про залишення позову без розгляду
30 квітня 2026 року справа № 320/24635/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва", в якому позивач просить суд зобов'язати Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36, код ЄДРПОУ 39609111) привести захисну споруду цивільного захисту - сховище №111305, що знаходиться за адресою: проспект Гонгадзе, 7-А у місті Києві, у стан готовності до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Подільська окружна прокуратура міста Києва зазначає, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту було виявлено факт неналежного утримання об'єкта - сховища №111305, розташованого за адресою: м. Київ, пр-т. Г. Гонгадзе, 7-А. Позивач вказує, що дана споруда площею 288,7 кв. м, введена в експлуатацію у 1984 році та розрахована на укриття 350 осіб, перебуває на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на праві господарського відання. Прокурор наголошує, що в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення воєнного стану питання готовності захисних споруд набуло критичного значення для забезпечення конституційного права громадян на життя, передбаченого статтею 27 Конституції України.
Позиція позивача ґрунтується на тому, що стан готовності вказаного сховища протягом тривалого часу (з 2018 по 2023 роки) незмінно оцінювався спеціалістами ДСНС як "обмежено готовий". Під час численних перевірок та оглядів, зокрема проведених у межах досудового розслідування кримінального провадження №42022102070000156, було зафіксовано суттєві недоліки: підтоплення майже в усіх приміщеннях, руйнування механізмів та частин герметичних дверей, корозію всієї вентиляційної системи, відсутність водопостачання, пошкодження електромереж та відсутність засобів пожежогасіння. Прокурор зазначає, що станом на червень 2023 року жодних активних дій щодо усунення цих порушень відповідачем вжито не було, попри те, що на капітальний ремонт цього сховища у 2022 році з міського бюджету було виділено 1 961 946,00 грн.
Позивач посилається на статтю 32 Кодексу цивільного захисту України та приписи Порядку №138, які покладають обов'язок щодо утримання захисних споруд у стані готовності саме на балансоутримувачів за рахунок їх власних коштів. Позивач стверджує, що системне невиконання відповідачем вимог контролюючих органів щодо підтримання герметичності й працездатності інженерного обладнання сховища суперечить інтересам держави у сфері оборони та цивільного захисту. На думку прокурора, обмежена готовність споруди фактично унеможливлює її використання за призначенням під час повітряних тривог, яких у Києві станом на липень 2023 року зафіксовано вже 799, а за певних умов перебування людей у такому приміщенні може навіть створювати загрозу їхньому життю та здоров'ю. Враховуючи викладене, позивач просить зобов'язати комунальне підприємство привести сховище у стан повної готовності до використання за призначенням.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 05.10.2023.
21.09.2023 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив.
У судове засідання, призначене на 05.10.2023, з'явились представник відповідача та прокурор.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 судове засідання відкладено у зв'язку із необхідністю отримання доказів у справі на 31.10.2023.
У судове засідання, призначене на 31.10.2023, з'явились представники відповідача, позивача та прокурор.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 судове засідання відкладено у зв'язку із необхідністю отримання доказів у справі на 30.11.2023.
У судове засідання, призначене на 31.11.2023, з'явились представники відповідача, позивача та прокурор.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 судове засідання відкладено у зв'язку із необхідністю отримання доказів у справі на 01.02.2024.
02.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва", вказує на відсутність протиправної бездіяльності зі свого боку та наводить аргументи щодо вжиття всіх залежних від нього заходів для належного утримання об'єкта. Відповідач зазначає, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Г. Гонгадзе, 7-А, були передані йому на баланс розпорядженням Подільської РДА лише у лютому 2015 року. При цьому підприємство акцентує увагу на розбіжностях у характеристиках об'єкта: згідно з технічним паспортом площа сховища №111305 становить 288,7 кв. м, тоді як загальна площа приміщень у цій будівлі, що обліковуються за підприємством, складає 1705,0 кв. м. Крім того, станом на момент подання відзиву право власності на дані приміщення за балансоутримувачем у встановленому законом порядку не зареєстровано.
