О. І. Якимець