30 квітня 2026 рокусправа № 380/1062/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик Марії Василівни розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БоксВей" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БоксВей" (далі - позивач, ТОВ "БоксВей") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.01.2026 № UА209000/2026/000022/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08.01.2026 № UА209000/2026/000024/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2025 № KND062025, згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 10.10.2025 № UND25361 покупець придбав у продавця товар вартістю 10 074,05 дол. США. ТОВ "БоксВей". ТОВ "БоксВей" з метою митного оформлення вказаного товару 06.01.2025 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209170000620U5 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов. № 1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульовано висотою). Однак, 07.01.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000022/2.
Також на виконання вимог зовнішньоекономічного виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2025 № KND062025, згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 22.10.2025 № UND25363 покупець придбав у продавця товар вартістю 12 301,40 дол. США. ТОВ "БоксВей" з метою митного оформлення вказаного товару 08.01.2026 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209170000986U9 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов. №1 -- Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини та/або екошкіра, різних кольорів та відтінків, з металевим каркасом, що обертаються з регульованою висотою., тов. 2 - Меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті, що не обертаються та не перетворюються на ліжка). Однак 08.01.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000024/2. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою від 23.01.2026 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 05.02.2026 (вх. № 9433), у якому зазначає, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Тому, враховуючи зазначені невідповідності, згідно зі ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, для підтвердження числових складових митної вартості товарів. Проте документів які спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом, декларантом не надано. Застосовано метод 2 ґ (ст. 64 МКУ). З огляду на наведене вище, вважає рішення про коригування митної вартості такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник позивача подав відповідь на відзив від 10.02.2026 (вх. № 10528). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримав викладені у позовній заяві доводи щодо протиправності дій митного органу та безпідставності рішень про коригування митної вартості. Позивач зазначає, що право митного органу на витребування додаткових документів не заперечується, однак таке право виникає виключно за наявності обґрунтованих сумнівів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, які у даному випадку відсутні та відповідачем не доведені. Позивач наголошує, що ним було подано повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, які у сукупності підтверджують заявлену митну вартість товарів, а відповідач не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність розбіжностей, ознак підробки чи неповноти відомостей. Також позивач зазначає, що надані банківські платіжні документи містять усі необхідні реквізити, підтверджують факт оплати та узгоджуються з іншими документами, а тому є належним доказом митної вартості.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», China (постачальник, продавець) та ТОВ "БоксВей", Україна (Покупець) 16.06.2025 укладений зовнішньоекономічний контракт № KND062025, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2025 № KND062025 згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 10.10.2025 № UND25361 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 10 074,05 дол. США.
ТОВ "БоксВей" з метою митного оформлення вказаного товару 06.01.2026 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209170000620U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов. №1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульовано висотою - 749 шт. Торговельна марка: BONRO, країна виробництва CN, виробник TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD).
Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170000620U5, як підставу для застосування основного методу надав документи зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) № KND062025 від 16.06.2025; рахунок-проформа від 23.07.2025 № UND25361; рахунок-фактура (iнвойс) від 10.10.2025№ UND25361; пакувальний лист б/н від 10.10.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.10.2025 №110; банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.07.2025 № 27; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 22.07.2025 №2233-Т/25; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.12.2025 №76366; коносамент від 17.10.2025 № BW25100022; накладна УМВС від 24.12.2025 № 06025007; автотранспортна накладна від 05.01.2026 № 0792; митна декларація країни відправлення від 14.10.2025 № 020220250001115139.
Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.
У відповідь на запит декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів та на вимогу надав наступні документи: прайс лист та інтернет пропозиція.
Львівська митниця 07.01.2026 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2026/000022/2.
У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:
"За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту № KND062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ «БОКСВЕЙ» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс UND25361 від 10.10.2025 підписаний лише стороною Продавця, але не містить печатки та підпису Покупця;
- крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким, що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- п.11 Контракту, передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього у повному обсязі. У той же час Контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов?язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- в митній декларації країни експорту від 14.10.2025 № 020220250001115139 в графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 260150224, який до митного оформлення не подано. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України ід 21.06.2018 № 243- VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачено Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 20.10.2025 №110, від 24.07.2025 №27, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;
- відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR - зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В СMR №3038 від 05.01.2026 у гр. 22 відсутній штамп відправника.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
За результатами розгляду всіх наданих документів було встановлено неподання документів - виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару "крісла", оформленого за МД № UA100380/2025/656001 від 29.12.2025.Скоригована митна вартість склала 4,02 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі."
