Справа № 991/8743/25
Провадження 1-кп/991/106/25
27 квітня 2026 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
його захисника ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
його захисника ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_14 ,
його захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_15 ,
представника потерпілого (Міністерства оборони України) ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Одес Ухтинського району Республіки Комі, російської федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сміла Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сульському Білопілького району Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
І. Історія провадження
26 серпня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_12 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 серпня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_17 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 у справі №991/1307/25 (провадження 1-кп/12/25) відмовлено в об'єднанні цього кримінального провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року з матеріалами кримінального провадження №42019171190000068 від 05.09.2019.
Кримінальне провадження №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року (справа №991/8743/25 (провадження №1-кп/991/106/25) передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою від 05 вересня 2025 року у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 17 вересня 2025 року.
Ухвалами від 17 вересня 2025 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , до 17 листопада 2025 року включно, та постановлено проводити підготовче судове засідання у цьому кримінальному провадженні колегіально судом у складі трьох суддів.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 17 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_18 та ОСОБА_3 .
Ухвалою від 19 вересня 2025 року заяву судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_18 про самовідвід задоволено. Відведено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_18 від розгляду даного кримінального провадження, матеріали справи передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для заміни відведеної судді із складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою від 30 вересня 2025 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , до 30 листопада 2025 року включно.
Ухвалами від 13 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту про закриття кримінального провадження та продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , до 13 січня 2026 року.
Ухвалою від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 , про повернення обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні.
Цього ж дня відповідною ухвалою призначено судовий розгляд кримінального провадження та задоволено клопотання прокурора, матеріали судової справи № 991/8743/25 передано колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_19 , суддів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 для вирішення питання про об'єднання в одне судове провадження зі справою № 991/5953/25 (провадження № 1-кп/991/83/25) за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
04 грудня 2025 року ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_19 , суддів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень в одне провадження (судових справ №991/5952/25 та №991/8743/25). Матеріали справи №991/8743/25 повернуто попередньому складу суду.
08 грудня 2025 року ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відмовлено у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15 про надання дозволу на виїзд за межі України обвинуваченого ОСОБА_14 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року.
Ухвалою від 12 січня 2026 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , до 12 березня 2026 року.
21 січня 2026 року на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2026 року, постановленої судом у складі головуючої судді ОСОБА_19 , суддів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (справа №991/5952/25), надійшли матеріали кримінального провадження №12024000000002768 від 18.12.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, для вирішення питання про об'єднання із матеріалами кримінального провадження №42023000000000674 від 20.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_12 і ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Крім того, 04 лютого 2026 року від прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12024000000002768 та № 42023000000000674 в одне провадження (судових справ № 991/5952/25 та № 991/8743/25).
Ухвалою від 16 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань прокурора про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень № 12024000000002768 та № 42023000000000674 в одне провадження (судових справ №991/5952/25 та №991/8743/25). Кримінальне провадження № 12024000000002768 від 18 грудня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України (справа №991/5952/25, провадження №1-кп/991/83/25) повернуто колегії суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючої судді ОСОБА_19 , суддів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .
Ухвалою від 12 січня 2026 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , до 12 березня 2026 року.
Ухвалою від 06 березня 2026 року продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , до 06 травня 2026 року.
23 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження дії процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14
27 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 на клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків.
ІІ. Щодо заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .
2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, зокрема, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року застосований до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на заставу у розмірі 2 500 000 грн із покладенням обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Окрім цього, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 застосований до ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання з 23:00 год до 06:00 год наступної доби змінено на особисте зобов'язання із покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваних ОСОБА_10 та ОСОБА_14 неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду - до 06 травня 2026 року включно.
Відтак, на переконання прокурора, на теперішній час існує необхідність продовження строку дії процесуальних обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим (1) переховування від суду, (2) здійснення ними незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, (3) вчинення ними іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, в якому вони обвинувачуються, та (4) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
(1) Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовував тяжкістю інкримінованих ОСОБА_10 та ОСОБА_14 злочинів, вчинених у складі організованої групи, невідворотністю покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання їх винуватими, а також можливість переховування від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_14 раніше неодноразово виїздили за кордон, не мають для цього жодних перешкод. Також просив врахувати сталість організованої групи і зв'язки її членів у кримінальному середовищі, зазначив, що обвинувачені можуть вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
(2) В обґрунтування ризику незаконного впливу ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на свідків та на інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників прокурор зазначив, що обвинувачені можуть вчинити дії, спрямовані на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Оскільки, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ризик впливу на цих осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.
(3) На переконання прокурора, продовжує існувати й ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення чи продовження ними вчинення кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки тривалість вчинення вищевказаного злочину вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинувачених. Додатковою підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень вказував необхідність в отриманні обвинуваченим джерел доходів для забезпечення його життєдіяльності. Також зазначив, що ОСОБА_14 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та вчинив його під час воєнного стану.
(4) Також продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), який обґрунтовується тим, що учасники організованої групи обговорювали наміри про можливість незаконного впливу на орган досудового розслідування, а саме «забрати» до іншого органу досудового розслідування матеріали зазначеного кримінального провадження, у якому вони набули статусу обвинувачених.
2.2. Позиції учасників щодо клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане ним клопотання з наведених у ньому мотивів. Зазначив, що на теперішній час існує необхідність у продовженні обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , оскільки ризики, зазначені в клопотаннях, не перестали існувати. Додатково зазначив, що ризик виїзду за кордон підтверджується також тим, що деякі учасники організованої групи (громадянин України та іноземець) перебувають у розшуку і можуть надати допомогу в конспірації. Відтак, на думку прокурора, існують підстави для продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_10 обов'язків, підтримав подані письмові заперечення.
Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_10 має бездоганну процесуальну поведінку та виконує покладені на нього процесуальні обов?язки, передбачені відповідними ухвалами суду та ст. 42 КПК України - сплатив заставу у визначеному розмірі, здав паспорт, не допускав затримок при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження. Також стверджував про відсутність ризиків, заявлених прокурором у відповідному клопотанні. На підтвердження цього зокрема зазначив, що з 7 квітня по 14 червня 2024 року щодо ОСОБА_10 не були застосовані запобіжні заходи і в цей період обвинувачений все одно дотримувався процесуальних обов'язків. Твердження прокурора про можливість допомоги учасників організованої групи нічим не підтверджуються. Також, на переконання сторони захисту, з часом вказані ризики мають доповнюватись новими обставинами, що зумовлюють їх наявність. Окрім того зазначив про необхідність виїзду ОСОБА_10 за кордон для особистого інспектування боєприпасів з метою належного виконання договірних зобов'язань на поставку зброї для ЗСУ перед Міністерством оборони України та Службою безпеки України. У зв'язку з вказаним захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а у разі задоволення клопотання - надати дозвіл на виїзд ОСОБА_10 у службове відрядження з 15 травня по 15 червня 2026 року з поверненням паспорта на цей період. У вирішенні клопотання прокурора про продовження дії обов'язків, покладених на ОСОБА_14 , поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що він наразі є єдиною особою в ТОВ «Львівський арсенал» та здійснює його представництво. Повідомив, що вживає заходів для повернення коштів, отриманих закордонними компаніями, та сплати відповідних штрафних санкції. Зазначив про наявність контрактів на поставку зброї, після виконання яких планується взаємозалік зустрічних вимог для зменшення заборгованості перед Міністерством оборони України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, покладених на ОСОБА_14 . Зазначив про належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_14 , відсутність будь-яких порушень з боку останнього, а також про абстрактність тверджень прокурора щодо наявності вказаних у клопотанні ризиків, що не підтверджуються жодними доказами. Окрім того, повідомив, що обвинувачений має потребу у виїзді у службові відрядження за кордон до Казахстану для забезпечення діяльності його бізнесу. У вирішенні клопотання прокурора про продовження дії обов'язків, встановлених ОСОБА_10 , поклався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав позицію свого захисника та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Додатково зазначив про необхідність виїзду за кордон до доньки в Німеччину та за місцем релокації його бізнесу на два-три тижні у період між судовими засіданнями.
Представник потерпілого ОСОБА_16 у вирішенні клопотання поклався на розсуд суду.
Інші учасники кримінального провадження у вирішенні клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
2.3. Обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30 грудня 2024 року у справі №991/14167/24 змінено запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 2 500 000 грн. Зобов'язано ОСОБА_10 прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою; не відлучатися за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_10 визначено до 30 лютого 2025 року включно, та надалі неодноразово продовжувався.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 серпня 2025 року у справі №991/8101/25 продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_10 до 12 жовтня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та слідчого судді за першою вимогою; не відлучатися за межі Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_10 , у подальшому було продовжено, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2026 року строком на два місяці, до 06 травня 2026 року включно, а саме таких обов'язків: не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо такі не здано).
Разом з цим щодо підозрюваного ОСОБА_14 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 травня 2025 року у справі №991/4506/25 змінено застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 991/13015/24 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Зобов'язано ОСОБА_14 прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою та виконувати такі обов'язки: не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України. Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_14 визначено до 21 липня 2025 року включно, але в межах строку досудового розслідування.
Строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_14 неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 березня 2026 року строком на два місяці, до 06 травня 2026 року включно, а саме таких обов'язків: не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (якщо такі не здано).
2.4. Оцінка судом доводів прокурора
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
Водночас, у силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 наразі перебувають у статусі обвинувачених, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінальних правопорушень.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_14 продовжують існувати ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України: (1) ризик переховуватися від суду; (2) незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; (3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (4) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
2.4.1. Ризик переховування обвинувачених від суду
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 від суду прокурор послався на тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, вчинених в складі організованої групи, невідворотність покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання їх винуватими, а також можливість переховуватись від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що обвинувачені раніше неодноразово виїздили за кордон. Також через сталість організованої групи і зв'язки її членів у кримінальному середовищі, можливість ОСОБА_10 та ОСОБА_14 вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинувачених бути засудженими на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного їм майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п. 33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону. Окрім того, ризик переховуватися від суду поширюється не лише на можливість ухилення обвинувачених від суду виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Вказані обставини, на переконання суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , а також зазначені вище особливості закону про кримінальну відповідальність є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинувачених від суду.
