Справа № 756/1996/26
Провадження № 2/756/4222/26
14 квітня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.01.2025 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7258 в електронній формі. За умовами договору, ТОВ «ГРОШІ 247» зобов'язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 700,00 грн., а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити відсотки за користування ними. Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, перерахувавши на платіжний засіб відповідача кошти у розмірі 5 700,00 грн. Водночас, ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 16.12.2025 становить 17 100,00 грн. та складається з: 5 700,00 грн. - основного боргу, 11 400,00 грн. - відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 7258 від 13.01.2025 у загальному розмірі 17 100,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся. При цьому, у позовній заяві представник позивача просив розглянути справу без участі представника позивача, позов підтримав у повному обсязі та не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.01.2025 між ТОВ «ГРОШІ 247» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства у електронній формі був укладений Договір про споживчий кредит №7258.
За умовами Договору від 13.01.2025, ТОВ «ГРОШІ 247» зобов'язалось надати ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 5 700,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, зазначені у п. 2.5 Договору (п. 2.1 Договору).
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що кредит надається споживачу виключно за допомогою Веб-сайту кредитодавця за умови ідентифікації споживача ідентифікатором, шляхом безготівкового перерахунку на номер особистого електронного платіжного засобу Споживача 4790729981489826.
Договір є укладеним з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок, вказаний споживачем, та діє до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за договором (п. 2.6 Договору).
Строк кредиту складає 22 дні, який починається з 13.01.2025, кредит має бути повернуто до 04.02.2025 (п. 2.5 Договору).
Положеннями п. 2.7 Договору встановлено, що строк та проценти за користування кредитом за Договором є фіксованими та обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом на наступних умовах: протягом строку дії кредиту, встановленого п. 2.3 Договору, розмір основних процентів складає: 1,0 % від суми кредиту, але не менше ніж гривень копійок за перший день користування Кредитом; 1,0 % від суми кредиту, щоденно, за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня в межах строку кредиту, зазначеного в пункті 2.3 цього Договору. При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення споживачем коштів на погашення кредиту та належних на дату погашення платежів (п. 2.5.1 Договору).
Додатком до Договору про споживчий кредит, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної фіксованої процентної ставки за Договором про споживчий кредит, сторони погодили, що заборгованість буде погашена ОСОБА_1 05.02.2025.
Договір про споживчий кредит № 7258 від 13.01.2025 та Додаток до нього підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису «abcc2c7f».
Із листа директора ТОВ «ПРОФІТГІД» щодо підтвердження здійснення грошових коштів встановлено, що ТОВ «ПРОФІТГІД», в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-765 від 02.10.2023, укладеного між ним та ТОВ «ГРОШІ 247», здійснило успішний переказ грошових коштів у розмірі 5 700,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 (емітент АТ «ОЩАДБАНК») 13.01.2025 о 15:31.
Таким чином, із наявних у матеріалів доказів суд встановив, що ТОВ «ГРОШІ 247» виконало взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, зарахувавши на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , кредитні кошти у загальному розмірі 5700 грн., відповідно до умов Договору про споживчий кредит №7258 від 13.01.2025.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.
За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №7258 від 13.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 16.12.2025, становить 17 100,00 грн., з яких: залишок по тілу кредиту - 5 700,00 грн.; залишок по відсоткам - 11 400,00 грн.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд вважає правильним та обґрунтованим розрахунок заборгованості ОСОБА_1 . З розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «ГРОШІ 247» нараховував відсотки на заборгованість ОСОБА_1 у період з 13.01.2025 по 01.08.2025 у розмірі 1,0 % від суми кредиту (57,00 грн.).
Відповідно до п. 2.5 Договору про споживчий кредит №7258 від 13.01.2025, строк кредиту становить 22 дні, до 04.02.2025.
Водночас, п. 2.5.2 Договору встановлено, що у разі, якщо споживач не повернув кредит у строк, встановлений пунктом 2.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 2.5 Договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до дня повного погашення заборгованості, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відтак, нарахування зазначених відсотків у період з 05.02.2025 відповідає узгодженим між сторонами умовам Договору про споживчий кредит №7258 від 13.01.2025.
Водночас, оскільки в Україні з 24.02.2022 діє воєнний стан, який у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, а зобов'язання між ТОВ «ГРОШІ 247» та ОСОБА_1 є кредитним зобов'язанням, за яким ОСОБА_1 від фінансової установи отримано кредит, то на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати неустойки (пені, штрафу), які не можуть нараховуватися з 24.02.2022 та підлягають списанню.
Отже, нарахування ТОВ «ГРОШІ 247» відсотків у період з 05.02.2025 по 01.08.2025 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України суперечить забороні, що встановлена з 24.02.2022 приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Відтак, у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування, суд відмовляє.
Станом на 05.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати процентів становила 1311,00 грн.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором про споживчий кредит №7258 від 13.01.2025 належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 7011,00 грн., з яких: 5 700,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1311,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.1,3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування заявлених позовних вимог.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 7011,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5700,00 грн., заборгованість за процентами - 1311,00 грн. У решті заявлених позовних вимог, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 5, 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» (код ЄДРПОУ 41803222; місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, офіс 214) заборгованість на загальну суму 7 011 (сім тисяч одинадцять) гривень 00 копійок, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 993 (дев'ятсот дев'яносто три) гривні 18 копійок.
У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 14.04.2026.
Відомості про сторін:
1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОШІ 247» (ЄДРПОУ - 41803222, місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, оф. 214);
2. Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя М. М. Ткач