справа №380/8517/26
про вжиття заходів забезпечення позову
01 травня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «Львівметалпласт» до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорена Петра Івановича про визнання протиправною та скасування постанови,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Львівметалпласт» до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорена Петра Івановича, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 29.04.2026 про стягнення з боржника основної винагороди, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною Петром Івановичем у виконавчому провадженні №80881205.
Ухвалою судді від 30.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта, а саме - постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди;
- вжити заходи забезпечення позову забороною відповідачу вчиняти певні дії, а саме - заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Зорені Петру Івановичу пред'являти до примусового виконання постанову від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що Приватне підприємство «Львівметалпласт» є функціонуючим виробничим підприємством з штатною чисельністю 108 працівників. Більше того, Львівська обласна військова адміністрація Розпорядженням від 11.12.2025 №1757/0/5-25BA включила ПП «Львівметалпласт» до Переліку підприємств, установ, організацій, що відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76, Критеріям визначення підприємств, установ, організацій, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади в особливий період, затвердженими розпорядженням Львівської обласної військової адміністрації від 13.12.2024 №1332/0/5-24BA, та є критично важливими для функціонування економіки тa забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Виконання оскаржуваної постанови призведе до невідворотних наслідків для ПП «Львівметалпласт», в тому числі до повної його зупинки, блокування діяльності господарської діяльності як такої, що вкрай негативно відобразиться, зокрема, але не виключно, і на інтересах територіальної громади та Держави України.
Звертає увагу суду на те, що у даному випадку існує ситуація, коли стягнення на підставі оскаржуваної постанови в розмірі більше 62 мільйонів гривень, що в більше як в 6 разів перевищує річний прибуток ПП «Львівметалпласт» (річний прибуток за 2025 рік склав 9 028 000 грн), вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження із такого стягнення, призведе до наслідків, які не можна буде повернути в попередній стан, а збитки будуть такими, що важко оцінити, оскільки вони будуть проявлятись в зупинці дії критичного підприємства та, як наслідок, можливого його банкрутства. Більше 100 працівників попадуть в залежність від, на думку позивача, незаконної постанови про стягнення основної суми винагороди. Відновити робочі місця та замінити людей, які звільняться, шляхом майбутнього захисту в суді буде неможливим. Саме тому вжиття заходів забезпечення позову є необхідним та вкрай важливим.
На підтвердження наведених обставин долучає докази, зокрема, відомості про суми нарахованого та утриманого податку, довідку про фактичну чисельність працівників, додаток до розпорядження від 11.12.2025 №1757/0/5-25BA, звіт про фінансові результати за 2025 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні, відтак клопотання розглядається в порядку письмового провадження.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Із матеріалів справи судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Зореною Петром Івановичем 29.04.2026 відкрито виконавче провадження ВП №80881205 з виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/544/25 від 28.04.2026.
У межах виконавчого провадження №80881205 приватним виконавцем винесено постанову від 29.04.2026 про стягнення з боржника основної винагороди, якою постановлено стягнути з ПП «Львівметалпласт» основну винагороду у розмірі 10% вартості майна, яка підлягає передачі за виконавчим документом, що у випадку передачі та в інших випадках, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» становить 62 602 510,00 грн.
Предметом оскарження у цій справі є постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 29.04.2026 №80881205.
Так, суд зазначає, що питання винагороди приватного виконавця врегульовано статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII.
Частинами першою - третьою цієї статті Закону України №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 встановлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця у разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є фізична особа, становить чотири розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, а в разі виконання виконавчого документа немайнового характеру, за яким боржником є юридична особа, - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Отже, законодавством передбачено дві категорії справ та дві ставки основної винагороди приватного виконавця: фіксованої суми - в разі виконання рішення немайнового характеру; відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, державним виконавцем визначено основну винагороду у розмірі 10% вартості майна, що становить 62 602 510,00 грн.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ) передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до частини 1 ст. 45 Закону №1404-VІІІ розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону №1404-VІІІ розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Отже, постанова про стягнення з боржника основної винагороди підлягає примусовому виконанню у межах виконавчого провадження одночасно із основним виконавчим документом, на виконання якого таке відкрито.
Оскаржуючи постанову про стягнення з боржника основної винагороди, позивач у заяві про забезпечення позову просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта, а саме - постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди;
- вжити заходи забезпечення позову забороною відповідачу вчиняти певні дії, а саме - заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Зорені Петру Івановичу пред'являти до примусового виконання постанову від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди.
Вирішуючи питання щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з того, що умовою застосування заходів забезпечення позову у спірному випадку є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.
Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Крім цього, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Правова позиція щодо необхідності подання відповідних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 640/19275/18, від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
В обґрунтування поданої заяви позивач покликається на те, що є функціонуючим виробничим підприємством з штатною чисельністю 108 працівників. Більше того, Львівська обласна військова адміністрація Розпорядженням від 11.12.2025 №1757/0/5-25BA включила ПП «Львівметалпласт» до Переліку підприємств, установ, організацій, що відповідають критеріям, зазначеним у пункті 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76, Критеріям визначення підприємств, установ, організацій, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади в особливий період, затвердженими розпорядженням Львівської обласної військової адміністрації від 13.12.2024 №1332/0/5-24BA, та є критично важливими для функціонування економіки тa забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
На підтвердження наведеного долучає додаток до розпорядження від 11.12.2025 №1757/0/5-25BA.
Позивач вказує, що визначена відповідачем сума основної винагороди в розмірі більше 62 мільйонів гривень більше ніж в 6 разів перевищує річний прибуток ПП «Львівметалпласт», який у 2025 році становив 9 028 000,00 грн. Покликається на те, що виконання оскаржуваної постанови призведе до блокування господарської діяльності як такої та неможливості виплати заробітної плати понад 100 працівникам підприємства.
Вказані обставини підтверджує, зокрема, звітом про фінансові результати за 2025 рік, довідкою про фактичну чисельність працівників.
Проаналізувавши наведені обставини та долучені документи, суд дійшов висновку про те, що заявником були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевказані обставини, суд вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в цій адміністративній справі. Водночас, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості захисту прав та інтересів позивача, які він вважає порушеними, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для зупинення стягнення на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди.
Суд наголошує, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого документа до вирішення спору.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Вказаний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Водночас, подана заява в іншій її частині (вжити заходи забезпечення позову забороною відповідачу вчиняти певні дії, а саме - заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Зорені Петру Івановичу пред'являти до примусового виконання постанову від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди) задоволенню не підлягає, оскільки наведений заявником захід забезпечення охоплюється наведеним вище, адже зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови унеможливлює її виконання як в межах виконавчого провадження №80881205, так і її пред'явлення до примусового виконання в окремому порядку.
Відтак, подану заяву про забезпечення позову належить частково задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд
заяву про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства «Львівметалпласт» до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорена Петра Івановича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Зорени Петра Івановича від 29.04.2026 (ВП № 80881205) про стягнення з боржника основної винагороди до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/8517/26.
У задоволені решти вимог заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.
Позивач - Приватне підприємство «Львівметалпласт» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321; код ЄДРПОУ 36248365).
Відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Зорена Петро Іванович (79026, м. Львів, вул. Лазаренка, буд. 4, офіс 4, 2 поверх; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Сидор Н.Т.