Відповідач детально описує процедуру залучення фінансування для приведення споруди у готовність, наголошуючи, що проведення капітального ремонту такого масштабу неможливе виключно за рахунок власних коштів підприємства і потребує бюджетних асигнувань. Комунальне підприємство стверджує, що системно зверталось до Подільської РДА та Департаменту фінансів КМДА з бюджетними запитами та пропозиціями щодо включення сховища до Програми економічного і соціального розвитку м. Києва. У результаті цієї діяльності у 2022 році на об'єкт було виділено 1 961 946,00 грн. Відповідач наголошує, що ним було оперативно проведено тендерні процедури, укладено договір підряду з ТОВ "Компанія "Десниця Буд" та замовлено розробку проєктно-кошторисних документів. Зокрема, було виготовлено проєкт капітального ремонту обсягом 11 томів, який отримав позитивний експертний звіт ТОВ "ПРОЕКСП" від 24.10.2022.
Щодо виконання робіт, відповідач повідомляє, що протягом 2022 року підрядником було частково виконано загальнобудівельні роботи на суму 630 436,80 грн (опорядження стін, стель та підлоги), проте через завершення бюджетного року та стислі терміни освоїти кошти в повному обсязі не вдалось. У 2023 році відповідач продовжив роботу в цьому напрямку, домігшись виділення коштів у сумі 5 712 095,00 грн. На момент судового розгляду підприємством вже проведено нову закупівлю (UA-2023-08-08-011281-a) та укладено договір на повний комплекс робіт, що включає заміну герметичних дверей, ремонт систем вентиляції з установкою нових фільтрів-поглиначів, повне оновлення мереж водопостачання, каналізації, електроосвітлення та встановлення системи пожежної сигналізації. Відповідач вважає, що сам факт реалізації проєкту капітального ремонту свідчить про його активну позицію та відсутність складу правопорушення.
Додатково відповідач висловлює заперечення щодо процесуального права прокурора на звернення до суду. На думку підприємства, Головне управління ДСНС у м. Києві як орган нагляду не вичерпало своїх повноважень, оскільки протягом 2018-2023 років не видавало на адресу КП жодних обов'язкових до виконання приписів із чіткими термінами усунення порушень та не застосовувало санкцій, передбачених статтею 68 Кодексу цивільного захисту України. Також відповідач вказує на некоректність позовної вимоги "привести у стан готовності", оскільки вона є розмитою, не містить переліку конкретних дій та унеможливлює подальше виконання судового рішення. На підставі викладеного, відповідач стверджує, що вживає максимально можливих заходів у межах наявного фінансування, а тому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.
08.12.2023 канцелярією суду зареєстровано пояснення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, в яких Головне управління ДСНС України у м. Києві повністю підтримує позовні вимоги та вважає заперечення відповідача, викладені у відзиві, необґрунтованими. Позивач наголошує на тому, що за результатами проведених обстежень захисної споруди №111305 за адресою: м. Київ, пр-т Г. Гонгадзе, 7-А, стан її готовності незмінно оцінюється як "обмежено готовий". ГУ ДСНС акцентує увагу на тому, що відповідно до акта оцінки від 07.06.2023, на об'єкті зафіксовано низку критичних порушень Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС від 09.07.2018 №579. Зокрема, у сховищі виявлено несправність системи вентиляції (фільтри-поглиначі 1983 року випуску не пройшли перевірку, гермоклапани мають сліди корозії), відсутність приладів для вимірювання підпору повітря, психрометрів та дозиметрів. Санітарно-технічний стан об'єкта визнано незадовільним: через демонтаж труб відсутнє водопостачання, санвузли не укомплектовані унітазами та умивальниками, а баки для питної води перебувають у неробочому стані.
Щодо нормативно-правового обґрунтування, ГУ ДСНС наголошує, що згідно зі статтею 32 Кодексу цивільного захисту України та Постановою КМУ №138, обов'язок щодо утримання захисних споруд у стані готовності до використання за призначенням покладається саме на їх балансоутримувачів. Орган цивільного захисту відкидає аргументи відповідача про відсутність фінансування, зазначаючи, що балансоутримувач зобов'язаний здійснювати заходи з підтримання об'єкта незалежно від бюджетних асигнувань. Більше того, ГУ ДСНС зазначає, що за результатами огляду було встановлено термін для надання інформації про усунення недоліків (до 30.06.2023), однак станом на листопад 2023 року жодних підтверджень проведення повного комплексу необхідних робіт відповідачем надано не було.
