печерський районний суд міста києва
757/56281/25-к
1-кс-12521/26
24 квітня 2026 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах володільця майна ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі № 757/46578/24-к, в рамках кримінального провадження № 12020000000000441 від 06.05.2020, яке вилучене 03.10.2024 під час проведення обшуку в автомобілі, яким користується ОСОБА_6 , марки TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме на:
- грошові кошти в сумі 27050 доларів США;
- грошові кошти в сумі 200 євро.
Мотивуючи подане клопотання, заявник вказує, що кримінальне провадження розслідується, а грошові кошти, які вилучені, є арештовані і за цей час правоохоронні органи мали можливість провести необхідні слідчі дії щодо походження вказаних коштів. Крім того, зазначає, що в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку зазначено, що автомобілем користується підозрюваний ОСОБА_6 , однак вказаним автомобілем користується ОСОБА_4 , який не має відношення до вказаного кримінального провадження, ОСОБА_4 не вручено повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні, а відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_5 не заперечував щодо скасування арешту майна.
Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Установлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 239, ч.ч. ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
13.11.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/46578/24-к було задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020, яке вилучене 03.10.2024 під час проведення обшуку в автомобілі, яким користується ОСОБА_6 марки TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме на:
- грошові кошти в сумі 27050 доларів США;
- грошові кошти в сумі 200 євро.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до постанови Європейського Суду від 09.06.2005 у справі «Бакланов проти російської федерації», постанови Європейського Суду від 24.03.2005 у справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі № 757/46578/24-к, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4 , про скасування якого його представник просить у клопотанні.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені частиною третьою статті 28 КПК України, однак, він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series A N 98).
Нормою статті 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що сторона обвинувачення не заперечує щодо скасування арешту, оскільки на даний час відпала необхідність у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
За викладених обставин, слідчий суддя враховує процесуальну позицію учасників кримінального провадження щодо згоди із вимогами клопотання, відтак, виходячи з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та скасування арешту майна.
Керуючись статтями 7, 16, 22, 26, 28, 98, 167, 170-174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.11.2024 у справі № 757/46578/24-к на майно, вилучене 03.10.2024 під час проведення обшуку в автомобілі, яким користується ОСОБА_6 , марки TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , а саме:
- грошові кошти в сумі 27050 доларів США;
- грошові кошти в сумі 200 євро.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1