Справа №760/12118/26 1-кс/760/6003/26
29 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022110000000242 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшло вищевказане клопотання.
Клопотання мотивовано тим, що СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, погоджене прокурором, про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 42022110000000242 від 08.08.2025, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
У клопотанні зазначено, що під час досудового розслідування встановлено обставини можливого перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом організації незаконного механізму бронювання військовозобов'язаних осіб через їх фіктивне працевлаштування до Державного біотехнологічного університету, який відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 516 від 15.04.2024 віднесено до критично важливих підприємств.
За версією органу досудового розслідування, до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особистим водієм ОСОБА_5 та діючи згідно вказівок останнього, пропонує військовозобов'язаним громадянам на території Харківської області, за грошову винагороду, фіктивно працевлаштуватися на посади співробітників Державного біотехнологічного університету з метою отримання відстрочки від призову на військову службу шляхом їх бронювання.
23.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2026 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон Pixel, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім-карткою номера мобільного телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 .
Зазначене майно постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки на ньому можуть міститися відомості, що мають значення для досудового розслідування, зокрема листування щодо фіктивного працевлаштування осіб мобілізаційного віку.
У клопотанні зазначено, що вилучений мобільний телефон є тимчасово вилученим майном у розумінні ст. 167 КПК України, а тому з метою забезпечення збереження речових доказів, недопущення їх пошкодження, знищення або відчуження, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно. У зв'язку з викладеним слідчий просить накласти арешт на зазначене майно.
У судове засідання прокурор не з'явилась та надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, клопотання про накладення арешту на майно просила задовольнити в повному обсязі.
Власник майна та представник власника майна у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття слідчого та/або прокурора, цивільного позивача та інших осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на це, суд вважає за можливе розглядати справу без участі осіб, які не з'явились.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (псуванню, перетворенню, використанню) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на рухоме, нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
З матеріалів клопотання вбачається, що під час досудового розслідування перевіряються обставини можливого перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України шляхом організації незаконного механізму бронювання військовозобов'язаних осіб через їх фіктивне працевлаштування до Державного біотехнологічного університету, віднесеного до критично важливих підприємств.
За версією органу досудового розслідування, до вчинення вказаного кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_4 , який, діючи за вказівками інших осіб, зокрема ОСОБА_5 , пропонував військовозобов'язаним громадянам за грошову винагороду фіктивне працевлаштування з метою отримання відстрочки від призову на військову службу.
Як вбачається з наданих матеріалів, 23.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2026 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Pixel (IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ) із сім-карткою мобільного оператора з номером НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови слідчого, зазначений мобільний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні згідно зі ст. 98 КПК України, оскільки на ньому можуть міститися відомості, що мають значення для досудового розслідування, зокрема щодо обставин фіктивного працевлаштування та комунікації між причетними особами.
Згідно з положеннями ст. 167 КПК України, вилучене майно є тимчасово вилученим.
Судом враховано, що вилучене майно за своїми ознаками відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містить відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що накладення арешту на вказане майно є необхідним та співрозмірним заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на збереження речових доказів, та відповідає вимогам ст. 170 КПК України, а також забезпечує дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та правами власника майна. Отже відповідне майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям визначеним у ст. 98 КПК України критеріям, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу - відчуження, приховання, використання тощо на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, приймаючи до уваги те, що наявна сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане у клопотанні майно, може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. А тому є всі передбачені ст.170 КПК України підстави для арешту, в межах даного кримінального провадження, вказаного у клопотанні майна.
При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя також враховує, що арешт майна це тимчасовий захід забезпечення кримінального провадження і на даний час у сторони обвинувачення є необхідність встановити і перевірити обставини та відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, провести ряд слідчих та процесуальних дій, зокрема, допитати свідків, провести експертні дослідження тощо, у межах кримінального провадження № 42022110000000242 від 08.08.2025.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а тому приходить до висновку, що клопотання слідчого необхідно задовольнити.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 98, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022110000000242 від 08.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - задовольнити.
Накласти у кримінальному провадженні № 42022110000000242 від 08.08.2025 арешт на майно, вилучене під час обшуку від 23.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Pixel, imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім-карткою номера мобільного телефону НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 .
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1