печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19722/26-к
пр. 1-кс-23706/26
09 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
захисника ОСОБА_3 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3-го відділу (документування злочинів, проти миру, людяності та ознак геноциду) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у кримінальному провадженні № 12026000000000394 від 12.02.2026 ОСОБА_6 ,
09.04.2026 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 3-го відділу (документування злочинів, проти миру, людяності та ознак геноциду) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_5 , за погодження прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026000000000394 від 12.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, за підозрою: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Під час досудового розслідування встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції», що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї OOH ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Представниками держави-агресора систематично здійснювалось безпідставне позбавлення волі цивільних осіб на окупованих територіях України, у тому числі на території Донецької області та створено систему для їх утримання в місцях позбавлення волі, в яких організовано жорстоке поводження щодо них.
Після потрапляння у полон військовослужбовців Збройних Сил України та позбавлення волі цивільних осіб, деяких з них переміщали за межі України та доставляли, у тому числі, до Федеральної казенної установи «Слідчий ізолятор № 2 Управління Федеральної служби виконання покарань по Волгоградській області» (далі - слідчий ізолятор № 2), який розташований за адресою: м. Камишин Волгоградської обл., вул. Робоча, 38, де було створено місце для тимчасового утримання таких осіб.
На території вказаної установи нагляд за українськими військовополоненими та затриманими цивільними особами здійснювали співробітники вищевказаного слідчого ізолятора № 2.
При цьому, під час утримання на території наведеного слідчого ізолятора № 2 до українських військовополонених та цивільних осіб, які були позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, застосовувались фізичні та психологічні насильства, а також вчинялися дії, які ображають особисту честь і гідність особи, зокрема образливе та принизливе поводження, яке розпочиналось з моменту їх доставляння в установу, під час так званої «прийомки», та продовжувалось протягом всього часу їх утримання.
До вчинення вказаної протиправної діяльності відносно цивільних осіб має відношення ряд співробітників слідчого ізолятора № 2, в тому числі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який станом на 2022 обіймав посаду оперуповноваженого оперативної групи слідчого ізолятора № 2.
Епізод жорстокого поводження з ОСОБА_10 .
Цивільну особу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 07.03.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) затримано за місцем проживання його матері за адресою АДРЕСА_1 невстановленими представниками російської окупаційної влади та її збройних формувань та доставлено до Токмацького відділення поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за адресою: м. Токмак Запорізької області, вул. Центральна, 43, де утримували всупереч його волі до 07.04.2022.
Далі, потерпілого доставили у приміщення авіабази, що поблизу м. Мелітополь Запорізької області, де перебував до 12.04.2022.
Після цього, потерпілий ОСОБА_10 утримувався в місцях несвободи на території тимчасово окупованої Донецької області, у тому числі у період часу 12.05.2022 - 12.07.2022 перебував у камері дисциплінарного ізолятору та у барачних приміщеннях державної бюджетної установи «Волноваська виправна колонія Державної служби виконання покарань Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки».
У подальшому 13.07.2022, близько 21:00 год, ОСОБА_10 , невстановлені особи з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань держави-агресора доставили до слідчого ізолятора № 2, помістили у камеру № 6, де утримували всупереч його волі до 10.06.2025.
Так, 12.09.2022, близько 14:00 год, у приміщенні так званої «каптьорки» на другому поверсі слідчого ізолятора № 2 ОСОБА_6 наказав потерпілому ОСОБА_10 сісти на стілець напроти нього і запитав за яких обставин потерпілий потрапив у полон і хто він такий.
В момент, коли потерпілий ОСОБА_10 почав відповідати, що він є цивільною особою, ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_10 є цивільною особою, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, приєднав до його середнього пальця лівої руки електричний провід, а інший кінець проводу за допомогою клейкої стрічки закріпив на голові потерпілого.
Далі, діючи з умислом на жорстоке поводження, ОСОБА_6 впродовж 40 хвилин через ці контакти періодично пропускав електричний струм та погрожував облити ОСОБА_10 водою.
В результаті таких протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_10 було завдано сильного фізичного болю, психологічного тиску та моральних страждань.
Зазначеними діями, які виразились у застосуванні насильства щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_6 у порушення ст.ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції вчинив катування та умисне заподіяння сильних страждань стосовно цивільної особи, що перебувала під захистом міжнародного гуманітарного права, що згідно статей ст. 8(2)(а)(іі)(ііі) Римського статуту є воєнним злочином.
Епізод жорстокого поводження з ОСОБА_11 .
Цивільну особу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 10.03.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) затримано в Бучанському районі Київської області невстановленими представниками російської окупаційної влади та її збройних формувань
У період з березня 2022 по січень 2023 потерпілий ОСОБА_11 перебував в місцях несвободи на території Брянської та Курської областей держави-агресора.
Після чого невстановлені особи з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань держави-агресора 10.01.2023 помістили потерпілого ОСОБА_11 у камеру № 47 слідчого ізолятора № 2, де він утримувався всупереч волі до 14.09.2024.
В 20-тих числах січня 2023 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у приміщенні карантинної зони на другому поверсі слідчого ізолятора перебував ОСОБА_6 та три невстановлені представники спецслужб держави-агресора, де на голову ОСОБА_11 невстановлена особа вдягнула темний мішок, та примусила лягти на підлогу обличчям донизу, утримуючи руки потерпілого у фіксованому положенні за спиною.