На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000021 з причин: «Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 07.01.2026 UA209000/2026/000022/2) ст. 54 п.6, ст. 55 МКУ. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».».
Також відповідач роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової ЕМД із змінами у зазначених графах ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 07.01.2026 UA209000/2026/000022/2.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2025 № KND062025 згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 22.10.2025 № UND25363 покупець придбав у Продавця товар, загальною вартістю 12 301,40 дол. США.
ТОВ "БоксВей" з метою митного оформлення вказаного товару 08.01.2026 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 26UA209170000986U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов. № 1 - Меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини та/або екошкіра, різних кольорів та відтінків, з металевим каркасом, що обертаються з регульованою висотою - 280шт. Торговельна марка: BONRO, країна виробництва CN, виробник TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, тов. 2 - Меблі для сидіння з металевим каркасом, оббиті, що не обертаються та не перетворюються на ліжка Арт. DINING CHAIR B-4 21 -200 шт.; Арт. DINING CHAIR B-423 -20 0 шт.;- Арт. DINING CHAIR B-426 - 200шт.; Торговельна марка: BONRO, країна виробництва CN, виробник TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD).
Декларант до митного контролю, разом з митною декларацією № 26UA209170000986U9, як підставу для застосування основного методу надав документи зазначені у графі 44 митної декларації: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 16.06.2025 № KND062025; рахунок-проформа від 29.07.2025 №UND25363; рахунок-фактура (iнвойс) від 22.10.2025 №UND25363; пакувальний лист б/н від 22.10.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.11.2025 №127; банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.07.2025 №31; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 22.07.2025 № 2233-Т/25; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.01.2026 №76874; коносамент від 26.10.2025 № BW25100407; накладна УМВС від 03.01.2026 №06325021; автотранспортна накладна від 07.01.2026 № 3393; митна декларація країни відправлення від 22.10.2025 № 021720250000303719.
Відповідач направив позивачу запит про необхідність подання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.
У відповідь на запит декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів та на вимогу надав наступні документи: прайс лист та інтернет пропозиція.
Львівська митниця 08.01.2026 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000024/2.
У графі 33 рішення про коригування, що містить назву "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" відповідач зазначив:
"За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності:
- поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту № KND062025 від 16.06.2025, укладеного між ТОВ "БОКСВЕЙ" та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс № UND25363 від 22.10.2025 не містить печатки та підпису Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось;
- п.11 Контракту передбачається, що даний контракт вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього у повному обсязі. У той же час контрактом не визначено поняття момент повного виконання. При цьому, із урахуванням того, що контракт укладено у м. Львів, Україна, то до такого застосовується законодавство України, а відтак строк дії договору обов'язково погоджується при укладенні сторонами (ч. 3 ст. 180 ГКУ). При цьому строк - є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія. Однак контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів;
- в митній декларації країни експорту від 22.10.2025 № 021720250000303719 у графі «номер накладної (дорожнього листа)» наявний номер документу 260139774, який до митного оформлення не подано. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними;
- одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 03.11.2025 № 127, від 30.07.2025 № 31, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком;
- відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR - зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №3393 від 07.01.2026 у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Отже, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару № 1 "крісла", оформленого за МД № UA100380/2025/656012 від 29.12.2025. Скоригована митна вартість склала 4,02 дол. США/кг. Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару № 2 "меблі", оформленого за МД № UA100100/2026/20145 від 05.01.2026. Скоригована митна вартість склала 4,01 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.".
На підставі рішення про коригування, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2026/000022 з причин: «Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 07.01.2026 UA209000/2026/000022/2) ст. 54 п.6, ст. 55 МКУ. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».».
Також відповідач роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової ЕМД із змінами у зазначених графах ЕМД відповідно до рішення про визначення митної вартості від 07.01.2026 UA209000/2026/000024/2.