2.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених
Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків/інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, ОСОБА_10 та ОСОБА_14 знають як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_10 та ОСОБА_14 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
2.4.3. Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_14 .
Обставина, наведена в обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення - тривалість вчинення інкримінованого злочину, що, на думку прокурора, свідчить про систематичний характер неправомірних дій обвинувачених, є недостатньою на підтвердження існування цього ризику.
Суд ураховує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт передано на розгляд до суду, а прокурором не доведено, що обвинувачені можуть продовжити вчиняти інкриміновані їм злочини.
У клопотанні прокурор зазначає про те, що ОСОБА_14 раніше притягувався до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні за вчинення особливо тяжкого злочину під час воєнного стану, а також про намір учасників організованої групи «забрати» матеріали зазначеного кримінального провадження до іншого органу досудового розслідування. Суд критично оцінює вказані прокурором твердження, з огляду на відсутність фактів на їх підтвердження, а також відсутність доказів реальної можливості в обвинувачених вчинити відповідну дію.
Окрім того, необхідність обвинуваченого в отриманні джерела доходів для забезпечення його життєдіяльності не може бути підставою для продовження ним вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_14 займається підприємництвом (ФОП), що свідчить про його трудову діяльність.
Отже, прокурором не доведено існування цих ризиків. Окрім цього зазначені в обґрунтування цих ризиків обставини, були предметом дослідження та були оцінені судом критично у попередніх судових засіданнях, під час яких вирішувались питання продовження дії покладених на ОСОБА_14 та ОСОБА_10 обов'язків.
2.5. Оцінка доводів сторони захисту
Суд не бере до уваги доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 та захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15 про сумлінне виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов'язків, оскільки вказане свідчить виключно про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та не є підставою для пом'якшення обов'язків, встановлених ухвалами суду.
Не є обґрунтованими також твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 про необхідність доповнення новими обставинами, якими підтверджуються вказані ризики, оскільки згідно з системним аналізом положень ст. 199 КПК України, при розгляді клопотань про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачених, суд зобов'язаний встановити виключно наявність обставин, які свідчать про те, що (1) заявлений ризик не зменшився або (2) з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків. Відтак, задля підтвердження наявних ризиків суд не зобов'язаний встановлювати нових обставин під час чергового продовження строку дії покладених на обвинувачених обов'язків.
Не є обґрунтованими й доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 про відсутність зазначених прокурором ризиків, а також твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_15 про абстрактний характер вказаних ризиків, оскільки, як зазначив суд в ухвалі, такі ризики наявні та обґрунтовані прокурором.
Суд також відхиляє доводи сторони захисту ОСОБА_10 та ОСОБА_14 щодо необхідності виїзду обвинувачених за кордон. На переконання суду, сам по собі факт наявності особистих чи професійних потреб у виїзді за кордон не є безумовною підставою для пом'якшення встановлених судом обов'язків у цьому кримінальному провадженні. З урахуванням наявності встановлених ризиків, ситуативна наявність необхідність виїзду за кордон не може бути підставою для зміни чи скасування співмірного ризикам запобіжного заходу й може бути розглянута в межах клопотання про дозвіл на виїзд за межі України з урахуванням критеріїв обґрунтованості, необхідності та доведеності відповідними доказами.
Окрім того, вказані стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_14 підстави для виїзду за кордон носять загальний характер, а також не підтверджені доказами, які б свідчили про невідкладну необхідність виїзду та об'єктивну неможливість реалізації заявлених потреб, повноважень, перебуваючи на території України.
IІІ. Висновки суду
На переконання суду, з урахуванням вказаного вище, клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , підлягає задоволенню в повному обсязі.
Оцінюючи співмірність обов'язків, про продовження строку дії яких клопотав прокурор, з встановленими судом ризиками (переховування від суду, а також впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні), суд дійшов висновку про необхідність продовження на два місяці (до 27 червня 2026 року включно) строку дії покладених на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 таких обов'язків:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України(якщо такі не здано).
Покладення на обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 наведених вище обов'язків становитиме мінімальне втручання у їх права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти ризикам їх переховування від суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
У той же час, суд зазначає, що у разі існування в обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_14 потреби виїзду за кордон у конкретні дати, обвинувачені не позбавлені права звернення до суду із відповідними клопотаннями, надавши відповідні підтверджуючі документи нагальності такої потреби.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
1. Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_14 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року, - задовольнити.
2. Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України(якщо такі не здано).
2.1. Встановити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , до 27 червня 2026 року включно.
3. Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , а саме:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (якщо такі не здано).
3.1. Встановити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_14 , до 27 червня 2026 року включно.
4. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20 квітня 2023 року.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3