Справа №534/1230/21
Провадження №2/534/113/22
30 грудня 2025 року місто Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області в складі головуючого судді Куц Т.О., з участю: секретаря судового засідання Віднійчук І.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Кириченко Г.В., представника відповідача в режимі відеоконференції - адвоката Губарєвої М.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання позивача спадкоємцем четвертої черги, надання позивачеві права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просила визнати її спадкоємицею четвертої черги майна померлого ОСОБА_4 та визнати за нею право на спадкування майна померлого ОСОБА_4 разом із спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 з яким вона проживала однією сім'єю з 2010 року до його смерті. Протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу ОСОБА_4 , який через похилий вік та тяжку хворобу потребував постійного стороннього догляду. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За її зверненням до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини нотаріусом було заведено спадкову справу. Спадкоємцем першої черги за законом є відповідач ОСОБА_3 . Вирішити спір в позасудовому порядку неможливо.
Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року за позовом відкрито провадження.
Відповідач у справі не скористалася правом подати суду відзив на позов.
09 грудня 2025 року на адресу суду надійшли документи, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 16 березня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області (т.1 а. с. 145).
Заявою від 20 квітня 2022 року позивач ОСОБА_1 змінила предмет позову та прохала - встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, з 31 серпня 2007 року по день смерті останнього, надати їй право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, разом із спадкоємцями першої черги за законом.
Одночасно у заяві про зміну предмету позову від 20.04.2022 р. позивач уточнила, що з ОСОБА_4 вона проживала однією сім'єю не з 2010 року, як зазначено у первісній позовній заяві, а з 2007 року.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Губарєва М.О. подала заперечення на заяву про зміну предмету позову від 09.05.2023 р., в яких зазначила, що з відповідач позовом не погоджується. Стверджує, що право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2. матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 3. тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. При цьому, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах.
ОСОБА_1 не є спадкоємцем майна ОСОБА_4 за законом. Відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Проте юридичний факт проживання однією сім'єю із ОСОБА_4 протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кириченко Г.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
При цьому позивач показала, що познайомилась з ОСОБА_4 у 2007 році і фактично до вересня 2007 року він прийшов до неї із своїми особистими речами, а також приніс свій телевізор. Вони проживали в будинку її мами по АДРЕСА_2 в літній період, де вели спільне господарство, а в зимовий період у її квартирі. ОСОБА_4 допомагав їй також працювати на ринку, переносив товар та складав його. З 2011 року у ОСОБА_4 з'явились серйозні проблеми із здоров'ям, згодом він переніс декілька інсультів. Вона за допомогою свого сина та його друга возила на лікування ОСОБА_4 до міст Олександрія, Києва, Кременчука. Лікування ОСОБА_4 здійснювалось за рахунок їх спільного сімейного бюджету, а також в цих витратах приймав участь її син ОСОБА_6 . В червні 2020 року, після перенесеного інсульту в ОСОБА_4 з'явилися такі вади, що він почав соромитись і він повернувся до своєї квартири, але вона продовжувала здійснювати за ним догляд та піклуватись про нього. Через зайнятість по роботі та ведення господарства у Золотнішино вона була змушена звертатись за допомогою як до соціальних працівників так і сторонніх осіб, вона постійно була на зв'язку з особами, що допомагали здійснювати догляд за ОСОБА_4 , оплачувала відповідні послуги. Крім того, взяла на себе всі витрати пов'язані з похованням ОСОБА_4 та встановлення пам'ятнику на його могилі.
Представник відповідача адвокат Губарева М.О. в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на надані заперечення на позовну заяву.
В судове засідання 25.12.2025 р. відповідач ОСОБА_2 , будучі належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не з'явилась.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у помер, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с.8).
Позивач ОСОБА_1 одержала лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_4 (т.1 а.с. 16) та здійснила його поховання, що підтверджується копіями товарних чеків від 19 травня 2021 року (т. 1 а. с. 18).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.10.1993 р. Комсомольською міською радою народних депутатів Полтавської області ( т.1 а. с. 80).
Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом як рідна донька померлого ОСОБА_4 .
У встановлений законодавством строк позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 .
Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно із частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У п. 21 вказано, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Верховний Суд у своїй постанові від 24.09.2020 р. у справі № 644/5818/18 зазначив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), підлягають врахуванню правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Окрім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі №750/12880/19, провадження № 61-8759св20.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 з 2007 року по день смерті останнього. Протягом цього періоду ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спільно проживали як у квартирі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , так і у будинку за адресою: АДРЕСА_2 у літній період.
