Рішення від 01.05.2026 по справі 440/995/26

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/995/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, оформлене листом від 23.01.2026 № 609/1090;

- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, на підставі поданого рапорту від 17.12.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , позивачем поданий до відповідача рапорт на звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи. Проте, відповідачем відмовлено у задоволені такого рапорту, оскільки відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби. З вказаними відповідачем у відмові підставами позивач не погоджується, вважає, що ним надані до рапорту всі необхідні та належні документи, які підтверджують та надають йому право на звільнення з військової служби.

Позивачем у справі подана відповідь на відзив в якому зазначено, що позивачем разом з рапортом надано документи, що у своїй сукупності повністю підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд.

Стислий зміст заперечень відповідачів.

У відзиві на позов військової частини НОМЕР_1 зазначені доводи, висновки №55, №56 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі видані ЛКК КНП “Хорольський центр ПМСД» не містять жодної інформації про систематичність, чи іншу періодичність догляду вдома, позаяк “постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком. За таких обставин зазначені документи не може підтверджувати потребу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в постійному сторонньому догляді. Також, слід зазначити що Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній за формою № 080-4/о є лише рекомендацією та сам по собі не породжує правових наслідків у вигляді встановлення факту наявності потреби у особи в отримання відповідної соціальної послуги. Військова частина НОМЕР_1 просила суд у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подані клопотання про прискорення розгляду справи.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 09.02.2026 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача.

Щодо розгляду клопотань позивача про прискорення розгляду справи, то суд звертає увагу позивача, що за нормативами для Полтавського окружного адміністративного суду чисельність суддів має становити 105 суддів станом на перший квартал 2026 року, повноваження в суді здійснюють тільки 14 суддів.

Відповідно до нормативних розрахунків Вищої Ради Правосуддя, станом на жовтень 2025 року, суддівський корпус України має налічувати 12 267 суддів першої та апеляційної інстанцій, тобто у 2,5 рази більше від фактичної чисельності суддів.

У той же час Полтавський окружний адміністративний суд здійснює правосуддя в умовах воєнного стану безперервно та постійно, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

З огляду на заявлені клопотання позивача, суд зазначає, що справа розглядається з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

Позивач звернувся до військовій частині НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби від 17.12.2025 на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, внаслідок відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.

Позивачем до рапорту додані документи, які підтверджують наступні обставини:

батько позивача, ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії АВ №0501209 від 09.10.2015, та висновком лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК), що батько у зв'язку з наявністю порушення функцій організму через які невиліковна хвора особа не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №55 від 01.10.2025.

До рапорту позивача також додані наступні копії документів: паспорт ОСОБА_1 ; РНОКПП ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; паспорт батька ОСОБА_2 ; РНОКПП батька ОСОБА_2 ; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця; довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією батька ОСОБА_2 ; висновок ЛКК № 55 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о) батька ОСОБА_2 ; рішення про розірвання шлюбу батьків; свідоцтво про народження батька ОСОБА_2 ; паспорт дідуся ОСОБА_3 ; висновок № 56 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма первинної облікової документації № 080-4/о) дідуся ОСОБА_3 ; копія Довідки ЛКК № 57 від 01.10.2025 року бабусі ОСОБА_5 ; консультативний висновок спеціаліста ОСОБА_5 .

Військова частина НОМЕР_1 листом за №609/1090 від 23.01.2026 повідомила позивача про те, що з доданих до рапорту документів, а саме висновку №56 (Форма 080-4/о) від 01.10.2025, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, а у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії № 05012009, рекомендовано медикаментозне санаторно-курортне лікування, висновок про необхідність здійснювати постійний догляд відсутній.

Разом з тим копії зазначених вище довідок потребують завірення належним чином, з метою підтвердження їх достовірності.

Враховуючи зазначене та наявні документи додані до рапорту, станом на сьогодні підстав для звільнення ОСОБА_6 з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 абзацу 13 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» не вбачається.

Вважаючи протиправними дії відповідача військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (абзац 12 пункт 3 частини 12) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 5 ст. 1 Закону №2232-XII зазначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.

За змістом пп. “г» п. 2 ч. 4 (абз. 13 п. 3. ч. 12) ст. 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме:

військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

За приписами статті 1 Закону України “Про оборону України» від 6 грудня 1991 року

№ 1932-XII (далі - Закон №1932-XII), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 17 Закону №1932-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації, станом на дату розгляду справи воєнний стан та мобілізація в Україні тривають.

Визначення терміну “медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України “Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, термін “медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін “медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько- експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.

На підставі викладеного, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.

Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.

У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно- адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).