Окремо ГУ ДСНС обґрунтовує правомірність звернення прокурора до суду в інтересах держави. Позивач пояснює, що за чинним законодавством органи ДСНС мають право звертатись до суду лише з позовами про вжиття заходів реагування (таких як повне або часткове зупинення роботи підприємства чи експлуатації об'єкта). Проте в умовах воєнного стану зупинення діяльності підприємств, що забезпечують життєдіяльність міста, є недоцільним. Оскільки право самостійно подавати позови про зобов'язання вчинити дії (ремонтні роботи) у ГУ ДСНС відсутнє, прокурор правомірно взяв на себе функцію представництва інтересів держави для забезпечення фактичного приведення сховища у готовність. Позивач наголошує, що подальша бездіяльність балансоутримувача створює реальну загрозу життю мешканців Подільського району під час повітряних тривог, що є неприпустимим.
20.12.2023 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив, подану через підсистему "Електронний Суд", в якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача про вжиття ним усіх можливих заходів для приведення сховища у стан готовності. Зокрема, прокурор вважає неспроможними посилання Комунального підприємства на тривале листування з фінансовим управлінням Подільської РДА та укладення договорів з підрядними організаціями як на доказ належного виконання обов'язків. Позивач наголошує, що згідно з чинним законодавством (стаття 32 Кодексу цивільного захисту України та Порядок №138), саме на балансоутримувача покладено безумовний обов'язок забезпечувати готовність захисних споруд за рахунок власних коштів, а не лише шляхом звернення за бюджетним фінансуванням.
Прокурор звертає увагу суду на те, що відповідач систематично ігнорував рекомендації, надані в актах оцінки стану готовності ще з 2018 року. Незважаючи на те, що КП було встановлено чіткий термін для надання документів про готовність об'єкта до 04.11.2022, станом на червень 2023 року жодних реальних змін не відбулося. Більше того, оглядом від 07.06.2023 підтверджено погіршення стану обладнання: "штурвали" для задраювання дверей остаточно вийшли з ладу, безнапірні башти не працюють, а санвузли залишаються не обладнаними сантехнікою. Позивач підкреслює, що пасивна позиція відповідача, яка полягає у формальному листуванні, не знімає з нього відповідальності за фактичну неготовність споруди до використання.
Окремо позивач акцентує на тому, що відповідно до Указу Президента України №64/2022, ДСНС разом із місцевими адміністраціями та підприємствами всіх форм власності зобов'язані невідкладно привести єдину державну систему цивільного захисту у готовність. Прокурор зазначає, що за чинним правовим режимом "особливого періоду" всі зусилля органів та підприємств мають бути спрямовані на захист життя населення від збройної агресії. Таким чином, на думку позивача, відсутність фінансування або тривалі процедури закупівлі послуг з ремонту не можуть бути виправданням для порушення вимог безпеки, оскільки право громадян на захист життя є пріоритетним і не може залежати від господарських труднощів балансоутримувача.
У судове засідання, призначене на 01.02.2024, з'явились представники відповідача, позивача та прокурор.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 судове засідання відкладено у зв'язку із необхідністю отримання доказів у справі на 08.02.2024.
08.02.2024 судом долучено до справи пояснення Київської міської прокуратури, в яких Прокуратура викладає детальну правову аргументацію щодо законності звернення з цим позовом, фокусуючись на змінах законодавства у сфері цивільного захисту та обов'язках держави в умовах війни. Позивач наголошує, що в основі позову лежить захист фундаментального публічного інтересу - гарантування безпеки життя та здоров'я невизначеного кола громадян, що є особливо критичним з огляду на регулярні ракетні обстріли столиці. Прокуратура стверджує, що стан захисної споруди №111305 прямо впливає на рівень обороноздатності держави та цивільного захисту населення у Подільському районі м. Києва.
Ключовим аспектом пояснень є ґрунтовне спростування доводів відповідача про те, що органи ДСНС не мають права вимагати через суд зобов'язання вчинити дії (проведення ремонту), а лише можуть ініціювати зупинення експлуатації об'єктів. Прокуратура вказує, що такий підхід є застарілим і не відповідає актуальним нормам права. Зокрема, позивач акцентує увагу суду на системних змінах до Кодексу цивільного захисту України, внесених Законом №2655-IX, що набрали чинності 29.10.2022. Прокурор зазначає, що нова редакція пункту 48 частини 2 статті 17-1 КЦЗ України наділяє територіальні органи ДСНС правом звертатись до адміністративного суду "з інших підстав, визначених законом", що фактично легітимізує право вимагати приведення укриттів у готовність через суд. Позивач переконаний, що законодавець мав на меті надати органам контролю "увесь можливий арсенал способів захисту", з метою забезпечити реальне, а не формальне функціонування системи цивільного захисту.
Окремо Прокуратура обґрунтовує правомірність свого втручання через механізм представництва інтересів держави. У поясненнях підкреслено, що ГУ ДСНС у м. Києві, маючи всі необхідні законодавчі повноваження для звернення до суду з позовом про зобов'язання балансоутримувача провести ремонт, протягом тривалого часу проявляло пасивність та не вживало дієвих заходів примусового характеру. Прокурор зазначає, що наявність численних актів огляду, які фіксували "обмежену готовність" сховища протягом років, та відсутність судових позовів з боку профільного управління ДСНС свідчать про неналежне виконання державним органом своїх функцій. Це, згідно з практикою Верховного Суду, створює "виключний випадок", за якого прокурор зобов'язаний самостійно ініціювати судовий розгляд для захисту інтересів громади.
Позивач також вказує на безпідставність посилань відповідача на відсутність зареєстрованого права власності як на причину невиконання обов'язків. Прокуратура стверджує, що для цілей цивільного захисту визначальним є факт перебування майна на балансі та у господарському віданні підприємства, що накладає на нього повну відповідальність за технічний стан споруди згідно з Порядком №138. Прокуратура наголошує, що цей позов є необхідним та пропорційним заходом, спрямованим на усунення триваючої бездіяльності балансоутримувача, яка в умовах воєнного часу є неприпустимою та загрожує національній безпеці.
У судове засідання, призначене на 08.02.2024, з'явились представники відповідача, позивача та прокурор.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 зупинено провадження в адміністративній справі №320/24635/23 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи №260/4199/22 за позовом Керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Комунального некомерційне підприємство "Лікувально-профілактична установа Міжгірська районна лікарня Міжгірської селищної ради Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міжгірської селищної ради, про зобов'язання вчинити певні дії, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/4199/22.
01.12.2025 канцелярією суду зареєстровано клопотання Подільської окружної прокуратури міста Києва про поновлення провадження у справі №320/24635/23, подане через підсистему "Електронний Суд" 21.11.2025, в якому прокурор посилається на те, що за інформацією, яка міститься Єдиному реєстрі судових рішень, справу №260/4199/22 розглянуто та прийнято рішення.
Судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі №260/4199/22 касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2023 - без змін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 клопотання Подільської окружної прокуратури міста Києва від 21.11.2025 про поновлення провадження у справі №320/24635/23 задоволено. Поновлено провадження в адміністративній справі №320/24635/23. Призначено судове засідання на 20.01.2026.
У судове засідання, призначене на 20.01.2026, з'явився представник позивача.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо наявності у керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва адміністративної процесуальної дієздатності щодо звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на балансі та у господарському віданні Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36) перебуває об'єкт цивільного захисту - сховище №111305, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 7-А.
Вказана захисна споруда площею 288,7 кв. м має статус герметичної споруди та згідно з паспортом об'єкта призначена для укриття 350 осіб від небезпечних факторів надзвичайних ситуацій, воєнних дій та терористичних актів.
07.06.2023 робочою групою у складі фахівців Подільського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві (головний інспектор відділу запобігання НС) та представників балансоутримувача (головний інженер КП) проведено оцінку стану готовності вищевказаної захисної споруди до використання за призначенням.
За результатами перевірки складено Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №111305, яким об'єкт визнано "обмежено готовим" до використання за призначенням. Згідно з констатуючою частиною Акта, технічний стан сховища характеризується наступними порушеннями:
система фільтровентиляції: фільтри-поглиначі 1983 року випуску потребують заміни у зв'язку із закінченням терміну придатності (нормативний термін експлуатації перевищено на 30 років); гермоклапани мають сліди наскрізної корозії та потребують ремонту або заміни;
герметичність споруди: захисно-герметичні та герметичні двері не забезпечують щільного прилягання через знос та втрату еластичності гумових ущільнювачів; запірні механізми працюють зі значним зусиллям;
система водопостачання та каналізації: внутрішні мережі перебувають у неробочому стані внаслідок демонтажу окремих ділянок трубопроводів; баки для запасу питної води не заповнені та не пройшли дезінфекцію; санвузли не укомплектовані унітазами та рукомийниками;
загальний стан та обладнання: приміщення потребують відновлювального ремонту стін та підлоги (наявні сліди підтоплень та відшарування тинькування); об'єкт не укомплектований приладами радіаційної та хімічної розвідки, дозиметрами, засобами зв'язку та сертифікованим інвентарем.
В акті від 07.06.2023 балансоутримувачу було надано обов'язкові до виконання рекомендації щодо усунення виявлених недоліків у термін до 30.06.2023. Однак, як підтверджено матеріалами справи, станом на вересень 2023 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" до виконання робіт не приступило, посилаючись у листуванні на відсутність відповідних бюджетних призначень та тривалість процедур закупівлі за кодом UA-2023-08-08-011281-a.
11.08.2023 та 22.08.2023 Подільська окружна прокуратура міста Києва в порядку підготовки матеріалів для подання позову звернулася до ГУ ДСНС України у м. Києві із запитами (№47-4952вих-23 та №47-5147вих-23) щодо вжитих органом контролю заходів примусового характеру.
У відповідь на запити ГУ ДСНС України у м. Києві листами від серпня 2023 року повідомило про незадовільний стан сховища №111305, водночас зазначило, що проведення заходів державного нагляду (контролю) у формі перевірок обмежено дією Постанови КМУ №303 від 13.03.2022. Також орган ДСНС підтвердив, що позовні заяви про зобов'язання балансоутримувача привести споруду у стан готовності ними до суду не подавались.
12.09.2023 керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва, вважаючи таку позицію ГУ ДСНС України у м. Києві пасивною бездіяльністю, надіслав на адресу Управління повідомлення (№47-5673вих-23) про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", після чого звернувся з даним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Ключовим питанням у цій справі є наявність або відсутність у керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.
У позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі (компетентним органом), є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві. Проте, на переконання прокурора, з огляду на тривалу бездіяльність вказаного управління щодо примусового спонукання балансоутримувача до приведення сховища №111305 у належний технічний стан, інтереси держави цим органом належним чином не захищаються. Саме ці обставини, за твердженням позивача, зумовили необхідність звернення прокурора до адміністративного суду із цим позовом у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Разом з тим, суд зазначає, що для підтвердження підстав представництва прокурор повинен не лише констатувати факт неподання позову суб'єктом владних повноважень, а й довести, що такий орган не може або не бажає здійснювати захист інтересів держави з об'єктивних причин, які перешкоджають йому самостійно звернутися до суду.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 131-1 Конституції України вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя та змінено характер її діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення.
Такі зміни були зумовлені тим, що після вступу до Ради Європи 09.11.1995, Україна взяла на себе зобов'язання, що роль та функції прокуратури зміняться, зокрема стосовно здійснення загального нагляду за законністю, перетворивши цей інститут в орган, що відповідає стандартам Ради Європи. З того часу Венеційська комісія у своїх численних висновках стосовно України указувала, що функції прокуратури значно перевищують межі функцій, які повинна мати прокуратура в демократичному суспільстві.
При цьому зміну статусу прокуратури було закладено в "Перехідних положеннях" Конституції України 1996 року, якими визначено, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) (у редакції, чинній на момент звернення прокурора із цим позовом до суду), відповідно до частини 1 статті 23 якого представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2025 у справі №260/4199/22.