Протягом періоду спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 спільно вели господарство, тобто здійснювали спільні витрати, мали спільний бюджет, спільно харчувалися, купували майно для спільного користування, брали участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу, мали усталені взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (Рішення Коституційного Суду України від 03 червня 1999 р № 5-рп/99).
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Законодавцем встановлено, що «Сім'я» на відміну від "шлюбу" є проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов'язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім'ї не існує спеціального порядку реєстрації. Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину , які проживали з зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судом необхідно врахувати правила частини другої ст.3 СК України, про те , що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, які притаманні чоловіку і дружині.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що познайомилась з позивачкою в липні 2020 року і за її проханням тричі в неділю варила їжу ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , в цій же квартирі проживали позивач та ОСОБА_4 , останній після перенесеного інсульту погано рухався і не міг себе обслуговувати, але завдяки старанням ОСОБА_1 , він був завжди доглянутий, оплату за готування їжі здійснювала ОСОБА_1 , оскільки вона працювала і не завжди встигала готувати сама.
Свідок ОСОБА_8 , показала суду, що позивачка є її свахою, оскільки її донька заміжня за її сином. Їй відомо, що позивач та ОСОБА_4 проживали як одна сім'я, ОСОБА_4 допомагав позивачці у всіх ділах, а також працювати на городі в АДРЕСА_2 . У 2009 році ОСОБА_4 робили операцію на очах, у 2017 році він знаходився у лікарні, а потім переніс ще два інсульта. Позивач постійно доглядала за ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_9 , показала суду, що знайома з позивачем з 1976 року, багато років працювала з нею на ринку м. Горішні Плавні, а покійного ОСОБА_4 знає більше десяти років, їй запам'яталось, як останній прийшов на робоче місце ОСОБА_1 на ринку з букетом квітів свататись, після цього ОСОБА_4 , постійно допомагав позивачці, як по роботі так і по господарству, між ними були дуже гарні стосунки. ОСОБА_4 проживав, як в квартирі позивачки так і у АДРЕСА_2 , а після погіршення стану здоров'я і перенесених інсультів ОСОБА_4 соромився свого стану, оскільки став фактично безпорадний і з цих причин повернувся проживати в свою квартиру. Позивач возила його на лікування в м. Олександрію, м. Київ, доглядала за ним і до неї він ставився як до своєї дружини.
Свідок ОСОБА_10 показав суду, що він є племінником позивача по батькові, його батько та позивач рідні брат і сестра. У 2007 році позивачка познайомила їх з ОСОБА_4 , з яким почала проживати однією сім'єю. Після 2019 року ОСОБА_4 переніс декілька інсультів, не міг говорити, вільно пересуватись. Він допомагав своїй тітці возити ОСОБА_4 на лікування та обстеження, між позивачкою та ОСОБА_4 були дуже добрі стосунки, вони проживали як чоловік та жінка. ОСОБА_1 доглядала ОСОБА_4 до смерті та здійснювала його поховання.
Свідок ОСОБА_11 , показала суду, що знає позивачку з дитинства, у 2007 році позивач познайомилась з ОСОБА_4 . 14.06.2007 року вони ходили на день народження до ОСОБА_4 , згодом позивач і ОСОБА_4 почали проживати разом, вели спільний бюджет та господарство, піклувалися один про одного. Після перенесених інсультів ОСОБА_4 почав соромитись свого стану і перейшов проживати у свою квартиру, однак позивачка продовжувала здійснювати догляд та піклуватись ним.
Свідок ОСОБА_12 , показала суду, що позивачка є її бабусею і їй відомо, що вона та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю більше десяти років. Вони вели спільне господарство, піклувалися один про одного, у них був спільний бюджет. ОСОБА_4 купляв продукти, іноді дарував подарунки бабусі. Протягом останніх років життя ОСОБА_4 дуже часто хворів, потребував оперативного втручання, його лікування проводилось за кошти позивачки, ОСОБА_4 та сина позивача ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_13 , показав суду що з дитинства товаришує з ОСОБА_14 сином позивачки, більше десяти років він був знайомий також з ОСОБА_4 , який проживав однією сім'єю з позивачем. У 2011 році він возив позивача та ОСОБА_4 в лікарню м. Кременчука. Крім того, у 2015, 2019 роках він допомагав відвозити ОСОБА_4 до лікарні. Позивач та її сім'я постійно піклувались про ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 здійснювала за ним догляд.
Свідок ОСОБА_15 , показав суду, що протягом 2011-2018 років він працював разом з ОСОБА_4 , до звільнення останнього, в цей період до ОСОБА_4 інколи на роботу приїздила ОСОБА_1 , яка проживала з ним.