Відповідно до пп. 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного висновується, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.

Положенням №1317 визначена процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого- педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до п. 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття “постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

При цьому, поняття “сторонній догляд» не є тотожним поняттю “постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.

Поняття “постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п. 1 розділу III).

Пунктом 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві", висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Пунктами Інструкції визначені наступні положення:

1. Ця Інструкція визначає порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - Висновок).

2. Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги.

4. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859.

5. У пунктах 1 та 2 Висновку зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження (число, місяць, рік) особи згідно з даними документа, що засвідчує особу (паспорт громадянина України, ID-картка), або документа, що засвідчує статус особи (посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення про взяття на облік бездомної особи).

7. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

9. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

11. Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Частиною 7 ст. 26 Закону №2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 12.1 розділу XII наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19.05.2009 за № 438/16454, “Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (далі - Інструкція №170) визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердження Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153).

Відповідно до підпункту 12.9 розділу XII Інструкції №170, документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення: за підставами, передбаченими пунктами “б», “в», “д», “є» частини третьої, підпунктами “г», “е», “є» пункту 1, підпунктами “б», “г», “д», “е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами “а»-“в», “ґ», “к», “р» пункту 1, підпунктами “а»-“в», “ґ», “й», “к», “п», “р» пункту 2, підпунктами “а», “б», “г», “д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами “а»-“в», “ґ», “й» пункту 1, підпунктами “а», “б», “г», “і», “й» пункту 2, підпунктами “а», “б», “г», “ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.

Пунктом 12.11 розділу XIІ Інструкції №170, застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме з 17 січня 2026 року) передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Пунктом 5 додатку 19 до Інструкції № 170 встановлено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, , зокрема, за абзацом 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Відтак, з огляду на приписи Інструкції № 170 позивач на підтвердження відсутності в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) має подати документи: один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно із підпунктом 2 пунктом 225 Положення №1153, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно із пунктом 1 розділу І Наказу Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559, затверджений “Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі - Порядок №531), цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Згідно із пунктами 2-6 розділу ІІІ Порядку №531:

2. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

3. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

4. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

5. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

6. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.

Згідно із Додатком 1 до Порядку №531 організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (пункт 2 розділу ІІІ, пункти 12,17 розділу IV) встановлені Вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця, в яких зазначається: ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника) військове звання підпис Ім'я ПРІЗВИЩЕ (для рапорту, поданого в паперовій формі); ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника) військове звання підпис Ім'я ПРІЗВИЩЕ (для рапорту, поданого в паперовій формі); ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника) військове звання підпис Ім'я ПРІЗВИЩЕ (для рапорту, поданого в паперовій формі).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як слідує з матеріалів справи відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії АВ №0501209 батьку позивача ОСОБА_2 з 01.10.2015 встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, загальне захворювання, протипоказана важка фізична праця.

Також, матеріалами справи встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи для догляду вдома за висновком ЛКК КНП “Хорольський центр ПМСД» № 55 від 01.10.2025 складеного за формою первинної облікової документації № 080-4/о у зв'язку із наявністю порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та сомообслуговуватись, висновок дійсний до 01.10.2026.

Крім того, до рапорту про звільнення зі служби у зв'язку із сімейними обставинами позивачем було надано висновок ЛКК КНП “Хорольський центр ПМСД» № 56 від 01.10.2025 складеного за формою первинної облікової документації № 080-4/о у зв'язку із наявністю порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та сомообслуговуватись дідусь позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 також потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Також відповідно до довідки № 57 КНП “Хорольський центр ПМСД» бабуся позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров'я не може надавати соціальні послуги по догляду.

Відповідно до акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 21.11.2025 затвердженим начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.11.2025 яким установлено необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача - ОСОБА_2 .

Крім того, у ході перевірки встановлено, що окрім позивача, відсутні інші особи першого чи другого споріднення, які зобов'язані здійснювати, можуть здійснювати або здійснюють постійний догляд.

Підставою відмови відповідача є те, що копії зазначених вище довідок потребують завірення належним чином, з метою підтвердження їх достовірності, підстави для звільнення позивача з військової служби, відповідно до пункту 3 частини 12 абзацу 13 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», відсутні.

Щодо підтвердження факту постійного догляду.

Суд зазначає, що правовідносинам (предмету та підставам, що виникають у подібних (релевантних) обставинах) Верховний Суд вже надавав свою оцінку.

У аспекті підстав даної справи суд зазначає, що питання про те, який саме орган видає медичний документ щодо необхідності здійснення постійного догляду дослідив Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, в якій зазначено, що визначення терміну "медичний висновок" наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" від 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін "медичний висновок" вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, термін "медичний висновок" визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі по тексту - Положення N 1317; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативні комісії (п. 1 розділу III, далі - ЛКК).

