Справа №:755/6178/26
Провадження №: 1-кс/755/1914/26
"30" квітня 2026 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шостка Сумської області, українця, громадянина України, військовослужбовця, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100040000997 від 29.04.2026 року,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (на відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_4 ,
Старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000997 від 29.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 .
Клопотання мотивоване тим, що СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026100040000997 від 29.04.2026 року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 під час дії ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року, який в подальшому був неодноразово продовжений та діяв на день вчинення злочину, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість , на шлях виправлення не став та вчинив умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 28.04.2026 року приблизно о 13:00, тобто під час дії воєнного стану, ОСОБА_4 знаходився за адресою: АДРЕСА_3, після чого зайшов до вказаного будинку та піднявся на 7 поверх, де помітив у коридорі неподалік вхідних дверей квартири № 57 залишений підлітковий велосипед марки «CUBE», рама НОМЕР_2, білого кольору, що належить ОСОБА_7 . У цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь.
Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, вважаючи, що діє таємно, 28.04.2026 року, приблизно о 13:15. взяв вказаний велосипед в руки, спустився з ним на перший поверх та вийшов з вищевказаного будинку, тим самим таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме підлітковий велосипед марки «CUBE», рама № НОМЕР_1 , білого кольору, вартістю 5000 грн.
Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку на суму 5000 грн.
29.04.2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
29.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенню повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі аналогічні кримінальні правопорушення, у якому він підозрюється.
Про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить наступне:
- тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення - ч. 4 ст. 187 КК України - відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, він достовірно розуміючи той факт, що вчинив злочин за яким законом передбачено покарання пов'язане з позбавленням волі, з метою уникнення відповідальності за вчиненні ним суспільно небезпечні винні діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначається, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- підозрюваний ОСОБА_4 , шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу може незаконно впливати на покази свідків, потерпілого, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, а також осіб, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, та які будуть допитані у кримінальному провадженні, для того, щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, у якому останньому повідомлено про підозру, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
- також, обґрунтованим є факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане підтверджуються тим, що ОСОБА_4 , має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за ч. 1 ст. 309 КК України, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
З огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , зазначені ризики є суттєвими, і, як свідчать матеріали клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики, що наведенні у клопотанні, є не обгрунтованими. Просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку захисника. Зазначив, що визнає вину у вчиненому, велосипед повернув власнику, проживає у м. Києві, виховує двох малолітніх дітей, оскільки дружина відбуває покарання у місцях позбавлення волі.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. У ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця проживання, роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного. За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні. Відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Слідчим суддею встановлено, що 29.04.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000997були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. 29.04.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, оформлене відповідно до вимог ст. 184 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконано вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України. Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026100040000997 від 29.04.2026 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; протоколом допиту потерпілого; протоколом огляду та іншими матеріалами кримінального провадження. Відповідно до позиції ЄСПЛ, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя на підставі наданих матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим - позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; вік підозрюваного та відстуність захворювань, які б перешкоджали знаходженню у ДУ "Київський слідчий ізолятор"; наявність міцних соціальних звязків; раніше неодноразово судимий, ймовірно вчинив кримінальне правопорушення не відбувши покарання у виді обмеження волі. Щодо обґрунтованості ризиків неналежного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, то слід зазначити таке.Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним можливо вчиненні тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років. Тому даний ризик є цілком реальним. Суд вважає, що стороною обвинувачення обґрунтовано і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що згідно чинного законодавства, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та обставини його вчинення, ризик впливу останнього на потерпілу та свідків, як вмовлянням, підкупом, так і іншими незаконними способами, є досить реальним. Суд вважає обґрунтованим стороною обвинувачення і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на те, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, зокрема останнім вироком Дніпровського районноо суду м. Києва від 13.10.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на срок 2 роки, яке на час розгляду клопотання не відбув, тому даний ризик є цілком реальним.
На підставі вказаних вище обставин у їх сукупності та взаємозв'язку слідчий суддя дійшов висновку про наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.На переконання слідчого судді підозрюваному не може бути обрано більш м'який запобіжний захід, тому що це не нівелює спроби підозрюваного ухилятися від слідства та вливати на свідків.
Крім того, на думку слідчого судді, у разі застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, про який просила сторона захисту, орган розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити. Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 183, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 29 червня 2026 року включно, з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13).
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 199 680 грн, яка може бути внесена як самою підозрюваною особою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої вона підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного у разі внесення застави наступні обов'язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватися з потерпілою та свідками у даному кримінальному провадженні.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов'язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 04 травня 2026 року о 09 годині 05 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1