Справа № 761/3402/25
Провадження № 1-кп/761/795/2026
28 квітня 2026 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , в приміщенні суду під час судового розгляду в кримінальному провадженні № 62022100130000615 від 14.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд у наведеному кримінальному провадженні, при цьому прокурор заявив клопотання щодо продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, посилаючись на те, що ризики поведінки останнього, яка може зашкодити кримінальному провадженню, своєї актуальності не втратили.
Захисник заперечував з приводу задоволення даного клопотання, а обвинувачений підтримав його думку.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, слід дійти такого висновку.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд зважає на відомості, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_4 , який хоча і є раніше не судимою особою, однак на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із нез'явленням його вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах воєнного стану, що свідчить про високий ступінь суспільної небезпеки таких дій, і в сукупності з обставинами кримінального провадження, на переконання суду, створює реальні ризики щодо можливості обвинуваченого, перебуваючи в умовах менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема аналогічне.
Крім того, враховуючи обізнаність обвинуваченого про свідків у кримінальному провадженні, які, враховуючи стадію кримінального провадження мають надати свої показання в суді, суд дійшов висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також суд зважає на те, що вирішуючи питання розумності продовження строку подальшого утримання обвинуваченого в умовах несвободи, необхідно враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, оскільки у деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дає змогу гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості, характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Так, «особливими випадками» відповідно до позицій ЄСПЛ є справи, у яких існують конкретні вказівки на справжні інтереси суспільства, які попри презумпцію невинуватості переважують правила поваги до особистої свободи та виправдовують тримання особи під вартою.
Для цього суд має вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи.
Отже, вирішуючи питання щодо реальності ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , суд має керуватись наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання осіб від суспільства з метою забезпечення інтересів невизначеного кола громадян.
Першою такою підставою ЄСПЛ визначив ймовірність нез'явлення обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.
Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складності обставин справи і судового розгляду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Разом з цим суд також бере до уваги практику, викладену в рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року (№ 3-111/2023(207/23, 315/23), відповідно до якого суд не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при вирішенні питання про запобіжний захід по даній категорії кримінальних правопорушень. Так, згідно з даним рішенням законодавцем закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
В даному конкретному випадку суд бере до уваги певну тривалість кримінального провадження, та головним чином тривалість утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що з урахуванням практики ЄСПЛ, зокрема загальних висновків, викладених у справах «Штепа проти України», «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), має місце зменшення ризику непроцесуальної поведінки обвинуваченого зі спливом часу, за умови відсутності появлення нових обставин, що виправдовуватимуть застосування раніше обраного запобіжного заходу, а тому, на переконання суду, на поточному етапі кримінального провадження є доцільним визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При визначенні розміру застави, суд зважає не лише на обсяг інкримінованого обвинувачення, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
На підставі викладеного, в цьому конкретному випадку, що обумовлено обставинами справи (в тому числі характером кримінального правопорушення, що інкримінується обвинуваченому), слід визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, що в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків і не суперечитиме положенням ст. 182 КПК України.
У випадку внесення застави, слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- Не відлучатися з місця проживання чи перебування без дозволу суду;
- Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- Здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. 177, 183, 331, 383 КПК України, суд,
Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 25 червня 2026 року.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок для внесення застави (отримувач: ТУДСАУ у м. Києві, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- Не відлучатися з місця проживання чи перебування без дозволу суду;
- Повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- Здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту внесення обвинуваченим (заставодавцями) застави у розмірі, визначеному судом.
Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 01 травня 2026 року о 09 годині 45 хвилин.
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1