про повернення позовної заяви
30 квітня 2026 року м. Житомир справа № 240/13738/26
категорія 112030700
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О. Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, в якій ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не подання повторно пакету документів ОСОБА_1 для призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану військовослужбовця ОСОБА_5 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 у 10-денний строк з дня набрання рішення у даній справі законної сили опрацювати документи, подані ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану військовослужбовця ОСОБА_5 , та надіслати повторно документи для прийняття рішення до Міністерства оборони України;
- зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяви та документи ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги членам сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у період дії воєнного стану військовослужбовця ОСОБА_5 , передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року визнано неповажними вказані представницею ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі, позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності положенням статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) з наданням десятиденного строку для подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та з доданням доказів поважності причин пропуску цього строку, а також визначення позивача за змістом заявлених у позові вимог з урахуванням правил статті 172 КАС України, та відповідного уточнення позовних вимог.
Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу без розгляду.
22 квітня 2026 року представницею ОСОБА_1 адвокаткою Кононенко Оленою Володимирівною подано заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій вона пояснює, що у зв'язку з поверненням на доопрацювання документів щодо спірної одноразової грошової допомоги на підставі рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20 вересня 2024 року № 26/д, 06 травня 2025 року позичка звернулася із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , наполягаючи на повторному розгляді Міністерством оборони України її заяви про призначення одноразової грошової допомоги, неотримавши, як стверджує представниця, відповіді. По тому, 07 червня 2025 року позивачкою скеровано аналогічне звернення, яке також залишилось без відповіді.
Оскільки це звернення було отримано ІНФОРМАЦІЯ_3 11 червня 2025 року, за спливом місячного строку для надання відповіді, тобто, як зазначає представниця, з 12 липня 2025 року, розпочав перебіг шестимісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Позивачкою було укладено 13 квітня 2024 року договір про надання правничої допомоги з адвокаткою Кононенко Оленою Володимирівною, проте вона не змогла подати до суду цей позов у межах шестимісячного строку з поважних причин, оскільки у період з 08 січня 2026 року по 02 квітня 2026 року у зв'язку з погіршенням здоров'я перебувала на довготривалому лікуванні, у підтвердження чого до заяви додано медичні документи.
З таких підстав просить суд визнати поважними причини пропуску представницею позивачки ( ОСОБА_1 ) адвокаткою Кононенко О. В. строку звернення до суду з цим позовом та просить суд поновити цей строк.
(У період з 17 по 24 квітня 2026 року суддя Приходько О. Г. перебувала на навчанні).
Проаналізувавши доводи представниці позивачки та дослідивши додані до заяви документи, суд при вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Визначаючись щодо строку звернення до суду у цій справі суд виходить з того, що за змістом заявлених вимог позивачка позивається щодо ненаправлення відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_3 заяви позивачки про призначення одноразової грошової допомоги із доданими документами до Комісії Міністерства оборони України після їх повернення на доопрацювання, у зв'язку з чим і заявлено позов.
Передумовами для звернення до суду із заявленими вимогами слугували звернення позивачки 06 травня 2025 року із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про повторне подання пакету документів до Міністерства оборони України про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", відповіді на яку, як стверджує позивачка, не надано, а також 07 червня 2025 року - щодо надання інформації про вжиті ІНФОРМАЦІЯ_3 заходи з опрацювання поданої заяви від 06 травня 2025 року, яку відповідачем було отримано 11 червня 2025 року, яку знову відповідачем залишено без відповіді.
Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, яке пов'язано із обізнаністю або можливістю бути обізнаним щодо порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Тому визначаючись щодо початку відліку процесуального строку звернення до суду з цим позовом слід виходити з того, що ненаправлення заяви й документів позивачки ІНФОРМАЦІЯ_3 до Комісії Міністерства оборони України, попередньо повернутих на доопрацювання, зумовило звернення до суду із заявленими вимогами, тому саме з отриманням листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 квітня 2025 року № 10/5874 позивачка вважається обізнаною про порушення свого права на повторне подання означених заяви та документів. Адже саме у цьому листі, й позивачка не заперечує, ІНФОРМАЦІЯ_3 її проінформував про те, що пакет документів, який було надано нею для призначення одноразової грошової допомоги, подано в повному обсязі і не потребує уточнення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Більше того, як вказує позивачка у позові, листом від 23 травня 2025 року за вих. № 220/13/ВихЗВГ/ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 її повідомило, що станом на 22 травня 2025 року до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України оновлений пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_1 не надходив.