Також у постанові від 13.07.2022 у справі №120/1460/21-а Верховний Суд зазначив, що представництво прокурором держави в суді, по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій, спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом частини 3 статті 23 Закону №1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З огляду на вищенаведене, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Таке представництво: по-перше може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).
Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави, Подільська окружна прокуратура міста Києва зазначає, що звернення до суду з даним позовом обумовлено тривалою бездіяльністю Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві як органу, уповноваженого державою здійснювати контроль у сфері цивільного захисту. Позивач наголошує, що попри систематичне фіксування "обмеженої готовності" сховища №111305 протягом 2018-2023 років, територіальний орган ДСНС не вжив передбачених законодавством заходів щодо примусового спонукання балансоутримувача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" до приведення об'єкта у належний технічний стан. Прокурор вказує, що відсутність активних дій з боку профільного управління щодо подання аналогічних позовів про зобов'язання вчинити дії свідчить про неналежне виконання державним органом своїх функцій.
Позивач стверджує, що в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та запровадженого воєнного стану, пасивність контролюючого органу призводить до порушення конституційних прав громадян на безпечне середовище та захист життя. За доводами прокурора, виявлені під час оглядів порушення (відсутність вентиляції, підтоплення, несправність герметичних дверей) не усуваються балансоутримувачем тривалий час, а орган ДСНС обмежується лише складанням актів оцінки без ініціювання судових процесів, спрямованих на реальне відновлення працездатності споруди. Таким чином, прокурор вважає, що у даному випадку має місце "виключний випадок", за якого захист інтересів держави у сфері цивільного захисту населення неможливий без втручання органів прокуратури.
Додатково прокурор посилається на те, що повноваження ДСНС щодо самостійного звернення до суду з позовами про зобов'язання балансоутримувачів проводити капітальний ремонт або інші відновлювальні роботи не були реалізовані в повному обсязі, що створює загрозу національній безпеці та обороноздатності держави. З огляду на це, подання позову керівником Подільської окружної прокуратури міста Києва є заходом, спрямованим на подолання триваючої бездіяльності уповноваженого органу та забезпечення реального функціонування об'єкта цивільного захисту, здатного прийняти 350 осіб під час повітряної загрози. На думку позивача, прокурор є належним суб'єктом звернення до суду, оскільки інтерес держави у захисті життя людей у столиці є безумовним і вимагає негайного реагування.
Приймаючи до уваги такі доводи прокурора, суд разом з цим зобов'язаний перевірити вчинення належних дій (допущення бездіяльності й органу, який відповідно до покладених на нього законодавством завдань проводить перевірки щодо законності дій у відповідній сфері правовідносин (в спірному випадку - у сфері цивільного захисту), видає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у такій сфері, звертається до суду з позовом у визначених законом випадках тощо.
Відповідно до частини 1 статті 23 №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Умови та особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (частина 3 статті 23 Закону №1697-VII).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3 статті 53 КАС України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4 статті 53 КАС України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 КАС України).
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об'єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, в тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.
У Висновку №3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів "Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права" зазначається, що діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів; не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права, оскільки держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини 2 статті 129 Конституції України).
Визначаючи у даній справі зміст порушення "інтересів держави", прокурор зазначає, що систематичне невиконання та тривале порушення вимог законодавства України у сфері використання та забезпечення функціонування об'єктів цивільного захисту (захисних споруд) призводить до прямого підриву встановлених державою гарантій щодо забезпечення конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та безпеку. Позивач наголошує, що в умовах військової агресії російської федерації проти України та регулярних атак на столицю, належне функціонування сховищ є невід'ємною складовою національної безпеки та оборонної спроможності держави.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви та наданих пояснень випливає, що невиконання Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" обов'язків балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту №111305 фактично унеможливлює виконання функцій, покладених на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві як на спеціально уповноважений орган у сфері державного нагляду (контролю) за станом утримання та використання об'єктів цивільного захисту.