Свідок ОСОБА_16 , показала суду, що вона з 1998 року знайома із покійним ОСОБА_4 , який був рідним братом її свекра, а з позивачкою її познайомив ОСОБА_4 у 2007 році і сказав, що вони проживають з ОСОБА_1 разом. Раніше ОСОБА_4 проживав у п'ятиповерховці один, а після 2007 року він проживав з позивачкою, як в своїй квартирі так і в квартирі позивачки або в її домоволодінні в с. Золотнишино м. Горішні Плавні, вона декілька разів була в квартирі ОСОБА_4 , а також була у позивачки у с. Золотнишино, при цьому позивач та ОСОБА_4 постійно були удвох. Іноді за проханням позивача, вона перебувала у лікарні біля ОСОБА_4 після перенесеного ним першого інсульту, оскільки позивач їздила погодувати тварин в Золотнишино. Після другого інсульту у ОСОБА_4 стан був більш тяжкий і він постійно перебував вдома за місцем свого проживання. Позивач зверталась за допомогою до родичів ОСОБА_4 , щоб їй допомогли доглядати за хворим, однак ніхто не відгукнувся і догляд за ним здійснювала лише позивач.
Свідок ОСОБА_17 , показав суду, що проживав по сусідству з позивачем, вона і ОСОБА_4 деякий час проживали в квартирі АДРЕСА_4 , а фактично разом вони проживали з позивачкою з 2007 по 2020, у 2020 році у ОСОБА_4 був перший інсульт, а потім і другий, в зв'язку з чим, він почав проживати окремо в своїй квартирі, де саме йому не відомо, але відомо, що позивачка фактично переїхала до ОСОБА_4 , щоб доглядати за ним.
Свідок ОСОБА_18 , показала суду, що раніше разом працювала з ОСОБА_1 , яка також була її сусідкою, їй відомо, що позивач та покійний ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, робили спільні покупки, він допомагав позивачці як по роботі так і по господарству. З 2020 року позивач здійснювала догляд за ОСОБА_4 за місцем його проживання, де саме їй невідомо.
Свідок ОСОБА_19 , показала суду, що її батько ОСОБА_20 та ОСОБА_4 брати і покійний приходився їй дядьком. Вона не пам'ятає коли познайомилась з позивачкою, але це було до 2010 року, їй відомо також, що позивач працювала на ринку, а ОСОБА_4 допомагав їй на роботі і по господарству. Зустрічалась вона з позивачкою і після смерті ОСОБА_4 , коли приїздила у м. Горішні Плавні, їй відомо, що позивачка встановила пам'ятник ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_21 , показала суду, що вона є соціальним працівником і деякий час обслуговувала ОСОБА_4 , але не готувала йому їжу, оскільки йому подобалось щоб готувала саме ОСОБА_1 , яка також залишала гроші на придбання ліків і займалася всіма питаннями, пов'язаними з обслуговуванням ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_22 , показала суду, що вона є соціальним працівником та відвідувала ОСОБА_4 завжди вранці за місце проживання останнього, в квартирі ОСОБА_4 знаходився один, позивач знаходилась на роботі, але саме позивач прибирала в цій квартирі, готувала їжу і в телефонному режимі з нею можна було вирішити всі питання, що стосувались обслуговування ОСОБА_4 . Позивач просила соціальних працівників лише проконтролювати чи прийняв ліки та їжу ОСОБА_4 .
Наявність спільного бюджету, спільного побуту, наявність усталених взаємних прав та обов'язків між позивачем і ОСОБА_4 підтверджуються також письмовими доказами здійснення ними спільних витрат на утримання жилих приміщень, в яких вони спільно проживали, а саме: квартир за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 10 - 13).
Крім того, проживання позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_4 однією сім'єю підтверджується копіями фіскальних чеків на придбання ліків для лікування ОСОБА_4 за призначеннями лікарів, документами про поховання ОСОБА_4 , декларацією про вибір лікаря, де довіреною особою зазначена позивач ОСОБА_1 , фотографіями з сімейних свят та відпочинку, подвір'я домоволодіння, що охоплюють тривалий період часу.
Суд критично оцінює письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Губарєвої М.О. стосовно того, що позивач не проживала спільно з ОСОБА_4 , останній нібито мав стосунки з іншими жінками. Відповідачем та її представником не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів таких заперечень.
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_23 стосовно того, що позивач не проживала спільно з ОСОБА_4 , останній нібито мав стосунки з іншими жінками, оскільки свідок є рідною матір'ю відповідача ОСОБА_2 , а тому є заінтересованою особою, показання якої не узгоджуються з іншими наявними у справі доказами та показаннями інших свідків, допитаних в судовому засіданні.
Згідно із наявними у справі свідоцтвами про розірвання шлюбу, в період проживання однією сім'єю ні ОСОБА_4 , ні позивач ОСОБА_1 в зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_4 з 2007 року по день смерті останнього, тобто більш ніж п'ять років до смерті ОСОБА_4 .
Щодо зміни черговості спадкування.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмова від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Статтею 1263 ЦК України визначено, що спадкоємцями третьої черги є рідня дядько та тітка спадкодавця, тобто рідні (повно рідні або неповно рідні) брати та сестри батьків спадкодавця. Племінники не належать до спадкоємців за законом третьої черги, а спадкують за правом представлення, рівно як і діти рідного дядька та тітка спадкодавця, тобто двоюрідні брати та сестри спадкодавця.
Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині (частина перша статті 1259 ЦК України).
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина друга статті 1259 ЦК України).
Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Зміна черговості спадкування надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи людиною похилого віку, протягом тривалого часу (з 2012 року) страждав на низку захворювань, у зв'язку з чим неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 звільнився з останнього місця роботи сторожа тенісних кортів у Дитячо-юнацькій спортивній школі № 1 17 вересня 2018 року (а. с. 31). Після цього не працював, мав дохід у вигляді пенсії.
З матеріалів справи (медичних документів) вбачається, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу хворів, лікувався стаціонарно, зазнавав хірургічного втручання.
З остаточного лікарського свідоцтва про смерть № 140 від 19.05.2021 р. вбачається, що хворобою (патологічним станом), що призвела до смерті ОСОБА_4 була гостра судинно-мозкова недостатність.
З довідки про причину смерті № 140 від 19.05.2021 р. вбачається, що причиною смерті ОСОБА_4 став внутрішньомозковий субкортикальний крововилив у півкулю.
Позивач зазначала, що у січні 2019 року у ОСОБА_4 стався перший інсульт, який призвів до обмеження здатності останнього самостійно здійснювати догляд за собою і задовольняти побутові потреби.
В подальшому, зазначала позивач, у ОСОБА_4 сталися ще два інсульти, внаслідок яких останній втратив здатність говорити, не міг здійснювати догляд за собою, пересувався лише в межах квартири по АДРЕСА_5 , в якій позивач і ОСОБА_4 мешкали в холодну пору року, починаючи з 2019 року і до смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З виписки № 410 з медичної карти стаціонарного хворого (т.1 а. с. 35) вбачається, що з 06.01.2019 р. по 17.01.2019 р. ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Горішньоплавнівської міської. Також з виписки вбачається, що ОСОБА_4 скаржився на порушення мови, слабкість у лівих кінцівках, коливання АТ, загальну слабкість.
Згідно із довідкою № 5 від 17.01.2019 р. лікуючим лікарем-невропатологом ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КНП «ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні» з 06.01.2019 р. по 17.01.2019 р. та потребував постійного стороннього догляду.
З виписки № 1275 з медичної карти стаціонарного хворого (т.1 а. с. 37) вбачається, що з 11.05.2020 р. по 22.05.2020 р. ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Горішньоплавнівської міської лікарні. Також з виписки вбачається, що ОСОБА_4 на час огляду скарг не висловлював з огляду на афатичні розлади.
З виписки № 2607 з медичної карти стаціонарного хворого (т.1 а. с. 42) вбачається, що з 17.06.2020 р. по 23.06.2020 р. ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «ЛІЛ І рівня м. Горішні Плавні». Також з виписки зазначається про неможливість зібрати скарги від пацієнта через афатичні розлади.
У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до ст. ст. 1261-1265 ЦК України.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування..
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема те, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, та що саме позивач у зв'язку з його безпорадним станом, протягом тривалого часу опікувалася ним та матеріально забезпечувала.
Медична документація не містить записів про те, що ОСОБА_4 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
За таких обставин, суд прийшов до висновкау про відмову в задоволенні вимог щодо визнання за позивачкою права на спадкування за законом разом із спадкоємцем за законом першої черги, оскільки під час розгляду справи , позивачка не надала суду належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкаування.
Отже враховуючи викладене, суд вважає, що позивачкою не довідено права на зміну черговості одержання права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1216, 1258, 1259, 1261, 1264, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та надання позивачеві права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім?єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, з 31 серпня 2007 року по день смерті останнього.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя Т.О.Куц
Відомості, що не оголошуються
Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_24 , АДРЕСА_6 .