За приписами пункту 3 розділу III цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу IV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві";

2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 "Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання". Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1).

Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о “Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317 суд дійшов висновку, що саме вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема:

1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку;

2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг;

4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі № 120/1909/23, від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.

У свою чергу, на думку позивача, потребу у постійному сторонньому догляді, що є сімейною обставиною, яка дає право позивачу звільнитися з лав Збройних Сил України під час дії воєнного стану підтверджено такими документами, а саме:

- висновками ЛКК №55 від 01.10.2025 за формою первинної облікової документації № 080-4/о, в якій зазначені відомості:

"4. Рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 01.10.2026 року";

- довідкою до акту огляду серії АВ №0501209 від 09.10.2015 родичу позивача встановлена ІІ групу інвалідності, в якій зазначені відомості: "загальне захворювання", "безтерміново", " протипоказана важка фізична праця".

Суд зазначає, що у вказаному висновку лікарської комісії №55 від 01.10.2025 за формою первинної облікової документації № 080-4/о зазначено про те, що є “Рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи», як це визначено у Формі первинної облікової документації №080-4/о, затвердженій Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09 березня 2021 року №407 та пунктам 7, 8, 11 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» Наказу Міністерства охорони здоров'я України 09 березня 2021 року №407:

"7. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

11. Особам, яким інвалідність встановлено безстроково, Висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлено на певний строк, Висновок видається на строк не більше, ніж до завершення строку, на який їм встановлено інвалідність, але не менше, ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб Висновок видається на строк 12 місяців з дати видачі."

Із 27.12.2025 внесені зміни до Форми первинної облікової документації №080-4/о, затвердженій Наказом Міністерства охорони здоров'я України 09 березня 2021 року №407 та пункту 8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» Наказу Міністерства охорони здоров'я України 09 березня 2021 року №407, в яких визначене:

"8. Пункт 4 Висновку, в якому зазначається про визначення ЛКК потреби особи в постійному сторонньому догляді, не заповнюється."

Таким чином, законодавець вніс зміни до Наказу Міністерства охорони здоров'я України 09 березня 2021 року №407 на відповідність визначенню "постійного догляду", встановленому в абзаці 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII та Інструкції №170.

Рапорт поданий 17.12.2025 до внесення відповідних змін до Наказу №407.

Тобто висновок ЛКК №55 від 01.10.2025 відповідає вимогам форми первинної облікової документації № 080-4/о та Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду» станом на момент подання рапорту.

Висновок ЛКК №55 від 01.10.2025 складений за формою визначеною законодавством станом на момент подання рапорту.

Зазначені докази у своїй сукупності встановлюють підстави визначені в абзаці 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII, що особа потребує здійсненню постійного догляду.

Довідкою огляду МСЕК, не визначена необхідність у постійному догляді, у той же час висновком ЛКК така необхідність визначена.

Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм законодавства суд зазначає, що надані позивачем документи є документами, що підтверджують необхідність постійного стороннього догляду в розумінні положень Закону № 2232-XII, Інструкції №170.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 21.02.2024 справі № 120/1909/23.

У постанові від 11.04.2024 по справі № 420/16689/23 Верховний Суд зазначив, що документ, який підтверджує відомості, що необхідні для застосування положень пп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, повинен відповідати встановленій формі, має бути виданий уповноваженим органом, до компетенції якого належить це чинним законодавством органу, та містити інформацію про строк, на який він виданий, оскільки військовослужбовець ініціює остаточне звільнення з військової служби тощо.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23 наголосив на необхідності з'ясування судами чи відповідає висновок ЛКК встановленій формі, чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби.

Верховний Суд дійшов висновку, що Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини.

Зі свого боку приписи законодавства розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.

Верховний Суд взяв до уваги, що порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», а форми первинної облікової документації №080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі - Інструкція № 407).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (пункт 2 Інструкції № 407).

Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.

Згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції № 407).

Суд встановив, що згідно із медичною документацією батько позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, отже належним доказам наявності підстави звільнення позивача за вказаною ним підставою має бути один із вищевказаних висновків, зокрема форма 080-4/о, що підтверджує наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, або інші форми (форма 080-2/о та форма, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667), підтверджують когнітивні порушення та психіатричний розлад, якщо такі встановлені у родичі позивача.