Отже, з отриманням цієї відповіді позивачка мала змогу бути обізнаною щодо неподання повторно її заяви та документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в чому вона вбачає порушення її права та з приводу чого заявлені сформовані у позові вимоги до відповідачів.
Суд враховує при цьому звернення позивачки до ІНФОРМАЦІЯ_1 06 травня 2025 року та 07 червня 2025 року, а тому, навіть з урахуванням цього, неотримавши відповідь, як стверджує позивачка, на останнє її звернення від 07 червня 2025 року (яке надійшло відповідачу 11 червня 2025 року) у строк для відповіді на звернення громадян (відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" цей строк складає один місяць), щонайпізніше з 13 липня 2025 року розпочався шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, який сплинув, відповідно 13 січня 2026 року.
Згідно з поданою заявою про поновлення процесуального строку представниця позивачки не заперечує відлік шестимісячного строку звернення із заявленими вимогами за сплином місячного строку на відповідь на звернення позивачки від 07 червня 2025 року, зазначаючи про відлік цього строку з 12 липня 2025 року та наполягаючи при цьому на тому, що цей строк пропущено представницею з поважних причин - довготривалого лікування, що підтверджено адвокаткою належними медичними документами.
Надаючи оцінку таким підставам пропущення процесульного строку звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу насамперед на те, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19.
Як зверталось увагу в ухвалі від 13 квітня 2026 року поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Тому слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома. Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об'єктивно непереборними обставинами, оскільки залежали виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Зазначений висновок, узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року у справі № 120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
У постанові від 27 грудня 2024 року у справі № 420/13235/24 Верховний Суд підтримав такі висновки, зазначаючи про те, що звернення позивача до адвоката за наданням правової допомоги не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися чи дізнався про порушення своїх прав, а може свідчити про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на звернення до суду і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку на звернення до суду.
Дослідивши додані до заяви медичні документи від "Мережі клінік "Viva" суд з'ясував підтвердження хвороб та лікування адвокатки Кононенко О. В. у періоди з 08 по 30 січня 2026 року, з 02 лютого по 06 березня 2026 року, з 09 по 26 березня 2026 року, з 27 по 30 березня 2026 року ("Благомед Плюс"), з 31 березня по 02 квітня 2026 року, але не в умовах стаціонару, й при цьому суд зважає на те, що перебіг строку звернення до суду із заявленими вимогами розпочався ще у липні 2025 року і позивачка не була обмежена вибором правничої допомоги.
Підсумовуючи суд доходить висновку, що наведені представницею позивачки причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом не визнаються судом об'єктивними непереборними обставинами, які б у розумінні процесуального закону створювали реальні труднощі для своєчасного звернення позивачки до суду, а тому звернувшись 03 квітня 2026 року (отримано та зареєстровано судом 06 квітня 2026 року та внесено до системи авторозподілу суду), позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
Суд вкотре наголошує, що законодавець пов'язує перебіг строку звернення до суду з обізнаністю особи щодо порушеного права. У цьому аспекті слід відмітити, що при зверненні до суду особа повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду упродовж встановленого процесуального строку звернення до суду. На противагу, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При цьому враховується момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення, а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки стороною позивачки не подано жодних належних доказів на підтвердження обставин, які б утворювали об'єктивні поважні причини пропуску встановленого законом строку звернення до суду у розумінні процесуального закону, позовну заяву, застосовуючи процесуальні наслідки згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України у взаємозв'язку з положеннями частини другої статті 123 КАС України, слід повернути позивачці без розгляду.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду та позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути позивачці.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.Г. Приходько