Прокурор стверджує, що триваюча бездіяльність відповідача, яка полягає у неприведенні сховища площею 288,7 кв. м у стан повної готовності, прямо перешкоджає реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, за яку відповідає ГУ ДСНС у м. Києві. Відтак, за доводами позивача, бездіяльність балансоутримувача не лише створює загрозу для 350 мешканців району, що мають право на укриття, а й нівелює результативність контрольних заходів уповноваженого органу ДСНС, що свідчить про наявність чітко визначеного інтересу держави у примусовому зобов'язанні відповідача виконати покладені на нього законом обов'язки.
У пунктах 39, 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зауважено, що, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави - то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Як встановлено судом у даній справі, прокурор звернувся до суду та визначив Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві органом, який є компетентним у спірних правовідносинах щодо контролю за станом захисних споруд цивільного захисту.
При цьому прокурором зазначено, що реалізація контролюючих функцій органами ГУ ДСНС у м. Києві фактично була обмежена проведенням періодичних оглядів та складанням актів оцінки стану готовності захисної споруди №111305, проте не була спрямована на вжиття більш ефективних заходів реагування, які б забезпечили реальне усунення порушень. Позивач наголошує, що ГУ ДСНС у м. Києві не було вжито дієвих заходів, спрямованих на зобов'язання відповідача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" до фактичного приведення сховища у стан, придатний для використання за призначенням.
З урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану", позовна заява прокурора у даному випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, оскільки дозволяє в судовому порядку примусити балансоутримувача виконати обов'язки, які ігнорувалися протягом тривалого часу.
Перед зверненням до суду, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Подільська окружна прокуратура міста Києва листом від 13.06.2023 №45-5719ВИХ-23 (а.с. 22-24) повідомила ГУ ДСНС у м. Києві про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом подання даного позову. Таким чином, прокурор належним чином обґрунтував пасивність уповноваженого органу та наявність підстав для вступу в судовий процес з метою захисту публічного інтересу у сфері цивільного захисту населення столиці.
У пунктах 68, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц суд зазначив, що, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини 2 статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017). Аналогічний припис закріплений у частині 4 статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017 (пункт 68 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Досліджуючи наявність компетенції у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві у здійсненні відповідних функцій у спірних правовідносинах, а також наявність повноважень щодо звернення до суду з таким позовом, суд констатує наступне.
Прокурор, звернувшись із цим позовом, визначив позивачем Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві та заявив позовні вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди №111305, розташованої за адресою: м. Київ, проспект Г. Гонгадзе, 7-А.
При цьому, обґрунтовуючи право на звернення до суду, прокурор посилається на те, що ГУ ДСНС у місті Києві, як орган державного нагляду у сфері цивільного захисту, наділений повноваженнями контролю за станом утримання фонду захисних споруд, проте у даному випадку не вжив вичерпних заходів судового характеру для примусового приведення об'єкта у стан повної готовності. З огляду на це, прокурор вважає за необхідне реалізувати представницькі функції для захисту інтересів держави в особі вказаного компетентного органу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на положення статті 32 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), яка визначає класифікацію захисних споруд.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Позивач зазначає, що об'єкт за №111305 за своїми технічними характеристиками та обліковими даними є саме сховищем, розрахованим на 350 осіб. Належність об'єкта до цієї категорії покладає на відповідача обов'язок забезпечити його повну герметичність та працездатність складних інженерних систем (фільтровентиляції, герметичних дверей, систем підпору повітря), несправність яких була зафіксована актами огляду та стала підставою для звернення до суду.
Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (частина 8 статті 32 КЦЗ України).
Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (частина 15 статті 32 КЦЗ України, із змінами, внесеними згідно із Законом №2228-IX від 21.04.2022).
Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (далі - Порядок №138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку №138).
Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).
Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09.07.2018 №579 (далі - Вимоги №579).
Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (пункт 1 розділу ІІ Вимог №579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Вимог №579).
В даній справі прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтею 17-1 КЦЗ України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) (пункт 1 Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом), який здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 цього ж Положення, частина 3 статті 17-1 КЦЗ України).
Згідно з частиною 2 статті 17-1 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, серед іншого:
здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами;
звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти;
подає Раді міністрів Автономної Республіки Крим, центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування інформацію про юридичних та фізичних осіб, винних у порушенні вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
Статтею 18 КЦЗ України визначені повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту, до яких віднесено Міністерство внутрішніх справ України (МВС), яке є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики, зокрема, у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності (пункт 1 Положення про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом).
