Справа № 127/34254/25
Провадження 2/127/7820/25
01 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 25.03.2021 між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №TDB.2021.0008.8078 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Позивач зазначив, що на підставі цього правочину відповідачу відкрито рахунки та встановлено відновлювальну кредитну лінію, однак останній належним чином не виконав обов'язок із повернення кредитних коштів та сплати процентів. Станом на 03.09.2024 заборгованість за вказаним кредитним договором, за твердженням позивача, становила 30528,06 грн, з яких 9995,60 грн - заборгованість за кредитом, 20 532,46 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Також позивач зазначив, що право вимоги за кредитним договором №TDB.2021.0008.8078 послідовно перейшло від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» на підставі договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, а в подальшому - від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на підставі договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024. З огляду на це ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути з відповідача 30 528,06 грн заборгованості, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Від представника відповідача - адвоката Казеко Оксани Іванівни 10.12.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила поновити строк на його подання та позов задовольнити частково. Клопотання про поновлення строку на подання відзиву представник відповідача мотивувала тим, що 28.11.2025 її призначили для надання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідачу, а з матеріалами справи вона ознайомилася через підсистему «Електронний суд» 08.12.2025, після чого у розумний строк подала відзив.
У відзиві представник відповідача зазначила, що відповідач визнає позов частково, а саме в частині заборгованості за кредитом у сумі 9 995,60 грн. У частині стягнення 20 532,46 грн відсотків представник відповідача заперечувала проти позову, посилаючись на те, що довідка-розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а також на те, що відповідач є учасником бойових дій та проходить військову службу, у зв'язку з чим на нього поширюються гарантії, встановлені законом щодо ненарахування процентів за користування кредитом.
На підтвердження своїх заперечень представник відповідача подала копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 12.09.2019, та копію довідки військової частини НОМЕР_2 № 967 від 11.12.2025, згідно з якою старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав визначені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Публічний договір - це договір в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. (ч. 1 ст. 633 ЦК України ).
Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підтвердження факту виникнення кредитних правовідносин позивач надав копію заяви-договору (індивідуальної частини) № TDB.2021.0008.8078 від 25.03.2021 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Із вказаного документа встановлено, що відповідач звернувся до банку із заявою про відкриття поточних рахунків та встановлення кредитної лінії, підписав розділ «Запевнення та умови», підтвердив ознайомлення з умовами договору, тарифами та іншими додатками, а також погодив істотні умови кредитування. У цій заяві-договорі зазначено, що кредитний ліміт становить 200 000 грн, строк кредитування - 12 місяців, пільговий період - 62 дні, базова процентна ставка - 56 % річних, а у разі прострочення - 80 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Крім того, позивач надав копію паспорта споживчого кредиту, який містить інформацію про кредитодавця, вид кредиту, строк кредитування, пільговий період, базову процентну ставку 56 % річних, реальну річну процентну ставку та порядок внесення мінімального платежу, а також копію тарифного пакета «todobank», де визначено, зокрема, розмір обов'язкового мінімального платежу, тривалість пільгового періоду, розмір процентних ставок у пільговий та базовий періоди й умови нарахування процентів при простроченні.
Відповідно до довідки про відкриття рахунків від 25.03.2021 суд установив, що на ім'я ОСОБА_1 банк відкрив поточні рахунки в гривні, доларах США та євро. Ця довідка містить відмітки банку та реквізити рахунків, відкритих у день укладення заяви-договору.
На підтвердження руху коштів за кредитним договором позивач подав виписку за особовим рахунком за період з 25.03.2021 по 02.12.2022 та виписку по особових рахунках за період з 03.12.2022 по 03.09.2024. Із першої виписки суд установив, що за рахунками відповідача відображено операції за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078, у тому числі операції зі зняття готівки, переказів, погашення частини заборгованості та нарахування відсотків. Виписка містить записи про нарахування відсотків за простроченим овердрафтом, а також свідчить, що вихідний залишок за рахунком основного боргу станом на 02.12.2022 становив 9 995,60 грн.
Із другої виписки суд установив, що за рахунком, на якому банк обліковував прострочені відсотки, за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 відображені операції з нарахування та віднесення прострочених відсотків за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078 від 25.03.2021. Загальний обсяг таких операцій за вказаний період становив 20 532,46 грн.
Також позивач надав довідку-розрахунок заборгованості АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024, відповідно до якої за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078 за ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість за основним боргом у сумі 9995,60 грн, за нарахованими та несплаченими відсотками - 20532,46 грн, загалом - 30 528,06 грн.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 відбувся продаж пулу активів АТ «МЕГАБАНК», до якого входили права вимоги за кредитними договорами. А відповідно до платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» сплатило АТ «МЕГАБАНК» 23 425 777,00 грн за лот GL1N426240.