Як вже зазначено вище, особам, яким встановлено інвалідність безстроково, згідно з п. 11 Інструкції № 407 висновок видається безстроково; а особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців; іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

Позивач надав відповідачу на підтвердження підстави звільнення довідку до акта огляду МСЕК та висновок ЛКК щодо родича позивача за формою, визначеною вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що висновок ЛКК, наданий позивачем, за своєю формою та змістом є документом, який підтверджує всі відомості, які необхідні для застосування положень підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-XII.

Висновок ЛКК від 01.10.2025 №55 відповідає формі № 080-4/о, відтак є належним та допустимим доказом, який має бути наданий позивачем при поданні рапорту щодо звільнення зі служби з підстави передбаченої підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII та Інструкції №170.

Відповідач надав копію рапорту із долученими додатками, з яких встановлені обставини, що всі додатки, долучені позивачем до рапорту, зокрема висновок ЛКК №55 від 01.10.2025 засвідчені особисто позивачем.

Вимога щодо засвідчення висновку ЛКК від 01.10.2025 №55 нотаріусом відсутня у Законі №2232-XII та Інструкції №170.

Відповідно до пункту 14.30 Інструкції №170, під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п'ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім'я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку. Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов'язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Таким чином, у випадку сумнівів відповідача у справжності засвідченої позивачем копії висновку ЛКК відповідач не позбавлений права вимагати від позивача пред'явити оригінал відповідної довідки ЛКК №55 від 01.10.2025, відповідно до Інструкції №170, Порядку №531, а не відмовляти по суті рапорту.

Відповідач під час розгляду рапорту зазначені дії не вчинив щодо перевірки копій документів відповідності їх оригіналам, вимогу позивачу не вручив щодо переліку документів, які необхідно пред'явити в оригінали чи засвідчити в установленому законом порядку для розгляду рапорту по суті.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не позбавлений права вимагати від позивача пред'явити оригінали документів, щодо яких у відповідача виникають сумніви у їх дійсності під час розгляду рапорту по суті, оскільки висновки ЛКК засвідчені виключно позивачем, а рапорт із копіями направлений поштою відповідачу, а не поданий безпосередньо командиру через штаб військової частини із перевіркою відповідності копій оригіналам документів військовою частиною.

Статтями 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України» вказав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації, що ведеться лікуючими лікарями, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб'єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).

Таким чином, у спірному випадку необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком підтверджується відповідними медичними висновками ЛКК за формою №080-4/о.

Отже, суд дійшов висновку, що закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Норми законодавства розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.

Щодо обрання судом способу захисту.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування відмови військової частини НОМЕР_1 , викладеної у листі №609/1090 від 26.01.2026, на рапорт від 17.12.2025 щодо звільнення позивача із військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» .

Надаючи правову оцінку зобов'язальній частині позовних вимог, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №815/7245/16, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/8190/21.

Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми, у разі, якщо суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Процедура розгляду рапорту про звільнення зі служби врегульована законодавством та передбачає вчинення певних дій, зокрема підготовку, подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.

Таким чином, оскільки в даному випадку відповідач належним чином не перевірив надані до рапорту позивача про звільнення з військової служби документи, не надавши їм належної правової оцінки, та враховуючи те, що прийняття наказу про звільнення з військової служби відноситься до повноважень військової частини, де проходить службу позивач, а також те, що суд не може перебирати на себе такі повноваження, суд вважає, що відсутні правові підстави для покладення обов'язку на відповідача прийняти рішення про звільнення позивача.

Суд зазначає, що в порядку вимог Інструкції №170, Порядку №531 відповідач не позбавлений права вимагати від позивача пред'явити оригінал висновку ЛКК, щодо якого виникає сумнів.

Суд також не вбачає жодних фактичних перешкод у позивача чи його законного представника пред'явити оригінали документів відповідачу, копії яких не засвідчені нотаріусом, та які долучені до рапорту.

Водночас, з урахуванням наведеного вище, в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (абзац 13 п. 3. ч. 12 ) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», та прийняти відповідне рішення по суті з урахуванням висновків суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуца та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідачів, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс та доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , викладеної у листі за №1458/1054 від 26.01.2026, на рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 щодо його звільнення із військової служби під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (абзац 13 п. 3. ч. 12 ) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».

Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 від 17.12.2025 про його звільнення із військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 (абзац 13 п. 3. ч. 12 ) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та прийняти відповідне рішення по суті з урахуванням висновків суду.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза

Попередній документ

136188135

Наступний документ

136188138

Інформація про рішення:

№ рішення:	136188136
№ справи:	440/995/26
Дата рішення:	01.05.2026
Дата публікації:	04.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Полтавський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них; військової служби

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.05.2026)
Дата надходження:	02.02.2026

Учасники справи:

суддя-доповідач:

БЕВЗА В І