Перебуваючи у зазначеному положенні, до потерпілого ОСОБА_11 підійшов ОСОБА_6 і почав йому задавати питання про наявність на території Чорнобильської атомної електростанції лабораторій та «брудної бомби», а також про його співпрацю зі Службою безпеки України.
При цьому ОСОБА_6 , розуміючи, що ОСОБА_11 є цивільною особою, яка перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, почав багаторазово (не менше 50 разів) наносити потерпілому удари електрошокером в різні ділянки тіла, а саме по ягодицям, спині, ногам та кистях рук.
Застосування до ОСОБА_11 електричного струму із цього електрошокера тривало не менше півтори години. Далі ОСОБА_6 примусив потерпілого ОСОБА_11 змінити положення рук таким чином, щоб він утримував у руках два електропроводи, через які ОСОБА_6 почав пропускали електричний струм від спеціально обладнаного пристрою. Згодом руки потерпілого ОСОБА_11 повторно зафіксували за спиною, а до двох його безіменних пальців ОСОБА_6 приєднав електропроводи, через які продовжив пропускати електричний струм. Вказані дії здійснювалися не менше однієї години.
В результаті таких дій ОСОБА_11 спричинено сильне фізичне та моральне страждання, приниження його честі та гідності.
Зазначеними діями, які виразились у застосуванні насильства щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_6 у співучасті з невстановленими представники спецслужб держави-агресора, у порушення ст.ст. 27, 31, 32, 147 Конвенції вчинив групою осіб катування та умисне заподіяння сильних страждань стосовно цивільної особи, що перебувала під захистом міжнародного гуманітарного права, що згідно статей ст. 8(2)(а)(іі)(ііі) Римського статуту є воєнним злочином.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненим, у тому числі, групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень є наявність в матеріалах досудового розслідування достатніх об'єктивних доказів. Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_11 ;
- висновком судово-психіатричного експерта стосовно потерпілого ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі потерпілого ОСОБА_10 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за які законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі та усвідомлюючи тяжкість покарання, не бажаючи нести відповідальність за свої дії, вже переховується від органу досудового розслідування та суду за вищевикладених обставин та може продовжити переховуватись в подальшому з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3. Незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
У зв'язку із тим, що очевидці та свідки злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 наразі ще встановлюються, відтак є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на них.
4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення його злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
5. Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 постійно перебуває на території Російської Федерації, з метою продовження своєї злочинної діяльності та ухилення від кримінальної відповідальності.
Цинізм та зухвалість, із якою ОСОБА_6 вчиняв злочин, направленість неправомірних дій, відсутність ознак будь-якого каяття та факт переховування від слідства свідчить про те, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі проти основ національної безпеки, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є те, що під час досудового розслідування підтверджено, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України або на території держави агресора, що дає підставі вважати, про наявність обґрунтованих ризиків щодо спроби підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо через тяжкість злочину та суворість можливого покарання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, посилаючись на ч. 6 ст. 176, ч. 6 ст. 193 КПК України, сторона обвинувачення просить суд обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечував та просив відмовити, оскільки підозра необґрунтована та ризики не доведені.
Заслухавши обґрунтування клопотання сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
26 січня 2026 року слідчим складено та прокурором погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України у випадку неможливості вручення повідомлення про підозру в день його складання, воно вручається у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає на території Російської Федерації, а саме за адресою: АДРЕСА_2 та неможливості вручення повідомлення про підозру в день його складання, таке вручення здійснено шляхом:
- опублікування 27 січня 2026 року повідомлення про підозру на офіційному веб - сайті Офісу Генерального прокурора в мережі інтернет за посиланням: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-ta-povistki-pro-viklik-anikjejeva-io-bazanova-pa-plaxotnogo-ai-na-09022026-10022026-11022026-ukrayinskoyu-ta-pereklad-rosiiskoyu;
- опублікування 28 січня 2026 року повідомлення про підозру в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме в газеті «Урядовий кур'єр» № 23 (8215).
Крім того, в порядку ч. 8 ст. 135 КПК України 27 січня 2026 року на офіційному веб - сайті Офісу Генерального прокурора та 28 січня 2026 року в газеті «Урядовий кур'єр» опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 до слідчого для проведення з ним слідчих дій на 09, 10, 11 лютого 2026 року.
Проте, ОСОБА_6 не з'явився на виклик слідчого та про причини неявки не повідомив.
Надання правової допомоги ОСОБА_6 на підставі постанови слідчого та доручення Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 26 січня 2026 року здійснює адвокат ОСОБА_12 , який відповідає положенням КПК України щодо захисника у кримінальному провадженні, останньому в порядку ч. 8 ст. 135 КПК України було вручено повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_6 та примірник повідомлення про підозру.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Волгоград Волгоградської обл., Російської Федерації, зареєстрований та проживаючий у АДРЕСА_2 , до підконтрольної території України не прибував.
Враховуючи вищезазначене, 12 лютого 2026 року на підставі ст. 281 КПК України ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з вимогою ч. 6 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави не визначається.
Наряду з вказаним, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_6 може вчинити дії передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний буде продовжувати переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя вбачає наявність достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого, оскільки матеріали клопотання обґрунтовано та прокурором в судовому засіданні доведено обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, вважає недостатнім обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 2, 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 575 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному у кримінальному провадженні № 12026000000000394 від 12.02.2026 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Волгоград Волгоградської обл., Російської Федерації, зареєстрованому та проживаючому у АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Роз'яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1