Не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих декларантом документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з матеріалами справи ТОВ "БоксВей" на підтвердження митної вартості товару за МД № 26UA209170000620U5 надало до митного органу документи, необхідні для митного оформлення, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) № KND062025 від 16.06.2025; рахунок-проформа від 23.07.2025 № UND25361; рахунок-фактура (iнвойс) від 10.10.2025№ UND25361; пакувальний лист б/н від 10.10.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару від 20.10.2025 №110; банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.07.2025 № 27; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 22.07.2025 №2233-Т/25; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.12.2025 №76366; коносамент від 17.10.2025 № BW25100022; накладна УМВС від 24.12.2025 № 06025007; автотранспортна накладна від 05.01.2026 № 0792; митна декларація країни відправлення від 14.10.2025 № 020220250001115139.
З метою митного оформлення за МД № 26UA209170000986U9 було надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 16.06.2025 № KND062025; рахунок-проформа від 29.07.2025 №UND25363; рахунок-фактура (iнвойс) від 22.10.2025 №UND25363; пакувальний лист б/н від 22.10.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.11.2025 № 127; банківський платіжний документ, що стосується товару від 30.07.2025 №31; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 22.07.2025 № 2233-Т/25; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.01.2026 №76874; коносамент від 26.10.2025 № BW25100407; накладна УМВС від 03.01.2026 №06325021; автотранспортна накладна від 07.01.2026 № 3393; митна декларація країни відправлення від 22.10.2025 № 021720250000303719.
У відповідь на запит митного органу декларант надав: прайс лист та інтернет пропозицію.
Щодо аргументу відповідача, що подані до митного оформлення інвойси від 10.10.2025 № UND25361 та від 22.10.2025 № UND25363, підписані лише стороною Продавця, але не містить печатки та підпису Покупця, суд зазначає, що наявність на інвойсі такого печатки та підпису покупця на даному документі не передбачено жодним нормативним актом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно листа Державної митної служби від 01.03.2011 № 11/3- 10.10/3339-ЕП роз'яснено, що у міжнародній практиці допускається застосування навіть рахунків (іnvoice) без підпису особи, рахунки (іnvoice), складені нерезидентами, що подаються під час здійснення митного контролю й оформлення товарів, можуть не містити підпису та відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (іnvoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Разом з тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів має впевнитись, що комерційний інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.
Поивач надав ахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості.
Отже, відсутність підпису та печатки покупця в інвойсі не впливає на ціну товару.
Щодо аргументу відповідача, що пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак жодного замовлення до митного оформлення не надавалось, суд зазначає таке.
Статтею 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, замовлення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення не має вплив на числові визначення митної вартості.
Щодо посилання відповідача на те, що контракт не містить положень щодо строку дії контракту, що не дозволяє перевірити його чинність на момент подання митної декларації щодо оцінюваних товарів, суд зазначає, що в оскаржених рішеннях відповідач не наводить обґрунтувань, які прямо визначають недійсність відповідного договору, у зв'язку з чим останній є правомірним.
Згідно з п. 11 зовнішньоекономічного контракту від 16.06.2025 № KND06202, цей договір набирає чинності з його підписання. Після набрання чинності цим контрактом усі попередні переговори, попередні документи та листування по ньому втрачають свою силу. Цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов'язань щодо нього в повному обсязі.
При цьому ч. 1 ст. 267 ГК України передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Суд встановив, що на момент подання митних декларацій зовнішньоекономічний контракт від 16.06.2025 № KND06202 був чинний.
При цьому суд зауважує, що відсутність строку дії контракту не стосується митної вартості товару та не може у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Щодо аргументу відповідача, що в митній декларації країни експорту від 14.10.2025 № 020220250001115139 в графі «номер накладної дорожнього листа)» наявний номер документу 260150224, 260150224, який до митного оформлення не подано. Також не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними, суд зазначає таке.
Номер № 260150224 зазначений у коносаменті від 17.10.2025№ BW25100022, який поданий до митного оформлення, та відповідає номеру лінійного коносамента. При цьому лінійний коносамент оформлюється перевізником та не передається отримувачу товару як окремий документ, у зв'язку з чим його відсутність серед поданих документів є об'єктивною.
Що стосується номера № 260139774, суд зазначає, що його відсутність серед поданих документів не може бути підставою для неврахування експортної декларації, оскільки відповідна графа має інформаційний характер та відображає логістичні реквізити перевезення, які можуть стосуватися внутрішніх документів перевізника.
Також суд звертає увагу на те, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Так, відповідач в оскарженому рішенні вказує, що у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 20.10.2025 № 110, від 24.07.2025 №27, від 03.11.2025 № 127, від 30.07.2025 № 31, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.
Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Положення № 216).
Так, приписами розділу II п. 14., п.п. 13 Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216 встановлено, що платіжна інструкція в іноземній валюті оформлена в електронній формі, повинна містити підпис (власноручний чи електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.
Враховуючи, що платіжні доручення оформлені в електронній формі, до нього не застосовуються вимоги щодо обов'язкової наявності власноручного підпису відповідальної особи.
Щодо аргументу відповідача, що відповідно до вимог ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 № 57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR - зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В СMR №3038 від 05.01.2026 та №3393 від 07.01.2026 у гр. 22 відсутній штамп відправника, суд зазначає таке.
Відсутність у графі 22 CMR штампу перевізника не свідчить про наявність розбіжностей, ознак підробки та не впливає на розмір вартості товарів, заявлений позивачем.
Суд погоджується з позивачем, що вказаний реквізит у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, вказаного у вантажній накладній, митним органом не виявлено, тому така умова не може бути підставою для коригування митної вартості.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту.
У той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про відсутність у відповідача підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а безпосередньо саме коригування митної вартості є необґрунтованим.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Відповідно до оскаржених рішеннях митний орган скоригував митну вартість товару із застосуванням резервного методу визначення її митної вартості та на підставі митних декларації від № UA100380/2025/656001 від 29.12.2025, № UA100380/2025/656012 від 29.12.2025, № UA100100/2026/20145 від 05.01.2026.
Проте в оскаржених рішеннях відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру, дати та ціни взятої за основу митної декларації.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
А тому, як наслідок, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн суд враховує таке.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Суд встановив, що 24.10.2025 між ТОВ «БоксВей» та Адвокатським об'єднанням «Шокало та партнери» укладений Договір про надання правової допомоги № 1-24/10/25.
Також сторонами до Договору укладено Додаткову угоду № 12 від 13.01.2026, у якій визначено умови надання правової допомоги у суді першої інстанції: збір доказів, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив та участь у судових засіданнях.
Згідно з п. 2.1 Додаткової угоди № 12 від 13.01.2026, вартість правової допомоги оцінена сторонами у 20 000,00 гривень.
Відповідно до наданого опису виконаних робіт, здійснено наступні зобов'язання:
- опрацювання наданих клієнтом документів та підготовка позовної заяви - 2 години - 3 000,00 грн;
- вивчення судової практики щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - 1 година - 1 500,00 грн;
- збір доказів, сканування документів, формування та підготовка позовної заяви, подання через систему «Електронний суд» - 7 годин - 10 500,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив - 3 години 20 хвилин - 5 000,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг з правничої допомоги становить 20 000,00 гривень.
Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На переконання суду, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 20 000,00 гривень є досить завищеними.
Так, надані адвокатом послуги, що пов'язані із опрацюванням наданих клієнтом документів та підготовка позовної заяви, вивченням судової практики щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, збором доказів, скануванням документів, формуванням та підготовкою позовної заяви, поданням через систему «Електронний суд» є подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов'язаної із наданням таких послуг.
Отже, більшість послуг, що надані на виконання умов згаданого договору, були пов'язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація таких (поділ на окремі частини) не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.
Представник відповідача подав заперечення щодо понесених судових витрат, у якому не погоджується з понесеними позивачем витратами на професійну правничу допомогу та їх стягненням за рахунок його бюджетних асигнувань і вважає такі витрати завищеними.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 2000,00 грн.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БоксВей" (вул. Курмановича В.Генерала, буд 9, офіс 3-1, м. Львів, 79040, ЄДРПОУ 45896389) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 07.01.2026 №UA209000/2026/000022/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 08.01.2026 №UA209000/2026/000024/2.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БоксВей" 2662,40 грн судових витрат.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БоксВей" 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30.04.2026.
Суддя Кедик М.В.