Справа № 385/256/26
Провадження № 2/385/135/26
30.04.2026 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ОСОБА_1 стягнення боргу за кредитним договором,
ТОВ «Коллект Центр» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором № 93912032000 (26200005408837) від 15.07.2017 в розмірі 35433,32 грн та судових витрат у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 13000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Стислий виклад позиції сторін
позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2017 між ОСОБА_2 (позичальник) та АТ«Укрсиббанк» був укладений Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з правилами) № 93912032000 (26200005408837), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 6000,00 грн на строк до 20.07.2019. Процентна ставка за договором - 45 % річних. Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором. Відповідач умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
31.03.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» було укладено Договір факторингу № 202, відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 93912032000 (26200005408837).
01.04.2021 було укладено договір № 04/01/2021/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» відступило на користь ТОВ “Вердикт Капітал» права вимоги в тому числі за договором № 93912032000 (26200005408837).
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» договором № 10-01/2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 93912032000 (26200005408837).
Таким чином ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до відповідача за договором № 93912032000 (26200005408837).
Відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором № 93912032000 (26200005408837) становить 35433,32 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 28905,32 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 6518,00 грн, заборгованість за комісіями - 10,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором - не подав, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 26.02.2026 вважається йому врученою 01.03.2026. Відповідно, ОСОБА_2 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.
Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою судді від 23.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
25.02.2026 позивачем подано заяву щодо усунення недоліків.
Ухвалою від 26.02.2026відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
13.03.2026 від представника відповідача - адвоката Синявського В. В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «Коллект Центр» за пред'явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача, встановив наступне.
Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення
Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду
ОСОБА_2 звернувся до АТ “Укрсиббанк» з анкетою-заявою на надання споживчого кредиту 15.07.2017 (а.с. 60).
15.07.2017 між ОСОБА_2 та АТ «Укрсиббанк» був укладений Договір-Анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 93912032000 ( НОМЕР_1 ), за умовами якого банк встановив ліміт кредитування на кредитну картку “Картка Розетка» у розмірі 6000,00 грн на строк до 20.07.2019, процентна ставка 45 % річних, дата розрахунку мінімальної суми поповнення рахунку - 25 числа кожного місяця. (а.с. 20).
З додаткової угоди до Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 93912032000 (а.с. 59) вбачається, що сторони погодили про придбання клієнтом мобільного телефону Samsung Galaxy J7 ( НОМЕР_2 /DS Black з захисним склом та чохлом в ТОВ “Розетка УА». З метою оплати вартості товару Клієнт доручає Банку в дату укладання цієї Додаткової угоди здійснити договірне списання коштів з Карткового рахунку Клієнта № 26257005911258 на рахунок ТОВ "Розетка. УА" в сумі 4 999,00 грн.Загальна вартість товару 6499,00 грн. Розмір платежу за товар, що сплачується Клієнтом за рахунок власних коштів1500,00 грн. Розмір платежу за товар за рахунок кредитних коштів 4999,00 грн. Процента ставка за користування кредитними коштами в сумі, зазначеній у п.2. цієї Додаткової угоди, становитиме 0,00001% річних. Комісія за управління кредитом становитиме 2,50% (включається до суми ануїтетного платежу Протягом дії пільгового періоду на суму кредитної заборгованості застосовується пільгова комісійна ставка, що складає 0,00%. Строк дії пільгового періоду становить 5 платежів. Клієнт зобов'язується повертати суму ккредитних коштів, зазначену у п.2 цієї Додаткової угоди, плату за використання цієї суми кредитних кошт платежі шляхом внесення платежів щомісячно, відповідно до Графіку платежів, зазначеного нижче, але не пізніше 20.07.2018. Сторони погодили Графік платежів та сукупну вартість кредиту відповідно до даних умов.
Також, в матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, інші умови (а.с. 43).
За змістом статей626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Устатті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
31.03.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» було укладено Договір факторингу № 202 (а.с. 63-64), відповідно до якого, з врахуванням реєстру боржників (а.с. 11-13) АТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_2 за договором № 93912032000 (26200005408837).
Згідно акту приймання передачі права вимоги від 31.03.2021 до договору факторингу № 202 (а.с. 10) АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» підтвердили, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту прийому-передачі.
З акту взаємозаліку 31.03.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» вбачається, що грошові зобов'язання клієнта перед фактором зі сплати плати за фінансування під відступлення прав вимоги відповідно до п. 2.3 договору факторингу № 303 від 31.03.2021 вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання цього акту (а.с. 9).
01.04.2021 було укладено договір № 04/01/2021/1 (а.с. 14-15), відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста», з урахуванням реєстру боржників (а.с. 16-17) відступило на користь ТОВ “Вердикт Капітал» права вимоги, в тому числі за договором № 93912032000 (26200005408837).
З платіжного доручення № 197650001 вбачається, що ТОВ “Вердикт Капітал» сплатило на користь ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» 1637222,52 грн в рахунок сплати права вимоги згідно договору факторингу № 04/01/2021/1 (а.с. 18).
Відповідно до акту приймання-передачі права вимоги до договору факторингу № 04/01/2021/1 ТОВ “Вердикт Капітал» та ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» підтвердили, що відступлення прав вимоги набуває чинності безпосередньо з моменту підписання ними цього акту прийому-передачі (а.с. 19)
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» договором № 10-01/2023 (а.с. 23-29), з урахуванням додаткової угоди № 10/7 від 04.02.2025 (а.с. 34) відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників, в тому числі, згідно реєстру боржників та витягу з нього (а.с. 40-41, 42) за договором № 93912032000 (26200005408837).
Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023 (а.с. 36-37) зобов'язання ТОВ «Коллект Центр» перед ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за договором № 10-01/2023 припиняються в повному обсязі.
З акту прийому-передачі реєстру боржників за договором № 10-01/2023 (а.с. 38) вбачається, що права вимоги від первісного кредитора перейшли до нового кредитора ТОВ “Коллект Центр».
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором у зобов'язанні з відповідачем ОСОБА_2 за договором № 93912032000 (26200005408837).
Із наданих позивачем та досліджених судом документів - виписки по рахунку, що виконана АТ “Укрсиббанк» встановлено, що відповідач користувався наданими банком кредитними коштами, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 93912032000 (26200005408837), яка з урахуванням даної виписки, розрахунків заборгованості становить 35433,32 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 28905,32 грн, заборгованість за процентами 6518,00 грн.
Слід вказати, що згідно висновку викладеного в постанові ВС від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тому суд враховуючи надану сукупність доказів вважає виписку належним доказом, яке підтверджує заборгованість відповідач за кредитним договором.
При цьому, хоча договір від 15.07.2017 і передбачає можливість стягнення комісії в п. 2.7, однак положення договору не встановлюють розміру такої, а тому підстав для стягнення комісії в розмірі 10,00 грн суд не вбачає та в цій частині позову слід відмовити. В іншій частині суд перевірив розрахунок заборгованості та погоджується з таким.
Суд відхиляє в якості доказу паспорт споживчого кредиту, оскільки такий, як це передбачено ст.7Закону України «Про споживче кредитування» є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит, а отже такий є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його зміст, що відповідає висновку об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеному в постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
Підсумовуючи наведене суд вважає правильним задоволити позовні вимоги ТОВ “Коллект Центр» частково, за виключенням комісії, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт надання кредиту та умови кредитування, перехід права вимоги до позивача та невнесення в повному обсязі відповідачем коштів на погашення заборгованості, відповідно до умов договору.
Суд не в змозі надати оцінку аргументам відповідача, оскільки той відзиву, заперечень проти розрахунку чи контррозрахунку не подав.
Розподіл судових витрат
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн, які відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2661,65 грн (35412,32/35422,32х2662,4).
Позивачем також заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 гривень.
За ч. 1, 2ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 13000,00 грн подав договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 (а.с. 51-53), що укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр», в якому визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього договору; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", де визначена вартість усіх видів послуг (а.с. 55-56); заявку на надання юридичної допомоги № 421 від 01.01.2026 на суму 13000,00 грн та витяг з акта № 18 від 30.01.2026 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, згідно з якими АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» погодили надання таких послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 : надання усної консультації (2 год) - 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (3 год) - 9000 грн (а.с. 58).
Суд враховує, що компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.
Таким чином суд вважає, що позивач довів розмір витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«141.У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.».
Відповідач клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу не подавав.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Однак на підставі ч. 3 ст. 141 ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 4000,00 грн, стягнувши такі з відповідача.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за Договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 93912032000 (26200005408837) від 15.07.2017 в розмірі 35423,32 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту -28905,32 грн, заборгованість за процентами - 6518,00 грн, 2661,65 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на надання правничої допомоги, а всього 42084 (сорок дві тисячі вісімдесят чотири) грн 97 коп.
В решті позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 30.04.2026.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 30.04.2026