30 квітня 2026 р. Справа № 520/24951/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 06.11.25 по справі № 520/24951/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просив суд:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.06.2025 № 1071627-2417-2030;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.06.2025 № 1071625-2417-2030-UA63120230000080742.
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 20.06.2025 № 1071627-2417-2030 та від 20.06.2025 № 1071625-2417-2030-UA63120230000080742 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік (далі - ППР), оскільки належні ОСОБА_1 на праві власності нежитлові будівлі безпосередньо використовуються у сільськогосподарській діяльності, а позивач є сільськогосподарським виробником, а тому у розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України такі не є об'єктами оподаткування.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 520/24951/25 позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.06.2025р. №1071627-2417-2030.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.06.2025р. №1071625-2417-2030-UA63120230000080742.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул.Григорія Сковороди, 57) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місцезнаходження - АДРЕСА_1 ) 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору та 4.000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на викладення судом першої інстанції висновків, які не відповідають обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 520/24951/25, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
Вказував, що основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об'єкти нерухомого майна у складі об'єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України у спірний період є: належність власника таких об'єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023; використання суб'єктом господарювання об'єкту нерухомого майна за призначенням у господарській діяльності; ненадання власниками таких об'єктів в оренду, лізинг, позичку. Разом з цим, основний вид діяльності КВЕД Берегового А. В. - 18.12 Друкування іншої продукції, що підтверджується поданими деклараціями платника податків, реєстраційними даними та заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.
За таких обставин, вважав відсутніми підстави для застосування відносно позивача передбаченої підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільги.
Заперечував проти стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, як такого, що є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Повідомив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року по справі № 520/2485/25 вже встановлювався факт використання позивачем у своїй діяльності нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 474,00 кв.м виключно для провадження господарської діяльності, а саме для ремонту та обслуговування сільськогосподарської техніки; нежитлову будівлю літ.А-1 (будівля центральної контори), що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Рогань, вулиця Харківська, будинок 3/1, загальна площа 347,90 кв.м виключно для провадження господарської діяльності, а саме зберігання виготовленої сільськогосподарської техніки.
Крім того, відповідно до відомостей включених до виписки з ЄДР, видами діяльності позивача є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13), оптова торгівля фруктами й овочами(код КВЕД 46.31), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20).
За таких обставин вважає наявними правові підстави для застосування до об'єктів нерухомого майна, якими володіє ОСОБА_1 підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону та підлягають скасуванню.
Повідомив про намір понести витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 ; пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації суб'єктів господарювання; є фізичною особою - підприємцем з ідентифікаційним кодом - 3163104993.
У межах справи № 520/2485/25 відносно позивача було встановлено, що: 1) відповідно до відомостей включених до виписки з ЄДР видами діяльності позивача є зокрема: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13), оптова торгівля фруктами й овочами (код КВЕД 46.31), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); 2) відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності позивача перебувають об'єкти нежитлової нерухомості:
- з 17.11.2023 нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 474,00 кв. м;
- з 11.12.2023 нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 347,90 кв. м.
Також, позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", підтверджується технічними паспортами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Зазначений факт підтверджується: технічним паспортом на нежитлову будівлю літ.А-1 (майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки) що знаходиться за адресою: за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Рогань, вулиця Харківська, будинок 3-А, загальна площа 474,00 кв.м, виготовленим 18.07.2019 р. КП “ХРБТІ» та матеріалами технічної інвентаризації на нежитлову будівлю літ.А-1 (будівля центральної контори) що знаходиться за адресою: за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Рогань, вулиця Харківська, будинок 3/1, загальна площа 347,90 кв.м, виготовленим 28.01.2005 р. КП “ХРБТІ.
Крім того нежитлова будівля літ.А-1 (майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки) що знаходиться за адресою: за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Рогань, вулиця Харківська, будинок 3-А, загальна площа 474,00 кв.м, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6325158500:00:003:0024 загальною площею 0.500 га, який відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення.
20.06.2025 ГУ ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1071625-2417-2030-UA63120230000080742 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік. у розмірі - 26.923,20 грн.
20.06.2025 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №1071627-2417-2030 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024р. у розмірі - 17.290,63 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно прийнято вищезазначені податкові повідомлення - рішення, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з'ясовані неповно, положення належної норми права були витлумачені неправильно, реально вчинене управлінське волевиявлення призвело до погіршення правового становища заявника, адже за відсутності необхідного обсягу об'єктивних даних суб'єкт владних повноважень вдався до оцінки справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за Об'єкт № 1 та за Об'єкт № 2 на загальних підставах без застосування приписів підпункту «ж» пункту 266.2.2 статті 266 ПК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням, наведеним у статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України).
Як встановлено положеннями підпункту 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом на підставі інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно було проведено нарахування податку на нерухоме майно ОСОБА_1 за 2024 рік по належним йому на праві власності об'єктам нерухомого майна, зокрема:
- ППР від 20.06.2025 № 1071625-2417-2030-UA63120230000080742 у розмірі 26923,20 грн за нежитлову будівлю, розташовану за адресою : АДРЕСА_2 ;
- ППР від 20.06.2025 № 1071627-2417-2030 у розмірі 17290,63 грн за нежитлову будівлю, розташовану за адресою : АДРЕСА_3 .
Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, споруда (будівля) не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:
- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;
- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.
Такий правовий висновок сформував Верховний Суд у постанові від 21.05.2024 у справі № 600/5153/23.
Відповідно до підпункту 14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2021) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
З 01.01.2022 набрав чинності Закон від 30.11.2021 № 1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Так, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271). Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. До коду 1271.9 віднесено інші будівлі сільськогосподарського призначення.