Позивач надав договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024, укладений між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС». Із цього договору суд установив, що банк відступив новому кредитору права вимоги до боржників, зазначених у додатку № 1 до договору, а новий кредитор набув ці права вимоги.
У витягу з додатку № 1 до цього договору окремо зазначено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078 від 25.03.2021 із заборгованістю за основним боргом 9995,60 грн, за відсотками 20532,46 грн, загалом 30528,06 грн.
Відповідно до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржників, зазначених у додатку № 1 до договору, а права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору та додатку № 1.
У витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 також зазначено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078 від 25.03.2021 із тією ж сумою заборгованості.
Підтвердженням виконання умов цього договору є копії платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025 та № 1822 від 22.09.2025, що додані до позову.
Суд визнає поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву. Представника відповідача призначили для надання безоплатної вторинної правничої допомоги вже після відкриття провадження у справі, доступ до матеріалів електронної справи вона отримала 08.12.2025, а відзив подала 10.12.2025, тобто без невиправданого зволікання після ознайомлення з матеріалами справи. Тому суд поновлює відповідачу строк на подання відзиву та враховує його під час вирішення спору по суті.
За змістом статей 512-517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав; заміна кредитора у зобов'язанні відбувається без згоди боржника, якщо інше не встановив договір або закон. Частина друга статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» допускає відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику та/або послуги з факторингу.
Надані позивачем договір № GL1N426240 від 03.09.2024, витяг з додатку № 1 до нього, договір № 1/12 від 27.12.2024, витяг з додатку № 1 до нього та платіжні документи підтверджують безперервний перехід права вимоги за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078 від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а від нього - до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Отже, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є належним позивачем у цій справі.
Суд також установив, що між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем виникли кредитні правовідносини. Цю обставину підтверджують заява-договір від 25.03.2021, довідка про відкриття рахунків, паспорт споживчого кредиту, тарифний пакет та виписки за рахунками відповідача. Вказані документи у своїй сукупності підтверджують відкриття рахунків на ім'я відповідача, користування ним картковим продуктом та облік банком заборгованості за кредитним договором № TDB.2021.0008.8078.
Щодо заборгованості за основним боргом у сумі 9995,60 грн суд виходить із того, що довідка-розрахунок заборгованості, виписки по рахунках боржника та сам відзив відповідача узгоджено підтверджують саме такий залишок неповернутих кредитних коштів. Відповідач цю частину позову фактично визнав. Підстав не приймати таке визнання суд не встановив, оскільки воно узгоджується з іншими матеріалам справи, не суперечить закону та не порушує права інших осіб.
Однак щодо вимоги про стягнення 20532,46 грн відсотків, суд зважає на таке.
Частина п'ятнадцята статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що визначеним цією нормою категоріям військовослужбовців під час дії особливого періоду штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім прямо встановлених законом винятків.
Подані відповідачем документи підтверджують, що він є учасником бойових дій, а також те, що на час подання відзиву він перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період. Позивач натомість не надав належного та зрозумілого розрахунку, який би розмежовував відсотки, нараховані до початку дії спеціальних гарантій, та відсотки, які банк обліковував уже під час дії воєнного стану. Із наданої позивачем виписки по рахунках встановлено, що саме сума 20532,46 грн відображена банком у виписці, сформованій за період з 03.12.2022 по 03.09.2024, тобто в період дії воєнного стану та особливого періоду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 20532,46 грн відсотків не знайшла належного підтвердження саме в тій частині, у якій такі відсотки могли б підлягати стягненню з урахуванням спеціальної гарантії, встановленої для військовослужбовців. Неповнота та невизначеність такого розрахунку не можуть покладатися на відповідача, оскільки саме позивач заявив вимогу про стягнення відсотків і повинен був довести її розмір та правові підстави.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: у частині стягнення основного боргу в сумі 9995,60 грн позов потрібно задовольнити, у частині стягнення відсотків у сумі 20532,46 грн - відмовити.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Визначаючись з розподілом витратна правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд зважає, що справа є незначної складності, обсяг підготовлених та наданих доказів є незначним, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, представник позивача у судові засідання не з'являвся та подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позов задоволено частково (на 32,74%), а тому суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача 2000 гривень витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в розмірі 793,09 грн. пропорційно задоволених вимог (позов задоволено на 32,74%).
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 127, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, статтями 512-517, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 634, 638, 639 ЦК України, частиною другою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», частиною п'ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позовну заяву.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0008.8078 від 25.03.2021 у розмірі 9995 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 60 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 793,09 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Єврокредит", код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Горбатюк