Згідно з частиною 1 статті 18 КЦЗ України до повноважень інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту належить, серед іншого:
забезпечення цивільного захисту у сфері суспільного життя, в якій реалізує державну політику відповідний орган виконавчої влади;
здійснення заходів щодо захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій;
визначення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування загальної потреби у захисних спорудах цивільного захисту для суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
організація здійснення заходів щодо створення, утримання та використання фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління, та захисних споруд цивільного захисту державної власності, що перебувають на балансі суб'єктів господарювання приватної форми власності;
організація проведення технічної інвентаризації фонду захисних споруд цивільного захисту суб'єктів господарювання, що належать до сфери їх управління;
виключення за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сховищ та протирадіаційних укриттів з фонду захисних споруд цивільного захисту.
Частиною 1 статті 19 КЦЗ України визначені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту, до яких, крім іншого, віднесено:
забезпечення цивільного захисту на відповідній території;
взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту;
організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;
визначення потреби фонду захисних споруд цивільного захисту;
планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;
прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності;
організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;
здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;
організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду таких споруд.
Частиною 1 статті 19 КЦЗ України визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту до яких, крім іншого, віднесено:
забезпечення цивільного захисту на відповідній території;
взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту;
організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту;
планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення;
прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд;
організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту;
здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту;
організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.
До завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту частиною 1 статті 20 КЦЗ України віднесено, зокрема:
забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об'єктах суб'єкта господарювання;
забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;
здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні).
Отже КЦЗ України передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, яка, за визначенням Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 №11, є сукупністю органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчих органів рад, підприємств, установ та організацій, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту.
При цьому пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМ України від 16.12.2015 №1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Основними завданнями ДСНС, згідно із пунктом 3 Положення №1052, є:
1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
ДСНС відповідно до покладених на неї завдань (пункт 4 Положення №1052):
- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням (пункт 6 Положення №1052);
- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об'єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту (пункт 7 Положення №1052);
- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання (пункт 39 Положення №1052);
- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (пункт 48 Положення №1052);
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки (пункт 52 Положення №1052).
Законом України від 21.04.2021 №2228-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" із КЦЗ України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки".
Поряд із цим, вказаним Законом від 21.04.2021 №2228-IX КЦЗ України доповнено статтею 17-1 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту", згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд (пункт 16);
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей (пункт 48);
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (пункт 51).
Тобто, законодавством передбачено право Управління, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 КЦЗ України).
Частиною 3 статті 17-1 КЦЗ України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).
Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 КАС України юридичні особи можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Таким чином, повноваження Головного управління ДСНС України у м. Києві визначені КЦЗ України, і звернення до адміністративного суду здійснюється цим суб'єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом. Оскільки пункт 48 частини 2 статті 17-1 вказаного Кодексу прямо наділяє ГУ ДСНС у м. Києві правом на самостійне звернення до суду з позовами щодо захисних споруд, у даному випадку відсутні підстави для заміщення прокурором функцій цього державного органу, який наділений повною процесуальною дієздатністю для самостійного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №П/811/1067/17, де Суд зазначив: "Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом".
Отже, суд зазначає що у розглянутому спорі відсутній як суб'єкт владних повноважень, який би за законом мав право звернутись до суду із цим позовом до відповідача із заявленими позовними вимогами, так і можливість за законом заявлення в судовому порядку таких вимог до відповідача.
КЦЗ України не передбачає звернення Головного управління ДСНС України у м. Києві, як позивача, із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, прокурором визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з даним позовом, який не має права на звернення до суду з даним позовом.
З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 в справі №320/1724/19, від 09.10.2019 в справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 в справі №804/4728/18, від 26.02.2020 в справі №804/4458/18, від 27.04.2020 в справі №826/10807/16, від 20.05.2020 в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Керуючись статтями 2, 19, 43, 240 КАС України, суд
1. Позовну заяву керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
2. Копію ухвали видати (надіслати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Кушнова А.О.