Отже, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 160/568/24.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що підтверджується :
- технічним паспортом на нежитлову будівлю літ.А-1 (майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки) що знаходиться за адресою: за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу, Рогань, вулиця Харківська, будинок 3-А, загальна площа 474,00 кв.м, виготовленим 18.07.2019 КП “ХРБТІ»;
- матеріалами технічної інвентаризації на нежитлову будівлю літ.А-1 (будівля центральної контори), що знаходиться за адресою: за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу, Рогань, вулиця Харківська, будинок 3/1, загальна площа 347,90 кв.м, виготовленим 28.01.2005 КП “ХРБТІ.
Крім того, нежитлова будівля літ.А-1 (майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки) що знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу, Рогань, вулиця Харківська, будинок 3-А, загальна площа 474,00 кв.м, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6325158500:00:003:0024 загальною площею 0.500 га, яка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення.
Також з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Видами діяльності позивача, серед іншого, є: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13), оптова торгівля фруктами й овочами (код КВЕД 46.31), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20).
Крім того, до матеріалів справи долучені реєстраційні дані, в яких зазначено два основні види діяльності позивача: (1) вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (код КВЕД 01.13), оптова торгівля фруктами й овочами (код КВЕД 46.31), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код КВЕД 45.20); (2) 18.12 Друкування іншої продукції, виготовлення друкарських форм i надання iнших полiграфiчних послуг.
Відомостей про передачу ОСОБА_1 спірних будівель у оренду, лізинг, чи позичку матеріали справи не містять, а сторони на такі обставини не покликаються.
За таких обставин, з урахуванням видів діяльності позивача та викладених вище обставин, наявні підстави вважати, що ГУ ДПС у Харківській області не доведено, що належні ОСОБА_1 нежитлові будівлі : майстерня по ремонту сільськогосподарської техніки) що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 474,00 кв.м та будівля центральної контори, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 347,90 кв.м не використовувалися ОСОБА_1 у власній сільськогосподарській діяльності.
При цьому, неподання платником податку повідомлення за формою № 20-ОПП є підставою для проведення відповідної перевірки та застосування штрафних санкцій (за наявності для цього підстав), однак не наділяє контролюючий орган правом на власний розсуд, без законного на те обґрунтування визначати будь-яку ставку податку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв'язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Податковий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік відомостей та джерел їх отримання, необхідних для правильного визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позбавлений можливості визначати розмір такої ставки на власний розсуд. А тому, визначивши ставку податку до належного позивачу нерухомого майна без належного на те обґрунтування та законних підстав, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.
В силу частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач правомірності своїх рішень належним чином не довів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідачем при нарахуванні податкового зобов'язання позивачу зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки протиправно не взято до уваги положення підпункту 266.2.2 «ж» пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 20.06.2025 № 1071627-2417-2030 та № 1071625-2417-2030-UA63120230000080742, що є підставою для їх скасування.
Щодо стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Положеннями частин 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Надаючи оцінку рівню адвокатських витрат, що мають бути присуджені у цій справі позивачу, колегія суддів оцінює чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою понесеним позивачем витратам на правничу допомогу. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано копії : договору № 10/09/25 про надання правничої допомоги від 10.09.2025, ордеру на надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги, рахунку для сплати правничої допомоги адвоката.
Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що між адвокатом Івахненко Максимом Андрійовичем та ОСОБА_1 укладено договір № 10/09/2025 про надання правничої допомоги від 10.09.2025, відповідно до пункту 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов'язується протягом визначеного в договорі терміну надавати клієнту за винагороду (гонорар) юридичні послуги зі складання необхідних процесуальних документів, представництва і захисту його (клієнта) прав і законних інтересів в системі загальних судів України, у справі клієнта з управлінням ДПС у Харківській області у відношенні Берегового А.В., а саме : податкове повідомлення-рішення від 20.06.2025 № 1071627-2417-2030, податкове повідомлення-рішення від 20.06.2025 №1071625-2417-2030-UA63120230000080742.
У пункту 5.1 договору № 10/09/2025 про надання правничої допомоги від 10.09.2025 сторони узгодили, що визначення розміру оплати гонорару адвоката проводиться за попередньою домовленістю з громадянином ОСОБА_1 у фіксованому розмірі, який дорівнює 10000 грн.
Відповідно до детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги, адвокатом виконано наступні роботи:
- попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування, 1 година;
- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, вивчення судової практики, 1 година;
- підготовка та складання позовної заяви про стягнення коштів до Харківського окружного адміністративного суду, 3 години;
- ознайомлення з відзивом на позовну заяву по справі № 520/24951/25, 1 година;
- підготовка, складання та подання відповіді на відзив по справі № 520/24951/25, 2 години.
Загальна вартість послуг : 10000 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, колегія суддів на підставі належних та допустимих доказів враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм частини 4, 5 та 6 статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зауважує, що окрім загальних покликань на неспівмірність стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу (4000 грн), обґрунтованих доводів у чому саме полягає неспівмірність та непропорційність стягнутих витрат на правову допомогу, відповідачем не наведено.
Не зазначено апелянтом і свого розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу, який б він вважав співмірним та пропорційним відносно складності справи та предмету позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено позовну заяву та відповідь на відзив.
Надаючи оцінку обґрунтованості стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів враховує обсяг складених адвокатом документів (позовна заява - 13 сторінок, відповідь на відзив - 8 сторінок), кількість опрацьованих документів та час, витрачений на їх вивчення.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення з відповідача (4000,00 грн).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 по справі № 520/24951/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко